Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Homo sapiens! Sapiens? »
Як це? Опинитися в чужій квартирі і стати свідком «різанини» між дорослими, на перший погляд розумними людьми, які живуть за моральними принципами західного суспільства!?! Хто кого різав, як пиляв, і хто на кого наплював? Відповіді на ці питання ви гарантовано отримаєте.
Інтриги і кохання, розкіш та бідність, шахрайство і підступність – все те, що оточувало великого музиканта протягом життя. Незвичний погляд на генія. Жінки, які кохали і ненавиділи великого музиканта. Те чого не знав про себе Моцарт. Виставу створено за сприяння Австрійського культурного форуму (Україна, Київ) та Культур контакт (Австрія, Відень).
Казки Маріїнського парку – це прості комедійні історії з лави про звичайних киян – без претензій на менторство. Для всіх, хто любить Київ! Якщо ви хоча б один раз гуляли по старовинному Маріїнському парку, що розкинувся над Дніпром, то напевно зустрічали там дивакуватого чоловіка в старомодному капелюсі. Він або повільно ходить центральною алеєю парку, або сидить на лавочці недалеко від «черепашки». Його можна зустріти в парку в будь-яку погоду кожен день після сьомої вечора. Бачили? Ну, якщо побачите, то обов`язково підійдіть до нього і попросіть розповісти одну з чисельних історій, записаних в його Книзі Казок. Книга – завжди при ньому. Зазвичай, він у доброму гуморі і, напевно, не відмовить вам поділитися однією зі чарівно-звичайних історій. А може, і не однією, а відразу декількома ... Адже в казці – все як у житті, а в житті – все як у Казці. Якщо ж ви дуже-дуже захочете, то ваша Казка, про яку ви мрієте, збудеться!
Три шахрая, рятуючись від переслідування поліції, приходять в будинок до самотньої старенької - «божої кульбабки» Памели Кронки. Їм в голову приходить блискуча думка -застрахувати Памелу, влаштувати їй нещасний випадок і отримати гроші. Але Памела своєю чистотою, вірою в людей і любов'ю до них змушує шахраїв зрозуміти, що гроші в житті - не найголовніше.
Чому кастелянці з Патології встромили в одне місце шестидюймовий шприц і чому безслідно зникли кастелянки з Вухо-Горло-Носа та хірургії? Чому у лікара Бонні є дружина, про яку він нічого не знає? Чому свою коханку він називає то місіс Тейт, то місіс Лессі, а рідну матір кличе кицькою? Чому тут одні пацієнти воскресають з мертвих, а у інших навіть причину смерті зрозуміти не можна - то ДГЛ, то НЛО, то збив автобус? Чому на тлі якихось незрозумілих репетицій з'являється Дивний священик? Чому ім'я «Лессі» тут привласнюють всім видам живої природи - від істеричних дівчат до ідіотських песиків? І чому з'являється підозра, що все це - одна тепла компанія пройдисвітів?
За п’єсою «Дируватий камінь» Миколи Коляди Колишній скрипаль опиняється серед самотніх жінок і швидко зводить з розуму кожну з них, випускаючи на волю пристрасть, яку ці дами стримували занадто довго. Вони прагнуть кохання, вони жартують одна з одною, вони хочуть бути почутими! З цього моменту вони бажають жити тут і зараз. На те, щоб стати по-справжньому молодими, іноді не вистачає всього життя!
Вистава викликала цілий спектр емоцій: від сміху до жалю, суму і, навіть, страху. А також були моменти, коли я була дуже розчулена. На цій виставі відчуваєш себе наче на американських гірках: калейдоскоп емоцій змінюється із шаленою швидкістю. Сюжет розпочинається як банальне розв'язання батьками шкільного конфлікту їх сімей. Але в ході вистави виявляється, що за фасадом інтелігентних, щасливих, ввічливих людей ховаються біль, смуток, невисловлені або і висловлені претензії. Ми бачимо, як протягом дійства герої скидають із себе умовності і моральні засади сучасного суспільста і регресують від людини розумної до первісної людини. Сподобалася ідея, закладена у виставі, що, попри всю еволюцію, в кожній людині є щось первісне і тільки від нас залежить, чи воно нас поглине, чи ми все-таки згадаємо, що ми Homo Sapiens. Безперечно, я повірила акторам. Вони грали настільки переконливо, що часом я навіть забувала, що переді мною актори, а не пересічні люди. Інтонації, вирази облич, мова тіла - все було гармонійно і пасувало історії. Смак цієї вистави, наче смак доброго вина, розкривався поступово: від простого "цікаво" до відвертого задоволеня від побаченого. В кінці я аплодувала стоячи, а це ознака того, що мені дуже сподобалось.
Спершу здається все дуже простим. Просто дві сімейні пари, просто обговорюють своїх синів, які просто побилися в школі. Однак інтелігентна розмова дуже швидко перетворюється на бомбу сповільненої дії. Зрештою поєдинок переходить на ринг. І це, мабуть, один із головних меседжів режисера у постановці. Такий формат вистави, як на мене, ідеальний, бо ніщо не відволікає від дискусії, акторської гри і режисерських прийомів. Напруга протягом усієї вистави дозволяє акторам справді розкрити характери своїх героїв. Подивитися цю виставу буде корисно практично будь-кому, хоча б щоб зрозуміти, що в кожному з нас сидять проблеми серйозніші, ніж вибитий зуб, і вирішити їх не так легко. Та, як мінімум, змусить вас задуматися про життя і нашу схожість з головними героями. Бо, якщо для них це був найгірший день у житті, то для глядачів точно ні.
Заслужений діяч мистецтв України, головний режисер Львівської Національної опери.
У 1996 р. закінчила Львівську консерваторію ім. М. Лисенка (клас скрипки).
У 2002 р. – Київський театральний інститут ім.К. Карого-Карого (режисура драматичного театру).
Працює в театрі на посаді головного режисера з 2005 року.
За цей час здійснила ряд успішних постановок вистав та концертних програм, ювілейний концерт до 110-річчя театру, численні урочисті академії з нагоди державних свят та визначних дат української історії та культури.
Вільний театр «ОКО» з’явився на професійній мапі львівських театрів 17 грудня 2016 року.
Концепція нашого театру полягає в інтерактивній дії між акторами та глядачами. Репертуар театру складається з різножанрових дитячих та дорослих вистав, кожна з яких виконується у живому музичному оформленні.
Своїми виставами театр створює конкуренцію ґаджетам, фільмам, та відеоіграм. Намагаємось пробудити у глядачах активні дії, співпереживання та занурити їх у альтернативну, театральну, реальність. Саме тому, глядач залучається до сюжету вистави, та фактично стає одним з акторів.
Щодо наповнення змісту вистав, театр обрав духовні та сімейні цінності, адже це основа здорового суспільства. Якщо відкинути усі ярлики приналежності до національності, віросповідання, то залишаться базові принципи: щира безкорислива любов, творення взаємного добра, бажання бути щасливими, потреба вірити та надіятися.
« Homo sapiens! Sapiens? »
