« Качур. Контрабас »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.2

Всім відомо, що в тихому болоті водяться чорти. Актор Ігор Качур розкаже вам фрейдистську і трішечки божевільну історію за мотивами Патріка Зюскінда, герой якої – невротичний музикант, що, як і добра половина скромних інтелектуалів, не може підступитись до жінки своєї мрії.

«До чого ж тут контрабас?» – спитаєте ви. А до того, що цей інструмент – своєрідна «друга коханка», яка відбирає увесь час, заміщує йому всі стосунки з людьми, і навіть сексуальні. Тінь його «я», провокатор і ворог, вмістилище всіх нездорових проекцій.

«Хочеться оргій, буйних і несамовитих, але життя говорить: йди пиши статті і роздумуй про літературу» – скаржився критик Бєлінський. Нашому контрабасисту теж є на що поскаржитись і про що розповісти з власного досвіду.

У головних ролях – любов та невротик. Допоміжні персонажі – Брамс, Бетховен, Гайдн, Керубіні та цілі плеяди класиків, які буде нагода згадати в рамках нашого музичного мікро-лікбезу.

Жанр: моновистава
Тривалість: 1 година 30 хвилин
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Вовк в овечій шкурі
Випадок у дамській кімнаті
Звабник
Пастка
Наташина мрія
Відгуки
Яна

Давно хотіла потрапити на цю виставу, саме із-за актора. Знаючи гру актора Ігора Качура, то передчуття до вистави були більш в сторону комедії. І в певній мірі це і є комедія, тільки трагічна. Тому хочеться відмітити велику роботу актора над собою, його спроможність не тільки жартувати, а й влучати в нові цілі драми. В цілму мені сподобалось, але ще є куди удосконалюватися. Під час вистави виникало багато питань до реквізіити на сцені, але в кінці все стало зрозуміло. Ця вистава привартає увагу, моновистава - це велика робота. Актор нікуди не сховається від глядача, в нього не буде часу відпочити. Він має вийти і викластись на повну - Ігор Качур дійсно відпрацював її так як треба. Лише тільки Ігору відомо, чрму він так зрозумів свого персонажа. Тут все цілісно і на своєму місці, тому цікаво споглядати. Історія однієї пожиттєвої депресії людини з оркестру. Той випадок, коли кохання до контрабасу не дає жити нормальним життям. Хвороба - надмірне захоплення предметом, яке призводить до жахливих наслідків. Піднімають проблеми батьків і дітей, та до яких це призводить катастроф - все по Фройду. Вистава для молоді до 30, люди які багато читають та люблять тему вбивства. Актор повністю перевтілився в свого героя. І нова жертва була обрана в глядцькій залі, і вона його побоювалась. Тому вважаю, що актор абсолютно впорався зі своєю задачею. Єдине, що розчарувало, що не навчився грати хоч трішки на контрабасі. Тому і струн на контрабасі не було, а звук не завжди співпадав із грою актора. Це виглядало не натурально і збивало всі гарні враження від вистави. Все було чудово, окрім контрабаса - все говорило про те, що він не справжній. Хоч він теж є головним героєм на ряду з музикантом, тому він має бути справжнім і видавати справжні звуки. Театру раджу уникнути запізнення в 20 хвилин, та щось зробити зі скрипучими і вискоими сидіннями, в залі маленький наклон, і високі сидіння, що половину сцену не видно вже із 3 ряду. Також майже немає місця в коридорі для очікування. Кафе - сильно з нього смердить смаженим і доки ти чекаєш в коридорі, то встигаєш цим просмердітися.

Тетяна

емоції були різні: спочатку цікаво, іноді смішно, подекуди нудно, місцями дратували зовнішній вигляд героя, надмірні емоції та занадто гучні звуки. Після вистави залишився присмак подиву та розчарування: мені здається, що таку багату тему емоцій та відчуттів людини-музиканта можна було розкрити з меншою кількістю зайвих рухів та звуків, але більш змістовно та якісно. Моновистава про непростий внутрішній світ музиканта-контрабасиста, для якого контрабас є головним супутником життя: другом і ворогом, коханкою і супутником, катом і жертвою. Брак любові батьків, уваги з боку дівчини, фізична і душевна самотність зробили з героя нещасливу й нестабільну людину, яка прагне донести до глядача свої думки та емоції, викликати співчуття або принаймні розуміння. Тема дуже глибока і цікава, але її розкриття залишає бажати кращого. Безперечно, були вдалі моменти із лялькою та імітацією гри на конрабасі, проте мінуси переважали: затягнутий початок, забагато зайвих гучних звуків, недолугі жарти із глядачами в імпровізованих міні-антрактах, не дуже вдалий музичний супровід, "костюм" героя, а точніше його переважна відсутність - все це загалом створило відчуття поверхневого підходу, де форма перемогла зміст. на мій погляд, акторська майстерність виконавця ще надостатня для моновистави такого рівня, хоча потенціал, безумовно, є. приміщення не підходить для театру, особливо вузький вхід до зали через гардероб; частина глядачів взагалі не роздягаються, щоб не потрапити у пастку після вистави, адже в черзі можна провести стільки ж часу, скільки у залі. вхід до гардеробу та зали відкрили о 19 годині, отже, вистава розпочалася на 20 хвилин пізніше.

Єлизавета

було дуже спостерігати за грою актора. Моновистава має свою специфіку, тут актору неможливо сховатися від глядача. Захотілося знайти музику з грою контрабаса. Вистава поставлена за мотивами п'єси Патріка Зюскінда "Контрабас", проте фінал у виставі змінений. Не дивлячись на те, що актору Ігорю Качуру усього 22 роки, йому неймовірно по-справжньому вдалося передати як характер, так і переживання головного персонажа вистави. Можливо актору як театральному митцю також знайомі такі переживання, як і головному герою вистави - закоханість у недосяжну дівчину, невдоволення своєю маленькою роллю, прагнення до досконалого, до високого. Також сподобалися моменти живого спілкування з глядачами - коли хід вистави обривався, за командою актора включалося світло у залі та актор спілкувався з глядачами, отримував від них фід-бек. Єдине, що розчарувало - що со-герой вистави - контрабас - був не справжній, це був макет без струн. Шкода. що на сцені не було справжнього інструменту і актор не зіграв на ньому вживу хоча би пару нот. Це було би шедеврально! За сюжетом вистави молодий музикант розповідає невідомому глядачу історію про своє життя: про свою нелюбиму роботу (грає на контрабасі у державному оркестрі), про те, які він любить грати на контрабасі (це -самий головний інструмент в оркестрі) і одночасно ненавидить цей інструмент (бо він важкий, його треба розігрівати у холодну пору, на ньому можна грати лише декілька нот і те, лише низькі баси), про свою нерозділену любовь до солістки оркестру з янгольським голосом сопрано (Сара навіть не знає, що він існує, на контрабасі можна зіграти лише дві партії для сопрано), про своє дитинство - ненависть до батька та матері (ти - невдаха, флейта для тебе заелегантна). Вистава створює враження психоделічної. Так глибоко, немов самі низькі звуки контрабаса, у акустичній звуконепроникній кімнаті глядачі спускаються у самі підвалини душі молодого музиканта, де він оголяється перед ними не тільки тілом. Історія маленької людини, яка намагається сховатися від усіх, від живого світу у музиці, єдиним другом та коханням якого є контрабас. Лише у фіналі він вирішує звільнитися.Недоліком є вузький коридор-вхід до театру, незручін крісла починаючи з 10-го ряду, оскільки майже відсутній огляд сцени (зробила фото, як це виглядає, що додається). Я сиділа у 12 ряду 5 місце.

Анна К.

Смішно, не могла відірватись від перегляду . Серйозні проблеми описані з гумором. Спочатку було весело, а кінець вистави змусив замислитися про серйозні проблеми. Вистава підійде підліткам та молодим людям.

Надя

місцями були смішно, під кінець - трохи нудно. Сюжет вистави майже повністю відповідав п`єсі, лише додалося проживання у Києві, ціна в гривнях а не в марках, пив головний герой яйця замість пива, ну і яєчні в п`єсі не було. Мені не сподобались моменти з вмиканням світла та грою з глядачами. Вистава підійде людям, які полюбляють акторський талант. Актор справився зі своєю роллю повністью. На жаль моменти з вмиканням світла (та виходом актора з ролі) не дали можливості відчути що передімною справжній герой, а не актор. Спочатку було важко зрозуміти актора - він дуже швидко говорив, потім сюжет став захоплювати; в перший раз, коли ввімкнули світло, я подумала що вистава закінчилася (виявилося просто потрібна була фарба для рук (кров)) - чесно це повністю "вибило" мене з сюжету; кульмінацією було виявлення коханої головного героя Сари в середині контрабасу - доволі непередбачуваний кінець.

Тетяна

суміш почуттів: сумно, інколи смішно, але весь час в захваті від гри актора. Вистава за мотивами Патріка Зюскінда, в якої невротичний музикант розповідає про своє життя, життя із контрабасом. Їнструмент відбирає у нього весь час, заміщує всі стосунки з людьми, навіть любовні. Дуже сподобалась гра актора, Игор Качур був ємоційним та переконливоим в образі музиканта - невдахи. Може трохи перебор з яєчней на спині. Вистава була б цікава схильним міркувати про внутрішні конфлікти ,сенс життя. Актору передати його образ вдалося. Але при спілкуванні з глядачами вмикалося свитло, це повертало до сьогодення.Це було десь 5 разів, тому глибоко зануритись у виставу неможливо. Уютна зала, зручні крісла, добре видно та чутно навіть з останніх рядів.

Агата К.

Очень интересное развитие событий. Представление на абсолютно не замысловатую тему, но имеющие невероятные повороты событий разбавленные внезапными интерактивами со зрителями, необычная постановка заставляющая за короткое время ощутить обширный спектр разных эмоций. Я думаю всем было бы интересно посмотреть этот спектакль. Очень талантливый актер Игорь Качур.

Юлия М.

Интересная подача и неожиданный финал. Было очень интересно увидеть новый образ талантливого молодого актера Игоря Качура. В спектакле одного актера, был полностью раскрыт талант Качура, образ сумасшедшего одинокого музыканта с неожиданным финалом. Всегда разный, но в тоже время узнаваемы И. Качур в одном спектакле смог показать разные стороны образа. От глубоко интеллигентного музыканта, увлеченного прекрасным, до сына жестокой матери, сумасшедшего убийцы. Советую этот спектакль всем. Впечатления менялись от смеха до ужаса развития событий.

Наталя О.

Вистава сприймалася нейтрально, місцями смішно, місцями меланхолійно-романтично. Раджу творчим молодим людям, любителям класичної музики. Вистава про переживання молодого чоловіка, який марить жінкою, але не наважиться на серйозний крок по відношенню до неї. А також про відношення цього чоловіка, музиканта до свого контрабаса, його роль у житті, вплив на нього . Загалом актору вдолось передати образ. Можливо, було дещо відчуття, що актор замолодий для деяких переживань і текстів, але загалом досить реалістично. Не знаючи, що це моновистава заздалегідь, сприймати це важкувато. Не всі люблять такий тип постановок. Тому під кінець втомлюєшся дещо від одноманітної картинки і втрачаєш увагу слухаючи моно весь час. Виставу з одним актором треба вміти сприймати, а для багатьох це незвично. Хоча видно було, що актор викладається на повну.

Ольга

Моновистава для глядача завжди чудова річ, перевірити себе, як людину театральну чи ні і слідкувати за актором, як йому вдається тримати увагу глядача. В цій виставі мені сподобалась все- костюми, грим, яєчня скрізь , наче коло в якому кожного дня вариться музикант. Контрабас, жінка в уявах і яєчня-день у день. Самотність, незадоволеність собою, злість на інструмент, який тримає в полоні нашого героя. Дуже гарно вдалося передати Ігорю Качуру та режісеру, достойна робота , креативна, тонка. Весь час мені було цікаво. Раджу абсолютно усім. Коли почалась вистава, я відчула, що це моє, треба поміркувати, подивитись зміни настрою актора, внутрішні переживання, коли герой весь час на самоті, навіть з оркестром.