Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Кінцева станція – «Кохання» »
Він і Вона зустрілись у вагоні СВ, здавалось би, – банальний сюжет. Можливо. Але чому Вона ховає в валізі револьвер, а Він здригається від телефонного дзвінка? І хто ті люди, що з’являються та зникають? І чи люди вони взагалі?
Майже детектив на дві дії з танцями, бійками та любов’ю чекає на вас у ліричній комедії «Кінцева станція – «Кохання».
Вони давно розлучилися. Вона спокійна, врівноважена і по-своєму щаслива... без нього. У неї - успішний чоловік, налагоджений бізнес, двоє дітей. Його життя теж залагодилося в повсякденних турботах: роки буденності притупили біль зради... Але раптовий телефонний дзвінок порушує звичний плин життя, повертає їх у минуле і змушує поставити всі крапки над «i». Чи можливо повернути те, що здавалося вже назавжди втраченим? Одна жінка і двоє чоловіків. На перший погляд – звичайний любовний трикутник. Але один з персонажів йде на ризикований психологічний експеримент. Ось тут-то і настає іспит для кожного з героїв, де вибір вкрай жорсткий: порядність і підлість, честь і зрада... І класична любовна історія переростає до фіналу в захоплюючий трилер.
«...На вулиці до молодого чоловіка, який поспішає на ділову зустріч, раптом з проханням про допомогу звертається незнайома жінка. Вона пропонує йому гроші, але не каже прямо, яка послуга їй необхідна. Згодом з'ясовується, що їй потрібна... «суща дрібниця»... Яка?.. Про це глядач дізнається, відвідавши нашу виставу, під час якої відбудеться багато цікавого і несподіваного». (Д. Морозов) «Ненормальна» - це жорстка історія, часом трагічного, часом комічного змісту, що тримає глядача в напрузі до останньої репліки. Недарма кажуть: якщо хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани. Жінці і справді нічого не може завадити... окрім любові.
П'єса, у якій два персонажі – Цензор і Автор. Цензор робить свої зауваження, Автор редагує свій текст. І далеко не завжди ці виправлення шкодять драматургічному матеріалу, який розглядається. Долаючи труднощі, авторська фантазія вирує! А деякі ідеї від Цензора взагалі на зразок «зумисне не вигадаєш». Окрім «роботи» над комедійною п'єсою, вони провадять цілком життєві розмови. І, оскільки майже тиждень щодня «працюють» пліч-о-пліч, розкриваються їхні характери. В'їдливо-відповідальний Цензор («Я не маю почуття гумору зовсім») і запопадливий, готовий зробити все, аби п'єсу взяли, Автор. Покірність драматурга – це спосіб боротьби з цензурою, усі прискіпування до п'єси перетворюються у жарти, і Цензор (позбавлений почуття гумору!), як не дивно, стає співавтором цих жартів ... АЛЕ як змінюється до фінального діалогу-поєдинку ставлення Цензора і до Автора, і до його комедії, та й до самого театру... А текст п'єси водночас можна розбирати на цитати! Мистецтво змінює людей, сміх лікує. А, як відомо, у сміху, як і в суперечці, народжується істина.
Отже, уявіть, в помешканні ветерана в’єтнамської війни з’являється не одна жінка, а цілих три. І всі вони дуже різні. Актриса, громадська активістка і менеджер з продажу нерухомості. Різні життя, різні світогляди, різна віра і нічого спільного, окрім нестримного бажання кожної довести, що вона «THE BEST»! І все це – у виконанні улюблених акторів Театру Франка!
Таємничі листи, предмети, що потрапляють в руки не тим персонажам, дами в кринолінах, мужні кавалери-дуелянти триматимуть інтригу протягом усієї вистави, занурять глядача в атмосферу пристрасної Іспанії. Прекрасна незнайомка-привид та безстрашний лицар обов’язково мають знайти своє кохання у фіналі цієї чарівної історії.
Було смішно, відчуття ностальгії за поїздками в потязі, занурилась в ту атмосферу, а також сцени про любов викликали милі відчуття. Ідея дуже романтична, комедійна, були життєві моменти, сподобався гумор і танцювальні вставки. Але іноді танці були розсинхронні і взагалі не зрозуміло для чого деякі з них були. Відчула, що актори, образи передали, але було видно, що грають. Спочатку я розбиралась і вникала в сюжет, потім, коли почались жарти, то відчула залученість. Переживала і сміялась.
Сюжет вистави цікавий. Трішки детективний. Все відбувається в одному купе, але вистачає поворотів сюжету і подій — нудних моментів зовсім не було. Наприкінці відкривається правдива історія і завершується вистава трішки очікувано — два невипадкових попутники закохуються один в одного. Перипетії в потязі розбавлялися веселими танцями акторів, які теж були дуже доречні. Вистава дійсно смішна. Але разом з тим наповнена дуже чуттєвими моментами і глибокими речами. Настрій залишився веселий і водночас піднесений. Від початку і до кінця актори тримали увагу глядачів, що ж буде далі. Приємно, що все завершилося хепіендом. Спочатку було просто смішно, але коли в історії з‘явилися справжні почуття, відчувала трепет та любовне хвилювання героїв. Зараз ходжу на заняття з акторського мистецтва, де нам постійно нагадують, що на сцені варто не грати/не показувати, а реально робити, уявивши все в деталях, і головне в те вірити. На мою думку, у цій виставі актори максимально грали. І гра дійсно хороша, але далека від правди. Є різниця між тим, коли граєш, що кохаєш/злишся і реальними відчуттям цього, майже як у житті. Тому було відчуття, що це не життєва історія, а просто гра. Протягом вистави досхочу насміялася, жарти і танці дуже підняли настрій. Любовні сцени викликали трепет та мрії про щире взаємне кохання. Були фрази, які змушували замислитися. Наприклад, про те, що доля дає тільки один шанс і чи варто сходити посередині дороги чи все-таки буде так, як має бути. Отримала масу задоволення. Сучасна легка вистава.
З 2016 року навчається у «Академія кіно та нових медіа», майстер курсу - Іушин Сергій
З 2017 року є актором «Т.І.Н.А. (Театр Відвертих Непрофесійних Акторів)»
Акторській майстерності навчається на курсах при театрі ( майстер Євгенія Скрипник). В «Т.І.Н.А.» грає з дня заснування.
У вільний час займається футболом, плаванням, боксом, вивчає гру на гітарі, губній гармошці, займається вокалом, приймає активну участь у житті театру.
Отримала ступінь бакалавра юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка.
У 2013 році отримала диплом з відзнакою у Бершадській музичній школі ім. Р.А Скалецького по класу « Хореографія».
З 2016 року грала в університетській команді КВН. Перші зйомки в короткометражних фільмах та рекламі. Виступає з музичним гуртом у якості барабанщика.
З 2018 року грає в двох командах Ліги Сміху. Знімалась в ефірах проекту на регіональному телебаченні, а також на каналі «1+1».
З 2019 року актриса в « Т.І.Н.А.» (режисер та керівник – Євгенія Скрипник). Перша роль – у виставі « Люблю тебя» режисера Євгенії Скрипник - Оля Кажуркіна.
1999 року народження. Одеситка з болгарським корінням. Студентка Київського університету Культури ( 3 курс), акторська майстерня Олександра Ільїча Балабана.
Ще у період зародження Театру Відвертих Непрофесійних Акторів ( "ТІНА" ) грала у виставі «Люблю тебе...» ( за мотивами п‘єси В. Розова «В день весілля») режисер Євгенія Скрипник, на разі стаю частиною вистави "Не мовчи" (за п'єсою Бертольда Брехта "Матінка Кураж та її діти") режисер Євгенія Скрипник.
Девіз по життю:
Наша доля залежить від нас: наші думки формують наші дії, наші дії формують наше життя. Якщо думки сповнені любов‘ю, життя набуває яскравих кольорів. Все через любов, все заради любові
29 років, актор театру і кіно.
В акторській професії близько 5 років.
За цей час брав участь у багатьох телевізійних, рекламних, модельних, а також театральних проектах
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Не випадково першим словом в назві театру є «щирість», адже саме воно окреслює головний принцип «ТІНА» - тільки справжні почуття, справжні емоції, повне занурення і проживання. Теми, які відгукуються в серцях глядачів і акторів.
Варто відвідати хоч одну виставу театру щоб зрозуміти: поєднання «непрофесійні актори» в назві театру ні в якому разі не означає погану самодіяльність або низький рівень виконавців. В даному випадку зроблений акцент на те, то актори театру не заробляють на життя акторською професією, як правило, вони домоглися значних успіхів в інших сферах. Для багатьох театр став здійсненням давньої дитячої мрії або бажанням розкрити свою творчу натуру. А значить, кожен виступ для виконавців – довгоочікуване таїнство, де можна поділитися своїми емоціями з тими, хто знаходиться по інший бік рампи.
Днем народження Театру Щирих можна вважати 23 вересня 2017 року. В той день грали виставу «Люблю тебе ...» за п'єсою Віктора Розова «В день весілля».
Наступним спектаклем і непростим експериментом стала вистава «Не мовчи» за п'єсою Бертольда Брехта «Матінка Кураж та її діти». Для його реалізації знадобився особлива мова і ТІНА відкрила для себе пластичний театр. Важка тема, складна хореографія, непроста мова Брехта не стали перешкодою, а, скоріше, черговою сходинкою розвитку Театру Щирих. Весною 2019 року вистава «Не мовчи» отримала кілька нагород на фестивалі
«День Театру» в тому числі за кращі чоловічу і жіночу ролі, а також пластичне рішення і ансамбль.
Зараз театр поповнюється новими акторами. Активно йдуть заняття з акторської майстерності, сценічного руху. ТІНА готує нову постановку, це буде лірична комедія в жанрі вар'єте.
« Кінцева станція – «Кохання» »
