Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Ліфт вгору »
Він та Вона – два полюси одного цілого, як Інь та Янь, де у чорному є частина білого, а у білому – чорного. Всупереч законам Всесвіту вони притягуються, ніби магніти. Бо ж не існує дня без ночі, а Сонця без Місяця. «Лифт вверх» – це чотири історії, у яких є Він та Вона.
«Ліфт вгору» – це путівник по життю.
Наші вчинки та сумніви, почуття та неможливість їх висловлення, стосунки та ризик перекреслити їх одним необережним вчинком, впевненість і наполегливість у досягненні мети. Цілий спектр людських стосунків та настроїв презентовано на сцені у ліричному фарсі.
«Кожна людина сама відповідає за все, що з нею відбувається. Але уникнути нещасних випадків і помилок не дано нікому... Озираючись в минуле, ми відшукуємо той поворотний момент, коли русло нашого життя повернуло у бік... Для Люсі Краун це було літо. Воно починалося як будь-яке інше... Те, що могло залишитися безглуздою і пересічною пригодою, які трапляються з мільйонами жінок, невинною маленькою таємницею, спогади про яку здатні скрасити старість, обернулося лихом, ураганом, що розкидав три життя по сторонах.
Вистава за п'єсою Лідії Чупіс «Життя на трьох». Мелодраматичний трагіглюк. Ви колись бачили себе у дзеркалі? А коли те дзеркало давно розбилося, а ви все одно себе бачите? І це відображення живе своїм життям, таким, про яке ви напевно мріяли, але не досягли. А ще є кохання – таке ж омріяне і недосяжне. Може настав час зустрітися всім утрьох?
Скільки людей – стільки й думок про любов, про сенс життя, про сім’ю. Щирий, відвертий і зворушливий діалог двох сестер. Їхні долі переплетені і зв’язані не тільки родинними узами, а й…
Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Людина у кімнаті. Так просто, так зрозуміло... І можна пройти повз, а можна затриматися і спробувати її почути. Вистава, яка не потребує пафосних слів. Це історія про людину, яка жадає людського тепла та дотику... «Людина у кімнаті» – безпрецедентна подія в Україні! Акторська гра – метод Майкла Чехова у дії! Кожне слово, рух і навіть подих можна роздивлятися з позиції Психологічного жесту, який ще недавно здавався нам чимось незрозумілим та містичним. Техніка, якою «жонглюють» американські та європейські актори, віднедавна з'явилася і в Україні. У червні на сцені «Сузір'я» глядач побачить результат роботи із загадковим методом Майкла Чехова, де активна уява породжує атмосферу та відчуття живої гри. Проте не тільки актори використовують доробок Чехова, але і сама режисер відверто користується режисерським розбором, яким поділився зі світом великий актор та педагог. Перформанс, у якому возз'єдналися «чотири брати» Майкла Чехова: почуття легкості, краси, форми та почуття цілого на сцені театру... Для режисера Алєсі Савченко «Людина у кімнаті» – ювілейна 10-та вистава і перша, поставлена українською мовою. Також у перформансі використовується пластика рук, що стало результатом етюдної роботи разом з актрисою Маріанною Модоло. Кохання, пристрасть, жага до життя – це іноді просто слова. «Людина у кімнаті» відкриває нам екзистенціальний, глибокий світ душі людської, яка просить торкнутися до її «оголених струн».
Було смішно, чуттєво, не могла відірватися від перегляду. Другий раз дивлюсь роботу режісера театру Афини Олени Аль Юсеф і приємно, що зовсім різні по жанру, часу, але у обидвіх є спільна енергетика, посил для глядачів. До вистави і після Олена говорить декілька слів , щоб ввести глядача до просмотру і зарядити в кожній душі аналіз та інтерес до подій. Чотири різні історіі , в кожної присутній сум та сміх. Дивишься очами глядача , але кожний присутній пізнає себе. Костюми у акторів з однакової матерії та кольору наводять мене на думку , що багато людей живуть, наче кукли , кожен зі своєю одноманітністю. Ліфт-супер задумка, його звук, рух, світло у ньому , створювали почуття справжнього. У глядачевому залі був присутній композитор, який складав музику до вистави. Тендітні жінки, але скільки в них пристрасті. Деякі моменти викликають сльозу, інші регот усього залу. Дуже органічно виглядав Володимир Чичук , то він герой-любовник, то занудний заїка. Після закінчення кожної історіі змінюються декорації. Якщо вам хочеться подивитись на себе з іншого боку , посміятися від душі, то мерщій на виставу театру Афини ,, Ліфт вгору‘‘.
Вистава складається з різних історій. Вони не пов'язані між собою. Але їх поєднує, крім ліфта, ще історія про стосунки між жінкою та чоловіком. І , звичайно, як же без кохання. Всі історії досить оригінально та незвично подані, хоча сюжет доволі простий та життєвий. В деяких історія, як на мене, незрозумілий фінал але від цього вистава не втратила. Є недосказаність, яка змушує домислювати...Цікава, незвична вистава. Позитивно, задумливо та з гумором. Однозначно сумувати на ній не будете. Може щось й до кінця не зрозуміла , але заціпило так точно. Після перегляду легко та позитивно. Пройде час, але й тоді враження про виставу легко буде пригадати. Актори грали добре, переконливо та проникливо. У виставі все було у білих кольорах, це не було білим,навпаки, вистава була досить яскравою. Так і актори без зайвого надриву та емоційності змогли передати свої історії. Вистава недовга, але тримала увагу, було цікаво та з гумором. Всього три актори які в різних історіях грали різних героїв і було цікаво слідкувати за перевтіленням. Десь більше житьєво, десь менше, десь недописано... Захоплювали декорації, вбрання , їх зміна, оригінальність і простота. Але загалом все сподобалось. Не пожалкувала, що прийшла на цю виставу. Приємно, що у залі була режисерка театру, яка представила акторів, розказала про театр та виставу, а в кінці подякувала глядачам. Дуже малий зал і було багато глядачів. Погано видно та не дуже зручно сидіти. Добре,що 1 дія.
Було кілька окремих ліричних Міні-історій про життя в міському мурашнику. Актори передали легкий настрій, але сильно не вплинули.
п'єса складається з чотирьох історій про стосунки чоловіка та жінки, про заплутаність та перепони на шляху до взаємопорозуміння. Як на мене, сюжети викладені доволі поверхово. даремно витратила час. Частина образів були досить переконливими, проте іноді відчувались провали у грі акторівНа початку завжди багато очікувань, впродовж вистави вони, на жаль, не виправдались. На четвертій історії хотілось вийти.
Оригинальные сцены, каждая интересная по своему. И веселые, и романтичные. В постановке показаны четыре жизненные ситуации, которые раскрывают разные стороны человека во взаимоотношениях с противоположным полом. Это и встреча двух людей, не знающих языка друг друга - но изъясняющихся на "языке любви"; и излишнее усложнение отношений, недоверие к партнеру; и таинственная судьбоносная встреча в застрявшем лифте, и "Дверь" - изменяющая отношения людей друг с другом. Не смотря на то, что в представлении были задействованы только три актера, в каждой сцене они перевоплощались - зрители каждый раз смотрели на актеров как впервые, изучали поведение персонажей, следили за мимикой, жестами и речью в каждой из четырех сцен они отличались. Превосходно! Оценили бы спектакль семейные пары, влюбленные и (пока) одинокие люди - каждый научится лучше относится к своей второй половинке. Это была "микросцена" - небольшое помещение, также соответствующая раздевалка (шкаф), достаточно мало места, но в этом и своя экзотика. Аккуратно, приветливый персонал, удобные места.
Було цікаво, іноді смішно. Загалом залишись змішані почуття після перегляду. Вистава може мотивувати замислитися над стосунками. Вистава складається із 4-х новел, які розповідають про стосунки чотирьох пар в різних ситуаціях; ліфт - це просто засіб їх потрапляння до місця події, а в одній із новел безпосереднє місце події. Сюжетм зачіпають одвічні питання: як розуміти партнера, вчасно і влучно доносити свої думки, не ускладнювати там, де цього можна уникнути, не вигадувати проблем там, де їх немає. Досить цікаве режисерське рішення щодо сценографії і костюмів; акторска гра теж переважно сподобалася, хоча вона була не зовсім рівною. Сподобалися сюжети перших двох новел, третя і особливо четверта зачепили менше. На жаль, приміщення камерної сцени дуже контрастує із основною сценою театру, воно підходить театральній студії аматорів, а не професійному театру. Це псує загальне враження від вистави і певним чином обезцінює працю режисера і акторів. А актори грали досить переконливо. Вистава підійде парам, що перебувають у стосунках. Не раджу для побачення, оскільки, на жаль, приміщення не сприяє романтиці. Театру раджу адаптувати приміщення під назву "театр". Підвал із крутими сходами, біля входу брудний посуд і попільнички від кафе поруч, приміщення взагалі не має нічого спільного із поняттям "театр", це звичайний підвал, де щільно поставили незручні тверді стільці для глядачів
було камерно, душевно, емоції акторів передавались залу. настрій залишився дуже теплий, наче спілкувався з друзями на важливі життеві теми. сюжети всіх чьотирьох "серій" навколо кохання людей з "різних світів" підіймають питання як їх світи об'єднати і чому вони це не зробили . раджу всім закоханим. але, є недоліки сценарію ( або авторського тексту - книги) , які видають "несправжність" історій. Дуже приємна, щира і добра зустрічаюча. Були присутні волонтери з інших проектів. незручні металеві сходи. малий хол ( приняли спочатку за зал:) відсутність інформації про можливі шляхи евакуації . практично нульова інклюзивність. низька стеля, знаходиться у колишньому технічному приміщені , поруч ресторан з відкритим майданчиком де палять.
Життєві історії, 4 окремі. Ця вистава розповідає про складні теми з гумором, вона про сучасних людей, сучасний світ та сучасні проблеми та переживання, романтична та ніжна історія. Було цікаво та захоплююче, час пролетів непомітно. Мені було радісно дивитись цю виставу. Всім раджу.
Освіта:
1995-1999 – Харківський державний інститут мистецтв ім. І.П.Котляревського, спеціальність акторська майстерність, кафедра майстерності актора та режисера театру ляльок, кваліфікація актриса театру ляльок, спеціальність акторська майстерність;
2004-2007 – Київський державний університет театру, кіно та ТБ ім. І.К.Карпенка-Карого, аспірант кафедри театрознавства, спеціальність театральне мистецтво, спеціалізація театрознавство;
2013-2016 – Харківський національний університет мистецтв ім. І.П.Котляревського, спеціальність акторська майстерність, кваліфікація актриса театру ляльок, кафедра режисури та акторської майстерності сценічної анімації, спеціальність режисер театру анімації, ступінь навчальної акредитації бакалавр;
2016-2018 – Харківський національний університет мистецтв ім. І.П.Котляревського, спеціальність акторська майстерність, кваліфікація актриса театру ляльок, кафедра режисури та акторської майстерності сценічної анімації, спеціальність режисер театру анімації, ступінь навчальної акредитації магістр.
- Чому вирішили пов’язати себе з творчою діяльністю?
- У 15 років поїхала у складі театральної студії з виставою на міжнародний фестиваль до Москви і з того часу мій шлях у професії був визначен.
- Чи є проєкти, у яких ви брали участь і якими пишаєтеся?
- Асоціація «Український Незалежний Театр», «Пеніта Опера».
- Чи є знакові постановки для вас?
- Вистава «І йде сніг» за п'єсою М. Кремене;
Вистава «Сонечко та снігові чоловічки», Дитячий театр «Minimore» (Дитяча школа мистецтв №6, м.Харків);
Вистава «Ярмарок– за п'єсою Юлія Кіма «Хто принцесу поцілує» Дитячий театр «Minimore»;
Вистава «Ліфт вверх» за п'єсою Олексія Слаповського «Від червоної криси до зеленої зірки»
Вистава «По щучому велінню» за п'єсою Сергія Брижаня «Казка про Омелька»
Вистава «Трагіки до ваших послуг» за п’єсою британського драматурга Тома Стоппарда «Розенкранц та Гільденстерн мертві»
- Крім театральної діяльності, чим ще захоплюєтеся/ займаєтеся?
- Завзятий грибник, живопис, танці, бадмінтон, кулінарія.
- Що ви б хотіли ще розповісти?
- Знаковою для мне стала зустріч з акторами, зайнятими у виставі «Трагіки до ваших послуг» та творчим складом, який працював над цією виставою, саме ця вистава дала поштовх до створення театру-лабораторії «Афини».
Мати — викладач італійської та французької мов. Батько – Мойсей Якович Розін, професор, театральний педагог, фахівець у сфері пластики, сценічного руху, сценічного бою та фехтування (1932-2015). Має дружину Ганну, сина Олексія та доньку Катерину.
Навчався в спеціалізованій музичній школі по класу фортепіано. Закінчив Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського (навчався спочатку у консерваторії, потім перейшов на театральний факультет).
Кар'єра актора розпочалась у Донецькому Музично-драматичному театрі, після якого продовжилася у Київському театрі драми і комедії. Згодом Розін розуміє, що акторська діяльність обмежує його творчі можливості. Він вирішує завершити кар'єру театрального актора.
Пізніше починає працювати над озвучуванням реклами та дубляжем іноземних фільмів і мультфільмів. Знявся в рекламі сухариків, був голосом оператора JEANS та TUBORG, зіграв одну з головних ролей у фільмі «Братство» (2004) українського режисера Станіслава Клименка. Озвучував українською мовою ролі у фільмах «Мулен Руж», «Бі Муві: Медова змова», «Шрек III», «Сімпсони у кіно», «101 далматинець». Його голосом на українських екранах розмовляють Леонардо Ді Капріо, Кріс Пайн та Джонні Депп.
Паралельно цікавиться процесом написання музики, в результаті зайнявшись аранжуванням. Виступав, як аранжувальник пісень відомих українських співачок Наталі Могилевської та Світлани Лободи.
Лідер і вокаліст українського гурту "Gouache".
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
Тому що займалася театром з дитинства.
– Яку роль мрієте зіграти?
Характерну
– Чим любите займатися у вільний час?
Театр моє хоббі/захоплення, я щаслива людина, бо не працюю на роботі, а займаюся улюбленою справою
– А тут ви можете написати те, що ми не спитали, але ви дуже хочете сказати.
Я коллекціоную іграшковіх лисичок
Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний.
У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський.
До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.
Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.
Є в Карпатах таке гарне слово – афини, або яфини. Тому гуцули ніколи не кажуть, що у них на схилах ростуть чорниці – тільки афини.
Далеко-далеко в Карпатах, там, де закінчується географія України, в Гринявських горах, розкинувся хребет Пнів'є. По всій його довжині росте сила-силенна «афин» (чорниць).
Мало кому довелось там побувати, а ті, кому пощастило звідти повернутися, розповідають історії про нескінченну полонину. Стежка петляє поміж ялинок, перебирається з однієї вершини на іншу, але ніколи не закінчується. Місцеві вівчарі розповідають легенди про фантастичні створіння, які чатують на тебе всюди і чекають поки ти заблукаєш.
Театр-лабораторія «Áфини» – платформа для реалізації найсміливіших творчих задумів.
« Ліфт вгору »
