Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
HOMO LUDENS
Sic semper tyrannis ???
Людина, що грає, або така доля тиранів ???
Чому люди, раз по разу, обирають тиранічних та авторитарних лідерів? «Більшість людей насправді не хочуть свободи, тому що вона передбачає відповідальність, а відповідальність людей лякає», – відповів би на це Зигмунд Фройд. Тирана народжує народ, і сам народ визначає: бути тиранії чи ні. Авторитарні лідери – це чудові актори: втираються у довіру до народу, пробуджують в людях ненависть, жалість до себе і вселяють ілюзії, щодо майбутнього «раю на Землі». І якщо тиран домігся влади, то скинути його може тільки народ, довгим шляхом самоусвідомлення і прийняття власної відповідальності.
«Кожна людина сама відповідає за все, що з нею відбувається. Але уникнути нещасних випадків і помилок не дано нікому... Озираючись в минуле, ми відшукуємо той поворотний момент, коли русло нашого життя повернуло у бік... Для Люсі Краун це було літо. Воно починалося як будь-яке інше... Те, що могло залишитися безглуздою і пересічною пригодою, які трапляються з мільйонами жінок, невинною маленькою таємницею, спогади про яку здатні скрасити старість, обернулося лихом, ураганом, що розкидав три життя по сторонах.
Вистава за п'єсою Лідії Чупіс «Життя на трьох». Мелодраматичний трагіглюк. Ви колись бачили себе у дзеркалі? А коли те дзеркало давно розбилося, а ви все одно себе бачите? І це відображення живе своїм життям, таким, про яке ви напевно мріяли, але не досягли. А ще є кохання – таке ж омріяне і недосяжне. Може настав час зустрітися всім утрьох?
Скільки людей – стільки й думок про любов, про сенс життя, про сім’ю. Щирий, відвертий і зворушливий діалог двох сестер. Їхні долі переплетені і зв’язані не тільки родинними узами, а й…
Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Людина у кімнаті. Так просто, так зрозуміло... І можна пройти повз, а можна затриматися і спробувати її почути. Вистава, яка не потребує пафосних слів. Це історія про людину, яка жадає людського тепла та дотику... «Людина у кімнаті» – безпрецедентна подія в Україні! Акторська гра – метод Майкла Чехова у дії! Кожне слово, рух і навіть подих можна роздивлятися з позиції Психологічного жесту, який ще недавно здавався нам чимось незрозумілим та містичним. Техніка, якою «жонглюють» американські та європейські актори, віднедавна з'явилася і в Україні. У червні на сцені «Сузір'я» глядач побачить результат роботи із загадковим методом Майкла Чехова, де активна уява породжує атмосферу та відчуття живої гри. Проте не тільки актори використовують доробок Чехова, але і сама режисер відверто користується режисерським розбором, яким поділився зі світом великий актор та педагог. Перформанс, у якому возз'єдналися «чотири брати» Майкла Чехова: почуття легкості, краси, форми та почуття цілого на сцені театру... Для режисера Алєсі Савченко «Людина у кімнаті» – ювілейна 10-та вистава і перша, поставлена українською мовою. Також у перформансі використовується пластика рук, що стало результатом етюдної роботи разом з актрисою Маріанною Модоло. Кохання, пристрасть, жага до життя – це іноді просто слова. «Людина у кімнаті» відкриває нам екзистенціальний, глибокий світ душі людської, яка просить торкнутися до її «оголених струн».
У 2006 році закінчила Український державний морський технічний університет ім.Адмірала Макарова. З 2005 по 2010 рік працювала в Ленінському районному центрі зайнятості на посаді хореографа, з 2011 по 2013 рік викладала хореографію в Миколаївському коледжі культури і мистецтв. З 2012 року – в колективі Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру. В якості постановника танцювальних і пластичних номерів працювала над багатьма виставами репертуару театру, серед яких: «Учитель танців» Лопе де Вега, «Дракон» Є. Шварца, «Це була не п’ята, а дев’ята …» А.Ніколаї, «Дерева помирають стоячи» А.Касона, «Інкогніто з …» В.Плешака, О.Єрнєва, «Украдене щастя» І.Франка, «Хлопчик Митя і правила дорожнього руху» М.Васильевої, «Трям! Здравствуйте!» С.Козлова, «Попелюшка» за Ш. Перро, «Чарівник Смарагдового міста» М.Васильєвої за Ф.Баумом. Її роботу в якості балетмейстера-постановника відзначило професійне журі ІХ театрального фестивалю «Homo Ludens» (Людина, що грає) – Олена Олександрівна отримала диплом «За кращу хореографію» у виставі «Дракон» Є.Шварца.
Помічник режисера
Народилась 5 серпня 1960 року у Миколаєві. У 1990 році закінчила Миколаївське культурно-освітнє училище. У Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі працює з 2001 року.
Задіяна у виставах театру у якості артистки («Хома Брут vs Саломея» за М.Гоголем – Хвеська, «Труффальдіно, або слуга двох панів» К.Гольдоні – Прачка, «Гарнір
по-французьки» М.Камолєтті – Жінка).
У 2008 році закінчив Одеське театрально-художнє училище. З того ж року – актор Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру. За час роботи створив низку яскравих образів у виставах сучасного та класичного репертуару. Серед них: Рамзес (С.Решетніков «P.S.Блін!»), Пес (М.Ладо «Дуже проста історія»), Кушкіни – батько і син (М.Воронов «Пристрасті по Торчалову»), Семибаб (С.Чверкалюк «Тому що ми пілоти»), Джек Гейбл (К.Людвіг «Примадонни»), Біс (В.Жеребцов «По той бік місяця»), Гейвін Сміт, Джон Сміт (Р.Куні «Тато в павутині»), Лука, Чубуков (А.Чехов «Керівництво для бажаючих одружитися»), Рікаредо (Лопе де Вега «Учитель танців»), Йосип (О.Єрнєв, В.Плешак «Інкогніто з…»), Том (Р.Хоудон «Шикарне весілля, або День бабака»), Інший (А.Касона «Дерева помирають стоячи»), Генріх (Г.Горін «Королівські ігри»), Букі (Е.Кішон «Ну, спасибі тобі…Яшо!»), Генріх (Є.Шварц «Дракон»), Чоловік (О. Гельман «Лавка»), Едмонд Фонтанж (Ж.Летраз «Весела сімейка Фонтанж»), Флоріндо Аретузі (К.Гольдоні «Труффальдіно, або Слуга двох господарів»), Эгьючик («Дванадцята ніч» В.Шекспіра), Петруччіо («Приборкання норовливої» В.Шекспіра), ХХ («Емігранти» С.Мрожека), Менахем («Тев’е-молочник» Г.Горіна), Рибкін, Пуркуа, Нафанаїл, Микола, Пастух («Short/Чехов» П.Гатілова за А.Чеховим), Роберт («Гарнір по-французьки» М.Камолєтті), Він («Сцена на сцені»).
У 2009 році пройшов курси підвищення кваліфікації у Міжнародній літній театральній школі СТД РФ (м.Москва). За виконання ролі Кушкіна С.З. у виставі «Пристрасті по Торчалову» М.Воронова в 2012 році був відзначений дипломом «Краща чоловіча роль другого плану» на театральному фестивалі
«Пані удача» (м.Луганськ). У якості режисера створив виставу «Весела сімейка Фонтанж» Ж.Летраза (сумісно з Павлом Гатіловим), вистави-казки «Кам’яна
квітка» (сумісно з А.Вербецем) та «Пригода Карлсона».
У 2007 році закінчив Миколаївське державне вище училище культури, в 2011- Київський національний університет культури і мистецтв.
У Миколаївському академічному художньому російською драматичному театрі працює з 2010 року (з перервою: з 2012 року по 2015 рік). За період роботи створив ряд яскравих образів у виставах сучасного та класичного репертуару: Н.Думбадзе «Сонячна ніч» – Циклаурі, С.Чверкалюк «Василь Тьоркін» – Василь Тьоркін, С.Чверкалюк «Тому що ми пілоти» – Ларошель, О.Толстой «Цар Федір Іоаннович» – Хворостін, Г.Горін «Верона: ще одна історія кохання» – Антоніо, В. Шекспір «Ромео і Джульєтта» – Паріс, С.Чверкалюк «Снігова королева» – Ворон, А.Касона «Дикун» – Еусеб’є, В.Сігарев «Сім’я вовкулака» – Віктор, Р.Хоудон «Шикарне весілля» – Білл, Л.Герш «Ці вільні метелики» – Дон Бейкер, В.Плешак, О.Єрнєв «Інкогніто з…» – Бобчинський, В.Шекспір «Дванадцята ніч» – Блазень, В.Шекспір «Приборкання норовливої» – Люченціо, Шериф («Продавець дощу» Р.Неша), Джеррі («Що трапилось у зоопарку?» Е.Олбі).
Закінчила Дніпропетровське театральне училище у 1997 році. З того ж року – у трупі Миколаївського художнього російського драматичного театру (нині – академічний). За довгий час роботи створила ряд яскравих ролей у виставах сучасного і класичного репертуару. Серед них: Розаліна («Верона: ще одна історія кохання» Г. Горіна), Діна («Поки вона вмирала» Н. Птушкіної), Амнеріс («Перлина чорна, перлина біла» Н. Птушкіної), Дашка («Дуже проста історія» М. Ладо), Арманда Бежар («Кабала святенників» М. Булгакова), Мері («Папа в павутині» Р. Куні), Гледіс Фостер («Божевільний день, або Одруження Пігдена» Р. Куні), Зяблова («Дядечків сон» за Ф. Достоєвським), Анна Андріївна («Інкогніто з… » за М. Гоголем), Єлизавета («Королівські ігри» Г. Горіна), Іра («Шість страв з однієї курки» Г. Слуцкі), Жаклін («Гарнір по-французьки» М. Камолєтті), Солоха («Коляда в місті N» В. Лози), Голда («Тев’є-молочник» Г. Горіна), Джейн («Суто сімейна справа» Р. Куні)Зовиця («Урок вдовам» Ж.Кокто), Вона («Сцена на сцені»), Жінка у червоному («Кольори» П.Ар’є).
У 2006 році на 6-му Міжнародному театральному фестивалі «Класика сьогодні» Олена Кошова (Варя) та Сергій Чверкалюк (Лопахін) отримали спеціальний диплом «За сценічний дует у виставі «Вишневий сад» А. Чехова».
Кошова О. В. також спробувала себе у режисурі – поставила одноактну комедію Е. де Філіппо «Ризик».
У 2016 році нагороджена відзнакою Миколаївської обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» II ступеня.
У 2017 році була удостоєна почесного звання «Заслужена артистка України».
Закінчила студію «Академія пані Куліси» при Миколаївському українському музично-драматичному театрі у 1995 році і Миколаївську філію Київського національного університету культури і мистецтв у 2002 році.
У Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі працює актрисою з 1997 року. За цей час створила цілий ряд різноманітних образів у виставах: С. Найдьонов «Діти Ванюшина» – Олена; О. Пушкін «Руслан і Людмила» – Людмила; Г. Лессінг «Емілія ГалоттІ» – Графиня Орсіні; М. Воронов «Пристрасті по Торчалову» – Римма; В. Гуркін «Весела вода печалі» – Олександра; А. Чехов «Керівництво для бажаючих одружитися» – Попова; В. Шекспір «Ромео і Джульєтта» – Джульєтта; С. Моем «Вірна дружина» – Констанс; В. Азерніков «Весільний марш» – Люба; С. Решетніков «P.S. Блін» – Ліза; В. Жеребцов «По той бік місяця» – Анна, Катерина; С. Стратіев «Максималіст» – Славка; О. Галін «Конкурс» – Ольга Пухова; Е. Шмітт «Фредерік, або Бульвар злочинів» – Красуня; А. Вербець «Кам’яна квітка» – Господиня; М. Камолєтті «Гарнір по-французьки» – Сюзі; Леся Українка «Лісова пісня» – Русалка Польова; Г. Слуцкі «Шість страв з однієї курки» – Ірина; М. Достоєвський «Дядечків сон» – Зінаїда; П. Кальдерон «З коханням не жартують» – Леонора; Л. Корсунський «Подруга життя» – Ірина; А. Касона «Дерева вмирають стоячи» – Елена; Г. Горін «Тев’є-молочник» – Годл; Р. Куні «Суто сімейна справа» – Розмарі ,Вона («Лавка» О.Гельмана), Зовиця («Урок вдовам» Ж.Кокто), Жінка у червоному («Кольори» П.Ар’є),
У 2004 році закінчив Луганську державну академію культури і мистецтв. В Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі працював актором з 2000 по 2002 рік. Знову поповнив трупу в січні 2017 року. Серед ролей, зіграних у останній період роботи: Томас Мор – «Королівські ігри» Г.Горіна, Степан – «Пристрасті по Торчалову» М.Воронова, Ференц – «Дракон» Є.Шварца, Джордж – «Гарнір по-французьки» М.Камолєтті, Микола, Голова – «Коляда в місті N» В.Лози, Селянин – «Украдене щастя» І.Франка, Брігелла – «Труффальдіно, або Слуга двох панів» К.Гольдоні, Девід – «Суто сімейна справа» Р.Куні, Джеррі – «Що трапилось у зоопарку?» Е.Олбі, Шериф («Продавець дощу» Р.Неша).
У 2010 році закінчила Миколаївське державне вище училище культури. З 2012 року – актриса Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру.
Зіграла Феклу у казці «Сестриця Оленка і братик Іванко» О. Черняк, К. Гілоді, Ворону у «Коті у чоботях» Є. Мурав’йoва, Є. Шашина, Квіточку у «Сніговій королеві» С. Чверкалюка, гнома Вівторка у казці «Білосніжка і сім гномів» Л. Устінова, О. Табакова, Дашку у «Дуже простий історії» М. Ладо, Амелію у мелодрамі «Дерева вмирають стоячи» А. Касона, Хаву у «Тев’є-молочнику» Г. Горіна, Клеретту у комедії «Портрет мадмуазель Таржи» І. Єлагіна, Валентино у «Дванадцятій ночі» В. Шекспіра,Оксана («Гайдамаки» М.Васильєвої за Т.Шевченком),Сіра миша («День народження кота Леопольда» А.Хайта), Дівчина («Моисей» Є.Олійника за І.Франком), Мама («Пригода Карлсона» О.Карай за А.Ліндгрен), Медсестра («Суто сімейна справа» Р.Куні), Королівна («Дванадцять місяців» С.Маршака), Панночка («Хома Брут vs Саломея» за М.Гоголем).
Працює у трупі Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру з березня 2018 року. Серед його ролей: Себастьян («Дванадцята ніч» В. Шекспіра), Клод («Портрет мадмуазель Таржи» І. Єлагіна), Стражник («Урок вдовам» Ж. Кокто), Ребе («Тев’є-молочник» Г. Горіна за Шолом-Алейхемом), Канцлер («Дванадцять місяців» С. Маршака),Принц («100 поцілунків принцеси» за Г.Х.Андерсеном), Інспектор поліції («Хлопчик Мітя і правила дорожнього руху» М.Васильєвої), Траньо («Приборкання норовливої» В.Шекспіра), Майк («Суто сімейна справа» Р.Куні), Він («Сцена на сцені)».
Миколаївський академічний художній російський драматичний театр – найстаріший творчий колектив Миколаївщини. Його історія бере початок з 1922 року. Тоді в Луганську відомим актором і режисером Григорієм Свободіним був створений пересувний драматичний колектив «Шахтарка Донбасу» – перший російський театр України, що виник в післяжовтневий період.
Сьогодні Миколаївський академічний художній російський драматичний театр – стабільно і впевнено працюючий колектив, справжній творчий ансамбль, що успішно вирішує найскладніші творчі завдання, спирається на прекрасні традиції видатних майстрів української сцени, володіє неабияким потенціалом. Щорічно вистави театру відвідує понад 80 тисяч глядачів. Театр швидко і динамічно розвивається в багатьох напрямках і є одним з найбільш успішних і перспективних театрів сучасної Україні. Репертуар складають більше 25 вистав різних жанрів за п’єсами вітчизняних та зарубіжних авторів: «Украдене щастя» та «Мойсей» І.Франка, «Труффальдино, или Слуга двух господ» К.Гольдоні, «Двенадцатая ночь» та «Укрощение строптивой» В.Шекспіра, «Скамейка» О.Гельмана, «Гарнир по-французски» М.Камолєтті, «Веселая семейка Фонтанж» Ж.Летраза, «Станция, или Расписание желаний на завтра» О.Вітра, «Эмигранты» С.Мрожека, «Продавец «дождя» Р.Неша, «Чисто семейное дело» Р.Куні та інші.
У театрі діють три сценічні майданчики: основна сцена, мала і камерна.
У літній період – літній майданчик у сквері театру.