« Лист Богу »
Оповідання
Ми відвідали
цю виставу
12 (1)
Вистава має вікове обмеження
російська

«Дорогий Товариш Бог!.. Скоро Пейсах, наше головне з тобою свято…»
Сентиментальна розповідь про містечкового божевільного, який восени 1947 року пише та відправляє поштою листа Всевишньому з проханням подарувати йому п’ятдесят рублів. Лист потрапив до рук начальника селищної міліції й несподівано зачепив його суворе серце.

Вистава буде особливо доречною, якщо ви бажаєте:
Команда супроводу:
Художник-постановник
Художник по костюмах
Автор музичного оформлення
Балетмейстер
Помічник режисера
Помічник режисера
Відгуки (5)
Ольга І.

Перед глядачем постає селище Северіновка 1947 року. Після війни починає трохи налагоджуватися побут, але душевні рани не загоюваться. На очах еврея Лемаріса , який працював в скобяний лавці, та , побачивши німців побіг додому, але не добіг, його схопив інвалід сусід та затяг в хлів , притуливши йому рота, на очах Лімариса вбивають його жінку Рахіль та двох синів. Він лишається розуму. Ходить по Северіновки та продає голки, ледве зводить кінці з кінцями. З району призначають голову міліції з неменш ізраненою душею, Побойня воював на фронті та чекав звістку з дому, але так і не дочекався, дружину з сином повісили за пособнічество партизанам. Серце та лице вояки Побойного стало каміним. Врешті решт життя триває і приходять зміни. Яскрава гра акторів, квартет доповняв один одного, наче кожен тримав в руках свій музичний інструмент. Дерев‘яна споруда , яка стояла посеред сцени, гарно виконувала свою роль. Голосна пісня , яка лунала добре вписувалася в виставу. Лімарес танцював свій танок, але насправді , це був танок його життя. Наприкінці вистави актори танцювали разом. Біль, утрата, нестача, але людське життя на вагу золота і приємно наблюдати, як змягчується серце Побойні, як Зинаіда бажає допомогти Лімарису, даже Тихоненко з його гідкою душонкою в загальному тлі смотрется не так огидно.

Дарья Д.

Я не очікувала від акторів такої самовіддачи в процесі вистави. На сцені лише 4 актори, а ти не можешь відірвати від них погляд. Володимир Кузнецов та його персонаж Лемарес ніби злились воєдино і якби ти когось з них зустрів у реальному житті - не сміг би відрізнити одного від іншого. На перший погляд проста декорація, але за рахунок конструктивізму легко перетворювала один простір в інший. Костюми відповідають післявоєнній епосі, а світло ще більше підкреслює характер персонажів.

Олена Сонькіна

Гарна вистава, на цікаву тему, воєнні часи, історія євреїв, змушує думати про важкі речі, але про них треба думати і робити висновки з того, що було зроблено в історії і як жити зараз. Як відноситися до історичних подій і як вони впливаюсь на нас сьогодняшніх. Все сподобалось. Грали чудово, емоції викликали, акторам віриш і забуваеш що ти в театрі!

Сергій Миколайович

Дуже емоційно

Тетяна

Усе сподобалось