Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Каліки »
Актуальна п'єса німецького драматурга Серґія Ґьоснера «Каліки» буквально за кілька років здобула популярність у Німеччині. Стас Жирков, художній керівник театру, запропонує свою версію цього тексту.
Це історія про двох хлопців, які заприятелювали… у реабілітаційній клініці. Обоє вони за нашими сумнівними стандартами «каліки».
Налаштувалися на невеселі скорботні історії?
Запаслися хустинками, аби витирати сльози?
Даремно!
Це історія передусім про підлітків, а не про їхні хвороби.
Розповідь про двох крутих пацанів, які звісно ж бачать себе дорослими…
А про що ж іще можуть розмовляти двоє дорослих хлопців, як не про дівчат та про майбутнє, у якому не буде клініки…
А навіть якщо залишиться клініка, так що тепер не жити? Не закохуватися? Не думати про майбутнє? Не жартувати і не дружити, навіть якщо лікарі не говорять нічого обнадійливого…
Зрештою, завжди варто пам'ятати: безглуздо марнувати життя, намагаючись змінити те, що не в змозі. Краще витратити ці зусилля, аби зробити когось щасливим. Бодай на мить.
Дуже скоро двоє героїв Ікар та його друг Френсіс відкриють для себе саме цю просту істину…
« Як не стати порохом »
Трагікомедія
« До і потім »
Жіноча сповідь
« Ніч для двох »
Комедія
« Різдвяний сон кобили вороної »
Моновистава
« Поверхи »
Не могла відірватись від перегляду. Раджу сходити разом з другом та подругою. Для побачення ця вистава не підходить. Основа сюжету - історія про двох хворих хлопців, які намагаються бути звичайними. Були моменти та діалоги, які викликають відразу.
Вистава дуже сподобалася.Коли я йшов від метро почалася злива і на початок я був мокрим і замерзлим. Настрій був таким же похмурим,як небо на дворі. Але як тільки я зайшов до примішення, мене зустріли дуже привітні дівчата. Вони запропонували залишити мокру куртку у гардеробі та спуститися до їхнього кафе випити кави. Зал не дуже великий і тому все було дуже гарно видно. З першої хвилини актори заволоділи увагою. Місцями я ловив себе на думці, що сміятися на виставі про дуже серйозне ,а якщо казати відверто - сумне , не доречно. Але актори грали так чесно і не вимушено, що дуже швидко починаєш забувати , що це гра. В залі була дитина років десяти. Це звичайно справа приватна, але я б не радив йти на цю виставу з дитиною. По дорозі додому я вже не звертав увагу на те що одяг вологий, а на вулиці досить прохолодно - тому що завдяки режисеру і всімхто приймав участь я в черговий раз відчув, що на світі є не тільки матеріальне і треба просто жити.
"Каліки"" - це щось неймовірне. Історія про двох хлопців, які вважаються каліками. Протягом вистави актори обговорюють темі, які їх хвилюють: про кохання, про комплекси, про майбутнє. Кожен рух актора був продуманий та органічний. Герої висвітлювали сумні теми, але подавали це з таким ентузіазмом та енергією, що після вистави одна думка: "Вау, це було неймовірно". Два актори створювали атмосферу, змінювалися та змінювали моє відношення до них. Їх хотілося жаліти, любити, ненавідити. Найголовніше їм хотілося співчувати.
Закінчив акторсько-режисерський курс Київського національного університету культури та мистецтва (майстерня Петра Ільченка, 2008 рік).
У 2008 році Стас Жирков разом із Ксенією Ромашенко заснували незалежний театр «Відкритий погляд».
У 2011 році Жирков став лауреатом театральної премії «Київська Пектораль» в номінації «За кращий режисерський дебют» – вистава «Наташина мрія» Ярослави Пулінович.
З 2014 року – художній керівник театру «Золоті ворота».
Окрім «Золотих воріт» співпрацює із різними театрами. Зокрема, на сцені Київського академічного Молодого театру поставив вистави: «Любов людей» Дмитра Богославського, «Потрібні брехуни!» за Івом Жаміаком та «Серпень: Графство Осейдж» Трейсі Леттса.
У 2016 році був запрошений до Магдебурзького театру, аби в рамках німецько-українського фестивалю «Дикий Схід. Подія Україна» випустити спектакль за п’єсою Павла Ар’є «На початку та наприкінці часів». У 2017 році разом із Павлом Ар’є та Магдебурзьким театром реалізував проект «Чому Михайло Гурман не вижив» – сучасна версія класичної п’єси Івана Франка «Украдене щастя».
У 2014-2017 рр. викладав режисуру у Київському національному університеті культури та мистецтв.
З 2016 року очолює напрям молодіжної політики Національної спілки театральних діячів України.
Багаторазовий лауреат театральних премій та міжнародних фестивалів. Зокрема, вистави «Сталкери» та «Слава героям» у 2016 та 2017 роках були відзначені преміями «Київська Пектораль» у номінаціях – відповідно «Краща вистава камерної сцени» та «Краща режисура».
У 2017 році був нагроджений почесним званням "Заслужений артист України".
«Золоті ворота» – це театр, не музей.
«Завжди відкриті для тебе!» наголошують у театрі, адже це театр єдиний у столиці, який радий бачити своїх глядачів вже з 18.00. За годину до початку вистави ви можете випити смачної кави або вина, послухати музику та просто відпочити у лаунж-зоні.
Пріорітет театру – підтримка молодих режисерів, акторів, композиторів, сценографів. Скромний за розмірами театр – 60 місць – має амбітні плани і не абиякі успіхи.
«Сталкери» за п'єсою сучасного українського драматурга Павла Ар'є стала однією з найрезонансніших вистав сезону 2017 року (копродукція з Київським академічним Молодим театром).
Кілька нових імен вдалося відкрити завдяки проекту «OPEN_MIND_СТУДЕНТ», що передбачає презентацію на професійній сцені кращих дипломних вистав творчих вузів.
Працює освітня програма «Золотих воріт»: відкриті лекції, кіноперегляди, сценічні читання та зустрічі глядачів з акторами.
« Каліки »
