цю виставу
На сцені феєричне дійство. Легкі тканини, квіти, дзеркала створюють враження нереальності потойбічного світу Мавки, а Килина і мати Лукаша – втілюють приземленість реального світу. Хто винний в трагедії Мавки і Лукаша? Важко відповісти. Там, де панує розум, немає місця емоції, а там, де основою є емоція - розум зайвий. При з'єднанні Мавки і Лукаша мав би утворитись ідеальний світ, в якому емоція і розум правлять на рівних, але, як відомо, в світі немає нічого ідеального... окрім кохання. Та не знайшовши собі місця на землі, воно все одно буде жити в легендах, історіях, п'єсах і на сцені.
Український актор та ведучий. У 1996 році став випускником Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, після чого був зарахований до театральної трупи.
З 2007 року є ведучим передачі «ВусоЛапоХвіст» на каналі СТБ.
У 1996 році закінчив Хмельницьке музичне училище імені Владислава Заремби.
У 2000 році закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого за спеціальністю актор драматичного театру та кіно (творча майстерня Бориса Ставицького), а в 2012 році здобув кваліфікацію організатор театральної справи викладач.
В 2000-2003 роках - актор Малого драматичного театру "Метрополітен-холл".
Від 2014 року актор драми першої категорії Академічного театру юного глядача на Липках.
Лауреат державної премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 1971 року.
Діамантовий голос України, найвпізнаваніший дикторський голос в країні
Упродовж 2007-2009 р. актор Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
Від 2011 року актор Київського академічного театру юного глядача на Липках.
У 2008 році закінчив Запорізький національний університет(Кафедра акторської майстерності, курс Г.В.Фортуса).
У 2003-2009 рр. працював в Запорізькому театрі юного глядача.
З 2009 року – актор Київського театру юного глядача.
Інна Бєлікова – голос Кіри Найтлі в офіційному українському дубляжі для кінотеатрів.
В Київському академічному театрі юного глядача на Липках працює з 2012 року.
З 1978 по 1984 рік працював у Київському державному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, де брав участь у постановках 6 вистав. У цей же період здійснював постановки у Черкаському, Волинському та Могильовському драматичних театрах.
У 1984 році був запрошений до Київського театру юного глядача на постановку вистави «Лісова пісня» Лесі Українки, яка на ІІ Республіканському фестивалі театрів для дітей та молоді у місті Сумах здобула ІІІ премію. З цього часу плідно працює у ТЮГу як черговий режисер, створюючи вистави для дітей і для дорослих. У виставах для дорослих режисер тяжів до актуальних гострих тем («Фатальна помилка» М. Рощіна, «Еквус» П. Шеффера).
У липні 1991 році Віктор Гирич був призначений головним режисером театру, а у листопаді цього року рішенням колективу він був обраний художнім керівником Київського державного театру юного глядача. На цій посаді він активно співпрацює з талановитими та високопрофесійними художниками, композиторами, балетмейстерами; насичує репертуар творчого колективу постановками за класичною та сучасною літературою.
Нині В. С. Гирич є провідним фахівцем постановок для дітей, режисером, чиї вистави мають тривале сценічне життя й популярні у глядачів: «Король Дроздобород» (рік прем'єри — 1986), «Троє поросят» (1989), «Людвігу XIV — УРА!» (1991), «Різдвяна ніч» (1993), «Ша–ша–ша–ша–ша» (1994), «Серце П'єро» (1996), «Чарівна Пеппі» (1998) дотепер присутні в репертуарній афіші. Режисер звертається до класики дитячої літератури (брати Грімм, Андерсен, Ліндгрен), до класичної драматургії: вистави («Різдвяна ніч» М. Гоголя, «Фігаро» П.-О. Бомарше, «Чайка» А. Чехова, «Ромео і Джульєтта» Шекспіра) відображають пошук нового способу спілкування з глядачем через асоціативно-метафоричний ряд. Загалом на сцені Київського театру юного глядача на Липках режисер здійснив понад 20 постановок.
Гирич — режисер, якому притаманні фантазія, здатність до філософського узагальнення, прагнення глибоко розкрити авторський задум, осучаснивши та втіливши його в яскравій сценічній формі. У виставі «Ярмарковий гармидер» І. та Я. Златопольських (2005) Гирич виступав як послідовник театру Леся Курбаса.
Закінчила Київське державне хореографічне училище, Державний інститут театрального мистецтва (ГИТИС), факультет театрознавства, курс Миколи Ельяша, м.Москва, Санкт-Петербургську (Ленінградську) державну консерваторію, факультет музичної режисури, режисура балету, курс Микити Долгушина.
Працювала артисткою балету в Одеському й Київському театрах опери й балету.
Як Головний балетмейстер працювала в Київському державному мюзік-холі й Київському театрі естради, у Державному музичному театрі для дітей й юнацтва.
У 1990—1996 р. — Головний балетмейстер Київського єврейського театру «МАЗЛТОВ», де заснувала вперше у світі професійний «Єврейський балет», що сповідує культуру Діаспори. В 1995 році на фестивалі в Лос-Анжелісі «Єврейський балет» одержав почесний приз «Зірка Голівуду».
Член журі багатьох міжнародних конкурсів: «Сержа Лифаря» Україна, Київ; Сучасної хореографії «Сергія Дягілєва» Гдиня, Польща; «XXI століття» Україна, Київ.
Народження Київського театру юного глядача припадає на особливий період історії нашої держави. Не виборовши після Жовтневого перевороту 1917 року незалежності від Москви, Україна шукала енергію для свого подальшого поступу в ідеї революційних перетворень у всіх сферах життя, що опанувала і національно свідомою інтелігенцією.
На початку двадцятих років, коли ще жила віра в людське обличчя радянського інтернаціоналізму, який обіцяв не лише не знищити, а й стати притулком для розвитку національних культур, вітчизняна література та мистецтво зазнали небувалого розвитку. Згодом період 20-х, початку 30-х років минулого століття увійде в історію під назвою «українського відродження».
Варто лише згадати імена Леся Курбаса та його акторів, Олександра Довженка, Миколи Куліша, Валер’яна Підмогильного, Миколи Хвильового, Олександра Олеся, Михайля Семенка та багатьох інших митців, аби збагнути, яка потужна творча енергія панувала тоді в українському суспільстві. На жаль, більшість цих імен згодом потрапили до списку «розстріляного відродження».
Саме у часи небаченого підйому національного мистецтва в Києві виник новий театр. Ідея створення театрального колективу, який присвятив би себе вихованню дітей та молоді, належить Олександру Соломарському та Ірині Дєєвій. Незважаючи на те, що у них не було ані приміщення, ані коштів, 8 листопада 1924 року київська дітвора побачила першу прем’єру майбутнього київського ТЮГу – «Мауглі» за однойменним оповіданням Редьярда Кіплінга. Віра, творча наснага керівників та акторів новоствореного колективу переборювали будь-які перешкоди.
Заснований як Державний театр для дітей, ТЮГ впродовж історії не раз змінював свою назву (носив імена Івана Франка, Максима Горького, Ленінського комсомолу), переїжджав у різні приміщення (першу виставу грали у Будинку вчителя). Незмінними для різних поколінь, що працювали у ньому впродовж усіх років, залишалися дух служіння мистецтву, бажання вводити у таємничий світ театру, закохувати у нього дітей, підлітків та їхніх батьків. Театр на Липках – особливий творчий колектив, адже він працює для різних вікових категорій. Гостинно відчиняючи двері зранку перед малюками, ввечері ТЮГ показує вистави для підлітків, молоді і дорослих.
З Київським ТЮГом у різні часи співпрацювали видатні майстри театрального мистецтва – К. Станіславський, А. Бучма, В. Татлін, К. Кошевський, М. Фореггер та багато інших . Театр юного глядача неодноразово нагороджувався преміями та грамотами, його вистави брали участі у різноманітних фестивалях та конкурсах, отримували фахові нагороди та державні відзнаки.
З 1991 року Театром юного глядача на Липках керує народний артист України Віктор Гирич. За чверть століття роботи в тюгівському колективі він заслужив репутацію режисера, який завдяки знанню також і дитячої психології успішно ставить спектаклі для глядачів різного віку. Театр постійно перебуває в стані мистецького пошуку, його трупу весь час поповнюють молоді актори, запрошуються на постановку різні режисери. Свого часу тут працювали відомі тепер митці Роман Віктюк, Богдан Бенюк, Віталій Лінецький.
Сьогодні в репертуарній афіші театру понад 30 вистав, серед яких значаться як п’єси сучасних драматургів, так і твори відомих класиків вітчизняної та світової літератури.
