З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Льовушка
Льовушка
Льовушка
Льовушка
Льовушка
Льовушка
Льовушка
Льовушка
Льовушка
Льовушка
Льовушка
Льовушка

« Льовушка »

12 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

"Люди найголовніше залишають на потім, і серед цього найголовнішого є слова, які не встигнеш вимовити..."
Це ностальгічні спогади єврейського хлопчика про щасливе дитинство поруч з його дорогими бабусями Розою і Дашею. Бабуся Даша водила його до церкви, а інша - в синагогу. На цьому маленький Льовушка зібрав кругленьку суму.

Жанр: сценічна розповідь
Тривалість: 1 година 40 хвилин
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Сценографка
Художниця по костюмах
Авторка музичного оформлення
Помічниця режисера
Помічниця режисера
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Лист Богу
« Лист Богу » Оповідання
5.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
4.9
4.9
5.0
5.1

«Дорогий Товариш Бог!.. Скоро Пейсах, наше головне з тобою свято…» Сентиментальна розповідь про містечкового божевільного, який восени 1947 року пише та відправляє поштою листа Всевишньому з проханням подарувати йому п’ятдесят рублів. Лист потрапив до рук начальника селищної міліції й несподівано зачепив його суворе серце.

Дім – святе місце, пов'язане з дитинством. Спогади про нього найтепліші, найщасливіші, найрадісніші. Коли на душі тривожно, поринаєш до милої серцю оселі, до батьків... Молода Коріна (нині Єлецька) покинула рідні пенати, ще дитиною. Кузовкін, ніколи не мав власної домівки: позбувшись в молодості спадщини, він став нахлібником у Коріних. Відігравав роль дворового блазня. Все своє життя задовольнявся малим: стерті чоботи, тарілка їжі, та й що буде. Минали роки. І ось настав довгоочікуваний момент зустрічі: пишна красуня з Петербургу, яка приїхала після семирічної відсутності погостювати в рідну садибу, і старий-дармоїд, що мешкає тут з молодості «на хлібах». Вона радіє, плаче, згадує... Він вбирає всі її рухи, кожне слово... Новоспечений чоловік Єлецької, найближчі сусіди, за старою звичкою, насміхаються над убогим старим Кузовкіним, підпоюють його, знущаються. Але приниження не вбиває благородства! Таємниця, що вирвалася назовні із самих надр стражденної людської душі, миттєво змінює поворот подій. Але і таємницю у нього відбирають! А що ж натомість? І чи можливо людині сьогодні, як за часів Тургенєва, відстояти своє розтоптане достоїнство, відбутися як особистість? У кого шукати співчуття? І яку ціну за нього необхідно заплатити? Тонка, поетична, «прозора» вистава про доброту і розуміння, про благородство душі людської, дивацтва кохання та його таємниці, про тягар самотності...

Кайдаші
« Кайдаші » Трагікомедія
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
6.0

За мотивами творів Івана Нечуя-Левицького. Жив-був собі на світі Омелько Кайдаш. Про життя говорив розумно, пив собі гірку та колеса для возів лагодив. І була в нього сварлива дружина та двоє задиркуватих синів. Привели сини у хату невісток – і почалося: зранку сварка, а надвечір – бійка. І так день у день. Та й годі сподіватися на мир, коли перед нами справжнісінька Кайдашева сім’я.

4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.0
5.0
4.5
4.5

У вирі напружених подій головний герой вистави «Втікачі» Лукаш блукає у пошуках свого Шляху. Він втікає з армії та вирушає у світ дитячих спогадів – до рідної батьківської землі. Що йому доведеться пережити? Чи вдасться йому віднайти себе? Може, він знайде дещо більше? Музичне оформлення вистави – це синтез сучасної авторської, елементів класичної та народної музики. В основі – українська народна колискова, яка видозмінюється протягом всієї вистави та супроводжує героїв у подорожі між світами. Живе звучання допомагає заглибитися у атмосферу подій на сцені. Музичні інструменти: клавіші, тибетська співаюча чаша, бар чаймс, дарбука, варган, гітара, голос.

4.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
4.0
4.0
5.0
4.0

Сильні люди навіть у своєму горі воліють залишатися сильними, не згинатися під вагою нещасть, а головне – не перекладати страждання на плечі своїх близьких. Двадцять років Бабуся жила очікуванням дива – чекала єдиного онука, якому вона присвятила все своє життя. Але коли він, нарешті, приходить, вона виганяє його. Чому це сталось? Що штовхнуло її на цей вчинок? Може, короткочасне знайомство з Директором чарівного агентства «Добрих справ» і його уявною дружиною Мартою? А може, вона зрозуміла просту і водночас складну істину: близькі люди – це люди, які по-справжньому роблять твоє життя наповненим, а не ті вигадані створіння, які не варті твоєї любові. Виставу «Дерева помирають стоячи» за п'єсою Алехандро Касони, вперше на сцені Театру російської драми ім. Лесі Українки було поставлено в 1956 році на сьогодні вже легендарним режисером Леонідом Вікторовичем Варпаховським. У той час, Варпаховський, працюючи над виставою, присвятив її пам'яті свого вчителя Мейєрхольда. Невипадково основним матеріалом в оформленні вистави «Дерева помирають стоячи» став сухий бамбук. Це і паралель з виставою самого Мейєрхольда, «Вчитель Бубус», і характеристика головної героїні, бабусі Еухени. Адже бамбук – не можна зігнути, його можна лише зламати. Але й зламати його не так легко. Тоді, у далекому 1956-му, у цій виставі вийшли на сцену такі блискучі актори, як Є. Опалова, В. Халатов, І. Павлова, М. Рушковський. Але навіть найталановитіша вистава, все одно, в силу своєї специфіки, не може бути вічною. А ось теми, яких вона торкається, залишаються вічними. У наш час, коли розмиті межі між добром і злом, коли насильство прагнуть ввести як чесноту, поява на сцені таких мудрих, добрих людей, як Бабуся, Сеньйор Бальбоа, Марта, Директор – це закономірне прагнення театру донести глядачеві, як бути розбірливим, уважним та чуйним.

Відгуки
Аліна Б.

Прості, але досить милі декорації вистави дозволили поротинутися у атмосферу радянських післявоєнних часів ще з перших хвилин вистави. Впродовж вистави глядачів порадували єврейські та українські народні пісні, зворушливі сцени недільних служб у синагогі та у церкві, сповнені жартів, діалоги бабусь. Наприкинці вистави залишаються дещо сумні відчуття. Вистава змусила замислитися! На жаль, так ми всі влаштовані, що більше починаємо цінувати рідних та близьких, коли втрачаємо їх. Життя швидкоплинне, отож, вистава навчає глядачів не зосереджуватися на матеріальних цінностях чи буддених справах, яким ми нині приділяємо занадто багато уваги, не витрачати час на конфлікти та суперечки про етнічну, релігійну чи політичну дискримінацію. Цінуйте все, що маєте, цінуйте своїх близьких поряд - це і є справжнє найбільше щастя та розкіш! P.S Вистава б дуже підійшла для походу до театру разом з батьками, бабусями та дідусями, тому проявіть ініціативу та запросіть своїх рідних відвідати прекрасну виставу про справжнє сімейне щастя.

Юрій

Це ностальгічні спогади єврейського хлопчика про щасливе дитинство поруч з його дорогими бабусями Розою та Дашею. Бабуся Даша ходіла, щоб онук став православним християнином і таємо водила його до церкви, інша ж бабуся навпаки таємно водила в синагогу. На цьому маленький Льовушка зібрав цілий статок, який збирався витрати на солодощі, морозиво та велосипед. Після повернення з морського флоту (армії) Льовушка вже не застав в живих бабусю Розу, а згодом померла і інша бабуся Даша. Бідолашний Льовушка так і не встиг сказати своїм бабусям, як сильно кохав їх. Вистава навчає цінувати своїх рідних, говорити їм більше теплих слів чи компліментів, дивувати сюрпризами, бо потім може і не настати...