« Коріолан »

Трагедія «Коріолан» - це історія злету і падіння легендарного давньоримського полководця, сюжетну основу для якої В. Шекспір взяв з оповідання грецького письменника Плутарха. В цій п’єсі є і гостра політична драма, і драма сімейних відносин, і внутрішня трагедія однієї людини. Ії герой – Кай Марцій, уславився своїми подвигами у війні з ворогами римлян – вольсками. Після завоювання столиці вольсків міста Коріоли за бойові звитяги він отримав прізвисько Коріолан.
Повернувшись з перемогою додому доблесний воїн йде у «велику» політику – у консули Римської республіки. Але у політичних баталіях незламний і непохитний герой, що звик перемагати ворогів у відкритому бою, виявився вразливим у своїй силі: відвертий, прямодушний і безкомпромісний Коріолан не здатний на обман і хитрощі. Внаслідок політичних маніпуляцій, замість шани і визнання мужній воїн проголошується ворогом народу і отримує від римлян вирок – довічне вигнання. Розлючений Коріолан залишає місто, в бажанні помстися він об’єднується зі своїми колишніми ворогами – вольськами й веде їх армію на Рим. Але напередодні вирішального штурму Коріолан, зворушений благаннями матері, відмовляється від остаточного знищення Риму та платить за цей свій вибір власним життям.
Найцікавішим з дослідників творів Шекспіра і, зокрема, п’єси «Коріолан» був Іван Якович Франко. Пропонуємо декілька цікавих фрагментів з його передмови до видання: «Уільям Шекспір. Коріолан.
Переклад П. О. Куліша. Львів, 1900 рік»: «Трагедія Коріолана» появилася, по-перше, в першім повнім виданні Шекспірівських творів in folio 1623 р. Шекспір взяв основу для своєї трагедії з оповідання грецького писателя Плутарха про життя римського героя з початків республіки Кнея (не Кая) Марція, прозваного Коріоланом… Той легендовий скелет, який Шекспір найшов у Плутарха, він дуже значно перемінив, для догоди своєму поглядові на героя і юрбу, який він хотів перевести в драму. Ся тенденція була – виявити своє презирство для юрби, для простого люду, а пошану, навіть закохане обожання, для визначних одиниць, для героїв. Та найбільшу потопу свого гніву і презирства вилляв Шекспір на простий народ, на «юрбу», оту темну, змінчиву, легковірну, і недовірливу, трусливу в небезпеці, до сеї юрби Шекспір почував інстинктове обридження. Що могло довести Шекспіра до такого погляду на героїв і юрбу? Що могло довести в його душі до такої нечуваної інтенсивності обожання для одних, а погорду і обридження – для другої?... Ми мусимо бачити в них особисті ремінісценції автора, виплоди його життя і тих відносин, серед яких розвивалася його творчість. Чуючи й себе одною з тих великих цифр, гірко відчуваючи своє упослідження, своє низьке становище в суспільності, Шекспір тим живіше відчував великі трагедії, великих героїв, що погибали в конфлікті з людською завистю, непостійністю та низьким честолюбством».
«…Велику роль в трагедії грає мати – «найгордіша і найбільше викінчена постать матері, яку лише створив Шекспір». Сеї фігури Шекспір покористувався постаттю своєї власної матері. Ся постать могла в повній силі ожити в його пам’яті якраз тоді, коли ся мати вмерла, а се сталося 9 вересня 1608 року. Шекспір, без сумніву, був на її похороні і потім іще пробув пару неділь у Стратфорді. З сього виводять, що тоді ж під враженням материної смерті, був написаний «Коріолан»…»
«Сучасні актори та режисери прагнуть побачити героїв Шекспіра, позбавлених зовнішньої романтичної привабливості, ідеалістичних ілюзій, упереджених моральних оцінок їх характерів та вчинків. Вони прагнуть неприкрашеної правди, і навіть подекуди неприємної. «Не омана, яка нас звеличує», а навпаки – відверта неприхована істина створює мету найбільш новаторських постановок Шекспіра. Подібній Шекспір стає по-справжньому сучасним…»
О. Анікст, «Отелло – Лоуренс Олівьє. – Советская культура, 1965, 17 вересня.

Вистава буде особливо доречною, якщо ви бажаєте:
Ролi виконують:
Кай Марцій, згодом Коріолан
Рыбалевский Дмитрий Алексеевич
Кай Марцій, згодом Коріолан
Форманчук Александр
Мененій Агріппа, друг Коріолана
22365445_250919268766361_4466462940369517965_n
Коміній, полководець у війні проти вольсків
iphone360_1564497
Коміній, полководець у війні проти вольсків
Стальчук Олег
Тіт Лартій, полководець у війні проти вольсків
14040153_801304036636831_806737061176209125_n
Сіціній Велут, народний трибун
14045925_1067060936664228_8068240353000316464_n
Сіціній Велут, народний трибун
7e88ca2a246fd0826b59e3845c0f3364
Волумнія, мати Коріолана
feaad36b54249b1ae7c23f7c77e49e99
Віргілія, дружина Коріолана
18671163_818535838319837_3524997043749976749_n
Віргілія, дружина Коріолана
21751533_2006580069573781_4381928424574794179_n
Валерія, подруга Віргілії
16387233_1440158236025869_569270043931059208_n
Валерія, подруга Віргілії
13532966_124241098003980_2019142210863910859_n
1-ий городянин
Печерица Александр Александрович
2-ий городянин, 1-й Еділ, посланець
22449908_1212935235473025_6020366540923705701_n
2-ий городянин, 1-й Еділ, посланець
Николаенко Владимир Иванович
3-ий городянин, 2-й Еділ
679925
3-ий городянин, 2-й Еділ
21151524_1624570324275207_2666247746689915488_n
Городянка, служниця
Basha-dovjenko_Kseniya_1(1)
Городянка, служниця
24068369_1527697887316712_4742418445486577259_n
1-й воїн, городянин
556880
2-й воїн, городянин
3-й воїн, городянин
4-й воїн, городянин
21272465_1413364318749364_5528239853806961851_n
5-й воїн, городянин
Тулл Авфідій, полководець вольсків
17493094_1814471018814362_6556289078695902436_o
Воєначальник, підлеглий Авфідія
11904702_994223323933545_3684411601991073187_n
Воєначальник, підлеглий Авфідія
39200711_1888713484555941_3827193963886936064_n
1-й воїн, служниця в Римі
36035350_10210795481793368_1028025659525431296_n
Юній Брут, народний трибун
maxresdefault
Юній Брут, народний трибун
17458097_1753096868246069_2972020017425007270_n
Команда супроводу:
Сценографія
Художник по костюмах
Звукорежисер
Звукорежисер
Відеоінженер
Помічник режисера