« Карлик Ніс »

Дитинство Леоніда Попова пройшло в місті Сталіно (якому в 1961 році було повернуто назву Донецьк). Тут були загальноосвітня і музична школи, участь у виставах самодіяльного гуртка.

Перші кроки до фахової освіти були отримані в студії Донецького музично-драматичного театру-студії Будинку культури Донецького ордена В.І. Леніна металургійного заводу ім. В.І. Леніна. Далі - кафедра театру ляльок Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського. Перші професійні постановки були поставлені в театрах ляльок України в Кіровограді, Черкасах, Івано-Франківську.

Основні межі професійної діяльності Леоніда Попова - режисура і педагогіка - головний режисер Хмельницького театру ляльок, завідучий кафедрою театру ляльок Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського, а пізніше кафедри акторського мистецтва та режисури театру ляльок Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.

Окрема сторінка режисерських постановок в Івано-Франківському театрі ляльок. Перший досвід співпраці доводиться на період, коли театр став запрошувати до постановок режисерів-педагогів Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського. Доцент Леонід Попов здійснив постановки «Кози-Дерези» М. Лисенка, «Лісової пісні» Лесі Українки, «Українського водевілю» С. Васильченко, «Лиса Микити ...» Я. Яроша за мотивами казок Івана Франка та багато інших. Вистава Леоніда Попова «Іван Голик» за п'єсою А. Кузьміна, поставлений в 1994 році довгі роки йшов на сцені театру з незмінним успіхом, а в 2004 році був відновлений Володимиром Подцерковного за участю молодих акторів театру Петра Бабинця, Тараса Винника та Петра Камінського. Згодом досвід співпраці перейняли учні Леоніда Попова - молоді режисери Дмитро Нуянзін («Пан Коцький» М. Лисенка, «Коли ще звірі говорили» К. Губенко за творами І. Франка та ін.), Олександр Кузьмін ( «Солом'яний бичок» О.Олеся , «Колобок», «Троє поросят»), Ярослав Грушецький ( «Микита Кожум'яка» О. Олеся, «Лисиця і Ведмідь» М. Супонина, «Золотий човник», «Сумна весела казка», «Крива качечка», «Битий небитого везе»).

Перший курс по спеціалізації «акторське мистецтво театру ляльок» денної форми навчання було набрано в 2003 році на базі другої кафедри акторського мистецтва та режисури драми Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Художнім керівником курсу в кількості шести студентів став Леонід Попов. В цьому ж році був набраний і перший курс за спеціалізацією «Режисура театру ляльок» заочної форми навчання, художнім керівником якого став народний артист України Сергій Єфремов. Датою освіти кафедри акторського мистецтва та режисури театру ляльок вважати 1 лютого 2005 року Створена вона була на факультеті театрального мистецтва. Завідувачем кафедри став Леонід Попов.

У 2017 році здійснив дипломну постановку «Лісовий цирк» (за п'єсою Світлани Лелюх) у Волинському академічному театрі ляльок. Зараз продовжує навчання в рідній альма-матер (освітньо-кваліфікаційний рівень «Магістр», майстерня заслуженого артиста України Леоніда Попова).

У театрі працює з 2017 року.

Грицун Юлія композиторка, членкиня Національної спілки композиторів України (2000), лауреатка творчої премії імені Іллі Слатіна (у галузі музичного мистецтва) (2013), лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії імені Лесі Українки (Німеччина, Франкфурт, 2021), лауреатка обласної творчої премії імені Л. М.Ревуцького в номінації «За видатні досягнення у сфері професійного виконавства та композиторської творчості» (Чернігів, 2021).

1987-1992 – роки навчання в Чернігівському музичному училищі імені Л.М.Ревуцького, теоретичний відділ (диплом з відзнакою).

1992-1997 – роки навчання в Харківському інституті мистецтв на кафедрі композиції та інструментування в класі професора Ковача І. К.

Від 16 травня 2014 року присуджено науковий ступінь кандидата мистецтвознавства зі спеціальності «музичне мистецтво».

Володарка призу «Глядацьких симпатій» Міжнародного конкурсу композиторів (1992 р., Київ), лауреатка Всеукраїнських конкурсів ім. В. Косенка на кращу дитячу пісню (1996 р., Одеса) та «Театрон» (2003 р., Харків), володарка спеціального призу «За непосредственный и красочный музыкальный язык» за написання опери за біблейським сюжетом «Адам і Єва» III Міжнародного конкурсу композиторів (2003 р., Санкт-Петербург), Диплом Всеукраїнського фестивалю «Лялькова веселка» за «Краще музичне оформлення» (2010), Диплом II ступеню у номінації інструментальний твір для бандури соло та Диплом I ступеню у номінації вокально-інструментальний твір для ансамблю малої форми з включенням бандури на Всеукраїнському конкурсі композиторів ім. Гната Хоткевича, (2012 р., Харків).

Творчий доробок Грицун Ю.М. охоплює багато музичних жанрів, серед яких музично-драматичні, камерно-інструментальні, твори для симфонічного та камерного оркестрів, вокально-хорові, музика до театральних вистав (в доробку композитора понад 40 вистав).

Основні твори: опера-казка «Гуси-лебеді» (лібр. Л.Грицун, 1990), опера «Адам і Єва» (лібр. Л.Грицун, 2003), «Елегія» для симфонічного оркестру (1997), «Пасторальні награвання» для народного оркестру (1999), «Весільний обряд» – дійство для мецо-сопрано, читця та камерного оркестру на народні слова (1997), Кантата для мішаного хору та ударних інструментів «Благослови, Боже», сл. народні (1999), «Душа» – балада для жіночого голосу та камерного оркестру (сл. В.Таранова, 2011), «Чотири грані страшної трагедії» – пам’яті жертвам Голодомору 1932-1933-х років для камерного оркестру і читця (сл. С. Невальонного, 2012), Романс для баритона і симфонічного оркестру (сл. Ю.Грицун 2013), вокально-інструментальні твори: «Полем, полем…» для квартету бандуристів (сл. Л. Костенко, 1997), «Веснянки» для сопрано та кларнету на народні тексти (2000); інструментальні твори: дует для флейти та кларнету (2000), «Один день з життя міста» твір для скрипки, віолончелі та фортепіано (2010), «Одкровення» для духового септету (2010), твори для бандури соло «Inspirazia (навіювання від…) – обов’язковий інструментальний твір на Міжнародному конкурсі народних інструментів ім. Г. Хоткевича (2007) та «Фантазія тиха і гучна на тему української народної пісні «Тихо над річкою» (2012), соло для фагота «Нав’язливі награвання» (2009), «Весняний переполох» для тріо бандуристів та флейти (сл. Т. Грицун, 2012), Регтайм для народного ансамблю (2014), Музична присвята Т.Г.Шевченкові для голосу, скрипки та фортепіано (2019), обробки українських народних пісень, збірки творів для дітей: «Дзвінкоголоса веселка» – хорові та вокальні твори, твори для фортепіано, для домри, для бандури.