Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Камерність простору і часу, в якому відбувається дія п'єси, компенсується палітрою і напруженням емоцій.
Історія, в якій поєднались глибокий зміст і гумор на одвічну тему "він і вона"... Чому чоловік і жінка не можуть знайти спільну мову? Невже ми дійсно представники різних планет?
Лише один вечір знайомства. Парк. Лавка, а на ній такі різні Він і Вона.
Знайомтеся: безуспішний і вічно заклопотаний клерк Генрі Перкінс. Навіть сьогодні, у свій День Народження він сидить в офісі. Але пізніше доля, нарешті, всміхнеться до іменинника – в метро містер Перкінс знаходить кейс із 1 750 000 фунтів стерлінгів готівкою. Шокований і щасливий, Генрі поспішає до дружини, малюючи в уяві закордони, вілли і нове життя. Та щастя любить тишу. Чи вдасться щасливчику зберегти все в таємниці і спокійно відлетіти з країни? Адже вдома на нього чекають гості. Телефони можуть прослуховуватися. А поліція «ненароком» навідується до Перкінсів. І ще цей дивний незнайомець, який слідкував за Генрі і кейсом… Комедія за легендарною п’єсою набиратиме обертів зі швидкістю світла. Блискавичний розвиток подій і персонажів – і Ви вже хочете стати частиною історії. Тут Ви радієте за Генрі, а пройшла мить – готові його прибити, бо він розпоряджається грошима не так, як би це робили Ви. Клубок з сюжетних ліній, що з кожною сценою дедалі більшає, піднімаючи і піднімаючи градус інтриги. Гумор, хореографія, і злагоджена команда талановитих акторів виводить жанр комедії положень на зовсім новий рівень!
Вистава поставлена за п’єсою «Виконавець бажань» Андрія Курейчика – автора сценарію гучного фільму «Кохання-зітхання». Знайомий сюжет, відомі і всіма улюблені артисти – це стовідсотковий успіх. Оригінальне виконання ролей, колючі жарти, іскрометний гумор – принесе глядачам величезне задоволення і почуті фрази неодмінно стануть крилатими. Сюжет вистави нехитрий, простий, що дає можливість глядачеві просто розслабитися, зануритися в світ подій, що відбуваються на сцені. Герої вистави «Кохання-зітхання» прокинулися одного ранку і в буквальному сенсі слова, відчули себе не в своїй «шкурі». Відчувши ці зміни сповна, герої передають всі принади, комічність і філософію ситуації. Історія замішана на відносинах подружньої пари, у якої вже є прожиті спільні роки, але у яких все ще попереду, коли криза середнього віку вже починає давати про себе знати, але коли ще можна все повернути назад.
Дружина звільнила вечір для коханця, чоловік вирушив у відрядження до коханки, все сплановано. Але не тут-то було! Раптово всі шукачі любові опиняються замкненими на усі вихідні! Та ще й з дизайнером і водопровідником, які теж ускладнюють ситуацію. Тепер героям доведеться постаратися, щоб обійшлося без жертв, бо ревнощі – страшна річ!
Заміський будинок на березі озера, в якому нещодавно живуть Чоловік і Дружина. Відносини подружжя, з різних причин, в стані напруженості. Сьогодні у них дата їх спільного життя. Щоб не афішувати їх відносини і можливість виникнення конфліктів, вирішили не запрошувати гостей. Обидва знаходяться в стані розлучення, але остаточного рішення не приймають. Дружина через нерішучість свого недавнього коханця, який живе в іншому місті і розлучився зі своєю дружиною. Чоловік у сумнівах у своїй коханці, розлученій жінці, яка нещодавно оселилася в їх місті, і яку він ще недостатньо знає. Він запросив свого давнішнього друга, який живе в іншому місті, і вони вже давно не бачились. Вона запросила свою нову подругу і співробітницю, яка нещодавно оселилася в їх місті. Подруга в курсі любовних пригод господині будинку і знає про її стосунки з чоловіком. Господиня теж знає, що у подруги з'явився коханець, з приводу якого у неї серйозні наміри, але він одружений і ніяк не зважиться на розлучення. Одкровення двох подруг згуртували їх у справжню дружбу. Коли всі четверо зустрічаються в будинку, починаються суцільні сюрпризи...
Неймовірно, але факт: вистава «Генерали в спідницях» прикрашає афішу театру вже 25 років і кожного разу постановка Ірини Кліщевської проходить у переповненій залі «Колеса»! В основі сюжету п'єси Жан Ануй лежить історія старогрецького комедіографа Арістофана «Лісістрата». У Києві прем'єра «Генералів у спідницях» відбулася в березні 1990 року. З цією виставою театр «Колесо» брав участь в україно-американському проекті «Обмін класикою»; був із успіхом представлений у м. Ашвіл (США); також вистава побувала на гастролях у Польщі. За сюжетом п'єси в першій дії головний герой Леон де Сен Пе (цю роль грає Олег Лепенець) стоїть прив'язаним до стовпа. Якщо порахувати, скільки часу актор простояв біля стовпа, то вийде цікава цифра – майже 30 діб! Інтригуючий сюжет, несподівані повороти, комічність ситуації, викликаної феміністичними настроями суспільства – актуальні сьогодні як ніколи. Більше 20 років вистава викликає щирий, невтримний сміх у глядачів не тільки України, але й США, Польщі та інших країн. Вистава нагороджена дипломом «За кращий акторський ансамбль».
Дуже банальна історія. Чоловік знайомиться у парку для вечірніх "розваг". На лавці зустрічає дівчину, яку рік потому кинув і не пам'ятає цого. Уся вистава - це чоловічі "отмазки" від наївної дурепи та її питань. Було дуже нудно. Банальний сюжет, банальні історії, гра акторів так собі....Можливо буде цикаво подружжям. Враженя не змінювалися, все було зрозуміло з початку. Мені було нудно. Сидіння низькі. На перших рядах дивитися треба у верх, шію занеміло.
Постановка рассказывает о отношениях мужчины и женщины. Казалось, что может быть банальнее? А если это ещё и происходит на лавочке в парке? Скукота скажете. А вот и нет, если всё это будет рассказано эмоционально, так как смогли это сделать актёры. Очень органичная игра. Театру советую сделать что-то с вентиляцией.
Этой пьесе Александра Гельмана, советского драматурга, уже 36 лет, а она неизменно вызывает интерес и у молодых, и у зрелых людей, и у мужчин, и у женщин, она ставится во многих театрах постсоветского пространства, и в Киеве в наши дни есть 2 постановки этой пьесы - в театре Актер" Валентина Шестопалова,покойного основателя этого театра, и Ольги Гаврилюк в Русской драме с прекрасными Юрием Яковлевым и Ольгой Когут. Я шла, зная сюжет и неоднократно смотрев эту вещь в разных театрах Москвы и Ленинграда, на работу Шестопалова,его трактовку. Понравилось! И актеры понравились, хотя нигде раньше их не видела. Оба были убедительны, искренни и правдивы в чувствах и эмоциях. Сюжет об изменах в семье,. одиночестве,. жажде понимания не нов, это вечная тема. Но автор, Гельман, сумел вложить в уста героев многие важные истины. Есть над чем задуматься и есть для чего пересматривать этот спектакль не один раз в жизни, тем более, в Киеве есть выбор. Своетую всем парам или одиноким людям, которые хотели бы иметь семью. Это пьеса об общечеловеческих ценностях. Актеры играли хорошо, я даже не ожидала, очень рада этому.
Веселый спектакль на жизненные темы. У меня были смешанные чувства - сопереживание актерам, и одновременно отвращение над их глупостью и поведением. Действие спектакля происходит на лавке в парке - встреча мужчины и женщины. Оказывается, они уже встречались, мужчина ищет легких отношений, а женщина надеется на что-то более серьезное. Показана вся разрушающая сила легких отношений, "европейский" способ жизни - не держаться семьи, не стараться исправить семейные отношения, а разрушать семейный очаг, и пускаться "во все тяжкие". Многие зрители увидели глубину трагедии персонажей, их проблемы, которые скрыты за внешне веселым нравом. Спектакль про отношения - как легко разрушить семью и как сложно ее восстановить. Актеры играли очень убедительно, хорошо передан характер "ловеласа" и одинокой женщины. Приятная обстановка, хороший персонал, удобные сидения, раздевалка.
Мені все сподобалося! Цікаве , легка трагікомедія про взаємовідносин чоловіка та жінки. Десь так. Вона б підійшла дорослим людям.
Местами было смешно, местами грустно. Спектакль расказывает о сложных темах с юмором. Актеры играли изумительно. Браво! Постоянно была динамика событий. Советую сходить с мужем или женой, с подругой или самостоятельно, что бы подумать.
Стосунки між чоловіками і жінками завжди актуальна тема і цікаво дивитись з усіх ракурсів та з різною подачею. Сподобалось те, що сумну скажемо так історію показали з гумором. Чудова гра акторів. Наприкінці я нудьгувала. Раджу жінкам і чоловікам після 30 років) Акторам браво!
Від початку і до самого кінця на сцені лише 2 дійові особи, проте кожна нова сцена перевертаю з ніг на голову усе те, що ми дізналися у минулому епізоді. Динаміка оповіді постійно змінюється і неможливо передбачити, що буде у фіналі. Актори прожили свої ролі на всі сто відсотків, інколи з'являлося бажання вийти на сцену та заспокоїти їх у особливо емоційно-напружені моменти. Вистава підійшла б людям від 30-ти років, заможнім парам, тим, хто хоче насолодитися прекрасною акторською грою, що підкреслює якісний гумор.
Весь спектакль был живой, легкий и интересный. Актеры сыграли прекрасно свои образы. Спектакль "Лавка". Спектакль - осень. Все как в жизни. Погода она такая, как и отношения. Вроде бы, еще тепло, но уже похолодало. К вечеру. Вроде бы весело, но уже как-то само по себе грустно. Мужчина и Женщина. Парк. Лавка. Флирт и желание, чтобы лето длилось дольше. Хотя уже совсем осень. Осень возраста, жизненный опыт и чувства недосказанности, желания быть нужными и желанными, выслушанными и услышанными, значимыми и "с планами на жизнь"... Даже реакция зрителей разная. На слова, жесты, на погоду... Спектакль «Лавка» - это попытка непринужденно и с юмором рассказать о серьезном"". А может и наоборот. Серьезно о жизненных ситуациях. Замечательная игра актеров и спектакль.
Вистава залишила гарні відчуття і чудовий настрій. Можна порадити усім хто полюбляє театр, та вистави на прості життєві теми. Сюжет вистави розповідає про складне життя одинокої жінки, чоловіка, що заплутався. Про жіночу самовідданість і бажання допомогти тому, хто може й не заслуговує на її допомогу. Взагалі чудова, часом сумна, часом смішна історія, трохи затягнута кінцівка. Актори грали чудово, іноді здавалося, що ти дійсно сидиш на сусідній лавці у парку і спостерігаєш дивну ситуацію. Театр Актор це завжди гарний вибір для тихого літньно вечора.
Парк, звичайна лавка, на ній двоє самотніх і звичайних людей, що шукають самих себе, сенс власного буття та щастя. Але несподівано знайдуть шукане один в одному. Флірт, пристрасна розмова - вони несподівано знайдуть розуміння і співчуття, на які навіть не сподівались віднайти. Але що буде, коли вони зрозуміють, що знайомі? Коли впізнають один одного? «Лавка» - це спроба з гумором розповісти про буденні речі та перехожих, які кожного дня проходять повз нас, але які також шукають шастя у цьому світі.
Дві долі, дві історії, пошук розради...... Випадкова зустріч, знайомство, гра в кращу версію себе, і навіть при відкритті обману знову придумування історії життя: що б пожаліли, захоплювалися, влюбилися..... Не думаючи про мораль, наслідки.... За маскою ховається звичайна людина яка боїться своїх почуттів, та можливої відсутності почуттів коханої дружини. Невпевненість в собі та в інших отруює життя, не даючи можливості радіти життю. Вистава «Лавка» легко сприймається, але наштовхує на переосмислення привичних речей. Зустрічає гостей на вході в зал директор театру та допомагає знайти місця глядачам. Невеличкий зал, зручні крісла з подушечками, чудова гра акторів дозволяє максимально насолодитися виставою.
Перше, про хочеться сказати, це незабутня гра акторів: Віра — Олена Кривда, Федір — Юрій Яковлев. 10 з 10!!! Я дійсно повірила в те, що відбувалося на лавці в парку! Споконвічна тема відносин між жінкою і чоловіком: кохання, довіряти один одному чи ні, і як, якщо одного разу вже був введений в оману. Ця лірична комедія, на мою думку, підходить як парам, які збираються одружитися, так і парам з досвідом сімейного життя. Ньюансом на виставі був на коротку мить сильно включений динамік, який злякав увесь зал, але на увагу сприйняття не вплинув.
Уютный небольшой зал в здании бывшего кинотеатра имени В. Чапаева, камерная сцена способствуют погружению в действие пьесы. Очень хороший репертуар, талантливая игра актеров, вежливый персонал - создают приятную атмосферу . Спектакль "Лавка" (Федор – Михаил Жонин, Вера – Кристина Синельник): на первый взгляд, легкомысленный сюжет постепенно накаляется до глубокого проникновения в экзистенциальный кризис обоих персонажей. Федор , меняющий свое имя и биографию для каждой новой спутницы; и Вера, бросающаяся в новые отношения, каждый раз веря, что на этот раз – навсегда-- разные, и вместе с тем - очень похожи между собой : потерянные люди, которым очень не хватает понимания и поддержки. Благодаря талантливой игре актеров острый диалог между героями пьесы захватывал внимание, вызывал смешанные чувства - сопереживание, несогласие , и в то же время уверенность и надежду на лучшее вместе с главной героиней спектакля Верой: "Все можно изменить к лучшему!" Финальная сцена еще больше подтверждает реальность действий, способных изменить многое - ключ к переменам в руках Веры и Федора ... И в руках зрителей тоже... Рекомендую посетить спектакли театра "Актер", и спектакль "Лавка" в часности
Невідомо - ще ніч чи уже ранок. Лавка, на якій зустрілися двоє чужих. Проте, не таких уже і чужих. У кожного своя історія. У його - навіть декілька. І яка з них правдива? Хто він Микола, Олексій? У відряджені з іншої країни чи з сусідньої вулиці? Розведений чи одружений? Дочка чи двоє синів? Скільки потрібно вислухати брехні, щоб почути правду? І чи правда така, яку хочеться чути? Скільки всього готова жінка вибачити чоловікові, якщо бачить в ньому свого? Чим готова пожертвувати? Тут важливо вистояти та поважати себе.
Вистава "Лавка" - це гарна гра акторів, це стосунки між чоловіком і жінкою, це смішні та душевні моменти, пов'язані з тонкими психологічними епізодами. Ця вистава про проблему людської самотності та про те, наскільки по-різному ці проблеми вирішують чоловіки і жінки) Сподобалося, що сюжет не дуже і передбачуваний! Здається звичайна випадкова зустріч у парку, на лавці, а тут оп, а все між ними вже було, просто дехто про це забув) Впізнавання-викриття-виправдання ... «Лавка» - ідеальна можливість сімейним парам переглянути свої відносини, побачити проблеми, їх рішення, бо в кожного своє бачення і в голову до партнера не залізеш!)
Актерская игра, как и всегда, была на очень высоком уровне. Все полтора часа спектакля оба актёра постоянно находились на сцене и держали зрителей в нужном напряжении и ожидании финала. Единственное, что последние минут двадцать спектакля становилось немного тяжело смотреть, думаю, это из-за того, что действие происходило в одном месте и декорации не менялись, но это скорее вопрос самого сценария, нежели актерской игры. Извечно волнующая всех тема - отношения мужчины и женщины, ложь в отношениях и «какие женщины наивные» - думаю, мало кого могла бы оставить равнодушной, ведь это спектакль о нашей повседневной жизни, просто история с преувеличением и, мне кажется, длинные истории, которые автор уложил в один вечер действия. Зрители, как и всегда в «Актере», аплодировали стоя.
Вистава була поставлена за п`єсою написаною у часи радянського союзу. Головними героями виступали чоловік та жінка, приблизно 45 років. Чоловік намагався загравати до незнайомки, та вона чомусь не відразу відповідала взаємністью. Вона виявилися знайомими, рівно рік по тому переспали, та чоловік дуже швидко втік, хоча обіцяв одружитися. Зала сміялася з моментів, коли головний герой брехав жінці про свое ім`я, те що він не одружений, про дітей. Чоловік уособлював заплутавшуся в собі людину. В фіналі жінка дала йому ключі від своєй квартири, аби він був впевненішим, і тоді у нього все вийде.
В моем мире антреприза – слово ругательное. Сколько я их не смотрела, все были какие-то одинаковые, неприносящие новых мыслей, чувств и эмоций, отторжения тоже не вызывающие – никакие. Скучные. Так вот, «Скамейка» несмотря на то, что входит в репертуар театра «Актер», типичная антреприза. Камерная постановка на двух актеров с минимумом декораций и ненапряжным, легко воспринимающимся сюжетом: временами смешная, временами грустная, рассчитанная на узнавание, чтоб каждый зритель подумал: «И в моей жизни была такая вот скамейка», посочувствовал героям, осудил, снова посочувствовал, а потом вышел из театра и все благополучно забыл. Сделан спектакль качественно: свет, звук, игра актеров. И понимаю, что эта «антрепризность» – особенность пьесы. Сложно представить, как из нее вытащить что-то большее. Но все же мне было скучно.
Півтори години, мінімум декорацій, лише два актори... А виставу глядачі дивилися на одному подиху! Постановка за п‘єсою сучасного драматурга Олександра Гельмана «Лавка» не залишила байдужим нікого! Хтось зітхав, хтось сміявся, а я очі не відривала від гри Христини Синельник та Михайла Жоніна. Героїня Вєра - «побита життям» жінка, яка все одно намагається знайти жіноче щастя, а брехун-ловелас Микола-Льоша-Федя своєю легковажною поведінкою засмучує жіночу половину зали, бо такий собі легковажний, живе одним днем. Сюжет стрімко розгортається, глядачі проживають разом з акторами частину свого життя. Життя, де ми ревнуємо, обурюємося, ненавидимо, кохаємо... Велика подяка акторам за можливість зануритися в світ справжніх, щирих почуттів та емоцій! Саме після перегляду цієї вистави із впевненістю можна сказати: «Весь світ театр, а люди в ньому актори».
Акторські задатки Шестопалов виявив у себе ще в дитинстві, відвідував львівський театральний кружкок Романа Віктюка.
Займався в творчій студії Українського театру імені Івана Франка. У 1972 році закінчив ГІТІС.
Акторську кар'єру Шестопалов почав в 1974 році в Київському театрі поезії і пісні, потім працював в театрі імені Лесі Українки.
Дебют на театральній сцені - участь в спектаклях 1975 «Останні дні» і «Хоробрий кравчик».
Свою першу роль в кіно зіграв в 1978 році у фільмі «Підпільний обком діє», де в епізоді зіграв німецького офіцера.
Знімався в кіно і працював в театрі, став одним з провідних акторів театру імені Лесі Українки. Створив свій власний театр «Актор», в якому одночасно був художнім керівником і актором.
З 2003 року активно знімався в українських і російських телевізійних серіалах.
Актор театру і кіно Михайло Жонін знімається як в українських, так і в російських проектах. Його фільмографія – це безліч ролей в серіалах і повнометражних картинах, представлених в жанрах детективу, бойовика, мелодрами і трилера. Також Жонін – артист дубляжу, його голосом говорять герої голлівудських блокбастерів, європейських фільмів і турецьких серіалів.
У 1995 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (курс М. Рушковського).
Співпрацював з театрами «Ательє 16», «Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра», «Вільний» та іншими. Дублює і озвучує на всіх студіях дубляжу українською та російською мовами.
Актор живе і трудиться в Києві. Знімається в українських і спільних проектах, виходить на театральні підмостки і продовжує працювати над дубляжем серіалів і повнометражних картин.
Зараз основний час своєї творчої активності Михайло присвячує роботі над образом Ігоря Гнездилова з серіалу «Пес», але в 2019 році з його участю на екрани також вийшов містичний серіал «Той, хто дивиться вдалину», де головних героїв представили Олена Радевич, Антон Батиров, Кирило Жандаров. У 2020 році Жонін з'явився в новому проекті – українській мелодрамі «Ялинка на мільйон».
Роботи у театрі «Актор»: «Лавка»
Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (курс М. Резніковича). Працювала у Київському національному академічному драматичному театрі російської драми ім. Л. Українки, у Київському Молодому театрі, театрі «Браво», Вільному театрі та у Київському театрі «Візаві».
Роботи у театрі «Актор»: «Лавка» О. Гельмана, «Ведмідь і Освідчення» А. Чехова.
Театр «Актор» був заснований у 1987 році відомим актором театру і кіно, народним артистом України Валентином Шестопаловим. Саме він поставив на перше місце у театрі особистість артиста: «Для мене театр «Актор» – це спосіб самоствердження, реалізація потаємних творчих мрій... Ми не зачиняємо двері ні перед ким». Перші чотири сезони «Актор» працював у новому для Києва форматі театру-кафе.
У 2017 році директором та художнім керівником театру «Актор» став Слава Жила. Зберігаючи і поважаючи надбання минулого, команда створює сучасну мистецьку історію – робить театр, де гармонійно співіснуватимуть сучасні та класичні, перевірені часом вистави, від молодих та досвідчених режисерів.
Театр розвиває свою діяльність у чотирьох напрямках:
Актор. КЛАСИКА – традиційні вистави за класичними творами;
Актор.UNDERGROUND – постановки творів сучасних українських і закордонних авторів;
Актор.KIDS – дитячі казки у виконанні відомих акторів театру та кіно;
Актор. ДОМАШНІЙ ТЕАТР – це лабораторія, де професійні режисери працюють із непрофесійними акторами.