Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Повістю Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» написана понад сто років тому. Але чи знайдуться і сьогодні байдужі до родинних пристрастей?! Гуде родинне гніздо як вулик щоденними сварками: грюкають двері, дзвенять шибки, верещать жінки, сердито покрикують старий батько, пробують неокріплі баси сини.
Це про повість. А вистава Житомирського академічного музично-драматичного театру ім. І. Кочерги розповідає, саме розповідає про зруйнування гармонії в побуті, родині, житті. Духовна роз’єднаність зумовлена відсутністю прагнення зрозуміти один одного. Це отруює життя і батьків, і їхніх синів та невісток. А в результаті і країни в цілому. Немає злагоди – немає миру, немає миру – немає щастя.
Вистава Житомирського театру – це чергова спроба по-своєму побачити улюблений твір багатьох поколінь, в якому плачуть і сміються, люблять і ненавидять, проклинають і освячують, шукають сенс життя…
На сцені феєричне дійство. Легкі тканини, квіти, дзеркала створюють враження нереальності потойбічного світу Мавки, а Килина і мати Лукаша – втілюють приземленість реального світу. Хто винний в трагедії Мавки і Лукаша? Важко відповісти. Там, де панує розум, немає місця емоції, а там, де основою є емоція - розум зайвий. При з'єднанні Мавки і Лукаша мав би утворитись ідеальний світ, в якому емоція і розум правлять на рівних, але, як відомо, в світі немає нічого ідеального... окрім кохання. Та не знайшовши собі місця на землі, воно все одно буде жити в легендах, історіях, п'єсах і на сцені.
За п'єсою «Безталанна» Івана Карпенка-Карого. Тихе сімейне життя чи шалений вир пристрастей? Божевільне, руйнівне кохання чи спокій та мир у родині? Мудра, лагідна Софія чи дика й несамовита Варка? З ким бути? «У мене тепер дві душі, і обидві болять, ниють!» – каже зачарований, поневолений красою двох жінок та заблукалий у сутінках власної душі, Гнат. Що буває, коли серце рветься навпіл, Ви дізнаєтесь із найкращої української п'єси про кохання. Ця історія про те, як одна бездумна помилка може зруйнувати все життя, адже справжнє почуття трапляється лише раз.
«Ідеальний чоловік» – комедійна п'єса Окара Уайльда написана 1895 року, дії якої обертаються навколо шантажу і політичної корупції, зачіпають теми суспільної та приватної чесності. Події відбуваються в Лондоні, в «сьогоденні» (період написання твору) протягом двадцяти чотирьох годин. «Рано чи пізно», – відзначає Уайльд, – «нам доведеться розплатитися за наші вчинки». Але додає: «Не варто судити людину тільки за її минулим».
П’єса Генріха Ібсена "Ляльковий дім" («Нора»), як і багато інших його творів, починається драматичною ситуацією з життя родини. У переддень Різдва, головна героїня Нора, розповідає подрузі про призначення свого чоловіка директором банку. Це її перемога, адже передувала цьому настирна боротьба за його здоров'я, за щирі родинні стосунки. Інтрига в тому, що справжню ціна успіху приховано... Духовний максималізм Нори спровокував егоцентризм та лицемірство сімейних стосунків.
П'єса «Антігона» – класика світової інтелектуальної трагедії XX століття, складна, відточено-красива сучасна версія античного міфу, яка під пером Жана Ануя перетворюється в нестримну історію про максималізм періоду становлення особистості, жагу до істини і непереборний людський потяг до свободи. Чи варто жертвувати власним життям заради високих ідеалів? Чи варто всупереч усьому обстоювати свої принципи? Що таке героїзм – сила духу, природна відвага, чи тимчасовий подорожній того ж, можливо, «наївного» максималізму юної жінки, яка намагається розставити всі крапки над «i»? Будувати життя за якимось певними правилами та канонами... Вистава не дає очевидних відповідей, не пояснює, що є добре, а що погано, не змушує стати на чийсь бік і не нав'язує мораль, але якимось чином може «перетормошити», «заплутати» глядача в його власних емоціях, а потім, по закінченню дійства, «відпустити» додому. І ми будемо з надією усвідомлювати, що публіка покине зал «під враженням» із сотнею питань, які її глибоко схвилювали.
2019 року удостоєний звання народного артиста України.
Чоловік заслуженої артистки України Ольги Карпович.
Працює в Житомирському академічному українському музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги з 1990 р.
Дата народження 30 травня
Працює в Житомирському академічному українському музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги з 1997 р.
Житомир має давні театральні традиції. Ще наприкінці XVIII ст. громадськістю міста неодноразово порушувалось питання про будівництво театру. Мрія житомирян здійснилась. Житомир став одним із небагатьох міст, в яких уже на початку ХІХ ст. існував театр. У 1809 році було побудоване перше стаціонарне приміщення театру за ініціативою волинського губернатора М. І. Камбурлея.
У 1858 році було збудовано перший кам’яний театр в Україні, який і сьогодні є окрасою архітектури міста (тепер тут знаходиться обласна філармонія). Це приміщення пам’ятає знаменитих акторів М. Кропивницького, М.Заньковецьку, Т. Федотову, В. Комісаржевську, А. Оларіджа, П. Віардо, яку тут слухав видатний письменник Іван Тургенєв. 8 січня 1944 року міський театр розпочинає свій театральний сезон п’єсою Івана Котляревського «Наталка Полтавка» – це був день народження нинішнього колективу театру імені Івана Кочерги.
Сьогодні Житомирський академічний музично-драматичний театр ім І. Кочерги живе яскравим і насиченим життям, маючи на меті відродження і популяризацію театрального мистецтва, зацікавлення широкої глядацької аудиторії і виховання справжньої театральної еліти міста та області.
Така спільна політика керівництва театру на чолі з директором-художнім керівником Наталією Ростовою і головним режисером Наталією Тімошкіною спричинила голосний резонанс у місті Житомирі і за його межами. Життя театру стало багатограннішим та почало розвиватися стрімкіше. Керівництво театру намагається будувати репертуарну політику таким чином, щоб охопити усі смакові вимоги глядачів. В репертуарі театру є драми, трагедії, комедії, дитячі казки, а також новаторські неординарні експериментальні вистави. В свою чергу, колектив театру з готовністю відгукується на цікаві ідеї, творчі пошуки та грандіозні плани адміністрації та режисерів.
Режисери театру приділяють значну увагу дитячому репертуару. Використовуючи визнані твори дитячої класичної літератури, театр виховує почуття гарного смаку у дітей, адже діти – це майбутній вихований дорослий глядач.
Важливою сферою творчої діяльності театру є створення і проведення концертних програм міського, обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів. Яскравим прикладом є мистецький проект до Дня міста Житомира «Культурна версія», традиційним учасником та організатором якого є колектив театру. Режисери дійств – заслужений діяч мистецтв України Наталія Тімошкіна та заслужений артист України Петро Авраменко.
Запрошуємо житомирян і гостей нашого міста на вистави Житомирського академічного музично-драматичного театру імені Івана Кочерги. Переконані – на вас чекають незабутні враження!