Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Театр в формі іронічної притчі досліджує знайомі історичні ситуації, коли диктатура тиші, вбираючи в себе безліч заборон і табу, породжує надмірну покірність. Чи позбулися ми, сучасники, цього страху «говорити пошепки»?
Дія відбувається в невеликому селищі, оточеному з усіх боків масивом гір. Дев'ять місяців на рік – безшумне життя, повне жаху, викликаного смертельною небезпекою сходження снігових лавин. І тільки протягом трьох місяців люди можуть кричати, танцювати, співати, стріляти зі зброї, грати весілля і народжувати дітей.
Молода сім'я чекає появи дитини. До безпечного періоду залишилося два дні. Але дитина проситься на світ раніше. Коли таке трапилося п'ятдесят років тому, сильні цього маленького світу, щоб зберегти ціле селище, прийняли рішення – живцем закопати в землю вагітну жінку. Як вирішить громада цього разу: або вмре молода жінка зі своїм малюком, або загинуть вони всі?..
Тунджер Джюдженоглу є визнаним авторитетом у сучасній турецькій драматургії, лауреатом сімнадцяти літературних премій, дві з яких йому присуджено за межами Туреччини. В Європі його називають «турецьким Чеховим», якого хвилює не тільки доля окремої людини або сім'ї, а й людства в цілому. Драматичні твори письменника перекладені багатьма мовами й поставлені у більш ніж сорока країнах світу. Найвідоміша п'єса Т. Джюдженоглу «Лавина» – єдиний твір автора, надрукований в Україні.
У 1978 році закінчив Харківський інститут мистецтв ( курс Я. Рєзникова).
1978–88 –працював режисером Донецького російського драматичного театру (м. Маріуполь Донецька обл.).
1989–2016 – головний режисер Луганського українського музично-драматичного театру (від 2014 – у м. Сєвєродонецьк Луганська обл.).
З 1996 року – Заслужений діяч мистецтв України.
У 2009 році отримав Орден «За заслуги» 3-го ступеня.
За майже 80 років свого існування Луганський український театр гідно підтвердив своє право бути національно-культурним центром Луганщини добре відомим не тільки на Сході України, а й далеко за межами регіону. Слідкуючи за здобутками колективу протягом останніх сезонів його новітньої історії, глядачі мають можливість пересвідчитись, що у своїй дружній мистецькій родині театр зібрав людей надзвичайно відданих своєму покликанню.
Свою історію театр розпочав у 1941 році в Харкові. До колективу, створеного під час Другої Світової війни для обслуговування військових частин і шпиталів, у 1943 році в Кутаїсі приєдналися актори з Вінниці та Запоріжжя. Повернувшись з евакуації, свій перший мирний сезон 1945-46 рр театр відкрив у Ворошиловграді (нині Луганськ).
Майже півстоліття театр зазнавав численних реорганізацій, проте, у всі часи залишався форпостом національного театрального мистецтва на східних теренах держави, відкривав нові імена, співпрацював зі знаними митцями. Здобуття Україною незалежності стало для колективу початком справжнього розквіту, а в 2002 році він отримав статус «академічного».
У зв'язку з російською агресією на Сході України в грудні 2014 року театр був змушений переміститися з тимчасово окупованого Луганська до підконтрольного українській владі Сєвєродонецька. Попри відсутність кадрів, матеріально-технічної бази та сценічного майданчику, театру вдалося відновитись, а в 2017 році колектив отримав у власність оновлену після капітального ремонту будівлю колишнього Сєвєродонецького театру драми.
Сьогодні єдиний професійний театральний колектив на території української Луганщини уже має в штаті більше 120 працівників, випустив 37 прем’єр, побував у Польщі, 15-ти містах інших областей України та 13-ти на Луганщині, взяв участь у 12-ти фестивалях, 4-х міжнародних проектах, численних урочистостях і культурно-мистецьких акціях.