Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Лев узимку »
Ця історія могла б починатися так: «Щороку перед Різдвом тато мав звичай випускати маму з в’язниці …».
Тато – Генрі II, король Англії, старий солдат, ветеран хрестових походів. Він і країною керує, як своєю кіннотою, мудрість політика йому замінює левова хватка.
Мама – Елінор Аквітанська, норовлива королева-бунтарка.
У тата і мами є три сини: старший – Річард Левине Серце, прямий, грубий і войовничий, меншенький – Джон, слабкий, боягузливий і плаксивий татусин улюбленець, середній – Джеффрі, нелюбиме дитя в рідній сім’ї.
Скандал в цьому благородному сімействі розгорівся через пару милих фамільних дрібниць – англійську корону і французьку принцесу.
Герої відчайдушно інтригують один проти одного, не гребуючи нічим, щоб домогтися свого.
«Кожна людина сама відповідає за все, що з нею відбувається. Але уникнути нещасних випадків і помилок не дано нікому... Озираючись в минуле, ми відшукуємо той поворотний момент, коли русло нашого життя повернуло у бік... Для Люсі Краун це було літо. Воно починалося як будь-яке інше... Те, що могло залишитися безглуздою і пересічною пригодою, які трапляються з мільйонами жінок, невинною маленькою таємницею, спогади про яку здатні скрасити старість, обернулося лихом, ураганом, що розкидав три життя по сторонах.
Вистава за п'єсою Лідії Чупіс «Життя на трьох». Мелодраматичний трагіглюк. Ви колись бачили себе у дзеркалі? А коли те дзеркало давно розбилося, а ви все одно себе бачите? І це відображення живе своїм життям, таким, про яке ви напевно мріяли, але не досягли. А ще є кохання – таке ж омріяне і недосяжне. Може настав час зустрітися всім утрьох?
Скільки людей – стільки й думок про любов, про сенс життя, про сім’ю. Щирий, відвертий і зворушливий діалог двох сестер. Їхні долі переплетені і зв’язані не тільки родинними узами, а й…
Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Людина у кімнаті. Так просто, так зрозуміло... І можна пройти повз, а можна затриматися і спробувати її почути. Вистава, яка не потребує пафосних слів. Це історія про людину, яка жадає людського тепла та дотику... «Людина у кімнаті» – безпрецедентна подія в Україні! Акторська гра – метод Майкла Чехова у дії! Кожне слово, рух і навіть подих можна роздивлятися з позиції Психологічного жесту, який ще недавно здавався нам чимось незрозумілим та містичним. Техніка, якою «жонглюють» американські та європейські актори, віднедавна з'явилася і в Україні. У червні на сцені «Сузір'я» глядач побачить результат роботи із загадковим методом Майкла Чехова, де активна уява породжує атмосферу та відчуття живої гри. Проте не тільки актори використовують доробок Чехова, але і сама режисер відверто користується режисерським розбором, яким поділився зі світом великий актор та педагог. Перформанс, у якому возз'єдналися «чотири брати» Майкла Чехова: почуття легкості, краси, форми та почуття цілого на сцені театру... Для режисера Алєсі Савченко «Людина у кімнаті» – ювілейна 10-та вистава і перша, поставлена українською мовою. Також у перформансі використовується пластика рук, що стало результатом етюдної роботи разом з актрисою Маріанною Модоло. Кохання, пристрасть, жага до життя – це іноді просто слова. «Людина у кімнаті» відкриває нам екзистенціальний, глибокий світ душі людської, яка просить торкнутися до її «оголених струн».
Закінчив Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографії.
Працював режисером-постановником та головним режисером в Іжевському російському драматичному театрі ім. Короленко, Тюменському драмтеатрі, Обласному театрі драми м. Петропавловська, Криворізькому театрі драми та музичної комедії ім. Т. Г. Шевченко, Дніпропетровському театрі юного глядача, Дніпродзержинському музично-драматичного театру ім. Лесі Українки, Дніпропетровському російському драматичному театрі ім. М. Горького.
З 1997 року по 2006 рік – займав посаду головного режисера, а з 2007 року є художнім керівником Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки м.Кам’янського.
Один із засновників театрального фестивалю «Класика сьогодні».
У 1998-2002р.р., 2003-2006рр., 2007-2010 рр., та з 2011р. – художній керівник цільових курсів акторської майстерності Дніпропетровського театрально-художнього коледжу, які проводилися на базі театру. Випускники цих курсів згодом поповнили трупу театру.
Провідний майстер сцени, артист драми
Закінчив Дніпропетровське державне театральне училище у 1997 році. Працював в Дніпропетровському українському музично-драматичному театрі ім.Т.Г.Шевченко.
В Академічному музично-драматичному театрі ім.Лесі Українки м.Кам’янського працює з 1998 року.
Актор театру і кіно, актор FILM.UA Group. Відомий кіноролями у фільмах «Сторожова застава» (Ілько), «Викрадена принцеса» (голос охоронця), «Позивний Бандерас» (Коцюба); у 2019 році виходить фільм «Захар Беркут» за участю актора.
Закінчила музичну школу №17 по класу естрадного вокалу та фортепіано. Має досвід співу в хорі та вокальному ансамблі, як класичному, так і естрадному.
У 2013-2014 роках працювала у Міському комунальному закладі — «Вокально-хореографічний ансамбль «Юність Дніпра».
У 2016-му році закінчила Дніпровський театрально-художній колледж.
У 2016-2019 рр. служила в Академічному музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки, м. Кам’янське. Зіграла близько 25 ролей.
Брала участь у концертах театру, була ведучою на багатьох театральних та міських заходах.
У театрі ім. Т. Шевченка із лютого 2020 року.
Артистка драми у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчила Дніпровський театрально-художній коледж в 2018 році. В Академічному музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки працює з 2018 року.
Артист драми у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчив Дніпровський театрально-художній коледж в 2018 році. В Академічному музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки працює з 2018 року.
Артист вищої категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж. У нашому театрі працює з 2015 року.
Артист 1 категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж (майстерня заслуженого діяча мистецтв України Сергія Чулкова). У нашому театрі працює з 2011 року.
Провідний майстер сцени
Закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж у 2002 році. У нашому театрі працює з 1998 року.
Лауреат Вищої театральної премії Придніпров’я «Січеславна»:
1999 рік – «Кращий дебют» за роль Феніси в спектаклі «Винахідлива закохана» за п’єсою Лопе де Вега.
Лауреат Міжнародного театрального фестивалю «Класика сьогодні»:
1999 рік – «Краща молода актриса фестивалю» за роль Феніси в спектаклі «Винахідлива закохана» за п’єсою Лопе де Вега.
Лауреат Всеукраїнського театрального фестивалю «Леся Українка на межі тисячоліть»:
2000 рік – «Краща жіноча роль» за роль Долорес у спектаклі «Камінний господар» за п’єсою Лесі Українки.
Лауреат Гран-прі Вищої театральної премії Придніпров’я «Надія Січеславни»
2003 рік – «Краща жіноча роль» за роль Рахілі у виставі «Овечка» за п’єсою Н. Птушкіної.
Артист вищої категорії у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки розташований в одній із найкрасивіших будівель історичної частини міста Кам’янське (у 1936-2016 р.р – Дніпродзержи́нськ). Будівля є пам'яткою історії та архітектури міського значення. Побудована в 1900 році. Спочатку була Народною аудиторією. Появі цього закладу культури, як втім і всіх громадських будівель Верхньої колонії Кам’янського ми зобов'язані Ігнатію Ясюковичу – директору-розпоряднику Дніпровського металургійного заводу.
« Лев узимку »
