Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Немає ніяких ілюзій, ніяких прикрас! Ось вона — я, публічна жінка. Іди до мене будь-хто, хто хоче — ти не зустрінеш відмови, в цьому моя служба. Але за одну секунду цього солодкого бажання ти заплатиш не лише грошима…
І повії, і діти брешуть тільки нам, чоловікам і дорослим. Тому що ми самі цього від них вимагаємо.
Зворушлива історія про життя київських повій у виставі за скандальним твором світової літератури – повістю Олександра Купріна «Яма».
Де взяти гроші? Влаштуватися на додаткову роботу, продати майно, купити лотерейний квиток або…? Наша героїня знайшла своє рішення. Тепер її чоловік жадає з’ясувати яке. Хто обманює: ліпший друг чи кохана дружина? Але щось точно нечисто, коли твоє життя здається імітацією. Подолаємо лабіринти минулого, знайдемо докази і викриємо лицемірів у нетиповому детективі від Івана Франка. Ігор Матіїв: «Іван Франко особисто для мене є патроном і тому хотілося, щоб він був представлений на сцені театру на Подолі. По-перше, за цим романом в Києві немає вистави, а по-друге, мені подобається його тема. Не все, що є в творі, увійшло у виставу, тому що ми робимо постановку на Малій сцені, яка диктує певний формат і певну кількість персонажів, які можуть бути на цій сцені, тому ми взяли тільки головних персонажів, скоротили цю історію, щоб вона помістилася в півтори години. Звичайно, основу твору ми не змінювали, але якісь акценти звучатимуть по-новому. За жанром це драма і детектив, де головний герой разом з глядачами розплутує певну історію. Тем піднято багато, але тема подвійності моралі, коли робимо одне, а потім це публічно засуджуємо, вічна і актуальна як і тоді, так і тепер».
Чоловік застає на балконі коханця власної дружини, який, видаючи себе за коханця сусідки, і таким чином уникнувши відплати, сам стає рогоносцем...
За мотивами п'єси Генріка Ібсена «Майстер Сольнес». Дію п'єси одного з найпопулярніших драматургів світового театру Генріка Ібсена Молодий театр переносить в майбутнє – час, в якому віртуальна реальність стає повсякденністю. Втративши останню надію на сімейне щастя в реальному житті, Майстер Сольнес створює утопічний ідеальний світ – віртуальне Місто Сонця. Місце, де збуваються усі мрії, місце без болю і жалю, місце, де ніхто не помирає, де люди завжди будуть щасливими. Там, в будинку своєї мрії, він планує оселитися разом з коханою дружиною серед інших щасливих сімей. Але за день до переправлення відкривається страшна таємниця – угода десятирічної давнини, яку він уклав з 12-річною дівчинкою Хільдою. За цією угодою щастя родини Сольнеса тепер в ії руках. Чи вдасться йому подолати цю диявольську залежність? Навіть у несправжньому світі знаходиться місце справжнім пристрастям.
У центрі цієї любовної історії двоє людей, які одночасно дізнаються про зраду подружжя. Це могло штовхнути їх в обійми один одного, але вони чинять інакше. Любовний настрій – це дорога, яка веде від симпатії до взаємного притягання. Це шлях до почуття, яке можна поховати, але неможливо вбити.
За мотивами п'єс І. Карпенка-Карого В смішне, буденне, сповнене іронічної боротьби за виживання життя мешканців сучасного села вривається історія шокуючих стосунків неповнолітньої дівчини Харитини з її хазяїном Герасимом, власником навколишніх земель. Чоловіком, який вчасно зрозумів: для того, щоб вижити, треба бути самотнім вовком – безжальним хижаком. Чи не тому він так тягнеться до Харитини – дикунки-сироти, якій з самого малечку дивовижним чином не дала померти та виховала собача зграя?.. Чи на це є інша, ще більш шокуюча причина? Історія від Молодого заснована на реальних подіях, п'єсах І. Карпенка-Карого та розповідається сучасною театральною мовою. *Homo ferus – «людина здичавіла». Термін, що застосовується до людей з феноменом Мауглі, які зростали серед диких тварин.
В 2015 р працювала в Театр-школа «Образ».
В 2016 році розпочала свою діяльність асистентом в КНУТКіТ ім. Карпенко-Карого.
Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенко-Карого (курс С. Мойсеєва).
Працює у Київському Молодому театрі.
Народилася 25 квітня.
Закінчила Київський Національний Університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого, курс Богомазова Д. М. у 2015 році
Якось дуже давно, 8-го листопада 1993 року, я народилася у чудовому, сонячному, морському та сповненому гумору місті Одесі! З’явилась я в акторській родині!Зростала в театрі, в прямому сенсі цього слова. Моя мама ніколи не була в декретній відпустці, тому якщо у неї була вистава, то я була поруч! Насправді, все йшло добре. Я росла, пішла до дитячого садка, потім до школи, як усі звичайні діти. Все було б нічого! А виявилося, ще краще!!! Справа в тому, що все своє дитинство я ревнувала батьків до театру і навіть не подумала б, що колись я самостійно вирішу стати актрисою. Але одного разу це сталося. У 8-му класі я зрозуміла, що театр — моє покликання!!! Моя матуся мені довго пояснювала всі нюанси цієї професії, потім запропонувала вступити до медінституту і стати стоматологом. Але було запізно. В моїй душі вже панував ТЕАТР!!! Театр вже був в мені! І я пішла… Тепер я тут, тепер я з вами!!!
Народилася 2 квітня
У 2000 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, курс Олега Шаварського.
У 2006 році вступила до факультету психології і провчилася там два роки. У 2008 році вступила до Київського національного університету ім.І.К.Карпенка-Карого, на курс до Олега Микитовича Шаварського.
По закінченню театрального університета, з 2013 року – актриса Київського Національного академічного Молодого театру.
Історія «Молодого театру» (далі – Молодий), створеного Лесем Курбасом, розпочалася більше ста років тому. Один з найвідоміших театрів України відкрив свій перший сезон 24 вересня 1917 року.
У 1918 році приміщення на Прорізній ремонтують та обладнують для показу вистав самотужки, за власний кошт. Студія має величезний успіх у глядачів та критиків. Згодом вона перетворюється на «Товариство на вірі – Молодий театр». Трупа відмовляється від колегіального керівництва, і на чолі театру стає видатний режисер та педагог – Лесь Степанович Курбас. Він вважав багатожанровість ґрунтом для народження «універсального» актора, а в результаті – нового українського театру. Тогочасне існування Молодого було коротким: революція спричинила у 1919 р. злиття Державного драматичного театру з Молодим театром.
Але й двох років було достатньо, аби зчинити свою «революцію» – творчу, оголосивши війну театральним «штампам», художній безхребетності. Молодий звертався до філософії корифеїв, прагнув піднесення нового театрального мистецтва країни на світовий рівень.
З метою мистецького пошуку та виховання актора нового формату Курбас випускав вистави різних напрямків: від умовно-реалістичного й побутово-психологічного до романтичної комедії.
У 1979 році виник Молодіжний театр, який у 1995 році отримав назву Молодий.
За останні роки збільшилася кількість прем’єр; трупа активно гастролює, бере участь у фестивалях. У приміщення театру, окрім основної та камерної, є мікросцена – майданчик для режисерських та акторських дебютів. Суттєво зріс глядацький інтерес до Молодого.
7 травня 2019 року Молодий театр отримав статус Національного.
Молодий театр – театр для людей, молодих душею!