Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
«Легенда про Ковель» – наймасштабніша та на сьогоднішній день найбільш масова постановка театру, адже у ній бере участь більше ста осіб – крім 50 акторів – учасники запрошених вокальних (фольклорний гурт «Намисто», кер. Наталія Гончар) та танцювальних колективів міста (студія сучасної хореографії «Пірует», кер. Марина Приц, народний художній колектив - ансамбль танцю «Барвінок» кер. – Любов Ризванюк), а також учасники з клубу НПВ «Волинська Січ» та лицарського клубу «Айна Бера» (місто Луцьк), етномультиінструменталіст Андрій Ляшук (Рівне).
Історична вистава у середньовічному стилі створена за принципом вуличних театральних дійств в епоху, коли менестрелі, трубадури чи скоморохи розігрували на площах для людей різноманітні історії та казки. Тож, актори – просто ляльки, німі маріонетки, які діють лише за велінням Голосу – у нашому випадку – Леді-Менестрелії, яка веде виставу:
«…Cпиніться, подорожні, ходіть до цих воріт! –
На вас чекає казка – і шлях їй в п’ять століть…»
Створено театром спеціально для особливої дати – 500-річчя з дня надання Ковелю грамоти Магдебурзького права. В основі – «Балада про Ковель» місцевої поетеси Олени Мокроусової. Для натхнення при створенні авторського лібретто були взяті найвідоміші твори середньовічної класики. У виставі показано основні періоди заснування та становлення міста – від язичницьких часів, потім скромного повіту на околиці – до села, а й згодом – до знаного Ковеля, міста ковалів. Скорочена версія вистави була представлена на XXVII-му Всеукраїнському заочному фестивалі самодіяльної художньої творчості неповнолітніх засуджених "Червона калина» у ДУ Ковельська виховна колонія (липень 2018 рік), а також - під час урочистого закриття ІІІ фестивалю Українського Аматорського Театру – «День Театру», та церемонії нагородження учасників, яке у формі справжнього театрального балу пройшло у Колонній залі Київської міської державної адміністрації (травень 2019 рік).
Кожен новий Гамлет – обличчя епохи. Яким воно має бути сьогодні? До чого призводить помста і що таке обов’язок? Чи можливе щастя, коли порушені всі закони буття та яку ціну доведеться за нього заплатити? Досліджуючи одну з найгеніальніших п’єс Шекспіра, ми ставимо цілу низку питань. І наш сьогоднішній Гамлет – не тільки відповіді на них, – це роздуми про сутність людини, про театр і мистецтво в цілому.
Історія нашого міста на зламі епох, історія жіночої долі на тлі драматичних випробувань 20 століття. Кінець 19 століття. Юна дівчина Соня Гриньова - студентка випускного курсу Київської консерваторії, яку чекає блискуче майбутнє оперної співачки і світської дами, в 22 роки йде в монастир і згодом стає настоятелькою жіночої громади " Відрада і Втіха". Проста і правдива історія про те, як стати святою! З листа матінки Софії: "Буду кричати Господу за милість до вас, як кричить маленька лісова пташка, що вартує грошик, але не забута у Бога".
Перша в світі вистава про гібридну війну. Героям АТО присвячується. Наше життя як рушник – вишите червоними і чорними нитками. «Червоне – то любов, а чорне – то журба». Цим рушником як стежкою іде зараз Україна, цим рушником огорнуті долі героїв вистави «Блокпост Україна». Ніби на березі ріки, що віддаляє цей світ від того, життя від смерті, зібралися під старою шовковицею хлопці-вояки. Грім градів кличе їх на фронт, а українські чорнобриві дівчата в купальських віночках охоплюють їх полум’ям любові. Червоне і чорне. Схід і Захід. Вони дивляться один одному в очі з двох сторін фронту крізь оптичні приціли своїх гвинтівок. І раптом серед ненависті і полум’я боєць бачить, що той ворог – такий самий як він, ніби відбиток у дзеркалі, подібний до нього. Закляті вороги сходяться на нейтральній землі і, спілкуючись про любов і смерть, футбол і пиво, раптом розуміють абсурдність війни. Але наступного дня «…Знову стріляємо! Завтра знову чуємо якісь крики! Може це кричать поранені? Може то живі кричать над тілами загиблих?. Може це твій земляк з того боку запитує: «Який рахунок матчу «Шахтар» - «Карпати»? Це той випадок, коли найкращий рахунок сьогодні нульова нічия…» І єдиний свідок – стара шовковиця, як лялька-мотанка, як Покрова Богородиці летить над світом материнським вишиваним рушником. Вистава-пісня, вистава-молитва театру української традиції «Дзеркало» є посланням до кожного небайдужого серця, є видовищем, яке захоплює несамовитою акторською енергією, що безперечно викликає зворотній зв’язок і гасло, яке народжується в глядацьких грудях – «Слава Україні! Героям Слава!»
Ми ще іще раз вертаємося до Шевченка. Тепер це "Сон". Який месідж цієї поеми вимушує нас читати його наново через півтори сотні років. Воля! це те гасло яке передав нам Кобзар є найціннішим скарбом для людини ХХІ сторіччя. Прагнення волі збирало українців під прапори Хмельницького і Виговського, Мазепи і Коновальця. Врешті спрага по Волі зібрала Майдан в Україні, з`явилися нові герої Крут - Небесна Сотня. Шевченко є духовним гетьманом Майдана і його «дума, його пісня не вмре не загине». І тому ми мусимо перечитувати «Кобзаря», читати його наново, новими вольними очима, новими вольними вустами. Таким чином театр «Дзеркало» прочитує «Сон» Тараса Шевченка твір, за який сам Кобзар заплатив десятою роками неволі, а це значить життям. Актори театру «Дзеркало» на чолі з постановником вистави Дмитром Сторчоусом віддають на сцені краплини свого життя в скарбничку Української Свободи.
Сцени із життя чумаків та їх родин 17 ст. на основі фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних від жителів центральних регіонів України. Окрім, пісень, які заворожують своєю мелодикою та глибокою народною філософією, у виставі також важливе місце займає народна інструментальна музика та хореографія («Танок чумаків», «Сніданок чумаків», «Весільний тропак» та інш.). Цікаві драматичні історії поєднані з тонким та «розумним гумором» завжди підіймає настрій глядача. Український гумор – це точне відображення традицій та звичаїв українського народу. Діалоги пронизані тим невичерпним народним гумором, прислів’ями та приказками, які додають того народного колориту вільних людей, що в котрий раз нам доказує про невмирущість та значимість нашої української національної культури.
Музикант, вокаліст, письменниця, поетеса, танцівниця, актриса, режисер.
Народилась у місті Ковелі на Західній Україні. З дитинства займалась музикою, народними та бально-спортивними танцями, класичною хореографією. Закінчила школу мистецтв по класу скрипки, фортепіано та вокалу. За роки навчання неодноразово була учасником різноманітних конкурсів та фестивалів, на яких отримувала призові місця, дипломи та відзнаки.
Вища філологічна освіта (іноземні мови – англійська, німецька, французька, польська) – Національний Педагогічний Університет ім. М.П.Драгоманова (2006 р.). Паралельно писала книги, видавала власні вірші та художні переклади, займалась драматургією в театрі, грала в різноманітних колективах як музикант та вокалістка (зокрема і при циганському театрі «Романс»), виступала в аматорських та професійних студіях.
Закінчила акторську школу-студію та відділення режисури кіно і телебачення в Київському Національному Університеті театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого (Майстерня «Перспектива» О.С.Одинця, 2012 р.).
Протягом десяти років була куратором щорічного міжнародного театрального фестивалю жіночих моновистав «Марія» у Національному Академічному Драматичному театрі ім. І. Франко. Виступала з театральними сольними постановками та номерами, моновиставами, серед яких і авторські: «Жанна Д’Арк – година до страти» та «Марія. На смерть одного Кохання», а також власна творча програма – літературно-музичний вечір «Відблиски Срібного віку».
Дебютувала на Віденському балу у Національній Опері України під керівництвом і при підготовці церемоніймейстера Чапкіса Г.М (2009 р.).
Приймала участь у театральних виставах та зйомках – учбовий театр та кіношкола при університеті ім. І.К.Карпенка-Карого, телесеріали «Повернення Мухтара», «Легенди бандитської Одеси», «Легенди карного розшуку».
Займалась аніматорською діяльністю (власне event-агентство «$лужба $пасения от $куки»), приватними заняття з дітьми - з акторської майстерності та хореографії (центр розвитку «Майстер-клас», та «Мала Дитяча Академія»); приватними уроками іноземних мов.
Як режисер екрану відзняла два художніх короткометражних фільми за власним сценарієм – «Без десяти хвилин» та «Ой, батюшки», також є багато публіцистичного та документального матеріалу (репортажі, нариси і т. д.).
З кінця 2017 року у Ковелі заснувала і очолила як художній керівник та режисер-постановник – дорослий аматорський експериментальний театр-студію «10 ряд 10 місце», а з весни 2018 року – і студію дитячого театру.
Костюмер, реквізитор, «золоті руки» театру, також допомагає з оформленням сцени та декораціями.
Український художник, академік Національної академії мистецтв України (2009), народний художник України (2008), член Національної спілки художників України (2000), Заслужений працівник культури України (1996), генеральний директор Національного художнього музею України (2000-2012).
1987–1997 – директор Хмельницького обласного художнього музею.
1997–1998 – заступник директора Хмельницького обласного орендного ремонтно-виробничого комбінату.
1998–2000 – заступник голови Хмельницької облдержадміністрації.
з 2000 до квітня 2012 року – генеральний директор Національного художнього музею України.
Хореограф театру, захоплюється йогою, практиками здорового життя, східними філософіями.
Студент Ковельського центру професійно-технічної освіти. Прийшов на перше заняття театру, побачивши оголошення про відкриття студії і набір акторів перед травмпунктом, куди привіз свою сестру. Тепер жартує, що театр отак несподівано прийшов у його життя і залишився назавжди. Крім того, любить баскетбол та писати вірші на даху. Надійний, відповідальний, завжди готовий прийти на допомогу, не боїться ніякої роботи, але дуже переживає за свою гру на сцені.
Найвідповідальнішою роллю свого часу стало для Михайла перевтілення у гетьмана Богдана Хмельницького, хоча в його творчому доробку вже є немало інших цікавих образів.
Навчатись у студії та виступати в театрі почала, будучи школяркою старших класів міської гімназії. Згадує, що з творчим життям її пов’язала бабуся, завдяки якій дитинство Софії проходило у відвідинах театрів, галереї, концертів та культурних масових закладів. Тож, не дивно, що й своє майбутнє вона бачила нерозривним зі сценою та театром. Протягом двох сезонів приймала активну участь у виставах та інших проектах театру, а після закінчення школи вступила до університету на акторське відділення у місті Рівне. Крім того, захоплюється косметикою та візажем, відвідує різні курси, опановує музичні інструменти та отримує нові навички, які будуть на користь у майбутній професії.
У театр прийшов, будучи школярем старших класів. Згодом вступив до університету на відділення фізичної культури та спорту.
Має вищу освіту інженера залізничного транспорту, працює на залізниці, хоч уже і на пенсії. Завжди любив творчість, тому з радістю вирішив приєднатись до місцевої театральної родини. Також приймає участь у самодіяльних колективах – співає у ансамблях народної пісні.
Здобув середню спеціальну технічну освіту та професію автомеханіка, проте пробує себе зараз у різних галузях. У театр прийшов вслід за друзями – спочатку, як волонтер – допомогти, потім спробував себе у ролях в масовці і далі потроху став своїм. Також любить грати на гітарі, складати пісні, захоплюється комп’ютерною справою, програмуванням.
Голос театру «10 ряд 10 місце», саме так – з великої літери. Інколи вона не «блистает» на сцені у певній ролі, а грає за кулісами –голосом, який супроводжує чи веде виставу або захід, висловлює думки Автора, співає... Так Голос є повноцінною діючою особою на сцені.
В колективі ще до початку його створення. Має вищу музично-педагогічну освіту, за фахом - музичний керівник, керівник хору та викладач фахових дисциплін. Музикант, шикарна вокалістка, хормейстер. Довгий час співала у самодіяльних ансамблях міста, виступала як солістка у відомих місцевих гуртах. Працює у музичній школі - керівник хору хлопчиків та у ДУ Ковельська виховна колонія – зав.клубом та бібліотекар. Надзвичайно харизматична, крута, енергійна. Жінка-метеорит, перфекціоністка до кінчиків волосся, справжній професіонал своєї справи )
Завдяки їй почалась наша плідна співпраця з колонією - колектив неодноразово представляв свої постановки вихованцям установи, приходив з вітальними програмами на новорічні свята, а також є постійним учасником щорічного Всеукраїнського заочного фестивалю самодіяльної художньої творчості засуджених «Червона Калина» (ми вже тричі приймали участь – 2017, 2018 та 2019 р., готуємось і в цьому році). Актриса за відносно недовгий час існування театру вже встигла зіграти чимало яскравих різнопланових ролей у різних амплуа, кожного разу створюючи неповторні образи та складні характери. Мріє відкрити власний арт-терапевтичний мистецький центр та об’їздити світ з гастролями свого хору.
Прийшла в колектив, подивившись з залу першу камерну виставу театру. За освітою – організатор-методист культурно-освітньої роботи. Зараз по спеціальності не працює, веде власний невеличкий бізнес, також виступає як ведуча.
Дуже цікава особистість - творча, креативна жінка, у якої чимало хобі – художня вишивка, книги, food-флористика, і звичайно ж, театр. У актриси є незмінна традиція – в яке б місто вона не приїхала, завжди відвідує там театральні постановки. Завжди переживає, чи справиться з роллю, інколи не вважає, що підходить на ту чи іншу роль, але коли вже починає працювати з своїм персонажем, то зростається з ним, сама придумує масу акторських знахідок. Готова вчитись і відкривати у собі нові грані.
Має дві середні спеціальні освіти (швея-вишивальниця та офіціант / бармен) і вищу – економічну, але наразі працює як приватний підприємець – веде власний бізнес. Ще в дитинстві, займаючись у дитячій акторській студії, мріяла про сцену та ролі. Сьогодні – жінка справжня бізнес-вумен, яка з легкістю справляється і зі справами фінансовими, і з творчим хобі – життям в театрі, і з великою родиною, яку теж у повному складі долучила до театрального мистецтва: чоловік та четверо дітей актриси (Андрій Трейгут, Софійка Трейгут, Дмитро Завацький, Ульяна Завацька) вже неодноразово приймали участь у проектах та постановках театру, допомагаючи та виручаючи у найвідповідальніші моменти. Тамара додає кожній своїй ролі якусь неповторну родзинку, пропускаючи образ крізь себе.
Студентка Ковельського промислово-економічного коледжу. З дитинства обожнювала брати участь у різних виступах, сценках, а коли на просторах Фейсбуку натрапила на відео про театр «10 ряд 10 місце», то загорілась бажанням теж стати його частинкою і вже третій сезон продовжує втілювати свою мрію на сцені. Професійно займається фотографією, і крім театру, захоплюється бальними танцями. Частий оператор та фото-кореспондент театру, а тато актриси – Володимир Мороз – добровільно-благодійний відеооператор, завдяки якому театр може презентувати глядачам відеоверсії своїх вистав та проектів.
Прийшла у театр школяркою старших класів міської гімназії. Активна, енергійна, цілеспрямована – швидко знайшла спільну мову з дорослим колективом. Охоче брала участь не тільки у виставах, а й у соціальних та благодійних проектах театру. Побажала зв’язати і подальше своє життя з театром, тож зараз, після закінчення школи працює і готується до вступу на акторське відділення у театральний ВУЗ.
Ковельський аматорський експериментальний театр-студія розпочав свою діяльність зовсім недавно – з грудня 2017 року почалися репетиції малого складу театру-студії, а 22 січня 2018 року - відбулася перша прем'єра – камерна вистава «Крижем» та оголошений набір для усіх бажаючих навчатись та творити. З першого лютого 2018 року для студійців розпочались тренінги, уроки, заняття та репетиції. 27 березня 2018 року – на Міжнародний день Театру Ковельський аматорський експериментальний театр-студія обрав собі назву – «10 ряд 10 місце».
На сьогоднішній день підібралась чудова команда творчих, амбітних, інтелектуальних, енергійних людей абсолютно різного віку та роду зайнятості – у складі театру-студії зараз близько 50 учасників, які бажають розвиватись та творити, а також – робити щось значиме та корисне для свого міста, для своєї країни, адже мистецтво не має кордонів.
Крім дорослого складу, «10 ряд 10 місце» має ще й дитячу студію театрального мистецтва, в якій навчається і працює більш як півсотні талановитих юних акторів – віком від 6 до 16 років.
В репертуарі театру – вистави та постановки різних форм і жанрів: камерні та моновистави, перформанси, експромти, музичні комедії та шоу-мюзикл, вистава-щоденник, документально-драматична вистава VERBATIM, імерсивні та інтерактивні вуличні постановки, анімаційні театралізовані вистави для дітей, драматично-пластична інсталяція, історична драма, філософсько-політична драма та інші. Крім того, театр бере активну участь у соціальних проектах – це вистави та розвиваючі програми для вихованців ДУ «Ковельська виховна колонія», військового ліцею, майстер-класи для школярів, благодійні проекти для дітей-сиріт та малозабезпечених сімей, акції для молоді і т. д. Колектив театру-студії «10 ряд 10 місце» зі своїми постановками постійно бере участь у різноманітних загальноміських заходах.
На сьогоднішній день були здійснені поїздки на фестивалі - Всеукраїнський, у Києві (Theatre Day Fest), та міжнародний, у Черкасах (Fortuna Fest). З обох фестивалів театр повернувся з відзнаками та нагородами: за виставу-диптих за мотивами історичних романів Ліни Костенко - «Берестечко» та «Маруся Чурай» - драму «Несказане лишилось несказанним…», представлену на камерній сцені ім. Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка в рамках фестивалю День Театру театр «10 ряд 10 місце» був нагороджений дипломом та відзнакою у номінації «За сценографічне рішення вистави», а також – окремим дипломом – «За натхненну творчу роботу по інсценізації творів Л.Костенко», а за філософсько-політичну драму – новелістичну трилогію за мотивами новел В.Гребенюка – «Поки прядеться нитка…», показану на Fortuna Fest, - отримав відзнаку і нагороду в номінації - «За найкраще трактування патріотичної теми і висвітлення соціально-гострих питань українського суспільства».
Також «10 ряд 10 місце» вже тричі був учасником щорічного Всеукраїнського заочного фестивалю самодіяльної художньої творчості неповнолітніх засуджених "Червона калина», та співпрацює з ГО «Велика ідея», неодноразово приймаючи участь у проекті «100 ідей для дітей» - у Ковелі та у «Фестивалі професій» в Луцьку.
В умовах карантину та ізоляції театр-студія «10 ряд 10 місце» став учасником двох великих дистанційних проектів. По-перше, долучився до незвичайного міжнародного проекту - ALAMBARI #TogetherAtTheSameTime - від театру "ДАХ", ГОГОЛЬFEST, та гурту ДахаБраха, який потрапив у книгу рекордів – так як це була перша цифрова знакова подія, яку зафіксував національний проект Книга Рекордів України - наймасовіший цифровий онлайн-флешмоб одночасно зі стрімінгом і зйомкою онлайн-кліпу, тривалістю п'ять неділь поспіль, з найбільшою кількістю учасників та артистів з найширшою географією! Фінальний флешмоб в цифрах склав: 23 країни, 57 міст, 18 команд, 150 учасників. Театр-студія «10 ряд 10 місце» був радий долучитись до створення нової форми взаємодії на перетині цифрового та фізичного світів та стати частиною цього проекту і отримати такий неповторний досвід.
По-друге, театр став учасником Першого Міжнародного Театрального інтернет-конкурс «Театр.NET», де за рішенням журі та членів експертної ради отримав нагороди: за режисерський конкурс Альоні Малюзі-Мельниковій (худ.керівник та режисер театру) було вручено диплом Лауреата другого ступеню - за виставу "Снігова Королева" (номінація "Дитячий Театр") та диплом Лауреата третього ступеню - за виставу "Сорочинський ярмарок" (номінація "Аматорський Театр"). Також відзнаки та дипломи й схвальні коментарі експертів отримали і самі вистави. Ще одним цінним моментом стала оцінка глядачів - на сайті проекту були представлені вистави учасників для перегляду та голосування за «Приз глядацьких симпатій» у всіх номінаціях. Більше 60 тисяч глядачів з 30 країн світу підтримали конкурсантів своїми голосами. «10 ряд 10 місце» на всесвітньому глядацькому голосуванні, завдяки підтримці своїх шанувальників та глядачів, у номінації «Дитячий Театр» - посів шосту сходинку, увійшовши в десятку найбільш вподобаних - шоу-мюзикл "Снігова Королева" - 660 голосів, а в номінації «Дорослий Аматорський Театр» - потрапив у "золоту п'ятірку", посівши четверту сходинку - музична комедія "Сорочинський ярмарок" - 1261 голос.
У найближчих творчих планах театру – інтенсивний практикум та тренажі, та продовження підготовки нової прем’єри, а в перспективі – хотілося б попрацювати над експериментальними формами постановок з поєднанням творів різних письменників та над зарубіжною класикою.