З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Крила Ангела
Крила Ангела
Крила Ангела
Крила Ангела
Крила Ангела
Крила Ангела
Крила Ангела
Крила Ангела
Крила Ангела
Крила Ангела
Крила Ангела
Крила Ангела
Крила Ангела

« Крила Ангела »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Уявіть – японські кімоно, східна, музика, віяла, чайна церемонія, театр кабукі, гейша, карткова гра «карута», ароматичні палички… А медитативний персонаж господині чайної церемонії – ще один вигаданий персонаж, – «задає ритм плавного існування в собі, щоб глядач зупинився і вивчив філософію себе», – зазначає режисер вистави Олена Крилова.
Вистава про всеосяжну любов, про близькість людей, світів, сердець. Це внутрішній монолог жінки, яка любила і втратила. Вистава про ілюзії, перевтілення та про щиросердну силу здатнупроникати в простір і час…

В кожного із нас своя історія, кожен із нас переживає певні етапи і періоди у житті по-своєму.Ще одна цікава і дуже глибока історія людини і її кохання обрамлена у жанр театральної імпровізації, з допомогою якого ви зможете побачити перевтілення людини на сцені. Під час вистави ви станете учасником чайної церемонії, що допоможе вам проникнути та відчути цю історію ще глибше. У виставі є все – світи, люди, життя, смерть та найпрекрасніша елегія створена людиною. І це ще не все...

Тривалість: 1 година 10 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художниця з освітлення
Хореографиня
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.0
4.5
5.5
4.8

Головний герой Альфонсо завітав до кафе відсвяткувати день свого тріумфу. Він замовляє торішній сніг, філіжанку холодної кави та пригорілу яєшню. Чекаючи на замовлення, в його спогадах виникають учениці, кожна з краплинками його «неповторності». Хоча для нього вони просто ляльки. Однак ми не будемо забувати: якщо занадто довго гратися ляльками, то високою є ймовірність стати іграшкою в руках Когось… Замовлений Альфонсо торішній сніг йому так і не приносять, бо неможливо повернути те, що втрачене назавжди.

Лондон
« Лондон » Моновистава
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.6
5.8
6.0
5.4

Тема еміграції болюча для нас. Чи не кожен українець, що має руки та мізки, хоча б раз замислювався поїхати з країни і віднайти своє щастя, хай навіть за океаном. Ми живемо у постсовковому просторі, ми прагнемо чогось нового, але чи готові ми до цього по справжньому? Це вистава про білоруського сантехніка Гєну, що потрапляє в Лондон, де серед слайдів туристичного путівника розуміє головні для себе речі. Цікаво, чим закінчиться його подорож?

Дім
« Дім » Колективне сновидіння
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.0
4.7
5.3
4.7

Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

Спостерігач
« Спостерігач » Монолог для двох
3.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
3.0
4.0
4.5
3.5

Життя непередбачуване — зараз ти сидиш за паперами, будуєш плани на майбутнє, а за мить… Приходить лист від тітки: «Приїзди. Я помираю». Ти мчиш до неї — прощатися і чекати на спадок, начхавши на заборони шефа. Відкриваєш двері і потрапляєш у дім, де зупинився час, а кожне твоє сьогодні – В ОЧІКУВАННІ завтра.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.5
6.0
5.5
6.0

Це історія Дори. Дори, у якої трохи «клепки бракує», яка, можливо, і не красуня, проте здатна зачарувати кожного, хто має з нею справу, яка довгий час була покірним дитям, але одного разу з усією своєю невинністю кидається у круговерть «дорослого» життя. Жорстоку перевірку проходять моральні підвалини сім'ї, внутрішній закон усіх, хто так довго формував оточення Дори, був єдиним її світом. Автор п'єси Лукас Берфус народився в м.Туні під Берном (Швейцарія). Навчався на книготорговця. З 1997-го живе і працює у Цюриху як незалежний автор. Написав низку творів для заснованої ним спільно з Самюелем Шварцем і Удо Ізраелем театральної трупи «400 asa». Писав п'єси на замовлення театрів Бохума, Базеля, Гамбурга. Автор прозових творів, зокрема, новели «Мертві чоловіки» і роману «Сто днів», що вийшов у 2008 році. П'єси Л. Берфуса: «Едіп Софокла» (прем'єра – Цюрих, 1998), «17 годин 17 хвилин» (прем'єра – Цюрих, 2000), «74 секунди – Монолог» (прем'єра – Цюрих, 2000), «Чотири жінки Зингшпиль» (прем'єра – Берн, 2000), «Медея. 214 описів картин » (прем'єра – Відень, 2000), « Подорож Клауса і Едіт шахтою до центру Землі» (прем'єра – Бохум, 2001), «Смерть Майєнберга» (прем'єра – Базель, 2001), «Отелло – порнофільм» (прем'єра – Гамбург, 2001), «Чотири картини любові» (прем'єра – Бохум, 2002), «Сексуальні неврози наших батьків» («Die sexuellen Neurosen unserer Eltern», прем'єра – Базель, 2003), «Автобус» (прем'єра – Гамбург, 2005 ), «Подорож Аліси в Швейцарію» (прем'єра – Базель, 2005).

Відгуки
Марія

Я подивилась цю виставу була на одному подиху, бо це поетична розповідь про кохання, роздуми про буття, про перевтілення душ, про біль і зраду, але і про надію, бо пам'ять зберігає всі прекрасні моменти, немає звинувачень, нарікань. Було сумно, що не здійснились мрії молодої дівчини про яскраве весільне плаття і вона надягала чорне, як жалобу за матір'ю, яка померла, так і за коханим, який зрадив. Але в її словах немає звинувачень, розпачу, тому після перегляду залишилась надія, що її крила, хоч і поламані, але відновляться, зарубцюється рана, бо в її серці живе любов. Вистава камерна, коли практично немає дії, але словами, голосом передаються всі емоції. Чайна церемонія наблизила мене до далекої Японії з її поетичними іграми, запахи від духмяної палички дали можливість задуматись над тим, що є душа, Шикарні костюми, простота декорацій дала можливість зосередитись на грі акторів. Чудова гра акторів, повне занурення в атмосферу далекої країни з її традиціями, ритмом життя. Дар'я Завялова і цим все сказано, бо там продумано все до дрібниць. Костюми розкішні. А ще як на сцені показали, що надівати японський національний одяг, то також мистецтво. Ця вистава для поетичних людей, які мають поезію в душі, тонко її відчувають.

Артур

Перші відчуття — це спокій. Дуже тепла атмосфера на вході, вас зустрічає Гейша. Спів пташок, звуки природи, східні мотиви у музиці, все це додає затишку. Саме так розпочинається вистава. А далі? Синтез двох сюжетних ліній, кожна з яких має свій певний сенс та чайної церемонії глибоко занурюють вас у роздуми, забуваючи про все навколишнє. У виставі дві сюжетних лінії. Перша — це чайна церемонія, де Гейші належить роль господині вечора. Друга — це монолог покинутої японки, яку залишив коханий чоловік та одружився з іншою. Жінка намагається розібратися чому саме так все сталося, адже вони жили та відчували один одного на відстані. Вона навіть мала дар передбачувати події, свого як вона називала "ангела", який все ж таки втратив крила не відчувши смерть коханого. Чому так? А мабуть, тому, що все гарне потрібно плекати, а все, що відбулося, відпустити і простити. Моментами ти дійсно забував, що знаходишся у залі, і що актори на сцені. Свідчення цьому — гра у каруту. В процесі пізнання вистави було над чим задуматися. Емоції змінювалися від ніжності на початку вистави до розгубленості та дуже чутливого та глибокого кінця. Вистава буде дійсно цікавою для тих, хто бажає побувати у Японії, не виїжджаючи зі Львова. Дізнатися як побудований сучасний театр Кабукі, а саме його авансцена, яка розташована просто у глядацькій залі. На сцені ви побачите ритуал одягнення Гейші та чайну церемонію. Відчуєте повне занурення у японську культуру.