Цю казку Шарля Перро про славнозвісного Кота знають усі. Театр використав її сюжет для того, щоб очима сучасника подивитись на цю дивовижну історію. Це веселе, динамічне лялькове видовище, в якому головний герой Кіт демонструє свою чудову винахідливість, завзятість і добрий гумор для того, щоб довести своєму недосвідченому у багатьох життєвих ситуаціях хазяїну Жаку свою щиру відданість і любов.
Закінчив Київський коледж естрадного та циркового мистецтва.
Зараз продовжує навчання в альма-матер.
В театрі працює з 1999 року.
Актор комедійного плану. В ролях він одразу знаходить неоднозначність характеру і довершену пластичну форму.
Закінчив Київський коледж естрадного та циркового мистецтва.
Зараз продовжує навчання в альма-матер.
В своїх роботах тяжіє до гострих за формою і виразних за пластикою ролей.
В театрі працює з 2000 року.
Гострохарактерний актор, який у своїх роботах тяжіє до сатирично-гротескових фарб.
Автор п’єс «Пітер Пен», «Таємниця Королеви доріг», «Карлик-Ніс», інтермедій «Операція Новий рік», «В очікуванні Дідуся Мороза», які успішно поставлені на сцені театру. Викладає в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого спеціальні дисципліни «Майстерність актора театру ляльок» (спеціалізується на роботі з маріонеткою та театрі предметів).
Представляв театр на ІІІ Міжнародному театральному фестивалі у м. Мерзіфон (Туреччина, березень 2017 р.), ІІ Ляльковому тижні Азіатсько-Тихоокеанського регіону у м. Нанчонг (Китай, червень 2017 р.), на І Київському міжнародному фестивалі театрів ляльок «pUPpet!» (м. Київ, жовтень 2017 р.).
На останньому фестивалі став переможцем у номінації «Краща акторська робота» за роль Саватія Гуски у виставі "Як загинув Гуска".
Працює в театрі з 2015 року.
Представляла театр на І Київському міжнародному фестивалі театрів ляльок «pUPpet!» (м. Київ, жовтень 2017 р.) з виставою «Як загинув Гуска».
Працював в галузі графіки, сценографії. Основні техніки - монотипія, пастель, акварель, друк на тканині, змішана.
У творчості художник віддає перевагу нестандартним образні рішенням з використанням фігуративного і абстрактного формоутворення.
Член Національної Спілки Художників України (1982).
Співпрацював з видавництвами: «Радянська школа», «Вища школа» (1973-1978), «Веселка», «Довіра», «Дніпро» (1980-2003); а також журнали: «Малятко» та «Барвінок» (1975-1980); головний художник Київського лялькового театру (1993).
Брав участь у виставках: республіканських і всесоюзних (з 1973). Персональні виставки - в Києві (1991, 1996, 1998, 2003). Основні твори: «Ерозія» (1983), «Ловець пацюків» (1992); оформлення вистав - «Кіт у чоботях» (1996), «Каштанка» (1997); альбом - «Касрілівські хроніки» (2002), «Відпочинок», «Ветеран» (1981), «Влітку в Гідропарку», «Сонячний ранок», «Алея» (1982), «Записки божевільного» (1994); цикли - «Місто після бою» (1984), «Бессарабський ринок» (1986), «Біблійний цикл» (1989), «Серед манекенів», «Щуролов» (1990-ті роки), «Єврейські міста» (2003); серії - «Ательє» (1988), «Корида» (1990), «Образи Кафки» (1990-1996). Автор ілюстрацій в книгах: «Підводне царство» (1977), «Слідами зникаючих птахів» (1982), «Де ночує вітер» (1989), «Чотири слова» (1990), «Байки» Л. Глібова (1993), «Казки» (1994), «Незачесані думки», «Молитви тих, котрі не моляться» (2005).
Твори зберігаються в Державній Третьяковській галереї (Москва), Бердянському художньому музеї (Запорізька область), Ізмаїлівська картинної галереї (Одеська область).
Київський академічний театр ляльок – найстаріший театр ляльок України, заснований у жовтні 1927 року при Київському театрі для дітей ім. І. Франка (нинішній Театр юного глядача на Липках) за ініціативою народного артиста України О. І. Соломарського та І. С. Дєєвої. Перший театральний сезон було відкрито двома виставами – «Старовинний петрушка» та «Музики» за Л. Етібовим в інсценізації П. Щербатипського.
Першими в історії театру акторами, які започаткували кращі традиції театру, були Ф. Андрієвська, М. Козловський, О. Михайлов, І. Залізняк, А. Вишневська, Т. Васнєцова, Г. Сорока, Я. Жовинський.
Майстерність лялькарів театру була визнана у 1937 році на І Всесоюзному фестивалі театрів ляльок, де єврейським філіалом театру було показано вистави «Чарівна зернина» О. Куішича та «Лейзер дер Брейзер» Б. Гутянського, за які театр посів І місце.
Щасливі роки напруженої творчої праці перервала війна… Вже в 1946 році у визволеному Києві відбувається перша повоєнна вистава театру. До дітей повернувся улюблений колектив, який того часу очолювала М. І. Тобілевич, дочка І. Карпенка-Карого. У приміщенні колишньої кенаси на вул. Ярославів Вал, 7, де тоді працював театр, у різні роки було поставлено багато цікавих вистав режисерами З. Пігулович, Л. Зарубіним, Я. Живинським, О. Іщенком, О. Сумароковим. Пізніше в репертуарі театру з’являється вистава для дорослих «Божественна комедія» І. Штока за Данте, постановку якої здійснив режисер М. Рудін у співдружності з художником Р. Марголіною та композитором В. Шкаловим.
Великі творчі успіхи та здобутки театру підтверджує отримання у 1946 році І Премії на Всеукраїнському огляді театрів ляльок, на якому було показано виставу «Вовк та семеро козенят» у постановці Я. Жовинського.
Сучасний Київський державний театр ляльок гідний своїх славних попередників. Глибоке розуміння сучасного лялькового театру, велика творча культура, яскрава образність та поетичність відрізняють Київський державний академічний театр ляльок серед інших театрів.
З 60-х років художнє керівництво театру здійснює учень професора М. М. Корольова, народний артист України, заслужений діяч культури Польщі Ю. І. Сікало. За його ініціативою при театрі було відкрито студію з підготовки акторів-лялькарів, а при Київському коледжі естрадно-циркового мистецтва – спецкурси «Актор з лялькою на естраді» та «Актор тетру ляльок».
Надзвичайно високий професійний рівень акторського складу театру дозволяє здійснювати будь-який задум режисера і драматурга. Результатом щоденної наполегливої і напруженої праці творчого колективу театру є великий репертуар, де представлені кращі здобутки української та світової лялькової драматургії.
За ініціативою Київського державного театру ляльок з 1991 року в Києві проводяться Міжнародні фестивалі театрів ляльок. У фестивалях брали участь провідні театри ляльок з Бельгії та Австрії, Канади та Словаччини, Фінляндії та Японії, Китаю, Швеції, та інших країн. Міжнародний фестиваль театрів ляльок, за оцінками фахівців різних країн, визнаний одним з найпрестижніших фестивалів Європи.
Київський державний театр ляльок гідно представляв Україну на престижних міжнародних театральних форумах і фестивалях в Австрії, США, Перу, Канаді, Словаччині, Японії, Південній Кореї, Польщі, Болгарії, Білорусії, Росії.
За визначну багаторічну діяльність з естетичного виховання підростаючого покоління засобами театрального мистецтва, велику громадську діяльність, організацію та проведення міжнародних фестивалів, що сприяли зміцненню творчих зв’язків між народами різних країн, у 1995 році театр був удостоєний Міжнародної премії «Дружба».
Трупа театру налічує 24 талановитих високопрофесійних акторів-ляльководів, випускників творчих навчальних закладів України. Серед них є провідні майстри сцени, які передають свій унікальний творчий досвід обдарованній молоді.
30 жовтня 2002 року Рішенням Колегії Міністерства культури і мистецтв України за вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва Київському державному театру ляльок надано статус академічного театру.
