« Кабаре Бухенвальд Вечір І »
«Кабаре Бухенвальд Вечір І» – «Безкінечні жіночі розмови насправді щасливих жінок».
Кабаре останньої надії, героїні котрого покажуть Вам внутрішню сторону буття актриси.
Територія театру імені Леся Курбаса допоможе поринути в атмосферу дійства, адже саме як кабаре, ще на початку ХХ століття, будували приміщення сучасного театру.
« Циганочка з виходом »
Мелодрама
« Ми навчимося пекти пироги »
Мелодрама
« День тиші »
Трагікомедія
« Серце боксера »
« Небезпечний поворот »
Детектив
Мене вразила відверта щирість акторки. Її непідробні емоції та переживання, які вона сміливо демонструвала глядачам. Найвразливіший момент - коли важка сльоза буквально бризнула з її правого ока, покотилась по шоці, вдарилась об груди і відскочила в темряву глядацького залу. Це був надзвичайно напружений момент, адже найбільш влучні слова не зможуть передати точніше емоцію, ніж сльози. Ми плачемо тоді, коли вже ніщо не діє. Моновистава, де акторка в першій дії розповідає про свої думки, відчуття, спостереження та рефлексії щодо кабаре, його відвідувачів, мрій, надій, сподівань та розчарувань. А в другій дії вже йдеться про конкретну акторку та її особисту трагедію життя чи то щастя життя, чи загалом про її життя. В першій дії часом увага втрачалась від постійного потоку свідомості героїні, важко було вловити нитку логіки її роздумів. Однак в другому акті все було чітко, зрозуміло. В першій дії часом увага втрачалась від постійного потоку свідомості героїні, важко було вловити нитку логіки її роздумів. Однак в другому акті все було чітко, зрозуміло. Глядацька зала неймовірно красива, якби її відреставрувати. Парадна зона приміщень (хол, каса, гардероб тощо) потребують оновлення.
Було сумно, жалісливо до героїні. Сюжет в тому, що молода акторка перед виходом на сцену кабаре Бухенвальда розказує усім свою історію життя. Зі всіма труднощами та складними моментами. Сподобалися місця, де вона грала одна за кількох акторів, співала, кидала конфеті та розказувала, що усі люди можуть бути щасливими, просто не хочуть цього. Вистава для жінок, які є у мало захищених (на мою думку) соціальних категоріях. Тобто матері-одиначки, вагітні до 18, мали насильство в сім'ї, тощо. Це вистава, як на мене, для дуже специфічної цільової аудиторії, а ще вона дуже довга і тому складно сприймається. Недоліки - дуже мало місткий зал. Переваги - знаходиться у центрі Львова, є балкон (на вулицю), гарна акустика.
Про співачку у кабаре, що його відвідувачі охрестили 'Бухенвальд", адже туди приходять люди, які вмирають всередині, які втратили надію. Це моновистава. Весь час говорить одна актриса. Вона оповідає про своє життя та про мрії, яким не судилося здійснитись. Сподобалась емоційність та вокал актриси. Не сподобалась деяка затягнутість та повтори тексту. Гра була щирою та емоційною. Стареньке маленьке приміщення. Переваги: розміщення в центрі міста, камерна атмосфера, гарний екстер'єр. Мінуси - невеликі розміри, нема буфету
Оксана Козакевич – актриса Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса.
Після закінчення школи планувала впуступати на географічний факультет думаючи, що саме так складеться її життя. Але в школі молоду дівчину наштовхнули на думку про вступ на факультет культури та мистецтв до Львівському Національному університеті ім. Івана Франка. Так і склалось, що з 2004 по 2009 Оксана Козакевич навчалася на акторському курсі під керівництвом Володимира Кучинського. На третьому курсі навчання по обміну набиралась досвіду на майстер-класах з акторської майстерності у Вищій театральній школі імені Людвіга Сольського у Кракові. А після закінчення університету не потрапивши до складу трупи театру ім. Леся Курбаса, вирушила до Польщі на Міжнародні майстер-класи, які проводив Фабіо Омодеї, де обрала маскотерапію.
Коли повернулась в Україну вона все одно приходила до театру і репетирувала. А згодом «напросилася» на епізодичну роль у виставі «Хвала Епосу», потім репетирувала у виставі «Репетиція в театрі злочину» (реж. Микола Береза). Своїми стараннями та серйозністю до поставлених цілей Оксана Козакевич привернула увагу київського режисера Андрія Приходько. Так, мрія, до якої впевнено йшла молода актриса втілилась в життя і вона нарешті стала актрисою Львівського академічного театру ім.Леся Курбаса.
Актриса Львівського театру імені Леся Курбаса). Закінчила Харківський інститут культури і мистецтв імені Івана Котляревського (2000). Актриса Харківського театру «P. S.» (2000-2006) та Харківського театру імені Тараса Шевченка (2006-2009). З 2006 року актриса театру імені Леся Курбаса. У 2004-2006 викладала акторську майстерність у Харківському інституті культури і мистецтв імені Івана Котляревського). Співачка, музикант гурту «КурбАси».
Львівський театр імені Леся Курбаса створений Володимиром Кучинським та групою молодих акторів у 1988. Театр завжди вирізнявся високоінтелектуальним і неповторним репертуаром.
Театр імені Леся Курбаса — унікальний методологічний центр, який опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проектів з Workcenter Єжи Ґротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васільєва (Росія), Осередком театральних практик Gardzienice (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США). У 2006 році за творчі здобутки Театр імені Леся Курбаса було нагороджено найвищою українською нагородою в галузі культури — Національною премією імені Тараса Шевченка, а у 2007 році театру було присвоєно статус академічного.
З 1994 року Театр імені Курбаса проводить свій власний міжнародний театральний фестиваль «Театр: Метод і Практика». Веде активну міжнародну діяльність, є членом міжнародної театральної мережі IETM.
Окрім того, Театр імені. Курбаса є унікальним для України театром-школою, що виховала не одне покоління акторів та режисерів спершу в Студії театру, а з 2001 року на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка.
« Кабаре Бухенвальд Вечір І »
