« Каліка з Ірландії. Історія однієї мрії »

Були досить різні емоції під час вистави: було смішно, страшно, бридно і сумно. Ірландії, країна , де всі п'ють, їдять горох, дуже матюкаються і б'ються курачими яйцями. Для мене вона так після перегляду. Величезний плюс вистава, що вас перед початком на годують і на поють. Заходите в приміщенні і йдить на звуки ірландської музики. Яка буде лунати постійно. Вистава про маленьке містечко в Ірландії і про одного особливого хлопця на ім'я Біллі. Сподобалося , що в кожного героя була своя історія, яка була пов'язана з таємницею сироти. Спочатку з'являється дуже багато запитань. Хто такий Біллі? Хто йому ці жінки? Чому всі над них так знущаються? Чому він каліка? Що сталось насправді з батьками? Відповіді я отримала на всі запитання. Вистава в собі змішала героїв , над якими можно посміятися, яких можно пожалиті, були герої , яких я трохи побоювалась, і були такі які робили дуже бридкі речі. Насмішили, заінтригували, дали можливість задуматись і по сумивати. Більше двох годин ви не залі малого Оперного театру...ні..ні.. ви в Ірландії і сюди приїхали знімати кино. Актори мені сподобались. Їм вдалось переконати , що перед нами справжні ірландці. Я навіть не можу нікого конкретно виділити. Кожний актор був особливий. Найбільше сподобався Малий Бобі і скажена Руда, ну звичайно молодець Каліка Біллі , йому було найважче, всю виставу в такій не зручній позі. Я розраховувала посміятися, але вистава просто мене вразила. Все було на грані . Так було смішно, так було страшно, навіть моментами бридко, я заплющувала очі, і так було сумно. Досить старе приміщення в минулому воно належало тролейбусному депо, глядачів чекали на другому поверсі. В залі було досить холодно. Зовсім не зручно сидіти в кінці , погано видно.

Три години в Ірландії Танцювальні ірландські ритми зустрічають та супроводжують на виставі і в антракті та проводжають після закічення Молодий дух підхоплює, заповнює сцену і весь зал Молодь заповнює весь зал, миттєво реагує на гумор, дружно ритмічно плескає за хорошу сцену, репліку, цікаві рухи На сцені драма перемішана з комедією Вистава для 16+, бо матюків багато. Так розмовляють сільські жителі. Але матюки не ріжуть слух, бо органічно вплетені у мову тільки посилюючи відчуття реальності. Герої живуть дуже бідно на маленькому ірландському острові Інішмаан. Вони емоційно відкриті: сумують до божевілля. Надсміхаються один над одним. Б’ють по пиці, голові, тілу, але руками іноді навіть смішно У магазині торгують консервованим горохом у металевих банках, льодяниками та яйцями. Грошей в усіх немає, за товар і послуги розраховують здебільшого поцілунками, “новинами”, правда застарілими, але ж інших немає Доля каліки усюди незавидна, а в обмеженому середовищі жахлива. Та питливий розум Каліки Біллі харчується читанням старих книжок, спогляданням годинами корів, мріями вирватися звідси. І ось можливість знятися у голлівудському фільмі. На сусідньому острові – відбір артистів на роль каліки. Обдуривши Малюка Боббі, що в нього туберкульоз (а в Боббі жінка померла від нього) Каліка Біллі попадає в Америку для проб. Тітка Кейт, що виростила врятованого Каліку Віллі, розмовляє з каменем в очікуванні його повернення. Нажаль Біллі не справився з роллю і вимушений повернутися додому, де помирає таки від туберкульозу. Вражає гра усіх авторів, бо усі ролі характерні. Особливо сподобалася гра Марії Моторної. Шалена Хелен носиться по сцені, заскакує на стіл, говорить швидко-швидко, емоції зашкалюють. Якщо бажаєте побувати в Ірландії в оточенні молоді, відвідайте цю виставу