« Каліки »
14 (1)
Вистава має вікове обмеження

Актуальна п'єса німецького драматурга Серґія Ґьоснера «Каліки» буквально за кілька років здобула популярність у Німеччині. Стас Жирков, художній керівник театру, запропонує свою версію цього тексту.

Це історія про двох хлопців, які заприятелювали… у реабілітаційній клініці. Обоє вони за нашими сумнівними стандартами «каліки».

Налаштувалися на невеселі скорботні історії?
Запаслися хустинками, аби витирати сльози?
Даремно!
Це історія передусім про підлітків, а не про їхні хвороби.
Розповідь про двох крутих пацанів, які звісно ж бачать себе дорослими…
А про що ж іще можуть розмовляти двоє дорослих хлопців, як не про дівчат та про майбутнє, у якому не буде клініки…

А навіть якщо залишиться клініка, так що тепер не жити? Не закохуватися? Не думати про майбутнє? Не жартувати і не дружити, навіть якщо лікарі не говорять нічого обнадійливого…
Зрештою, завжди варто пам'ятати: безглуздо марнувати життя, намагаючись змінити те, що не в змозі. Краще витратити ці зусилля, аби зробити когось щасливим. Бодай на мить.
Дуже скоро двоє героїв Ікар та його друг Френсіс відкриють для себе саме цю просту істину…

Режисер постановник:
Відгуки (2)
Сергій О.

Вистава дуже сподобалася.Коли я йшов від метро почалася злива і на початок я був мокрим і замерзлим. Настрій був таким же похмурим,як небо на дворі. Але як тільки я зайшов до примішення, мене зустріли дуже привітні дівчата. Вони запропонували залишити мокру куртку у гардеробі та спуститися до їхнього кафе випити кави. Зал не дуже великий і тому все було дуже гарно видно. З першої хвилини актори заволоділи увагою. Місцями я ловив себе на думці, що сміятися на виставі про дуже серйозне ,а якщо казати відверто - сумне , не доречно. Але актори грали так чесно і не вимушено, що дуже швидко починаєш забувати , що це гра. В залі була дитина років десяти. Це звичайно справа приватна, але я б не радив йти на цю виставу з дитиною. По дорозі додому я вже не звертав увагу на те що одяг вологий, а на вулиці досить прохолодно - тому що завдяки режисеру і всімхто приймав участь я в черговий раз відчув, що на світі є не тільки матеріальне і треба просто жити.

Вероніка В.

"Каліки"" - це щось неймовірне. Історія про двох хлопців, які вважаються каліками. Протягом вистави актори обговорюють темі, які їх хвилюють: про кохання, про комплекси, про майбутнє. Кожен рух актора був продуманий та органічний. Герої висвітлювали сумні теми, але подавали це з таким ентузіазмом та енергією, що після вистави одна думка: "Вау, це було неймовірно". Два актори створювали атмосферу, змінювалися та змінювали моє відношення до них. Їх хотілося жаліти, любити, ненавідити. Найголовніше їм хотілося співчувати.