З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Хто боїться Вірджинії Вульф
Хто боїться Вірджинії Вульф
Хто боїться Вірджинії Вульф
Хто боїться Вірджинії Вульф
Хто боїться Вірджинії Вульф
Хто боїться Вірджинії Вульф
Хто боїться Вірджинії Вульф
Хто боїться Вірджинії Вульф
Хто боїться Вірджинії Вульф
Хто боїться Вірджинії Вульф
Хто боїться Вірджинії Вульф
Хто боїться Вірджинії Вульф

« Хто боїться Вірджинії Вульф »

Оригінальна назва вистави: « Кто боится Вирджинии Вульф? »
18 (1)
Вистава має вікове обмеження
Вистава містить сцени еротичного характеру
5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Скоро ми всі станемо свідками чиєїсь божевільної ночі, яка ще довго буде переслідувати нас, залишивши питання без відповідей. Налаштуйтеся! Ніч довга.

Стосунки між чоловіком і дружиною досить інтимні. Але ті моменти і ситуації, про які міркують головні герої знаменитої п'єси, – це наші з вами моменти, наше з вами життя, реальне і без прикрас.

Зворушлива історія пари, яка без розуму любить або шалено ненавидить один одного. Протягом довгої ночі, зовні пристойна сімейна пара грає в свої страшні гри не на життя, а на смерть. Джордж і Марта пов'язані один з одним усіма кровоносними судинами. Вони знають один одного до останньої молекули.

Герої цієї п'єси – люди високоосвічені (професура місцевого університету), ми побачимо їх в період моторошного душевного стриптизу, їх жорстокі словесні ігри – єдине, що урізноманітнює їх шлюб.

Джордж і Марта запрошуюють додому гостей – молоду пару, чиї стосунки ще тільки починаються. Вони розгортають на їхніх очах виставу, відкриваючи шокуючі подробиці їхнього спільного життя.

Жанр: драма
Тривалість: 2 години
Мова: російська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
5.6
5.9
5.6
5.4

Моновистава за мотивами романа Віктора Гюго «Людина, що сміється» «Коли б з горя можна було вийти, як виходять із міста. Ми могли б бути щасливі! На жаль, назавсігди не буде з нами того, кого вже немає. Тінь залишається на тих, хто переживає. Ти знаєш, про кого я кажу. Життя - це тільки довга втрата того, що любиш. Бо в житті є тільки одна річ – серце, а після життя – душа...» У цей світ людина приходе самотня. Дитиною. Бездоганною. Без дорікань. Деяким щастить поринути у батьківську любов, а іншим знести усі труднощі життя. Тому рано чи пізно людина вдягає ту маску, яка дає їй відчуття безпеки... Іноді, це лише відчуття. Милосердя рятує. Кохання надихає. Проте, лише щирість дарує свободу. Чи може людина жити без маски? І чи може врятувати маска позитиву, догоджуючи оточуючим, якщо в серці немає відгуку? На ці питання герой намагається відповісти собі...людям... світу... і знову собі

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
5.0
4.0
6.0
6.0

Генрік Ібсен

5.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.0
5.0
5.3
5.0

За мотивами однойменної п'єси Теннесі Вільямса. П'єса «Трамвай “Бажання”» (1947 р., дослівний переклад з англійської – «Трамвай на імення жага») – один із найпопулярніших творів не лише Теннесі Вільямса, а й світового театру та кінематографу в цілому. Жорстка драматична колізія, напруженість та глибина діалогів, непересічність сценічних образів, гранична відвертість прагнень та емоцій, що керують героями, зробили цей твір магнетично захоплюючим і дарували авторові Пулітцерівську премію (1948 р.), та прижиттєве визнання класиком сучасної драми ХХ століття. Основою сюжету є долі двох сестер – Бланш та Стелли, які зростали в затишному родинному маєтку «Прекрасна мрія», гадаючи і вірячи, що благополуччя, добро, щастя і любов супроводжуватимуть їх завжди. Але життя, фатум? внесли в мрії дівчат свої корективи. Нагадавши, що щастя – це лише миттєвість. Смерть батька стала початком руйнації ідеалів. Стелла першою полишила «Прекрасну мрію», натомість перетворившись у «жрицю культу жадання» в особі свого чоловіка Стенлі Ковальського. Минуло 10 років, в домі Ковальських з'являється сестра Стелли Бланш. На її долю випало пережити всі етапи подальшої руйнації і, головне, знищення «Прекрасної мрії». На відміну від Стелли, яка знайшла свій клаптик примарного щастя у вирі всепоглинаючої сили жаги, Бланш лишилася вірною ідеалам «Прекрасної мрії». Ані втрати близьких, ані переслідування та цькування оточуючих не змогли знищити її душі, відчайдушного, можливо, й ілюзорного і наївного бажання, саме бажання, а не жаги істинної краси та любові. Проте невблаганний фатум, скерований жагою, зробив своє діло, перетворивши прекрасну мрійницю на невротичку. Для Бланш зустріч із сестрою та події, що розгортаються в родині Ковальських, стають фатальними… Фото та анотації надано театром.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
6.0

Одна з найпопулярніших в українській літературі та найбільш знакова для театру п'єса Івана Франка «Украдене щастя» під завісу ювілейного 100-го сезону повертається на франківську сцену. Нова версія, що її пропонує режисер Дмитро Богомазов, принципово відрізняється від багатьох знаних інтерпретацій. Пропонуючи сучасну за своєю сценічною лексикою виставу, режисер відходить від соціально-побутових, етнографічних подробиць. Історія трикутника Микола-Анна-Михайло трансформована в багатошарову психологічну притчу не лише про неможливість побудови щастя на нещасті іншого і не лише про «вкрадене» щастя і жадання своєрідного реваншу, що керує героями. Конфлікт протистояння оголений до глибинних, сутнісних категорій людського існування: обітниця, зрада, пристрасть, честь, совість, прощення. Об'єднуючи взаємовиключні поняття, руйнуючи наше стале їх сприйняття, режисер перетворює історію взаємин персонажів та подій на парадоксальне існування, переносячи їх в інший вимір свідомості, який існує за своїми законами і відплати потребує відповідної. Проте режисер уникає конкретної відповіді: що або хто керує вчинками героїв: Бог? Фатум? Чи вир цього незбагненного виміру, який затягує, спокушає, бавиться долями, обіцяє, заманює, доводить людину до шаленства, коли вона, втрачаючи себе, переступає межу людських законів та Божих заповідей. І вже не людина – істота, насолоджуючись сподіяним, не контролюючи себе, власноруч затягує зашморг безвиході.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Дійство відбувається на великій сцені, де майданчик для гри й місця для глядачів об‘єднані єдиним простором. Таке максимальне наближення до місця дії дає глядачам відчуття реальної присутності, знаходження у центрі оповіді, спонукає до інтерактивності й вияву реакції на те, що грає актриса. Вона ж сповна використовує ці благодатні можливості. Місце дії – сільське подвір‘я, огороджене дерев’яним тином, посередині стоїть щось, накрите яскравою різнокольоровою веретою. Повільною старечою ходою вийде у своє подвір’я Баба Юстина – Лариса Кадирова, тримаючи в руці саморобний ліхтар – банку з пшеницею, в яку встромлено свічку. Це правдиве живе світло свічки задасть тон щирої відвертості оповіді, яку розпочне проста сільська жінка. Справа її тут на подвір’ї буденна та через ту буденність проявиться головна життєва розмова, яку поведе Юстина сама із собою, зі своєю долею, своїм призначенням на землі. Вона говоритиме із собою та втягне у власні роздуми всіх присутніх. Фото та анотації надано театром.

Відгуки
Анастасія

При перегляді вистави, ви як глядач переживете повний спектр емоцій, від смішних і до моментів повної ізоляції, відчуття прірви. Емоції захоплення і відрази до пари, яка вже давно зруйнувала свої відносини і підтримують їх лише історією про сина, якого самі вигадали, спогадами, які існують лише в їхній голові, те чого не сталось і чого вони так хотіли. Вони тримаються цієї історії, тому що це єдине, що тримає їх разом, це єдине, що змушує йти далі. І емоції від ще одної пари, молодої пари, яка ще навіть цілком не склалась, але вже починає руйнуватися. Вистава піднімає проблему стосунків, розкриває всі інтимні моменти та шокує своєю правдивістю. Так як пара Марти і Джорджа без сорому демонструє всі проблеми власного життя на показ, так і автор без всяких інтимних комплексів і настільки відверто говорить нам про людські відносини, про людський страх та про людську жалість, яка вже стала частиною життя героїв і вони не бачать свого життя без своєї драми. Вистава захоплює, шокує і розказує вам правду, яку інколи ви самі собі боїтесь сказати. Актор були дуже добре підібрані та змогли цілковито передати ТВ настрої, які задумував автор. Я вважаю, що цю виставу обов’язково повинні відвідувати подружні пари і хоч раз сходити на наї на самоті для повної рефлекції по виставі, потрібно повністю зануритися у неї. У самому театрі було комфортно, окрім розміщення стільців, задня ряди хотілося б зробити трохи вищими.

Анна

Олби написал пьесу еще в 1962 году,с тех пор мир увидел множество кино и театральных постановок(один фильм с Элизабет Тейлор и Ричардом Бартоном чего стоит),в Киеве году этак в 2002-ом в театре на Левом берегу кажется что-то было,с тех пор ничего....молодая режиссерка и руководительеица театра-студии DNK Ольга Михневич рискнула и поставила около года назад эту сложнейшую вещь,за что ей большое человеческое (ну и зрительское)спасибо! Я очень давно хотела ознакомиться с киевской трактовкой легендарной пьесы,поэтому шла на спектакль с трепетом,волнением и любопытством!получила два часа душераздирающего зрелища,эмоций на сцене(мне так не жить!!),бьющие на отмашь,приводящие в недоумение и негодование от увиденного и услышанного,в прекрасном исполнении доморощенных артистов,настолько проникновенном и достоверном,что голова идет кругом!очень сложный физически и психологически спектакль,но я в восторге. Действие происходит в течение одной ночи.Взрослая пара пригласила в гости молодую пару.Эта ммлая,молодая пара нужна им для того,чтобы на их фоне показать предел личных отношений.Сумашествие конечно,после всего увиденного,,но я думаю,что Джордж и Марта сильно любят друг друга!по каким-то причинам эта пара осталась без детей,что сильно повлияло на Марту,она считает их с мужем жизнь неполноценной,это мучает ее и причиняет сильную душевную боль,собственно,этот выдуманный сын -единственное что их и держит вместе,в остальном только разбитые иллюзии,раздражееие и ненависть.Они оба смертельно устали от этой игры,что будет дальше непонятно,но дальше так продолжаться точно не может!не должно!жизнь на пределе человеческих возможностей!мощнейшая,очищающая психологическая драма! Несмотря на то,что театр-студия ДНК,ставит свои пьесы,используя артистов-студийцев,в данном случае приглашены профессионалы,ибо не каждому под силу выдержать такой накал страстей,такие эмоции и такую правду жизни.Потрясающие,вот просто изумительные артисты,особенно взрослая пара Марта и Джордж!!!!!!! Спектакль точно не для молодых,особенно пар!скорее людям,имеющим уже какой-то стаж семейной жизни,а парам с большим семейным опытом смотреть обязательно!!!В театре атмосферно,метро не очень далеко,приветливые капельдинеры,продуманный и очень интересный репертуар;кофе хорош и недорого,вот!

Дарья

Цікаво й неочікувано розвели першу сцену - все почалось з живою музики, дві скрипки і саксафон створили мелодійний ансамбль. Жива музика завжди додає шарму виставі. Звернула увагу на бєкграунд сцени, шахматна відео-проекція, котра змінювалася, разом з червоними портьерами створили єдиний простір інтерьєру. Чотири актори на сцені, але так гарно підібрані, що одразу впізнаєшь персонажів. Спочатку здався недоречним костюм Марти, очікувала чогось більш підкресленого, але згодом вибір режисера став зрозумілим. Перший акт закінчився так швидко, що не встигла помітити. З другим актом складніше - трошки затягнуто й занадто сучасна мова в діалогах. Очікувала делікатність, а отримала грубість. Гра акторів на високому рівні.

Надежда М.

Спектакль жизненный. Речь идет о двух семейных парах: одна возрастная, другая помоложе. В каждой семье своя драма, которая открывается вовремя их совместных игр. Игры подразумевают застолье и большое количество алкоголя. Во время встречи происходят измены среди супругов. На фоне этого у них невосприятие друг друга, слезы, злость.... Еще и шокирующее известие впереди.... Спектакль понравился. Артисты играли хорошо. Зал Маленький, но очень уютный.Спасибо!

Елена

Легендарная пьеса Эдварда Олби "Кто боится Вирджинию Вульф" 1962 года поставлена в театре DNK" (дом новой культуры) успешно и очень интересно. Режиссер - основатель этого театра Ольга Михневич. 4 героя, 2 семейные пары сыграны блестяще! Марта- Снежана Сорока, была убедительна и трогательна , Джордж- Анатолий Степанищев, прекрасно держал напряжение,, интригу,, Ханни- Татьяна Самойленко-молодая характерная актриса, умудрилась не переигрывать, а держаться уверенно и непринужденно, Ник, муж Ханни-актер Михаил Струцинский прекрасно двигался и был органичен. Удивительно сыгранный ансамбль актёров! Я впервые в этом театре, не знала ни одного актёра, не видела ранее режиссера, а с первой минуты поняла, что спектакль сильный! Олби- американский писатель- абсурдист ,наш современник, ушел из жизни пару лет назад, посещал Советский Союз, его пьесы шли во многих театрах, в том числе и в Киеве. Эта пьеса о бессмысленности современной жизни, об одиночестве людей при внешнем благополучии- актуальна как никогда. Действо сопровождала живая музыка- 2 музыканта играли на скрипках. В театре очень красиво и уютно, в зале не тесно, помещение отремонтировано с большим вкусом, приличная публика. Глубокое классическое произведение для подготовленного зрителя. В Киеве есть ещё спектакль по Олби- в Русской драме " Что случилось в зоопарке", тоже очень интересный. Детям, подросткам на него идти не стоит, а вот семейным парам и просто читающей, думающей публике рекомендую. Вещь тяжёлая психологически, так что посмеяться ни о чем не получится. Трудно было актерам конкурировать с Гафтом, Волчек, Нееловой, которые играли эту вещь в " Современнике" блестяще, но они достойно справились! Спасибо проекту за такую неожиданную встречу с новым театром!