Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Ляльки »
Весело і спокусливо виблискують вітрини магазину дитячої іграшки. Зазивають, спокушають, зваблюють… На полицях ляльки. Усміхнені, красиво одягнені, мовчазні. Придивись до них – вони нещасливі. Їх багато, але вони самотні. Доки якась ангельська душа не візьме її до своїх рученят, не назве: «любимою доцею», «своїм чудом». Доки не покриє її своїм дитячим поцілунком, доки не виявить до неї своє пробуджуюче «материнське начало», доки не зігріє пластмасове серце своїм дитячим теплом. Діти – сироти, діти – позбавлені батьківської опіки, діти, яким невідоме слово «МАМА». Придивись на них на полицях гіпермаркету під назвою «Життя»… Вони – самотні, вони – нещасливі, вони – чекають… Сердечного тепла, материнського поцілунку, доброти та уваги. Доки якесь добре серце не назве їх «любимою доцею», «своїм чудом», «найдорожчим скарбом». Доки не явиться їм ЛЮБОВ…
Наш вистава – про них: одиноких, покинутих, забутих, нещасних. Ми б’ємо на сполох, ми намагаємось достукатись до вас…
«Кожна людина сама відповідає за все, що з нею відбувається. Але уникнути нещасних випадків і помилок не дано нікому... Озираючись в минуле, ми відшукуємо той поворотний момент, коли русло нашого життя повернуло у бік... Для Люсі Краун це було літо. Воно починалося як будь-яке інше... Те, що могло залишитися безглуздою і пересічною пригодою, які трапляються з мільйонами жінок, невинною маленькою таємницею, спогади про яку здатні скрасити старість, обернулося лихом, ураганом, що розкидав три життя по сторонах.
Вистава за п'єсою Лідії Чупіс «Життя на трьох». Мелодраматичний трагіглюк. Ви колись бачили себе у дзеркалі? А коли те дзеркало давно розбилося, а ви все одно себе бачите? І це відображення живе своїм життям, таким, про яке ви напевно мріяли, але не досягли. А ще є кохання – таке ж омріяне і недосяжне. Може настав час зустрітися всім утрьох?
Скільки людей – стільки й думок про любов, про сенс життя, про сім’ю. Щирий, відвертий і зворушливий діалог двох сестер. Їхні долі переплетені і зв’язані не тільки родинними узами, а й…
Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Людина у кімнаті. Так просто, так зрозуміло... І можна пройти повз, а можна затриматися і спробувати її почути. Вистава, яка не потребує пафосних слів. Це історія про людину, яка жадає людського тепла та дотику... «Людина у кімнаті» – безпрецедентна подія в Україні! Акторська гра – метод Майкла Чехова у дії! Кожне слово, рух і навіть подих можна роздивлятися з позиції Психологічного жесту, який ще недавно здавався нам чимось незрозумілим та містичним. Техніка, якою «жонглюють» американські та європейські актори, віднедавна з'явилася і в Україні. У червні на сцені «Сузір'я» глядач побачить результат роботи із загадковим методом Майкла Чехова, де активна уява породжує атмосферу та відчуття живої гри. Проте не тільки актори використовують доробок Чехова, але і сама режисер відверто користується режисерським розбором, яким поділився зі світом великий актор та педагог. Перформанс, у якому возз'єдналися «чотири брати» Майкла Чехова: почуття легкості, краси, форми та почуття цілого на сцені театру... Для режисера Алєсі Савченко «Людина у кімнаті» – ювілейна 10-та вистава і перша, поставлена українською мовою. Також у перформансі використовується пластика рук, що стало результатом етюдної роботи разом з актрисою Маріанною Модоло. Кохання, пристрасть, жага до життя – це іноді просто слова. «Людина у кімнаті» відкриває нам екзистенціальний, глибокий світ душі людської, яка просить торкнутися до її «оголених струн».
Творчу кар’єру розпочала в 2005 році солісткою оркестру Збройних Сил України.
З 2007 року – актриса Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. І. Озаркевича, де зіграла більше 40 ролей. Лауреат всеукраїнських і міжнародних театральних фестивалів. З 2016 року – актриса мистецького об’єднання «Franco-театр» (м. Коломия).
У 2018 році організувала і очолила театр «Соломія». Керівник майстерні театрально-комунікативного мистецтва «Fotejur», кращі випускники якої стали акторами театру «Соломія». У 2012 році дебютувала в кіно – в кінострічці «Політ золотої мушки» (режисер Іван Кравчишин).
Закінчила кафедру майстерності актора та режисури театру анімації Харківського національного університету культури ім. І. Котляревського.
Її доля – доля переселенки, яку прогнала з рідного міста війна на Сході України. В Коломиї вона знайшла свою другу батьківщину, театр «Соломія» став для неї другою домівкою.
В дитинстві займалась танцями – школа бально-спортивного танцю «Кармен», школа танцю Влада Ями.
У 2017 році закінчила кафедру сценічного мистецтва Івано-Франківського інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (майстерня Добряка О.Я.), у 2019 – Київську національну академію керівних кадрів культури і мистецтв.
В театрі «Соломія» з 2018 року.
Випускниця майстерні театрально-комунікативного мистецтва «Fotejur».
В театрі «Соломія» з 2019 року.
З дитинства її приваблювало мистецтво, творчість. Музична школа по класу фортепіано, школа танців, солістка гуцульського ансамблю «Відлуння Карпат».
В 2017 році закінчила кафедру сценічного мистецтва Івано-Франківського інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (майстерня Добряка О.Я.).
Через два роки – кафедру режисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого (майстерня Дубініна К.М.). В театрі «Соломія» поставила свою дипломну роботу – історичну драму «Ворог Настаська» Ігора Юзюка. За перший сезон у неї 4 постановки в театрі і 4 акторські роботи.
Свій творчий шлях розпочала з ролі Машеньки у виставі «Переполох» А. Чехова (режисер – народний артист України Р. Держипільський).
Захоплюється танцями – учасниця хореографічного ансамблю «Покутянка». Співпрацює з модельними агентствами. В театрі «Соломія» з 2018 року.
У 2019 році закінчила кафедру сценічного мистецтва Київського національного університет культури і мистецтв (майстерня Деркач С.М.)
Закінчила університет імені Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (Польща), театральна студія «Фундація Баніна» (Варшава, Польща).
Свої перші акторські роботи здійснила в театрі «Фундація Баніна» (м. Варшава, Польща). Її ролі у виставах «Київ, Алеппо», монодрамі «Чужа» (драматургія Катажини Мазур-Лейман, режисура Бартломей Мернік») отримала відзнаки багатьох європейських і польських театральних форумів.
В театрі «Соломія» з 2018 року. Поетеса, письменниця, журналістка, ведуча літературних подій. Дворазовий лауреат найпрестижнішого в Україні міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».
Професійний фотохудожник. Знайомство з театром розпочав в Коломийському академічному обласному українському драматичному театрі ім. І. Озаркевича, де працював фотохудожником. Марив сценою.
Театр «Соломія» надав можливість реалізувати мрію.
Свою сценічну кар’єру розпочав ще в 2011 році на сцені Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. І. Озаркевича, де виконував ролі дітей. Закінчив Коломийську музичну школу по класу скрипки.
Випускник майстерні театрально-комунікативного мистецтва «Fotejur».
В театрі «Соломія» з 2018 року.
Випускниця майстерні театрально-комунікативного мистецтва «Fotejur».
В театрі «Соломія» з 2019 року.
Випускниця майстерні театрально-комунікативного мистецтва «Fotejur». В театрі «Соломія» з 2019 року.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Театр «Соломія» – незалежний професійний театр у місті Коломия Івано-Франківської області, заснований на приватній формі власності. Засновник і керівник театру – актриса Мар’яна Кодіна-Іванович.
Місто Коломия – унікальне місто, з неймовірними театральними традиціями. Варто зазначити, що ще в 1848 році у місті виник перший український театр на західноукраїнських землях. На думку Івана Франка, саме ця подія започаткувала український театральний рух в Галичині. Зараз у невеличкому провінційному місті працюють кілька професійних театрів – чудовий приклад для всіх «невеличких» міст України.
Інформація про створення в 2018 році ще одного театру – театру «Соломія» – була зустрінута з дивуванням і недовірою. І справді, навіщо місту ще один театр? Однак, позиція театру тверда і оптимістична – забагато театру не буває!
Саме прем’єрою романтичної імпрези «Що таке жінка?» за поезією Тетяни Іванович та музикою Мар’яни Кодіної-Іванович театр «Соломія» оголосив про своє народження. Основу трупи склали випускники кафедри сценічного мистецтва Івано-Франківського інституту мистецтв. Що таке театр «Соломія»? Ось як було зазначено у візитівці театру його керівницею Мар’яною Кодіною-Іванович: «Соломія… Знакове ім’я для української культури та історії. Так звали геніальну і неперевершену оперну діву Крушельницьку. Це ім’я носила символ ерудиції, письменниця, літературознавець, історик Соломія Павличко. І мою талановиту, чарівну похресницю теж звуть – Соломійка. Ніде правди діти, і гоголівську відьму теж нарекли Солохою. Соломія… Походить від давньоєврейського слова «salom», що в перекладі означає «мир». Зрештою, є ще безліч причин, за якими новостворений театр має носити ім’я «Соломія». Бо в цьому імені вся українська жінка: геніальна, талановита, розумна, працьовита, закохана, кохана, трішки грішна, трішки свята, матір, дружина, сестра, подруга… Мені хочеться говорити про цю жінку, про її долю, про її мрії, про її страхи, про її світ. Чудова назва для театру, який збирається стати дослідником ЖІНКИ. Яка ж вона – ЖІНКА?».
За неповних два роки театр показав 9 прем’єр, в тому числі 2 – для дітей і 1 – для сімейного перегляду. Основу репертуарної політики театру становлять п’єси сучасних українських драматургів. А ще, театр активно працює над популяризацією сучасної української драматургії. Так, спільно з Українською енциклопедичною бібліотекою ім. Івана Винничука, в рамках проєкту «Сцена літературного театру» проводяться сценічні читки пьес українських авторів. При театрі «Соломія» працює майстерня театрально-комунікативного мистецтва «Fotejur», кращі випускники якої поповнюють штат акторів театру.
« Ляльки »
