Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Кіт у чоботях »
Якщо тобі у спадок дістався лише кіт, у той час як старшим братам – млин та осел, не варто впадати у відчай! Ще невідомо, кому пощастило більше. Хоча, як це не відомо? Відомо! Звичайно, власнику кота, бо цей кіт не простий. І справа тут зовсім не в чоботях та капелюсі, а гострому розумі, спритності та винахідливості. Хоча чоботи і капелюх також відіграли свою роль…
Запрошуємо дорослих і малюків на веселу, дотепну і надзвичайно музичну казку «Кіт у чоботях». Станьте свідками того, як розумник Кіт подарував своєму хазяїну щастя і пів королівства на додаток.
В основі вистави "Попелюшка", що її представляє театр - одна з найвідоміших казок світу, до якої зверталися, починаючи з XVII століття, казкарі Шарль Перо, брати Грімм та інші. Постановочна група театру на чолі з режисером Катериною Чепурою використала у своїй роботі одну з найпопулярніших версій - кіносценарій Євгена Шварца. Особливої казкової чарівності, прозорості та театральності додала музика Вікторії Васалатій, яка є однією з виконавиць ролі Попелюшки. Для авторів вистави було принциповим аби всі ролі: від злої, проте такої кумедної Мачухи, сестер-нечепур і до самого Короля виконували молоді актори, які з легкістю та артистизмом перетворюються на казкових персонажів, насичують давню історію дівчинки-сирітки юнацьким запалом та наближують події до нас. Для тих, хто, можливо, ще не встиг прочитати цю казку, нагадаємо її фабулу: після смерті матері батько дівчинки одружився з жінкою, яка мала двох дочок. Проте, чоловік і не міг уявити, що на цьому щасливе життя його дочки закінчиться. Зла Мачуха із своїми рідними доньками перетворила дівчинку у свою служницю. Оскільки дівчинка весь час мала поратися на кухні біля вогню, то забулося її справжнє ім`я, її назвали Попелюшкою… Одного разу всі збиралися на бал до Короля. Попелюшка також мріяла побувати на святі, проте ані сукні, ані черевичок в неї не було. Крім того Мачуха наказала переробити дуже багато справ... Раптом з`явилася чарівна Фея, яка знала Попелюшку, знала її доброту, легку вдачу, щире серце. Фея зробила неможливе - спорядила Попелюшку на бал і головне - подарувала кришталеві черевички... саме вони допомогли Попелюшці знайти своє щастя. Фото та анотації надано театром.
За книгою Тараса та Мар’яни Прохаськів «Куди зникло море» Інсценізація заслуженої артистки України Олени Крилової «Ми мусимо тобі щось сказати, але це секрет. Ми – детективи» У чому секрет дружби? Хто такі друзі? І чому нам так добре, коли ці люди поруч? Вистава «Куди зникло море?» – це захоплююча та інтригуюча розповідь про добрих, щирих і відданих друзів-звірят, які ведуть розслідування одного злочину, що трапився у їхньому лісі. Завдяки детективним пригодам герої ще глибше пізнають, що ж таке дружба та вірність, і чому вони роблять нас настільки щасливими! Цікавий сюжет переплітається з простою і легкою подачею. Інсценізація заслуженої артистки України Олени Крилової за книгою Тараса та Мар’яни Прохаськів «Куди зникло море» – це атмосфера затишку, щирого сміху та любові.
…Що таке щастя? Герої цієї казки розуміють його кожен по-своєму. Якщо для Попелюшки, Феї, Принца і навіть Короля щастя –це робити добрі вчинки. Щоб усім-усім було добре. І зовсім інакше щастя розуміють Мачуха та її доньки. Вони живуть виключно для себе. Їх кредо- вигода! Проте добрі вчинки завжди знайдуть відгук у серцях людей. Це норма життя справедливого суспільства.
Ясним зимовим днем в будинок до Каю і Герді заглянула Снігова Королева, про яку хлопцям розповідала їх бабуся. Каю в око потрапляють частинки снігової куряви, і він відправляється за Сніговою Королевою, бажаючи дізнатися, де та живе. У пошуках Кая Герда зустрічає Зайця, який підказує їй дорогу. Стару, яка хоче перетворити Герду в квітка і поповнити нею свій квітник. Але Заєць приходить на допомогу Герді, і вони удвох, подолавши снігову перешкоду Королеви, доходять до її замку. Кай, за допомогою подарунка Снігової Королеви мало не заморожує Зайця, але Герда рятує друга. Заєць допомагає Герді роздобути ключ від замка. У замку Герда допомагає Каю скласти з крижинок слово «Вічність» і звільняє його чар Снігової Королеви. Потім Герда, Кай і Заєць змушують Королеву розсміятися, і та погоджується відвезти їх назад до бабусі.
Вистава - мюзикл для дітей за мотивами казки братів Грім. Головні герої вистави – осел, собачка, котик і півень, яких ображали їхні хазяї, вирішили податися у місто Бремен, щоб здобути любов людей і стати міськими знаменитими музиками. Дружбі, якою зв'язані між собою персонажі цієї вистави, позаздрить будь-яка людина. Адже у житті не так часто вдається зустріти настільки близьких за духом друзів, як це вдалося зробити головним героям цієї історії – Бременським музикантам. Разом з ними глядачі відправляться назустріч своїй мрії. Вони побачать захоплюючу історію, у якій є все: мандрівки, веселощі, пісні, любов і, звичайно ж, дружба! Фото та анотації надано театром.
Сказку "Кот в сапогах" знают все , но тут показанное на сцене было представлено, как воспоминание кота. И это позволило актеру в образе кота, появляться на сцене и возвращать внимание детей к спектаклю, так как с усидчивостью у малышей не очень. Очень хорошо было, что у кота был друг и это позволяло обыгрывать моменты и наполнять спектакль дополнительными игровыми ситуациями. Но то, что спектакль небольшой по времени, какие-то моменты не позволил раскрыть и показать более полно. Куклы были сделаны достаточно реалистично. Огромный плюс – это то что куклы были большие и хорошо видно даже с последних рядов. Небольшим минусом для меня было общее состояние декораций и кукол. Наверное, спектаклю уже не один год и все выглядит немного потрепанным. Ребенку было интересно на протяжении всего спектакля. Так же плюсом было то, что спектакль был музыкальным – было много песен. А вот минус – это качество звука на песнях. Также дной из проблем – это парковка. Очень оживленное место и найти где поставить машину не так и просто, своей парковки нет. В остальном все хорошо. Несмотря на то, что помещение не очень большое, но интересно оформлено, чисто, а персонал очень приветливый.
Сергій Єфремов народився в місті Клин Московської області 14 липня 1938 року. У період військової евакуації з сім'єю переїхав до Ташкенту, а після закінчення війни, з матір'ю, — до Чернівців, де і провів дитинство за адресою вул. Ломоносова, 14.
У місті при кінотеатрі було організовано театр ляльок, куди і отримав запрошення на участь в постановці з ляльками-петрушками. Це дитяче захоплення учня 6-го класу переростає в створення свого першого театру на базі чернівецької середньої школи №26. Для вистав Сергій самостійно пише сценарій, виготовляє ляльок. Вистави «Колобок», а згодом «Півень і Лисиця», демонструвалися на міській олімпіаді. Своїми першими постановчними планами юний режисер ділився в листі до Сергія Образцова. Відповідь майстра починався такими словами: «Дорогий Сергію! Коли обереш собі п'єсу, напиши, як збираєшся її ставити…»[
З відзнакою закінчив Черновецький культурно-професійний технікум і вже з 1956 року працював актором Львівського театру ляльок. У 1962 році закінчив режисерський факультет Харківського театрального інституту. Серед педагогів був колишній актор театру Меєргольда — Борис Глаголін; художник, який працював з Лесем Курбасом, — Дмитро Власюк; учень Таїрова — Олександр Скібневскій та інші. У творчій біографії Сергія Єфремова неодноразово зустрічається поняття «перший». Він став першим українським професійним режисером театру ляльок.
Першим професійним режисерським місцем роботи Сергія Євремова стає Донецький академічний обласний театр ляльок. Цей період роботи характеризується пошуками нової драматургії. Єфремов займається перекладом польських, чеських, словацьких, румунських авторів (бар'єр долає шляхом самостійного вивчення мов). Результатом роботи стає перша поява європейської драматургії на сцені українського театру ляльок. Паралельно створює і авторські п'єси («Ще раз про Червону шапочку», написана в співавторстві з Сергієм Коганом, була поставлена в багатьох театрах Союзу; «Котик і Півник», «Сестричка Оленка та братик Іванко», «Троє поросят» та інші, написані в співавторстві з Григорієм Усачем, не сходять з театральних підмостків і донині).
Новий етап припадає на 1970 рік, коли Сергій Єфремов засновує Хмельницький академічний обласний театр ляльок, в якому працює до грудня 1976 року. Далі були посада режисера в Одеському обласному ляльковому театрі і керівництво Київським державним академічним театром ляльок. У 1983-у році під керівництвом Сергія Єфремова створюється Київський міський театр ляльок, якому він присвячує себе аж до виходу на пенсію. Прощання зі сценою відбулося 12 червня 2016 року в рамках творчого вечора «Я все життя граю в ляльки».
Сергій Єфремов став першим Народним артистом України серед лялькарів (2000 рік). Його вистави відзначені дипломами на міжнародних фестивалях в Польщі, Югославії, Угорщині, Австрії, Швейцарії, Німеччині, Словаччині, Франції, Португалії та Мексиці. Постановки в різні роки було здійснено в театрах України, Росії, Білорусі (Могильов), Польщі (Валбжих, Білосток, Ломжа), Словаччині, Франції (Бельфор). Сумарно за режисерську кар'єру здійснив постановки більше 180 вистав. Став першим президентом українського центру Міжнародного Союзу лялькових театрів UNIMA-Україна (1992 — 2009), а з 2009 року — його почесним президентом.
Став одним із засновників та викладачем кафедри театру ляльок Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Викладав на кафедрі «Ляльки на естраді» в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтв.
Через півтора місяці після виходу на пенсію 9 вересня 2016 року Сергій Єфремов помер в Росії, куди переїхав до родичів. Про смерть легендарного лялькаря стало відомо лише напередодні Нового року, внаслідок чого про смерть знакової для лялькового світу фігури не повідомило практично жодне ЗМІ. Перший посмертний матеріал опублікував журнал «Український театр» (випуск 5-6 за 2016 рік) в якому своїми спогадами про майстра діляться колеги-лялькарі Сергій Брижань, Леонід Попов, Михайло Урицький, Борис Голдовський.
Був у шлюбі з актрисою лялькового театру, Заслуженою артисткою України Елеонорою Смирновою (1940 — 2012).
З листопада 1996 р. до лютого 1999 р. працює актором в Дніпропетровському Академічному молодіжному театрі.
З березня 1999 р. до липня 2003 р. працює актором в Криворізькому міському театрі драми та музичної комедії імені Т. Г. Шевченка.
З 2003 працює актором в Київському муніципальому театрі ляльок.
З 1990 року - актор-ляльковод, провідний майстер сцени Київського муніципального академічного театру ляльок.
Київський муніципальний академічний театр ляльок (раніше Київський міський театр ляльок) було створено у 1983 році завдяки активній діяльності та при безпосередній участі народного артиста України Сергія Єфремова.
Довгі роки Київський міський театр ляльок не мав власного приміщення. З'явилося воно лише в 1997 році – в стінах колишнього кінотеатру «Ровесник» (вул. Миропільська, 1, неподалік станції метро Чернігівська, де театр і знаходиться зараз).
Тому, склалася парадоксальна ситуація: театр добре знають по дитячих садках і школах, а також... на міжнародних фестивалях, але, на карті рідного Києва його не знайти. Успішно гастролюючи світом, Київський міський театр ляльок стає лауреатом міжнародних фестивалів у Польщі, Угорщині, Австрії, Швейцарії, Німеччині, Словаччині, Югославії, Мексиці, Португалії, Франції.
Потрібно віддати належне бутафорському цехові, який створює ляльок і готує їх до театрального життя. Це Наталя Щербова, Вікторія Ващенко, Ольга Фоменко. Що ж стосується музичного оформлення вистав, то багаторічна дружба пов'язує Київський міський театр ляльок із заслуженим діячем мистецтв України Вячеславом Полянським. Однією із найцікавіших його робіт є музика до вистави «Дикі лебеді».
Головне, що всі вистави Київського міського театру ляльок спрямовані на утвердження добра.
Видатною подією для колектива стало надання нашому театру статусу Академічного. Це відбулося 17 жовтня 2007 року.
« Кіт у чоботях »
