Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Якщо тобі у спадок дістався лише кіт, у той час як старшим братам – млин та осел, не варто впадати у відчай! Ще невідомо, кому пощастило більше. Хоча, як це не відомо? Відомо! Звичайно, власнику кота, бо цей кіт не простий. І справа тут зовсім не в чоботях та капелюсі, а гострому розумі, спритності та винахідливості. Хоча чоботи і капелюх також відіграли свою роль…
Запрошуємо дорослих і малюків на веселу, дотепну і надзвичайно музичну казку «Кіт у чоботях». Станьте свідками того, як розумник Кіт подарував своєму хазяїну щастя і пів королівства на додаток.
Чого боялися ви в дитинстві, пам’ятаєте? Те відчуття, коли мама лишала Вас насамоті у ліжку і вимикала світло. Що знаходиться там, в темряві? В чорних кутках спальні, під скрипучим ліжком або ж між вашими улюбленими м’якими іграшками? В темряві є все. І воно довкола. Еммі та Гансу – дітлахам славнозвісних Лускунчика та ляльки Марі – доведеться зазирнути у найчорніші закутки, залишитися сам-на-сам зі страшними таємницями свого будинку. Адже десь там, на горищі схований чарівний горіх, що виконує бажання. Чи правда це – дітям невідомо, але вони напевне знають, що Мишильда здатна на все, аби відомстити Лускунчику за свого батька. І вона зробить будь-що, щоб зупинити дітей. А що чекає їх попереду? Страхи, з якими необхідно зустрітися сам-на-сам і подолати їх. Заради батьків, добра і справедливості. Адже напередодні Різдва можливо все! Казка, що поєднує класику і сучасність. Казка, що робить дітей сміливішими. Казка, що змушує повірити в дива! Тож, готуйтесь! Емма та Ганс готові розповісти вам наймагічнішу різдвяну історію…
Прем'єра від творців хіта «Зубата втрата». Постановка за мотивами казки братів Грімм, сюжетів народних казок та сучасних трендів, стрімів, стилів. Як так? А ось як - сюжет вистави вам та вашим дітям буде знайомий: хитрий Вовк хоче вкрасти козенят, поки матінки Кози немає вдома. Але це вистава для сучасних дітей та батьків, тому мама Коза займатиметься з козенятами йогою і фітнесом, замість базару купуватиме своїм діточкам смаколики у знайомому нам супермаркеті. А підступний Вовк намагатиметься бути схожим на Козу, але у цьому йому допомагатимуть Півень-артист, Баран-стиліст з фешн агенства та Свинка-піцайоло з модного закладу харчування. Отже, буде сучасно, стильно, цікаво та несподівано. Буде чому повчитися малим глядачам та над чим посміятися дорослим.
Чудовий мюзикл для перегляду всією родиною. Вистава представляє мікс жанрів: комедію, фарс, буфонаду, ексцентріаду, циркове шоу, ліричну мелодраму, шпигунський детектив, а також багато чого ще! Будьте певні — в нашій виставі буде багато веселого (веселий юнак Трубадур та його друзі: Пес, Півень, Кіт та Віслюк!), буде багато чарівного (чарівна Принцеса!), буде багато жахливого (жахливі лісові розбійники!), буде навіть дещо геніальне (геніальний Сищик!), але і трохи дурного (дурний Король!).
Наш театр знову звертається до світової класики літератури. Цього разу на сцені оживуть образи найвідомішої казки німецького письменника Вільгельма Гауффа «Карлик Ніс». Не сумнівайтеся – на вас чекає неймовірний мюзикл для сімейного перегляду з перетвореннями, чаклунством, чарами, містикою та фантастикою. А чи може бути інакше, коли стара Чаклунка перетворила зухвалого хлопчика Якова за його глузування та жарти на адресу її непривабливого вигляду, зокрема довжелезного носа, на потворного карлика із ще довшим та ще огиднішим носом. Запроторений у чуже тіло, Яків вимушений тікати з рідного містечка, де його не впізнають сусіди та рідні, а його батьки – мати, зеленщиця на ім'я Ханна, та батько, швець на ім'я Фрідріх – виганяють з дому. Нині вигнанець, Яків вирушає у мандри. Позбавлений свого звичайного вигляду, молодості та юнацького хисту, він виявляється тепер неабияким вправним кухарем. Завдяки своєму довгому носу Яків може відчути аромати найвишуканіших страв та напоїв, приготувати найсмачніші наїдки, достойні навіть першого столу королівства. Так новоспечений Карлик Ніс опиняється на кухні самого герцога, де він знайомиться з Гускою. Птаха одразу здалася хлопчику незвичайною. Виявляється, що і вона – жертва чарів старої Чаклунки. У тілі білої гуски заховано маленьку дівчинку на ім'я Гретхен. Разом діти тікають з палацу Герцога та звільняються від чарів, повертаючи собі свій звичайний вигляд. Однак тепер дітлахи мають повернутися додому, де, на жаль, на їх повернення вже ніхто навіть не сподівається.
Щастя… Як воно виглядає і де його відшукати? Для кожного воно своє… Для Жаби і її сина Жабчика – багато смачних комашок та затишне болото. Для Крота і Польової Миші – тепла нора і багато запасів у комірчині. Для самозакоханого Жука – аби всі навкруги засипали його компліментами та лестощами. А для Ластівки немає більшого щастя за небо. А що є щастям для маленької дівчинки, народженої з квітки? У пошуках щастя Дюймовочці допомагатимуть троє Диваків. Влітку і восени, взимку і навесні вони будуть супроводжувати нашу мініатюрну героїню. Спостерігаючи за її пригодами, співчуваючи і допомагаючи, вони вчаться любити, поважати і довіряти один одному. А чи знаходять наші герої щастя, ви дізнаєтесь, завітавши на виставу. Вистава є переможцем театральної премії «Київська Пектораль-2013» у номінаціях «Краща вистава для дітей».
Сказку "Кот в сапогах" знают все , но тут показанное на сцене было представлено, как воспоминание кота. И это позволило актеру в образе кота, появляться на сцене и возвращать внимание детей к спектаклю, так как с усидчивостью у малышей не очень. Очень хорошо было, что у кота был друг и это позволяло обыгрывать моменты и наполнять спектакль дополнительными игровыми ситуациями. Но то, что спектакль небольшой по времени, какие-то моменты не позволил раскрыть и показать более полно. Куклы были сделаны достаточно реалистично. Огромный плюс – это то что куклы были большие и хорошо видно даже с последних рядов. Небольшим минусом для меня было общее состояние декораций и кукол. Наверное, спектаклю уже не один год и все выглядит немного потрепанным. Ребенку было интересно на протяжении всего спектакля. Так же плюсом было то, что спектакль был музыкальным – было много песен. А вот минус – это качество звука на песнях. Также дной из проблем – это парковка. Очень оживленное место и найти где поставить машину не так и просто, своей парковки нет. В остальном все хорошо. Несмотря на то, что помещение не очень большое, но интересно оформлено, чисто, а персонал очень приветливый.
Сергій Єфремов народився в місті Клин Московської області 14 липня 1938 року. У період військової евакуації з сім'єю переїхав до Ташкенту, а після закінчення війни, з матір'ю, — до Чернівців, де і провів дитинство за адресою вул. Ломоносова, 14.
У місті при кінотеатрі було організовано театр ляльок, куди і отримав запрошення на участь в постановці з ляльками-петрушками. Це дитяче захоплення учня 6-го класу переростає в створення свого першого театру на базі чернівецької середньої школи №26. Для вистав Сергій самостійно пише сценарій, виготовляє ляльок. Вистави «Колобок», а згодом «Півень і Лисиця», демонструвалися на міській олімпіаді. Своїми першими постановчними планами юний режисер ділився в листі до Сергія Образцова. Відповідь майстра починався такими словами: «Дорогий Сергію! Коли обереш собі п'єсу, напиши, як збираєшся її ставити…»[
З відзнакою закінчив Черновецький культурно-професійний технікум і вже з 1956 року працював актором Львівського театру ляльок. У 1962 році закінчив режисерський факультет Харківського театрального інституту. Серед педагогів був колишній актор театру Меєргольда — Борис Глаголін; художник, який працював з Лесем Курбасом, — Дмитро Власюк; учень Таїрова — Олександр Скібневскій та інші. У творчій біографії Сергія Єфремова неодноразово зустрічається поняття «перший». Він став першим українським професійним режисером театру ляльок.
Першим професійним режисерським місцем роботи Сергія Євремова стає Донецький академічний обласний театр ляльок. Цей період роботи характеризується пошуками нової драматургії. Єфремов займається перекладом польських, чеських, словацьких, румунських авторів (бар'єр долає шляхом самостійного вивчення мов). Результатом роботи стає перша поява європейської драматургії на сцені українського театру ляльок. Паралельно створює і авторські п'єси («Ще раз про Червону шапочку», написана в співавторстві з Сергієм Коганом, була поставлена в багатьох театрах Союзу; «Котик і Півник», «Сестричка Оленка та братик Іванко», «Троє поросят» та інші, написані в співавторстві з Григорієм Усачем, не сходять з театральних підмостків і донині).
Новий етап припадає на 1970 рік, коли Сергій Єфремов засновує Хмельницький академічний обласний театр ляльок, в якому працює до грудня 1976 року. Далі були посада режисера в Одеському обласному ляльковому театрі і керівництво Київським державним академічним театром ляльок. У 1983-у році під керівництвом Сергія Єфремова створюється Київський міський театр ляльок, якому він присвячує себе аж до виходу на пенсію. Прощання зі сценою відбулося 12 червня 2016 року в рамках творчого вечора «Я все життя граю в ляльки».
Сергій Єфремов став першим Народним артистом України серед лялькарів (2000 рік). Його вистави відзначені дипломами на міжнародних фестивалях в Польщі, Югославії, Угорщині, Австрії, Швейцарії, Німеччині, Словаччині, Франції, Португалії та Мексиці. Постановки в різні роки було здійснено в театрах України, Росії, Білорусі (Могильов), Польщі (Валбжих, Білосток, Ломжа), Словаччині, Франції (Бельфор). Сумарно за режисерську кар'єру здійснив постановки більше 180 вистав. Став першим президентом українського центру Міжнародного Союзу лялькових театрів UNIMA-Україна (1992 — 2009), а з 2009 року — його почесним президентом.
Став одним із засновників та викладачем кафедри театру ляльок Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Викладав на кафедрі «Ляльки на естраді» в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтв.
Через півтора місяці після виходу на пенсію 9 вересня 2016 року Сергій Єфремов помер в Росії, куди переїхав до родичів. Про смерть легендарного лялькаря стало відомо лише напередодні Нового року, внаслідок чого про смерть знакової для лялькового світу фігури не повідомило практично жодне ЗМІ. Перший посмертний матеріал опублікував журнал «Український театр» (випуск 5-6 за 2016 рік) в якому своїми спогадами про майстра діляться колеги-лялькарі Сергій Брижань, Леонід Попов, Михайло Урицький, Борис Голдовський.
Був у шлюбі з актрисою лялькового театру, Заслуженою артисткою України Елеонорою Смирновою (1940 — 2012).
З листопада 1996 р. до лютого 1999 р. працює актором в Дніпропетровському Академічному молодіжному театрі.
З березня 1999 р. до липня 2003 р. працює актором в Криворізькому міському театрі драми та музичної комедії імені Т. Г. Шевченка.
З 2003 працює актором в Київському муніципальому театрі ляльок.
З 1990 року - актор-ляльковод, провідний майстер сцени Київського муніципального академічного театру ляльок.
Київський муніципальний академічний театр ляльок (раніше Київський міський театр ляльок) було створено у 1983 році завдяки активній діяльності та при безпосередній участі народного артиста України Сергія Єфремова.
Довгі роки Київський міський театр ляльок не мав власного приміщення. З'явилося воно лише в 1997 році – в стінах колишнього кінотеатру «Ровесник» (вул. Миропільська, 1, неподалік станції метро Чернігівська, де театр і знаходиться зараз).
Тому, склалася парадоксальна ситуація: театр добре знають по дитячих садках і школах, а також... на міжнародних фестивалях, але, на карті рідного Києва його не знайти. Успішно гастролюючи світом, Київський міський театр ляльок стає лауреатом міжнародних фестивалів у Польщі, Угорщині, Австрії, Швейцарії, Німеччині, Словаччині, Югославії, Мексиці, Португалії, Франції.
Потрібно віддати належне бутафорському цехові, який створює ляльок і готує їх до театрального життя. Це Наталя Щербова, Вікторія Ващенко, Ольга Фоменко. Що ж стосується музичного оформлення вистав, то багаторічна дружба пов'язує Київський міський театр ляльок із заслуженим діячем мистецтв України Вячеславом Полянським. Однією із найцікавіших його робіт є музика до вистави «Дикі лебеді».
Головне, що всі вистави Київського міського театру ляльок спрямовані на утвердження добра.
Видатною подією для колектива стало надання нашому театру статусу Академічного. Це відбулося 17 жовтня 2007 року.