Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Каліки »
Актуальна п'єса німецького драматурга Серґія Ґьоснера «Каліки» буквально за кілька років здобула популярність у Німеччині. Стас Жирков, художній керівник театру, запропонує свою версію цього тексту.
Це історія про двох хлопців, які заприятелювали… у реабілітаційній клініці. Обоє вони за нашими сумнівними стандартами «каліки».
Налаштувалися на невеселі скорботні історії?
Запаслися хустинками, аби витирати сльози?
Даремно!
Це історія передусім про підлітків, а не про їхні хвороби.
Розповідь про двох крутих пацанів, які звісно ж бачать себе дорослими…
А про що ж іще можуть розмовляти двоє дорослих хлопців, як не про дівчат та про майбутнє, у якому не буде клініки…
А навіть якщо залишиться клініка, так що тепер не жити? Не закохуватися? Не думати про майбутнє? Не жартувати і не дружити, навіть якщо лікарі не говорять нічого обнадійливого…
Зрештою, завжди варто пам'ятати: безглуздо марнувати життя, намагаючись змінити те, що не в змозі. Краще витратити ці зусилля, аби зробити когось щасливим. Бодай на мить.
Дуже скоро двоє героїв Ікар та його друг Френсіс відкриють для себе саме цю просту істину…
На сцені «Золотих воріт» – один незвичайний день з життя звичайної сім'ї, протягом якого кожен може дізнатися, що саме потрібно робити, щоб не стати ПОРОХОМ. Незважаючи на всю розруху, герої вистави сповнені гумору – вони готові сміятися над собою. А ми готові? На глядачів точно чекає карколомна сімейна історія про нові можливості і старі катастрофи... але, що саме оберуть герої цієї історії і чому…
Комедія «Танго втрьох? На Монмартрі» – невимушена й весела, по-французьки легка розповідь про один день життя поважного паризького нотаріуса. У цей день йому виконалось 50 років. Саме в день ювілею з ними сталися надзвичайні події, які змусили його замислитися про все його життя і, насамперед, про взаємовідносин з найближчими йому людьми. Звичайно ж вистава про Кохання. Адже це – Париж і Монмартр. І як завжди в комедіях, все буде добре! Вистава «Танго втрьох? .. На Монмартрі» – чудова нагода для сімейного відпочинку. Комедія, незважаючи на легкість викладення, піднімає актуальні питання людських взаємовідносин і змушує кожного глядача хоча б на хвилиночку замислитися про своє власне життя і про відносини з близькими та рідними людьми. Творці вистави гарантують гарний настрій кожному глядачеві.
Моновистава «Різдвяний сон кобили вороної» – спільний проєкт Театр SOLO та Центру Курбаса. Цією виставою відзначаємо 130-ліття Остапа Вишні та 200-ліття Пантелеймона Куліша. Режисер Людмила Колосович поставила синтетичну виставу, де ритм дії задає виключно літературний текст. «Різдвяний сон кобили вороної» – це гостра сатира не тільки на тогочасно-сучасне українське село, що знаходиться у віковічних злиднях, а й на Україну загалом. Події відбуваються різдвяної ночі. То ж цілком логічно в сумно-іронічний сміх оповідання О. Вишні вплітається виконання старовинного «Вертепу» Пантелеймона Куліша в класичній літературній обробці XIX ст. та автентичні колядки Полтавської та Донецької областей. Вертеп, схожий на телевізор, стає власним адом Ірода-Путіна та його оточення із російських та українських пропагандистів, бізнесменів та чиновників, що відчувають жах від скорого Народження Спасителя. Акторці Тетяні Тушич необхідно перевтілюватися у всіх персонажів-архетипів виключно за допомогою голосу. В монолозі Кобили персоніфікується сучасна Україна – немолода, ірраціональна жінка у вишитій спідній сорочці під чорним пальто, з забинтованою рукою, у військових берцях, з намистом із дзвіночків на шиї – олігархичним хомутом… Приходьте на виставу за текстами багатостраждального, але не сумуючого Остапа Вишні!
Між Ним і Нею існує вічний зв'язок, який, мов магічне коло, ніколи не переривається. Іноді нам здається, що все вже скінчилося, та ми чекаємо і сподіваємося зустріти справжнє кохання. Життя дарує кожному з нас новий шанс...
«...На вулиці до молодого чоловіка, який поспішає на ділову зустріч, раптом з проханням про допомогу звертається незнайома жінка. Вона пропонує йому гроші, але не каже прямо, яка послуга їй необхідна. Згодом з'ясовується, що їй потрібна... «суща дрібниця»... Яка?.. Про це глядач дізнається, відвідавши нашу виставу, під час якої відбудеться багато цікавого і несподіваного». (Д. Морозов) «Ненормальна» - це жорстка історія, часом трагічного, часом комічного змісту, що тримає глядача в напрузі до останньої репліки. Недарма кажуть: якщо хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани. Жінці і справді нічого не може завадити... окрім любові.
Не могла відірватись від перегляду. Раджу сходити разом з другом та подругою. Для побачення ця вистава не підходить. Основа сюжету - історія про двох хворих хлопців, які намагаються бути звичайними. Були моменти та діалоги, які викликають відразу.
Вистава дуже сподобалася.Коли я йшов від метро почалася злива і на початок я був мокрим і замерзлим. Настрій був таким же похмурим,як небо на дворі. Але як тільки я зайшов до примішення, мене зустріли дуже привітні дівчата. Вони запропонували залишити мокру куртку у гардеробі та спуститися до їхнього кафе випити кави. Зал не дуже великий і тому все було дуже гарно видно. З першої хвилини актори заволоділи увагою. Місцями я ловив себе на думці, що сміятися на виставі про дуже серйозне ,а якщо казати відверто - сумне , не доречно. Але актори грали так чесно і не вимушено, що дуже швидко починаєш забувати , що це гра. В залі була дитина років десяти. Це звичайно справа приватна, але я б не радив йти на цю виставу з дитиною. По дорозі додому я вже не звертав увагу на те що одяг вологий, а на вулиці досить прохолодно - тому що завдяки режисеру і всімхто приймав участь я в черговий раз відчув, що на світі є не тільки матеріальне і треба просто жити.
"Каліки"" - це щось неймовірне. Історія про двох хлопців, які вважаються каліками. Протягом вистави актори обговорюють темі, які їх хвилюють: про кохання, про комплекси, про майбутнє. Кожен рух актора був продуманий та органічний. Герої висвітлювали сумні теми, але подавали це з таким ентузіазмом та енергією, що після вистави одна думка: "Вау, це було неймовірно". Два актори створювали атмосферу, змінювалися та змінювали моє відношення до них. Їх хотілося жаліти, любити, ненавідити. Найголовніше їм хотілося співчувати.
Закінчив акторсько-режисерський курс Київського національного університету культури та мистецтва (майстерня Петра Ільченка, 2008 рік).
У 2008 році Стас Жирков разом із Ксенією Ромашенко заснували незалежний театр «Відкритий погляд».
У 2011 році Жирков став лауреатом театральної премії «Київська Пектораль» в номінації «За кращий режисерський дебют» – вистава «Наташина мрія» Ярослави Пулінович.
З 2014 року – художній керівник театру «Золоті ворота».
Окрім «Золотих воріт» співпрацює із різними театрами. Зокрема, на сцені Київського академічного Молодого театру поставив вистави: «Любов людей» Дмитра Богославського, «Потрібні брехуни!» за Івом Жаміаком та «Серпень: Графство Осейдж» Трейсі Леттса.
У 2016 році був запрошений до Магдебурзького театру, аби в рамках німецько-українського фестивалю «Дикий Схід. Подія Україна» випустити спектакль за п’єсою Павла Ар’є «На початку та наприкінці часів». У 2017 році разом із Павлом Ар’є та Магдебурзьким театром реалізував проект «Чому Михайло Гурман не вижив» – сучасна версія класичної п’єси Івана Франка «Украдене щастя».
У 2014-2017 рр. викладав режисуру у Київському національному університеті культури та мистецтв.
З 2016 року очолює напрям молодіжної політики Національної спілки театральних діячів України.
Багаторазовий лауреат театральних премій та міжнародних фестивалів. Зокрема, вистави «Сталкери» та «Слава героям» у 2016 та 2017 роках були відзначені преміями «Київська Пектораль» у номінаціях – відповідно «Краща вистава камерної сцени» та «Краща режисура».
У 2017 році був нагроджений почесним званням "Заслужений артист України".
«Золоті ворота» – це театр, не музей.
«Завжди відкриті для тебе!» наголошують у театрі, адже це театр єдиний у столиці, який радий бачити своїх глядачів вже з 18.00. За годину до початку вистави ви можете випити смачної кави або вина, послухати музику та просто відпочити у лаунж-зоні.
Пріорітет театру – підтримка молодих режисерів, акторів, композиторів, сценографів. Скромний за розмірами театр – 60 місць – має амбітні плани і не абиякі успіхи.
«Сталкери» за п'єсою сучасного українського драматурга Павла Ар'є стала однією з найрезонансніших вистав сезону 2017 року (копродукція з Київським академічним Молодим театром).
Кілька нових імен вдалося відкрити завдяки проекту «OPEN_MIND_СТУДЕНТ», що передбачає презентацію на професійній сцені кращих дипломних вистав творчих вузів.
Працює освітня програма «Золотих воріт»: відкриті лекції, кіноперегляди, сценічні читання та зустрічі глядачів з акторами.
« Каліки »
