Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Карнавал гріхів »
Геніальний Шекспір ще багато століть тому поставив перед людством безліч питань щодо сенсу нашого існування на цьому світі. «Бути чи не бути?» – переймається Гамлет вічною проблемою людини. «А як бути? Чим бути? І чому не бути?..» – замислюються актори НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ, що обрали собі за «підручник життя» великі тексти великого та загадкового Шекспіра.
У виставі «КАРНАВАЛ ГРІХІВ» дивним чином зійшлися на одній сцені Ромео з Джульєттою та Отелло з Дездемоною, Офелія з Гамлетом, Леді Макбет зі своїм чоловіком та навіть Лір зі своїми дочками.
Актори з великим захопленням занурюються в класичні хрестоматійні сюжети та намагаються знайти в них нові, зрозумілі сьогоднішньому поколінню, відповіді на одвічні питання буття.
Таємничі листи, предмети, що потрапляють в руки не тим персонажам, дами в кринолінах, мужні кавалери-дуелянти триматимуть інтригу протягом усієї вистави, занурять глядача в атмосферу пристрасної Іспанії. Прекрасна незнайомка-привид та безстрашний лицар обов’язково мають знайти своє кохання у фіналі цієї чарівної історії.
Головні герої цієї вистави намагаються розібратися у тому, якої ж форми та якого характеру мають бути стосунки, щоб вони влаштовували обох, вони задають запитання собі і глядачеві про те, що ж таке любов, що таке зрада, що таке «стосунки із елементами свободи».
Ексцентрична комедія. Несподівані зустрічі з долею і справжнім коханням. Життєві історії у монологах і діалогах про Всіх і про Кожного (про Нас). Як пережити розчарування в любові? Хто не шкодував про фатальну помилку? Навіщо жінці чоловік, а чоловікові жінка? Якою буває самотність і чи можна її заслужити? Чи вона тебе вбиває? Чому ми наступаємо на ті ж граблі і часто біжимо по колу? І як зробити ривок, щоб вирватися з зачарованого кола? І чи можливо це зробити? І звичайно весь цей салат посипаний гумором, сексом і життєвим досвідом Олексія Курилко.
Комедія «Танго втрьох? На Монмартрі» – невимушена й весела, по-французьки легка розповідь про один день життя поважного паризького нотаріуса. У цей день йому виконалось 50 років. Саме в день ювілею з ними сталися надзвичайні події, які змусили його замислитися про все його життя і, насамперед, про взаємовідносин з найближчими йому людьми. Звичайно ж вистава про Кохання. Адже це – Париж і Монмартр. І як завжди в комедіях, все буде добре! Вистава «Танго втрьох? .. На Монмартрі» – чудова нагода для сімейного відпочинку. Комедія, незважаючи на легкість викладення, піднімає актуальні питання людських взаємовідносин і змушує кожного глядача хоча б на хвилиночку замислитися про своє власне життя і про відносини з близькими та рідними людьми. Творці вистави гарантують гарний настрій кожному глядачеві.
Моновистава «Різдвяний сон кобили вороної» – спільний проєкт Театр SOLO та Центру Курбаса. Цією виставою відзначаємо 130-ліття Остапа Вишні та 200-ліття Пантелеймона Куліша. Режисер Людмила Колосович поставила синтетичну виставу, де ритм дії задає виключно літературний текст. «Різдвяний сон кобили вороної» – це гостра сатира не тільки на тогочасно-сучасне українське село, що знаходиться у віковічних злиднях, а й на Україну загалом. Події відбуваються різдвяної ночі. То ж цілком логічно в сумно-іронічний сміх оповідання О. Вишні вплітається виконання старовинного «Вертепу» Пантелеймона Куліша в класичній літературній обробці XIX ст. та автентичні колядки Полтавської та Донецької областей. Вертеп, схожий на телевізор, стає власним адом Ірода-Путіна та його оточення із російських та українських пропагандистів, бізнесменів та чиновників, що відчувають жах від скорого Народження Спасителя. Акторці Тетяні Тушич необхідно перевтілюватися у всіх персонажів-архетипів виключно за допомогою голосу. В монолозі Кобили персоніфікується сучасна Україна – немолода, ірраціональна жінка у вишитій спідній сорочці під чорним пальто, з забинтованою рукою, у військових берцях, з намистом із дзвіночків на шиї – олігархичним хомутом… Приходьте на виставу за текстами багатостраждального, але не сумуючого Остапа Вишні!
Актёры старались и хорошо передавали эмоции. Но в целом не понравилась постановка, микс разных произведений в столь короткое время для каждой, не понравилось
Понравилась игра актеров
Віта́лій Анато́лійович Кіно́ — український театральний режисер, актор, викладач, директор-художній керівник Центру мистецтв «Новий український театр», (м. Київ).
В 1988 році закінчив акторське відділення Дніпропетровського державного театрального училища (курс Олександри Іванівни Самохвалової)
З 1988 по 1990 роки служив у радянській армії.
В 1994 році вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого, на курс народного артиста України, професора Митницького Едуарда Марковича, і в 1999 році отримав диплом інституту за спеціальністю «Режисер драматичного театру».
В 2002 році закінчив курс навчання в аспірантурі (асистентурі-стажуванні) КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, під керівництвом професора Судьїна Володимира Миколайовича. Здобув кваліфікацію «Викладач вищих навчальних закладів мистецтва».
В 1998 році разом з друзями та однодумцями заснував Центр мистецтв «Новий український театр».
Має велику педагогічну практику. З 1999 по 2005 роки викладав майстерність актора та режисуру в КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, на акторських та режисерських курсах факультету театрального мистецтва та на режисерському курсі факультету кіномистецтва.
З 1997 по 2005 роки викладав майстерність актора, сценічну мову та історію мистецтв на театральному відділі Київської школи мистецтв ім. М. Вериківського.
З 2006 по 2013 роки викладав майстерність актора, сценічну мову та основи режисури в Київському Коледжі театру і кіно. Був художнім керівником кількох акторських курсів.
З 2008 року — голова Предметної комісії з акторської майстерності Коледжу театру і кіно.
В 2009 році випустив акторський курс, більшість випускників якого і склали оновлену трупу «НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ».
З 2013 по 2016 роки викладав в Київському Інституті екранних мистецтв на акторських та режисерських курсах.
З 2015 року викладає акторську майстерність в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтва.
У 2001-2002 рр. працював артистом балету в театрі ім. І. Франка.
2000-2002 рр. – Задіяний як один з трьох героïв в постановці Н. Осипенко “Їï величність Любов” за сонетами В. Шекспіра – на камерній сцені театру Франка та сцені Будинку актора.
2005 р. – Молодий театр, м.Киïв – “Золоте курча” В. Орлова (поновлення вистави).
2006 р. – Киïвський обласний украïнський музично-драматичний театр ім. П.Саксаганського – “Фізкультура для Баби Яги” Н. Уваровоï.
Одружений, дружина – Наталя Уварова. Маємо двох синів, Борислава та Олексія.
Викладає у Коледжі культури і мистецтв.
У Новому Українському Театрі з 2007 року.
Освіта: Київський коледж театру і кіно (2009 рік, Майстерня Віталія Кіно), та Харківський державний Університет мистецтв ім. І.П.Котляревського (2013 рік, Майстерня Юрія Євсюкова)
День народження – 9 червня.
День народження – 17 травня
Освіта: Київський коледж екранних мистецтв (2015 рік, Майстерня Віталія Кіно), Національна Академія керівних кадрів культури і мистецтва (2017, Майстерня Віталія Кіно).
В Новому українському театрі з 2011 року.
День народження – 21 липня.
У Новому українському Театрі з 2009 року.
Освіта – Київський Коледж театру і кіно (2011 рік, Майстерня Віталія Кіно).
Університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого (2014 рік, Майстерня Леоніда Попова). Магістратура Університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого (2017 рік, Режисерська майстерня Олексія Кужельного).
Центр мистецтв «Театр на Михайлівській» – незалежний київський театр, створений 1998 року. З моменту заснування і дотепер театр очолює художній керівник-директор Віталій Кіно.
1998 року Віталій Кіно, випускник «режисерської школи» Едуарда Митницького, разом із командою однодумців заснували центр мистецтв «Театр на Михайлівській» – один з перших недержавних театрів України. Започатковані театром видавничі проекти – газета «Антракт» та серія буклетів «Акторські портрети» – отримали схвальні відгуки. А створений того ж року Театр для всієї родини «Сонечко» сьогодні є одним з найпопулярніших дитячих театрів Києва. Його перша вистава «Подорож на чарівний острів» за С. Тейлором вже дев'ятнадцять років прикрашає афішу НУТу.
Багато років театр не мав власної сцени, а тому працював на різних майданчиках. 2009 року театр нарешті відкрив власну сцену в Києві, у будинку XIX сторіччя по вулиці Михайлівській, 24ж.
Центр мистецтв «Театр на Михайлівській» з перших днів свого існування позиціювався як театр для всієї родини, і продовжує впевнено займати театральну нішу сімейного відпочинку. Серед проектів Центру наявні:
- родинне свято «День народження в театрі», під час якого гості можуть спробувати себе як акторів, взявши участь у інтерактивних виставах;
- студії з акторської майстерності для дітей та дорослих, де можна отримати початкові акторські навички;
- щорічний фестиваль театральних студій «Чудасія»;
- літній табір театру і кіно, де діти не тільки відпочивають, а і ставлять вистави, знімають кіно;
- щомісячний сімейний театральний клуб, де на одній сцені батьки дивляться виставу, відпочивають, спілкуються з новими друзями, а на іншій сцені малюки грають з Сонечком, дивляться казку, здобувають корисні навички на різноманітних майстер-класах.
« Карнавал гріхів »
