« Homo ferus або сука-любов! »
За мотивами п'єс І. Карпенка-Карого
В смішне, буденне, сповнене іронічної боротьби за виживання життя мешканців сучасного села вривається історія шокуючих стосунків неповнолітньої дівчини Харитини з її хазяїном Герасимом, власником навколишніх земель. Чоловіком, який вчасно зрозумів: для того, щоб вижити, треба бути самотнім вовком – безжальним хижаком.
Чи не тому він так тягнеться до Харитини – дикунки-сироти, якій з самого малечку дивовижним чином не дала померти та виховала собача зграя?..
Чи на це є інша, ще більш шокуюча причина?
Історія від Молодого заснована на реальних подіях, п'єсах І. Карпенка-Карого та розповідається сучасною театральною мовою.
*Homo ferus – «людина здичавіла». Термін, що застосовується до людей з феноменом Мауглі, які зростали серед диких тварин.
Выбирая этот спектакль, я почему-то думала что иду на классическую постановку пьесы Карпенка-Карого, но оказалось что нет. Подача этого произведения довольно специфическая. Спектакль вызывает смешанные чувства, но однозначно оставляет след в памяти. Много эротических сцен, полностью обнаженная девушка, "крепкие словечки"... Сюжет эмоционально очень тяжелый... Финал шокирующий. Но! Чем безумно восхитилась - это игра актеров! Играли бесподобно , выкладывались на все 100! Спасибо!
Режисер Київського Академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра з 2003 року.
Викладач режисури та акторської майстерності Київського Національного університету театру імені Івана Карпенка-Карого з 2005 року.
Художній керівник театру «Театральна майстерня Андрія Білоуса» (А. Бетка) з 2009 року. З 2012 року — Художній керівник Київського академічного Молодого театру.
Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2004).
Історія «Молодого театру» (далі – Молодий), створеного Лесем Курбасом, розпочалася більше ста років тому. Один з найвідоміших театрів України відкрив свій перший сезон 24 вересня 1917 року.
У 1918 році приміщення на Прорізній ремонтують та обладнують для показу вистав самотужки, за власний кошт. Студія має величезний успіх у глядачів та критиків. Згодом вона перетворюється на «Товариство на вірі – Молодий театр». Трупа відмовляється від колегіального керівництва, і на чолі театру стає видатний режисер та педагог – Лесь Степанович Курбас. Він вважав багатожанровість ґрунтом для народження «універсального» актора, а в результаті – нового українського театру. Тогочасне існування Молодого було коротким: революція спричинила у 1919 р. злиття Державного драматичного театру з Молодим театром.
Але й двох років було достатньо, аби зчинити свою «революцію» – творчу, оголосивши війну театральним «штампам», художній безхребетності. Молодий звертався до філософії корифеїв, прагнув піднесення нового театрального мистецтва країни на світовий рівень.
З метою мистецького пошуку та виховання актора нового формату Курбас випускав вистави різних напрямків: від умовно-реалістичного й побутово-психологічного до романтичної комедії.
У 1979 році виник Молодіжний театр, який у 1995 році отримав назву Молодий.
За останні роки збільшилася кількість прем’єр; трупа активно гастролює, бере участь у фестивалях. У приміщення театру, окрім основної та камерної, є мікросцена – майданчик для режисерських та акторських дебютів. Суттєво зріс глядацький інтерес до Молодого.
7 травня 2019 року Молодий театр отримав статус Національного.
Молодий театр – театр для людей, молодих душею!
« Homo ferus або сука-любов! »
