Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Десь у світі, в горах розмістилося селище, мешканці якого бачать життя лише три місяці на рік. Тільки у ці три місяці люди можуть кричати, танцювати, співати, стріляти зі зброї, грати весілля і народжувати дітей. Інші ж дев'ять вони ведуть безшумне життя, повне жаху, що викликаний смертельною небезпекою – небезпекою сходження лавини.
Перед головним героєм (молодим чоловіком і майбутнім батьком) стоїть важкий вибір між родиною та громадянським обов'язком… Події, які стаються в його сім'ї, перевертають все з ніг на голову. Відбувається те, про що люди забули і боялися навіть згадувати цілих 50 років. То чи вдасться подолати страх багатьох поколінь?..
П’єса О. Островського «Без вини винні» про закулісне життя театру, а в режисерській інтерпретації Віктора Гирича це поняття множиться в кілька разів. Щоб увиразнити типовість ситуації режисер вплітає в сюжет окремі сцени з п’єси К. Гуцкова «Річард Севедж, або Син однієї матері». Ця постановка не вказує як краще зробити, чого уникати, а либонь, пунктиром позначає больові точки. Театр у своїй суті відображає життя, тож споглядаючи його, легше знаходити власні орієнтири. Сценографія до вистави «Без вини винні» – остання робота Михайла Френкеля.
Перша в світі вистава про гібридну війну. Героям АТО присвячується. Наше життя як рушник – вишите червоними і чорними нитками. «Червоне – то любов, а чорне – то журба». Цим рушником як стежкою іде зараз Україна, цим рушником огорнуті долі героїв вистави «Блокпост Україна». Ніби на березі ріки, що віддаляє цей світ від того, життя від смерті, зібралися під старою шовковицею хлопці-вояки. Грім градів кличе їх на фронт, а українські чорнобриві дівчата в купальських віночках охоплюють їх полум’ям любові. Червоне і чорне. Схід і Захід. Вони дивляться один одному в очі з двох сторін фронту крізь оптичні приціли своїх гвинтівок. І раптом серед ненависті і полум’я боєць бачить, що той ворог – такий самий як він, ніби відбиток у дзеркалі, подібний до нього. Закляті вороги сходяться на нейтральній землі і, спілкуючись про любов і смерть, футбол і пиво, раптом розуміють абсурдність війни. Але наступного дня «…Знову стріляємо! Завтра знову чуємо якісь крики! Може це кричать поранені? Може то живі кричать над тілами загиблих?. Може це твій земляк з того боку запитує: «Який рахунок матчу «Шахтар» - «Карпати»? Це той випадок, коли найкращий рахунок сьогодні нульова нічия…» І єдиний свідок – стара шовковиця, як лялька-мотанка, як Покрова Богородиці летить над світом материнським вишиваним рушником. Вистава-пісня, вистава-молитва театру української традиції «Дзеркало» є посланням до кожного небайдужого серця, є видовищем, яке захоплює несамовитою акторською енергією, що безперечно викликає зворотній зв’язок і гасло, яке народжується в глядацьких грудях – «Слава Україні! Героям Слава!»
Ми ще іще раз вертаємося до Шевченка. Тепер це "Сон". Який месідж цієї поеми вимушує нас читати його наново через півтори сотні років. Воля! це те гасло яке передав нам Кобзар є найціннішим скарбом для людини ХХІ сторіччя. Прагнення волі збирало українців під прапори Хмельницького і Виговського, Мазепи і Коновальця. Врешті спрага по Волі зібрала Майдан в Україні, з`явилися нові герої Крут - Небесна Сотня. Шевченко є духовним гетьманом Майдана і його «дума, його пісня не вмре не загине». І тому ми мусимо перечитувати «Кобзаря», читати його наново, новими вольними очима, новими вольними вустами. Таким чином театр «Дзеркало» прочитує «Сон» Тараса Шевченка твір, за який сам Кобзар заплатив десятою роками неволі, а це значить життям. Актори театру «Дзеркало» на чолі з постановником вистави Дмитром Сторчоусом віддають на сцені краплини свого життя в скарбничку Української Свободи.
«Зграя» (або «Дім, чекай я йду»), музична вистава за повістю Костянтина Сергієнко «До побачення, яре!». Ця вистава – це спогади головного героя Гордого про його життя у зграї безхатніх псів. Спогади про веселе і сумне. В центрі уваги – взаємовідношення собак з людьми. У виставі висвітлюється не жорстокість людей, а людяність тварин. Тому герої саме як люди сумують, жартують, вигадують різні небилиці та страждають від зради. Ця вистава була зроблена на підтримку притулку для безхатніх тварин «Сіріус».
А чи життя нашого Кобзаря безсумнівне? Чи той насуплений дід, пам’ятники якому стоять по всій Україні, це Шевченко? Чи це він? Наш Пророк? Апостол? Єретик? Ні! Це не він! Це не Шевченко! Його таким хотіли бачити. Упокореним, старим, а-ка-де-міч-ним. Влада, наука, суспільство. Їм потрібна була мірка, якою б його виміряти і терези, на яких його б зважити. Але нема такої мірки і нема таких терезів, якими можна б було виміряти і зважити Кобзаря. Бо Шевченка ми допіро починаємо відкривати для себе і світу зараз, в XXI сторіччі. І ця, майже детективна історія його останнього кохання живе тому підтвердження. Молодість і зрілість, простота і шарм, легковажність і суворість – все це міцним корінням переплелося на останньому році життя Кобзаря. Протягом всього життя він мріяв віднайти своє особисте кохання та сімейний затишок. Але все дарма, не судилося… Геніальні люди, зазвичай, одинокі люди! Йшло третє, після заслання, вільне поетове літо.. і останнє. Душа поета потребувала прекрасного захоплення, музи. І цією музою для нього стала дівчина з Ніжина – Ликера. Різне про них говорили, 19-річну Ликеру сварили за те, що не щадила Шевченкового серця, легковажила, давала приводи для ревнощів. 44-річного «жениха» сварили за необдуманість вчинку, навіть вимагали розірвати заручини. А дехто просто не вірив тому, що знаменитий Тарас Шевченко закохався в служницю.
Закінчив Херсонське училище культури, спеціальність – «Режисура та майстерність актора». Сценічну діяльність розпочав у 1998 році – став артистом драми Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша. У 2005 році закінчив Херсонський державний університет. Освоїв фах режисера молодіжних театрів.
Бере участь у фестивалях та гастролях
Моновистава «Get happy», у якій задіяний Сергій Михайловський, – учасниця Міжнародного театрального фестивалю «Atspindys/Відображення» (Литва, Вісагінас, жовтень 2018р.).
У складі трупи театру артист гастролював із виставою «Продавець дощу» у м. Кам’янське (вересень, 2014р.). З тим же спектаклем взяв участь у фестивалі «Вересневі самоцвіти» (м. Кропивницький) (вереснь, 2014р.).
З виставою «Свіччине весілля» у 2015 році разом із трупою театру їздив у Миколаїв (театр драми). У жовтні 2016 року були гастролі у Румунії (м.Бирлад) – возили «Рольові ігри». Того ж року Сергій Михайловський разом із акторами театру виступав із виставою «Енеїда» на фестивалі «Золотий лев» (м.Львів); із виставою «Ромео і Джульєтта» у Полтаві в рамках Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва «В гостях у Гоголя».
У жовтні 2019-го із трупою театру їздив до Миколаєва на ХІ Міжнародний театральний фестиваль «Homo Ludens» з виставою «Каліка з острова Інішмаан» тощо.
Член профспілки театру, відповідальний з питань спорту. Капітан футбольної команди театру. Член Національної спілки театральних діячів України.
Закінчила Херсонський державний університет. Працює у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.Куліша з 1999 року.
Участь у фестивалях та гастролі:
З моновиставою гастролювала у Львові на День міста. У червні того ж року «Кицька на спогад про темінь» взяла участь у ІІ Міжнародному театральному фестивалі камерних вистав (театрів) AndriyivskyFest (Київ, 18-24 червня, 2018р.). Артистка Світлана Журавльова отримала диплом лауреата за проникливе втілення образу сучасної жінки.
З виставою «Баба Пріся або на початку і наприкінці часів»:
У жовтні 2019-го із трупою театру їздила до Миколаєва на ХІ Міжнародний театральний фестиваль «Homo Ludens» з виставою «Каліка з острова Інішмаан».
Руслан Вишнивецький у 2004 році закінчив Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж. Спеціальність – «Актор драматичного театру». У 2005-му був зарахований до трупи Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
Бере участь у фестивалях та гастролях.
У жовтні 2019-го із трупою театру їздив до Миколаєва на ХІ Міжнародний театральний фестиваль «Homo Ludens» з виставою «Каліка з острова Інішмаан».
У 2009 році отримав премію «Успіх» у номінації «Краща чоловіча роль другого плану» за роль банкіра Сальдо у виставі «Фаворит. Князь Потьомкін Таврійський» та роль Степана у виставі «Страшна помста».
У 2014-му – премія «Успіх» у номінації «Кращий творчий доробок» було нагороджено артиста драми Руслана Вишнивецького за ролі Вакули у виставі «Ніч перед Різдвом», Свічки у виставі «Свіччине весілля», Джеффрі у виставі «Дивна місіс Севідж»
У 2016 році отримав почесне звання Заслужений артист України.
У 2018 році нагороджений премією «Успіх» у номінації «Краща чоловіча роль другого плану» за роль міліціонера у виставі «Баба Пріся або на початку і наприкінці часів». У 2020 році – премія «Успіх» у номінації «За творчий доробок у 83/84 театральних сезонах».
У 1998 році у Дніпропетровському державний театрально-художньому коледжі отримала спеціальність «Акторська майстерність» (додаткова спеціалізація – «Сценічна мова»). Також закінчила Херсонський державний університет (2006 рік).
Ольга працює у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.Куліша з 1998 року.
Участь у фестивалях та гастролі:
Ведуча обласних та міських заходів, фестивалів: День міста Херсона, «Купальські зорі», «Олешківські забави», гала-концерти відкриття та закриття «Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» та ін.
Член Національної спілки театральних діячів України.
У 2012-му закінчив Херсонський державний університет факультет іноземної філології. 2014-го – Харківський університет мистецтв ім. І.П.Котляревського театральний факультет. Того ж року був зачислений до трупи Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
Задіяний у виставах: «Ромео і Джульєтта» – Ромео, моновистава «Лицар храму» – Степан, «Рольові ігри» – Руслан; «Вечірка в стилі джаз» – Джо; «Джаз і дівчата» – Агент 00; «Херсонські манси» - Алія Шарф; «Будинок на кордоні» - Дипломат, Митник; «Шалапутні коханці» – Регбі, «Лавина» – Молодий чоловік, «Незнайомка» - Він, «За двома зайцями» - Степан, «Лісова пісня» - Той, що в скелі сидить, «Майська ніч» - Левко, «Межа або у контейнері» – Лікарі та ін.
Участь у фестивалях та гастролі:
Фестивалі та гастролі у складі трупи театру з виставою «Межа або у контейнері»:
Моновистава з актором «Лицар храму» взяла участь у ХХV Міжнародному фестивалі «Слов'янські театральні зустрічі» (м.Чернігів, 2017р), а також у Відкритому театральному фестивалі української драматургії «Дніпро.Театр.UA» (2017р.).
Знімається у кіно. Зокрема, в епізодах серіалів «Агенти справедливості», «Реальна містика», «Пошта».
Ведучий обласних та міських заходів. Зокрема, заходи, присвячені Дню міста Херсона, гала-концерти фестивалю «Мельпомена
Протягом 2013-2018рр. навчалась у Херсонському державному університеті на факультеті культури і мистецтв. У театрі працює з 2014 року.
Задіяна у виставах: «Ромео і Джульєтта» - Смерть; «Херсонські манси» - Варя; «Ображені. Росія» - Недалека; «Лавина» - Молода жінка; «Се Ля Ві» - Африканка; співочій виставі «Як у нас на Україні» тощо. Була Снігуронькою на святкових заходах.
Участь у фестивалях та гастролі:
У складі трупи театру у квітні 2016-го возила виставу «Ромео і Джульєтта» у Полтаву на Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «В гостях у Гоголя».
У березні 2018-го гастролювала зі спектаклем «Херсонські манси» у Миколаєві.
Участь у фестивалях та гастролі з виставою «Ображені. Росія»:
Ведуча обласних та міських заходів. Зокрема, днів музики, Дня медичного працівника тощо.
У 2002-му закінчила Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж. Працювала у Донецькому академічному українському музично-драматичному театрі (на той час він називався Донецький обласний український музично-драматичний театр імені Артема), Ніжинському академічному українському драматичному театрі імені Михайла Коцюбинського, «Новому театрі» у м.Біла Церква. Із серпня 2005-го стала учасницею трупи Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
У 2014 році нагороджена премією «Успіх» у номінації «Краща жіноча роль» за роль Юродивої у виставі «Свіччине весілля». Пізніше у різні роки перемагала у тій же номінації за ролі Антоніни у виставі «Розстріляна доля» та Наталки у моновиставі «Наталчина мрія».
У 2015 році отримала премію «Майстерність» від творчої майстерні Сергія Павлюка у номінації «Краща актриса».
У 2015 році представляла театр на XVII Міжнародному театральному фестивалі моновистав «Відлуння» (Київський академічний театр «Колесо») з моновиставою «Наталчина мрія».
У 2020 році отримала премію «Успіх» - номінація "Найкращий акторський дует" за виставу "Територія жінки", у якій вона грала разом із заслуженою артисткою України Тетяною Проворовою.
З 1996 по 2000 рік навчався на газоелектрозварювальника залізобетонних конструкцій (майстер-прораб) у Генічеському вищому професійному училищі №17.
У 2003 році закінчив Херсонське училище культури. Відразу після чого влаштувався у Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша.
2007-го закінчив Херсонський державний університет.
Зіграв у близько ста виставах. Зокрема, «Звідки беруться діти» – Тимофій; «Страшна помста» – Козак Стецько; «Енеїда» – Еол, Латин; «Херсонські манси» – Савелій Воробйов; «За двома зайцями» – друг Голохвастова; «Межа або у контейнері» – Микола; «Дивна місіс Севідж» – Семуель; «Понтій Пілат» – Левій Матвій; «Ярослав Мудрий» – Свічкогас; «Гамлет» – Полоній; «Ображені. Росія» - Районний тощо.
Участь у фестивалях та гастролі
Гастролював у складі трупи театру із виставою «Жаба» (у Білорусії). З виставою «Межа або у контейнері» фестивалі та гастролі:
- Всеукраїнський театральний фестиваль «Феєрія Дніпра» (Дніпро, вересень 2018р.).
- ІІІ Міжнародний театральний фестиваль FESTIS (Молдова, Кишинів, жовтень 2018р.).
- 29-й Міжнародний фестиваль сучасної драматургії в Брашові (Румунія, листопад 2018р.).
- 30-й Міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев» (м.Львів, вересень 2019 р.).
- Міжнародний театральний фестиваль студій і нових форм, що відбувся з 1 по 10 листопада в Пітешті (Румунія, 4 листопад 2019 р.).
У березні 2018-го гастролював у Миколаєві з виставою «Херсонські манси».
За участі актора презентували виставу «Ображені. Росія» Андрія Курейчика на Всеукраїнському театральному фестивалі «Коломийські представлення» у м.Коломия (2018р.). У жовтні – у Києві (Національний академічний драматичний театр імені І.Франка). У липні 2019-го «Ображені. Росія» повезли на Фестиваль театрів «Молоко» (м.Одеса), де виставу відзначили у номінації «Краща режисерська робота».
За період роботи у театрі отримував нагороди на міжнародних та всеукраїнських фестивалях. Зокрема, на «Мельпомені Таврії» за роль Стицька у виставі «Страшна помста» нагороджений за кращу роль другого плану. У 2017 році Євген Гамаюнов став стипендіатом щорічної одноразової стипендії видатним діячам культури області «За особистий внесок у реалізацію державної політики у галузі культури і мистецтва на Херсонщині». У 2019-му отримав Почесну грамоту Міністерства культури тощо.
Одружений. Виховує двох дітей.
Член Національної спілки театральних діячів України.
У Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.Куліша працює з 2006 року.
У 2014-му закінчила факультет культури і мистецтв Херсонського державного університету.
З початком збройного конфлікту Росії проти України - є волонтером «Творчої сотні». В 2017 році нагороджена відзнакою Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції» в 2019 нагороджена почесною грамотою Міністерства культури України «За вагомий особистий внесок у розвиток театрального мистецтва».
Учасниця фестивалів «The future of Europe» та «E-WERK FREIBURG».
Приймала участь у спільній роботі Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша з Державним театром Штутгарту з виставою «Херсон 1918/2018». В основі вистави лежить документальна історія української родини в хронологічних межах з 1918 по 2018 роки. Автор п’єси – Максим Курочкін. Режисер – Андрій Май. Наталя Вишневська виконувала ролі мами, дитини у садочку, оперну співачку, а також зіграла себе.
Солістка кавер-гурту. Виховує сина - майбутнього фахівця морської справи!
Член Національної спілки театральних діячів України.
Навчався в Харківському обліково-економічному коледжі на соціального працівника. Закінчив Херсонський державний університет, факультет культури і мистецтв, кафедра «Культурологія». У 2016-му був зачислений до трупи Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
Задіяний у виставах: «Каліка з острова Інішмаан» – Біллі, «За двома зайцями» – Жид, «Лавина» – Старійший чоловік, «Лісова пісня» – Потерча, «Майська ніч» – Посіпака, «Кайдаш & Sons» – Совість, «All inclusive, або мільйонер на тиждень» – Бандит, «Легенда про Дракона» – Соловей-Розбійник тощо.
Має у творчому моновиставу «Vitalius». 9-11 вересня 2018р. за запрошенням громадської організації «Необмежені можливості» возив моновиставу у Харків (Харківський молодіжний театр, Харківський державний соціально-економічний коледж, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна).
7 жовтня 2018р. презентував «Vitalius» на благодійних засадах – за ініціативою Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю «Велід» відбувався збір коштів на операцію Ігоря Белякіна, людини з інвалідністю з дитинства, випускника Олешківського дитячого будинку-інтернату.
З цією ж моновиставою у 2018 році взяв участь у грантовому проєкті «Театральний абонемент у бібліотеці». Проєкт було реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Окрім того, взяв участь у фестивалях:
Виховує доньку.
У 2013-му закінчив Херсонське училище культури. З того ж року був зачислений до трупи Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
Участь у фестивалях:
Театральний фестиваль «СвітОгляд» , Сєвєродонецьк (Україна) – вистава «Лісова пісня».
Вихованець Херсонського училища культури. Сценічну діяльність розпочав у 1998 році на посаді артиста драми Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
За сезон 2000-2001рр. отримав премію «Успіх» у номінації «Краща роль другого плану» у виставі «Хворий, та й годі» за виконання ролі Тома.
Із трупою театру побував на всеукраїнських та міжнародних фестивалях. Зокрема, вистава «Ображені. Росія» була показана на фестивалі «Молоко» в Одесі (відзначили у номінації «Краща режисерська робота»), на Всеукраїнському театральному фестивалі «Коломийські представлення» (2018р.), а також у Києві (Національний академічний драматичний театр імені І.Франка, жовтень-2018).
У березні 2018-го Микола Степаненко з артистами театру гастролював у Миколаєві з виставою «Херсонські манси». Із «Лісовою піснею» їздив на І-й Всеукраїнський театральний фестиваль «Світогляд» (Сєверодонецьк, 2018р.) та у Львів на День міста (5-6 травня-2018).
Знімається у кіно – херсонські короткометражні картини. Задіяний у близько 20 стрічках. Фільми із участю Миколи Степаненка були представлені на кінофестивалях у містах Берлін (Німеччина), Буенос-Айрес (Аргентина), Лос Анджелес (США), Кам’янець-Подільський, Київ, Кривий Ріг.
Знявся у музичному кліпі гурту «Krugers» – «Новогодняя Песенка» (2014 рік).
Учасник спільного німецько-українського проєкту про події Другої світової війни «Жива історія: покоління об’єднують пам'ять». Стрічки знімали на основі розповідей очевидців. Фільм «Глупая женщина» («Dumme Frau»). Зіграв німецького солдата.
Постійний учасник херсонського кінофестивалю «КіноДжем». У 2017 році фільм «Обрести покой» за участю актора виграв у номінації «Професіонали».
Член Національної спілки театральних діячів України.
Херсонщина – край театральний, місто корифеїв. Саме тут починали свою творчу діяльність великі постаті української сцени – Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Оксана Петрусенко, навіть знані російські діячі Юрій Шумський та Всеволод Мейєрхольд колись працювали саме в Херсонському театрі.
Херсонський театр існує із 1823 року. Дворяни Херсонської губернії викупили будинок генерала Лобрі і пристосували його під театр. Артисти-аматори протягом майже 50 років грали в цьому приміщенні.
У 1883 році було вирішено розпочати будівництво нового театру у Херсоні, а вже у 1889 році відбулося урочисте відкриття нового театрального приміщення. Під час війни це приміщення було зруйновано і в 1962 році на тому ж місці було збудовано новий театр.
Нині у театрі існують такі театральні майданчики: велика сцена театру, театр-кафе, сцена «Під дахом», сцена «Під сценою», сцена на сцені, деякі вистави показують просто неба – на сцені Лісового театру (база зеленого туризму «Чумацька криниця»).
Протягом сезону у театрі народжується від 10 до 16 прем’єрних вистав. Творчий склад із успіхом гастролює теренами нашої держави та великими просторами Європи.
Із 1999-го року до Херсона приїжджають десятки театрів із різних областей України та інших держав на Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії».