Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Карлик Ніс »
Наш театр знову звертається до світової класики літератури. Цього разу на сцені оживуть образи найвідомішої казки німецького письменника Вільгельма Гауффа «Карлик Ніс».
Не сумнівайтеся – на вас чекає неймовірний мюзикл для сімейного перегляду з перетвореннями, чаклунством, чарами, містикою та фантастикою. А чи може бути інакше, коли стара Чаклунка перетворила зухвалого хлопчика Якова за його глузування та жарти на адресу її непривабливого вигляду, зокрема довжелезного носа, на потворного карлика із ще довшим та ще огиднішим носом. Запроторений у чуже тіло, Яків вимушений тікати з рідного містечка, де його не впізнають сусіди та рідні, а його батьки – мати, зеленщиця на ім'я Ханна, та батько, швець на ім'я Фрідріх – виганяють з дому.
Нині вигнанець, Яків вирушає у мандри. Позбавлений свого звичайного вигляду, молодості та юнацького хисту, він виявляється тепер неабияким вправним кухарем. Завдяки своєму довгому носу Яків може відчути аромати найвишуканіших страв та напоїв, приготувати найсмачніші наїдки, достойні навіть першого столу королівства. Так новоспечений Карлик Ніс опиняється на кухні самого герцога, де він знайомиться з Гускою.
Птаха одразу здалася хлопчику незвичайною. Виявляється, що і вона – жертва чарів старої Чаклунки. У тілі білої гуски заховано маленьку дівчинку на ім'я Гретхен.
Разом діти тікають з палацу Герцога та звільняються від чарів, повертаючи собі свій звичайний вигляд. Однак тепер дітлахи мають повернутися додому, де, на жаль, на їх повернення вже ніхто навіть не сподівається.
« Джельсоміно в країні брехунів »
Мюзикл, казка
« Попелюшка »
Мюзикл, казка
« Куди зникло море »
« Попелюшка »
Казка
« Снігова Королева »
Дитинство Леоніда Попова пройшло в місті Сталіно (якому в 1961 році було повернуто назву Донецьк). Тут були загальноосвітня і музична школи, участь у виставах самодіяльного гуртка.
Перші кроки до фахової освіти були отримані в студії Донецького музично-драматичного театру-студії Будинку культури Донецького ордена В.І. Леніна металургійного заводу ім. В.І. Леніна. Далі - кафедра театру ляльок Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського. Перші професійні постановки були поставлені в театрах ляльок України в Кіровограді, Черкасах, Івано-Франківську.
Основні межі професійної діяльності Леоніда Попова - режисура і педагогіка - головний режисер Хмельницького театру ляльок, завідучий кафедрою театру ляльок Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського, а пізніше кафедри акторського мистецтва та режисури театру ляльок Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Окрема сторінка режисерських постановок в Івано-Франківському театрі ляльок. Перший досвід співпраці доводиться на період, коли театр став запрошувати до постановок режисерів-педагогів Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського. Доцент Леонід Попов здійснив постановки «Кози-Дерези» М. Лисенка, «Лісової пісні» Лесі Українки, «Українського водевілю» С. Васильченко, «Лиса Микити ...» Я. Яроша за мотивами казок Івана Франка та багато інших. Вистава Леоніда Попова «Іван Голик» за п'єсою А. Кузьміна, поставлений в 1994 році довгі роки йшов на сцені театру з незмінним успіхом, а в 2004 році був відновлений Володимиром Подцерковного за участю молодих акторів театру Петра Бабинця, Тараса Винника та Петра Камінського. Згодом досвід співпраці перейняли учні Леоніда Попова - молоді режисери Дмитро Нуянзін («Пан Коцький» М. Лисенка, «Коли ще звірі говорили» К. Губенко за творами І. Франка та ін.), Олександр Кузьмін ( «Солом'яний бичок» О.Олеся , «Колобок», «Троє поросят»), Ярослав Грушецький ( «Микита Кожум'яка» О. Олеся, «Лисиця і Ведмідь» М. Супонина, «Золотий човник», «Сумна весела казка», «Крива качечка», «Битий небитого везе»).
Перший курс по спеціалізації «акторське мистецтво театру ляльок» денної форми навчання було набрано в 2003 році на базі другої кафедри акторського мистецтва та режисури драми Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Художнім керівником курсу в кількості шести студентів став Леонід Попов. В цьому ж році був набраний і перший курс за спеціалізацією «Режисура театру ляльок» заочної форми навчання, художнім керівником якого став народний артист України Сергій Єфремов. Датою освіти кафедри акторського мистецтва та режисури театру ляльок вважати 1 лютого 2005 року Створена вона була на факультеті театрального мистецтва. Завідувачем кафедри став Леонід Попов.
У 2017 році здійснив дипломну постановку «Лісовий цирк» (за п'єсою Світлани Лелюх) у Волинському академічному театрі ляльок. Зараз продовжує навчання в рідній альма-матер (освітньо-кваліфікаційний рівень «Магістр», майстерня заслуженого артиста України Леоніда Попова).
У театрі працює з 2017 року.
Грицун Юлія композиторка, членкиня Національної спілки композиторів України (2000), лауреатка творчої премії імені Іллі Слатіна (у галузі музичного мистецтва) (2013), лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії імені Лесі Українки (Німеччина, Франкфурт, 2021), лауреатка обласної творчої премії імені Л. М.Ревуцького в номінації «За видатні досягнення у сфері професійного виконавства та композиторської творчості» (Чернігів, 2021).
1987-1992 – роки навчання в Чернігівському музичному училищі імені Л.М.Ревуцького, теоретичний відділ (диплом з відзнакою).
1992-1997 – роки навчання в Харківському інституті мистецтв на кафедрі композиції та інструментування в класі професора Ковача І. К.
Від 16 травня 2014 року присуджено науковий ступінь кандидата мистецтвознавства зі спеціальності «музичне мистецтво».
Володарка призу «Глядацьких симпатій» Міжнародного конкурсу композиторів (1992 р., Київ), лауреатка Всеукраїнських конкурсів ім. В. Косенка на кращу дитячу пісню (1996 р., Одеса) та «Театрон» (2003 р., Харків), володарка спеціального призу «За непосредственный и красочный музыкальный язык» за написання опери за біблейським сюжетом «Адам і Єва» III Міжнародного конкурсу композиторів (2003 р., Санкт-Петербург), Диплом Всеукраїнського фестивалю «Лялькова веселка» за «Краще музичне оформлення» (2010), Диплом II ступеню у номінації інструментальний твір для бандури соло та Диплом I ступеню у номінації вокально-інструментальний твір для ансамблю малої форми з включенням бандури на Всеукраїнському конкурсі композиторів ім. Гната Хоткевича, (2012 р., Харків).
Творчий доробок Грицун Ю.М. охоплює багато музичних жанрів, серед яких музично-драматичні, камерно-інструментальні, твори для симфонічного та камерного оркестрів, вокально-хорові, музика до театральних вистав (в доробку композитора понад 40 вистав).
Основні твори: опера-казка «Гуси-лебеді» (лібр. Л.Грицун, 1990), опера «Адам і Єва» (лібр. Л.Грицун, 2003), «Елегія» для симфонічного оркестру (1997), «Пасторальні награвання» для народного оркестру (1999), «Весільний обряд» – дійство для мецо-сопрано, читця та камерного оркестру на народні слова (1997), Кантата для мішаного хору та ударних інструментів «Благослови, Боже», сл. народні (1999), «Душа» – балада для жіночого голосу та камерного оркестру (сл. В.Таранова, 2011), «Чотири грані страшної трагедії» – пам’яті жертвам Голодомору 1932-1933-х років для камерного оркестру і читця (сл. С. Невальонного, 2012), Романс для баритона і симфонічного оркестру (сл. Ю.Грицун 2013), вокально-інструментальні твори: «Полем, полем…» для квартету бандуристів (сл. Л. Костенко, 1997), «Веснянки» для сопрано та кларнету на народні тексти (2000); інструментальні твори: дует для флейти та кларнету (2000), «Один день з життя міста» твір для скрипки, віолончелі та фортепіано (2010), «Одкровення» для духового септету (2010), твори для бандури соло «Inspirazia (навіювання від…) – обов’язковий інструментальний твір на Міжнародному конкурсі народних інструментів ім. Г. Хоткевича (2007) та «Фантазія тиха і гучна на тему української народної пісні «Тихо над річкою» (2012), соло для фагота «Нав’язливі награвання» (2009), «Весняний переполох» для тріо бандуристів та флейти (сл. Т. Грицун, 2012), Регтайм для народного ансамблю (2014), Музична присвята Т.Г.Шевченкові для голосу, скрипки та фортепіано (2019), обробки українських народних пісень, збірки творів для дітей: «Дзвінкоголоса веселка» – хорові та вокальні твори, твори для фортепіано, для домри, для бандури.
Київський академічний театр ляльок – найстаріший театр ляльок України, заснований у жовтні 1927 року при Київському театрі для дітей ім. І. Франка (нинішній Театр юного глядача на Липках) за ініціативою народного артиста України О. І. Соломарського та І. С. Дєєвої. Перший театральний сезон було відкрито двома виставами – «Старовинний петрушка» та «Музики» за Л. Етібовим в інсценізації П. Щербатипського.
Сучасний Київський державний театр ляльок гідний своїх славних попередників. Глибоке розуміння сучасного лялькового театру, велика творча культура, яскрава образність та поетичність відрізняють Київський державний академічний театр ляльок серед інших театрів.
З 60-х років художнє керівництво театру здійснює учень професора М. М. Корольова, народний артист України, заслужений діяч культури Польщі Ю. І. Сікало. За його ініціативою при театрі було відкрито студію з підготовки акторів-лялькарів, а при Київському коледжі естрадно-циркового мистецтва – спецкурси «Актор з лялькою на естраді» та «Актор тетру ляльок».
Надзвичайно високий професійний рівень акторського складу театру дозволяє здійснювати будь-який задум режисера і драматурга. Результатом щоденної наполегливої і напруженої праці творчого колективу театру є великий репертуар, де представлені кращі здобутки української та світової лялькової драматургії.
Трупа театру налічує 24 талановитих високопрофесійних акторів-ляльководів, випускників творчих навчальних закладів України. Серед них є провідні майстри сцени, які передають свій унікальний творчий досвід обдарованній молоді.
30 жовтня 2002 року Рішенням Колегії Міністерства культури і мистецтв України за вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва Київському державному театру ляльок надано статус академічного театру.
« Карлик Ніс »
