« Легенда про Ковель »

Музикант, вокаліст, письменниця, поетеса, танцівниця, актриса, режисер.

Народилась у місті Ковелі на Західній Україні. З дитинства займалась музикою, народними та бально-спортивними танцями, класичною хореографією. Закінчила школу мистецтв по класу скрипки, фортепіано та вокалу. За роки навчання неодноразово була учасником різноманітних конкурсів та фестивалів, на яких отримувала призові місця, дипломи та відзнаки.

Вища філологічна освіта (іноземні мови – англійська, німецька, французька, польська) – Національний Педагогічний Університет ім. М.П.Драгоманова (2006 р.). Паралельно писала книги, видавала власні вірші та художні переклади, займалась драматургією в театрі, грала в різноманітних колективах як музикант та вокалістка (зокрема і при циганському театрі «Романс»), виступала в аматорських та професійних студіях.

Закінчила акторську школу-студію та відділення режисури кіно і телебачення в Київському Національному Університеті театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого (Майстерня «Перспектива» О.С.Одинця, 2012 р.). 

Протягом десяти років була куратором щорічного міжнародного театрального фестивалю жіночих моновистав «Марія» у Національному Академічному Драматичному театрі ім. І. Франко. Виступала з театральними сольними постановками та номерами, моновиставами, серед яких і авторські: «Жанна Д’Арк – година до страти» та «Марія. На смерть одного Кохання», а також власна творча програма – літературно-музичний вечір «Відблиски Срібного віку».

Дебютувала на Віденському балу у Національній Опері України під керівництвом і при підготовці церемоніймейстера Чапкіса Г.М (2009 р.).  

Приймала участь у театральних виставах та зйомках – учбовий театр та кіношкола при університеті ім. І.К.Карпенка-Карого, телесеріали «Повернення Мухтара», «Легенди бандитської Одеси», «Легенди карного розшуку».

Займалась аніматорською діяльністю (власне event-агентство «$лужба $пасения от $куки»), приватними заняття з дітьми - з акторської майстерності та хореографії (центр розвитку «Майстер-клас», та «Мала Дитяча Академія»); приватними уроками іноземних мов.

Як режисер екрану відзняла два художніх короткометражних фільми за власним сценарієм – «Без десяти хвилин» та «Ой, батюшки», також є багато публіцистичного та документального матеріалу (репортажі, нариси і т. д.).

З кінця 2017 року у Ковелі заснувала і очолила як художній керівник та режисер-постановник – дорослий аматорський експериментальний театр-студію «10 ряд 10 місце», а з весни 2018 року – і студію дитячого театру.

Костюмер, реквізитор, «золоті руки» театру, також допомагає з оформленням сцени та декораціями.

Український художник, академік Національної академії мистецтв України (2009), народний художник України (2008), член Національної спілки художників України (2000), Заслужений працівник культури України (1996), генеральний директор Національного художнього музею України (2000-2012).

1987–1997 – директор Хмельницького обласного художнього музею.
1997–1998 – заступник директора Хмельницького обласного орендного ремонтно-виробничого комбінату.
1998–2000 – заступник голови Хмельницької облдержадміністрації.
з 2000 до квітня 2012 року – генеральний директор Національного художнього музею України.

Хореограф театру, захоплюється йогою, практиками здорового життя, східними філософіями.

Студент Ковельського центру професійно-технічної освіти. Прийшов на перше заняття театру, побачивши оголошення про відкриття студії і набір акторів перед травмпунктом, куди привіз свою сестру. Тепер жартує, що театр отак несподівано прийшов у його життя і залишився назавжди. Крім того, любить баскетбол та писати вірші на даху. Надійний, відповідальний, завжди готовий прийти на допомогу, не боїться ніякої роботи, але дуже переживає за свою гру на сцені.

Найвідповідальнішою роллю свого часу стало для Михайла перевтілення у гетьмана Богдана Хмельницького, хоча в його творчому доробку вже є немало інших цікавих образів.

Навчатись у студії та виступати в театрі почала, будучи школяркою старших класів міської гімназії. Згадує, що з творчим життям її пов’язала бабуся, завдяки якій дитинство Софії проходило у відвідинах театрів, галереї, концертів та культурних масових закладів. Тож, не дивно, що й своє майбутнє вона бачила нерозривним зі сценою та театром. Протягом двох сезонів приймала активну участь у виставах та інших проектах театру, а після закінчення школи вступила до університету на акторське відділення у місті Рівне. Крім того, захоплюється косметикою та візажем, відвідує різні курси, опановує музичні інструменти та отримує нові навички, які будуть на користь у майбутній професії.

У театр прийшов, будучи школярем старших класів. Згодом вступив до університету на відділення фізичної культури та спорту.

Має вищу освіту інженера залізничного транспорту, працює на залізниці, хоч уже і на пенсії. Завжди любив творчість, тому з радістю вирішив приєднатись до місцевої театральної родини. Також приймає участь у самодіяльних колективах – співає у ансамблях народної пісні.

Здобув середню спеціальну технічну освіту та професію автомеханіка, проте пробує себе зараз у різних галузях. У театр прийшов вслід за друзями – спочатку, як волонтер – допомогти, потім спробував себе у ролях в масовці і далі потроху став своїм. Також любить грати на гітарі, складати пісні, захоплюється комп’ютерною справою, програмуванням.

Голос театру «10 ряд 10 місце», саме так – з великої літери. Інколи вона не «блистает» на сцені у певній ролі, а грає за кулісами –голосом, який супроводжує чи веде виставу або захід, висловлює думки Автора, співає... Так Голос є повноцінною діючою особою на сцені.

В колективі ще до початку його створення. Має вищу музично-педагогічну освіту, за фахом - музичний керівник, керівник хору та викладач фахових дисциплін. Музикант, шикарна вокалістка, хормейстер. Довгий час співала у самодіяльних ансамблях міста, виступала як солістка у відомих місцевих гуртах. Працює у музичній школі - керівник хору хлопчиків та у ДУ Ковельська виховна колонія – зав.клубом та бібліотекар. Надзвичайно харизматична, крута, енергійна. Жінка-метеорит, перфекціоністка до кінчиків волосся, справжній професіонал своєї справи )

Завдяки їй почалась наша плідна співпраця з колонією - колектив неодноразово представляв свої постановки вихованцям установи, приходив з вітальними програмами на новорічні свята, а також є постійним учасником щорічного Всеукраїнського заочного фестивалю самодіяльної художньої творчості засуджених «Червона Калина» (ми вже тричі приймали участь – 2017, 2018 та 2019 р., готуємось і в цьому році). Актриса за відносно недовгий час існування театру вже встигла зіграти чимало яскравих різнопланових ролей у різних амплуа, кожного разу створюючи неповторні образи та складні характери. Мріє відкрити власний арт-терапевтичний мистецький центр та об’їздити світ з гастролями свого хору.

Прийшла в колектив, подивившись з залу першу камерну виставу театру. За освітою – організатор-методист культурно-освітньої роботи. Зараз по спеціальності не працює, веде власний невеличкий бізнес, також виступає як ведуча.

Дуже цікава особистість - творча, креативна жінка, у якої чимало хобі – художня вишивка, книги, food-флористика, і звичайно ж, театр. У актриси є незмінна традиція – в яке б місто вона не приїхала, завжди відвідує там театральні постановки. Завжди переживає, чи справиться з роллю, інколи не вважає, що підходить на ту чи іншу роль, але коли вже починає працювати з своїм персонажем, то зростається з ним, сама придумує масу акторських знахідок. Готова вчитись і відкривати у собі нові грані.

Має дві середні спеціальні освіти (швея-вишивальниця та офіціант / бармен) і вищу – економічну, але наразі працює як приватний підприємець – веде власний бізнес. Ще в дитинстві, займаючись у дитячій акторській студії, мріяла про сцену та ролі. Сьогодні – жінка справжня бізнес-вумен, яка з легкістю справляється і зі справами фінансовими, і з творчим хобі – життям в театрі, і з великою родиною, яку теж у повному складі долучила до театрального мистецтва: чоловік та четверо дітей актриси (Андрій Трейгут, Софійка Трейгут, Дмитро Завацький, Ульяна Завацька) вже неодноразово приймали участь у проектах та постановках театру, допомагаючи та виручаючи у найвідповідальніші моменти. Тамара додає кожній своїй ролі якусь неповторну родзинку, пропускаючи образ крізь себе.

Студентка Ковельського промислово-економічного коледжу. З дитинства обожнювала брати участь у різних виступах, сценках, а коли на просторах Фейсбуку натрапила на відео про театр «10 ряд 10 місце», то загорілась бажанням теж стати його частинкою і вже третій сезон продовжує втілювати свою мрію на сцені. Професійно займається фотографією, і крім театру, захоплюється бальними танцями. Частий оператор та фото-кореспондент театру, а тато актриси – Володимир Мороз – добровільно-благодійний відеооператор, завдяки якому театр може презентувати глядачам відеоверсії своїх вистав та проектів.

Прийшла у театр школяркою старших класів міської гімназії. Активна, енергійна, цілеспрямована – швидко знайшла спільну мову з дорослим колективом. Охоче брала участь не тільки у виставах, а й у соціальних та благодійних проектах театру. Побажала зв’язати і подальше своє життя з театром, тож зараз, після закінчення школи працює і готується до вступу на акторське відділення у театральний ВУЗ.