цю виставу
Бунтарська лірико-романтична поезія, бардівська пісня, творча зустріч з акторами театру за келихом червоного вина при свічках.
Знав, що буде актором ще змалку. Коли у першому класі запитали, ким би він хотів стати в майбутньому, то встав і сказав, що буде актором, чим і заслужив насміхання над собою з боку однокласників.
Сьогодні Валерій Леонідович бере участь у вечорах поезії, які влаштовуються у театрі для молоді. Його улюблені поети - Шекспір, Беранже, киянин Кисельов. Зі сцени читає вірші, сидячи у кріслі. І мало хто із глядачів здогадується про те, що чоловік, який говорить їм про щастя, без сторонньої допомоги не може рухатися вже протягом десяти років. Але найголовніше, що Валерій Леонідович не втратив смак до життя, а допомагає в цьому його професія. “Коли телефонують і просять виступити у кафе, театрі — це щастя. Коли бачиш очі людей, яким читаєш вірші, бачиш, як змінюється їх світосприйняття, почуття розумієш - ти ще потрібний. Це не можна виміряти ніякими грошима.
Коли приходить товариш і п`є з тобою чай, просто так, і ти відчуваєш його тепло та сердечність, теж розумієш - ти потрібний не тільки на сцені. І це теж щастя”.
Народилася 24 вересня.
Валентина з дитинства мріяла бути актрисою і цілеспрямовано йшла до своєї мети: її першим досвідом була участь у драмгуртку Палацу піонерів. Потім – навчання у Київському театральному інституті, на курсі Анатолія Решетникова, і гра у студентських виставах, де їй, як вродливій жінці, доручали переважно ліричні ролі.
А Валентині надзвичайно хотілося довести, що вона здатна й на щось інше. Найбільше мріяла про характерні образи. Тому й зраділа першим казковим ролям у Театрі «Колесо», натхненно грала і Бабу Ягу, і Вологість (у новорічній казці вона разом із подругою Мокротою псувала настрій Снігуроньці).
Працює в театрі з 2004 року.
Народився 7 жовтня.
Закінчив театральну студію Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка.
Актер Київського театру "Колесо".
Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім.Карпенка-Карого
Працює в театрі "Колесо" з 2002 року, з 1990 до 2005 року працював актором на Кіностудії ім. Довженка.
Член Національної Спілки кінематографістів України та Спілки театральних діячів України.
Театр «Колесо» був заснований у 1988 році. Перша вистава відбулась 28 травня того ж (1988) року. Засновником та художнім керівником закладу від дня заснування й дотепер є Народна артистка України Кліщевська Ірина Яківна.
Значною подією в житті новоствореного колективу стало отримання власного приміщення на Андріївському узвозі, 8. Усі працівники театру взяли участь у переобладнанні будівлі під потреби театру.
Нині головна сцена театру розташована на другому поверсі театру і розрахована лише на 70 глядачів. Відтак, театр є камерним – актори перебувають на відстані витягнутої руки від глядачів, вони стають свідками найпотаємніших процесів, які відбуваються на кону. Другою сценою в «Колесі» вважають кафе театру. Тут, на першому поверсі, у затишній домашній атмосфері проходять вистави, які змушують глядачів відчути себе знову ж таки безпосередніми учасниками вистави.
Від вересня 2008 року Київський театр «Колесо» отримав статусу «академічного». У теперішній час, театр «Колесо» є невід'ємною складовою культурного життя Києва, улюбленим місцем відпочинку не тільки киян, а й численних гостей столиці.
