« Кайдаші 2.0 »
А якби Кайдаші жили сьогодні? Чи сварилися б вони між собою? Як би обирали дружин і вирішували спірні питання про грушу?
Чи може цього б всього не було?
Дикий театр відправився на пошуки істини у звичайне українське село, і достеменно дослідив, як би та історія виглядала сьогодні.
Він хотів змінити систему, але сільрада не вкрутила лампочки в ліхтарі. Йшов вулицею, впав, розсердився і забив на революцію.
Син його хотів врятувати батька від зеленого змія, щоб матір нарешті зажила щасливо – але забухав.
Інший син хотів пристрасті, але пішов її шукати в АТО.
Сусідка хотіла великої любові, але з цього виходили тільки діти
Там ще багато хто чого хотів. І все то Правда. Чиста, щира та сорокоградусна...
З першої ж хвилини не могла відірватись від перегляду. Вистава змушує задуматись над серйозними питаннями, але при цьому сповнена доречним гумором. Вистава «Кайдаші 2.0» була поставлена на основі п’єси Наталки Ворожбит за мотивами «Кайдашевої сім'ї» Нечуя-Левицького. На перший погляд може здатися, що від першоджерела майже нічого не залишилося. Але насправді це не так. Хоч твір і осучасненний, але порушує «вічні» проблеми, які описував автор більше 150 років тому і які присутні у побуті українців і зараз: сварки через відсутність прагнення взаєморозуміння, заздрість з боку рідних, пошук справжнього кохання і не завжди щасливі сімейні відносини. У творі тонко прослідковуються деякі риси менталітету нашого народу. Актори дуже талановиті. Щоб точніше відтворити образ типових українців, актори «Дикого» відправились в село поблизу Жашкова. (Про це повідомляють глядачам перед виставою). Вони там жили і репетирували, а у вільний час спілкувались с місцевими мешканцями. Тому їх образи вийшли надзвичайно реалістичними.
в дечких моментах смішно. вистава не сильно тримає глядача. Здивування від того, як слабкі п'єси Ворожбіт потрапляють на театральні сцени. Дуже переоцінений автор (Кіборгів не рахую). Не сподобалась відсутність драматургії. Але Гра акторів чудова. Було цікаво спостерігати за майстерною грою акторів було цікаво, але навіть М.Голенко не зміг режисурою покращити слабку драматургію. Майже всі актори були переконливі у своїх ролях. Дуже Професійна робота.
Вистава змушує задуматись над серйозними питаннями, але при цьому сповнена доречним гумором. Вистава «Кайдаші 2.0» була поставлена на основі п’єси Наталки Ворожбит за мотивами «Кайдашевої сім'ї» Нечуя-Левицького. На перший погляд може здатися, що від першоджерела майже нічого не залишилося. Але насправді це не так. Хоч твір і осучасненний, але порушує «вічні» проблеми, які описував автор більше 150 років тому і які присутні у побуті українців і зараз: сварки через відсутність прагнення взаєморозуміння, заздрість з боку рідних, пошук справжнього кохання і не завжди щасливі сімейні відносини. У творі тонко прослідковуються деякі риси менталітету нашого народу. Щоб точніше відтворити образ типових українців, актори «Дикого» відправились в село поблизу Жашкова. (Про це повідомляють глядачам перед виставою). Вони там жили і репетирували, а у вільний час спілкувались с місцевими мешканцями. Тому їх образи вийшли надзвичайно реалістичними. Недивлячись на те, що у виставі немало трагічних моментів, вона багата на гумор, місцями сатиричний. Якщо ви хочете посміятися від душі і при цьому поринути у роздуми над серйозними питаннями, то ця вистава для вас. Вона не залишить байдужими тих до готовий до нестандартної інтерпретації класичного твору. Мені сподобалось! Раджу всім, кому є 16+! Актори дуже талановиті. Багато з них грають в серіалах на телебаченні. Щоб точніше відтворити образ типових українців, актори «Дикого» відправились в село поблизу Жашкова. (Про це повідомляють глядачам перед виставою). Вони там жили і репетирували, а у вільний час спілкувались с місцевими мешканцями. Тому їх образи вийшли надзвичайно реалістичними. Раджу тим, хто хоче побачити щось близьке до сучасного життя та всім, хто любить нестандартні інтерпретації класичних творів.
Вистава розповідає про всі проблеми життя українців,але з прекрасними гумороом. На всі 100%повірила в гру акторів. Раджу для молоді та їх батьків. Загалом Компактно,тепло,є ліфт, охорона,кав*ярня, але незвично що сцена була в умовній низині, а сидіння для глядачів на підвищеннях,сцен.мова була своєрідним діалектом української, ефектні спецефектии.
З 2006 по 2017 рік створив 22 вистави у професійних державних та недержавних театрах в різних містах України: Миколаїв, Рівне, Коломия, Івано-Франківськ, Луганськ, Київ.
В 2016 поставив «Вій» за п'єсою Наталії Ворожбит у Theater Magdeburg (Німеччина).
З 2016 – донині – головний режисер незалежного «Дикого театру».
Вистави брали участь у фестивалях Гогольфест, «Мельпомена Таврії», «Тернопільські театральні вечори», Фестивалю Молодої режисури, Kiev Theatre Showcase (ETC), «Wild Osten – 2016» (Німеччина), Festival divadiel strednej Európy у Словаччині та отримували відзнаки.
Ворожби́т Ната́лія Анато́ліївна — український драматург, режисер, сценаристка, кураторка. Пише українською і російською мовою. Належить до напрямку «нова драма».
Народилася в Києві. 2000 року закінчила Літературний інститут ім. Горького в Москві, факультет драматургії (майстерня Інни Вишневської). З 2000 по 2010 десять років жила та працювала в Москві. На початку своєї кар'єри у Москві, написала кіносценарій до скандального російського серіалу «Школа».
Була заміжня за драматургом Максимом Курочкіним. Працювала головним редактором на каналі СТБ.
Разом з німецьким режисером Георгом Жено заснувала «Театр Переселенця», в якому переселенці з Донбасу розказують реальні історії свого життя.
Кураторка фестивалів «Донкульт» та «ГОГОЛЬFEST», одна з засновників фестивалю «Тиждень актуальної п'єси».
П'єси Ворожбит ставилися в театрах України, Росії, Великої Британії, Польщі, США та Латвії.
У червні 2018 під час кінопоказу фільму «Кіборги» у Канаді виступила на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова. Підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист Сенцова й інших політв'язнів.
«Дикий театр» – один з найпопулярніших незалежних театрів в Україні, заснований у лютому 2016 року. Він створює гостро-соціальні вистави за п'єсами сучасних драматургів, а також різні незалежні театральні проекти, мюзикли і т.д.
Провокація, видовищність і шок як основні інструменти взаємодії з публікою. Театр вже реалізував понад 20 проектів, зібравши понад 120 акторів з різних театрів до своєї команди і охопивши аудиторію в більш ніж 60 тисяч чоловік. Вистави проводяться на різних локаціях, не тільки на театральних майданчиках, а й в таких місцях, як зоопарки чи нічні клуби, у театру немає постійної трупи. Дикий – переможець численних фестивалів і театральних нагород, серед яких Київська пектораль, програма Британської Ради «Taking the Stage», Гран-прі фестивалю «Східний експрес», фестиваль «Мельпомена Таврія» та ін.
Продюсерка і засновниця – Ярослава Кравченко. Художній керівник – Максим Голенко.
Місія – трансформація свідомості.
Дикий зосереджений на провокаціях і відвертому спілкуванні з глядачем. Головний вектор – пошук актуальних сенсів завдяки формату радикального та імерсивного театру. Дикий театр – для творчої, свідомої аудиторії.
Дикий театр може травмувати, обуювати та викликати залежність. Не рекомендується до перегляду людей з хиткою психікою.
« Кайдаші 2.0 »
