Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Лист очікування »
Південний курорт, останній вечір відпустки, приморський ресторан, випадкове знайомство, жагуча ніч, що могла б стати лише епізодом у житті Віри і Костянтина. Але виявилося, що це не випадковість, а справжня любов з великої букви, яка змусила героїв почати свої життя заново, із чистого листа – листа очікування щастя.
Таємні побачення в різні роки в різних містах і країнах. Реалії минулого і відчуття Сьогодення. Романтична мелодрама в авангардній режисерській стилістиці. Одна із самих затребуваних п'єс сучасної української драматургії, яка з величезним успіхом йде в багатьох театрах світу.
За повістями І. Буніна «Наталі» та «Мітіна любов». …вона кохала його, а він її, та іншу… Життя Івана Буніна та його героїв можна описати саме так. Кохання та Пристрасть, Доля та Смерть… Ці могутні сили володіють світом Буніна. Його цікавить природа статевого тяжіння, в якому сплелося все найчистіше і наймерзенніше, духовне й тілесне, що дає життя і губить водночас. Його герої проходять крізь дивацтва любові, крізь спокусу, внутрішню боротьбу, тривогу, лишають спокою життя і кидають їх у безодню кохання.
Поговоримо про Любов, добре? Коктейль почуттів з неабиякою часткою гумору і ... ну як без цього – світлого смутку. В очікуванні гостя, покликаного на романтичну вечерю при свічках, Вона згадує і проживає найяскравіші моменти життя. Жінка згадує трьох своїх головних чоловіків: милого хлопчика Пола, з яким вона втратила невинність в шістнадцять, одруженого режисера Джека, якого чекала роками, і похилого Джорджа –ідеального до нудотності чоловіка. Вона все життя шукає любов, знаходить, втрачає і знову вирушає на пошуки. На території Любові немає тих, хто виграв і хто програв. Є тільки почуття – пристрасть і потяг серця. Вона і три головних чоловіки в її житті. Подружка, коханка, дружина? У всіх іпостасях вона залишається жінкою, намагаючись знайти того єдиного, справжнього, з яким хочеться блукати вулицями, тримаючись за руки ...
Трагічна історія «Медеї ХХ століття» у комфортабельній європейській квартирі, у якій спочивають тлінні останки її кохання - символічна і водночас актуальна - відображає духовні проблеми сучасної людини, її взаємини зі світом, з його такими вічними базисними категоріями як честь, гідність, вірність (вірність своєму слову, собі) та відповідальність перед собою, своїми близькими і не близькими, що врешті і є відповідальністю перед навколишнім світом.
Одвічна історія людських пристрастей з тонким гумором від Чехова та яскравими сценами з елементами американського вестерну. Запальні, нестримані, заклопотані, допитливі, розгнівані герої, що потрапили у полон своїх амбіцій і бажань. Де кожен жадає перемогти, але для цього хтось повинен поступитись. А цього ніколи ніхто не зможе.
Класичну «жіночу» монодраму створено чоловіком – всесвітньо відомим шведським драматургом Йоханом-Августом Стріндбергом. У виконанні театру Маскам Рад «звучить» дещо не класично: додано нових персонажів та по-іншому розставлено акценти. Картинка, яка оживає та виходить до глядачів з малюнків Тулуз-Лотрека. Виставу було показано на Міжнародному молодіжному театральному фестивалі в м. Альба Юлія, Румунія.
Український, польский та російський театральний режисер, педагог. Співзасновник і художній керівник «Польського театру в Москві» та «Школи акторської майстерності та режисури».
Один з наймолодших режисерів у світі — режисерський дебют Лавренчука був у 16 років. Незважаючи на свій вік, Лавренчук поставив більше 30-ти вистав.
Лауреат міжнародних конкурсів і фестивалів в Європі. Здійснює постановки, а також веде активну педагогічну діяльність в Росії, Україні, Польщі, Німеччині, Литві та Ізраїлі. Автор методики викладання акторської майстерності та режисури. Вільно володіє українською, англійською, польською, івритом, російською та французькою мовою.
Офіційно зареєстрував в 2004 році Автономну некомерційну організацію «Польський Театр в Москві». Відкрився театр виставою «Сніг», який був дипломним спектаклем Євгена Лавренчука. На виставі була присутня народна артистка СРСР Олена Образцова, яка була головою екзаменаційної комісії, і яка в подальшому підписала режисерський диплом Лавренчука.
У 2004 році став володарем Золотої Медалі, титулу «Ювіляр Року» і «Наймолодший режисер року» на виставці Сцена Росії.
У 2010 році у Варшаві був заснований Міжнародний Фонд Євгена Лавренчука (Eugene Lavrenchuk International Foundation).
Рішенням Міністра Культури Польщі Богдана Здроєвського «За видатні досягнення в галузі культури і науки» Євгену Лавренчуку в 2013 році було присвоєно звання Заслужений діяч мистецтв Польщі.
З січня 2015 року є викладачем Королівської Академії Бізнесу та Дипломатії (м. Вроцлав, Польща) — Krolewska Akademia Biznesu i Dyplomacji.
9 серпня 2016 року рішенням Комісії Міністерства Культури Ізраїлю Євгену Лавренчуку присвоєне вище звання в області мистецтва — «Видатний Діяч Культури Держави Ізраїль» («Міцтаєн бе-міюхат бе Тарбут Ісраелі»).
Готує зйомки художнього фільму «Ulysses» і короткометражного фільму «Нарцис» за власним сценарієм.
Народилася 21 травня.
З 2004 року працює актрисою, помічника режисера і завідуючої трупою в Одеському академічному російському драматичному театрі.
Її перша посада в театрі – помічник режисера. Це одна з найбільш складних і відповідальних посад в театрі, проте Неллі дуже швидко освоїла її і завоювала авторитет у колективі. Прагнучи розвиватися на театральному терені далі, паралельно з роботою на посаді помічника режисера Неллі продовжила свою освіту: вступила на заочне акторське відділення Харківського університету мистецтв імені І. Котляревського і з успіхом закінчила його.
На акторському рахунку Неллі Чурай – цілий ряд цікавих різнопланових ролей у п'єсах класичного і сучасного репертуару: Панночка в «Вії» М. Гоголя, Еліза в «Червоному і чорному» Стендаля, Фебе в «Людині, яка сміється» В. Гюго, мати Едіт в «Едіт Піаф. Життя в кредит», Француженка в« рецепт любові »А. Чехова, Вампирша в« Князі повного місяця» Е. Савранської, Марія в «Блажен» О. Островського та багато інших.
Наступним кроком в театральній кар'єрі Неллі Чурай стала відповідальна посада завідувача трупою театру: на цій посаді Неллі Сергіївна знову проявила себе з найкращого боку, проявивши чудові організаторські здібності та лідерські якості.
А 17 березня цього року в житті Неллі Чурай та її чоловіка, актора театру Михайла Ігнатова, сталося саме радісна подія – у них народився син.
Закінчила Державну Школу-Студію (ВУЗ) при Кримському академічному театрі ім. М. Горького і Харківський Національний університет мистецтв. Працює в Одеському Академічному Російському Драматичному театрі. В «Театрі на Чайної» з 2010 р. «Про «Театрі на Чайної» дізналася завдяки Яніні Крилової». Хобі: подорожі, поїдання солодощів. Улюблений сорт чаю: трав'яний.
Російському театру в Одесі в 2017 році виповнилося 142 роки. Його історія почалася у витонченому та шляхетному XIX столітті, продовжилась у суворому і стрімкому ХХ столітті. І ось – вже минуло перше десятиліття ХХІ століття. Театр живе, зберігає старі традиції, створює нові, такі, які, як хочеться вірити, оцінять нащадки, - ті, хто змінить нас на цих прославлених підмостках.
У 2008 році театр нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України.
У грудні 2009 театру присвоєно статус «АКАДЕМІЧНИЙ».
« Лист очікування »
