Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Холодна м'ята »
Поруч із смутком завжди знайдеться місце для посмішки, десь близько плачу завжди чекає сміх. Маленьке людське щастя та маленька особиста трагедія тісно переплітаються, створюючи коловорот почуттів, який ми і називаємо життям.
«Холодна м’ята» – проста душевна розмова про прості, але такі важливі для кожного речі: стосунки між людьми, пошуки самих себе, кохання, дружбу, невиразний смуток та великі радощі…
Життя героїв оповідань Григора Тютюнника плине від однієї крайності до іншої, а ми можемо на мить ніби зазирнути у вікно – побачити людину в її сакральний момент переосмислення самої себе – і піти далі, відчуваючи той присмак співпричетності.
Вистава, жанр якої вкладається в формулу «чуттєві оповідання», – обрамлена в стильну та витончену театральну форму ностальгії за нами самими, відвертими, щасливими та нещасними однієї вхопленої миті.
« Каллас »
Драма
« Ніч кохання »
Комедія
« Птаха »
Драма
« Метелики вільні »
Комедія
« Якось воно буде »
Комедія
Знаючи, що у виставу "Холодна м'ята" створено за мотивами оповідань Григора Тютюнника, я спокійно та впевнено йшла на виству, вважаючи що здивувати мене уже не вдасться, адже більшість творів українського письменника прочитала ще за шкільною партою. Та як я помилилася... Віртуозні перевтілення, пісні, мелодії, ритми від яких мурахи по шкірі, досконало вивчені тексти та фантастичне інерпретування - лише мізерна спроба описати те, що я побачила. Малий театр це суміш майстерності, таланту, завзятості, власного бачення сюжету та всього того, що змушує прожити кожну емоцію, кожне слово героїв вистави. А переживати протягом цього "чуттєвого дійства" було чого: і щирої радості, і співчуття, і любові, і сорому. Проблеми, відображені у оповіданнях Григора Тютюнника є актуальними, навіть наболілими. В чому ж приховано справжні цінності, як їх здобути? Відповідь проста: потрібно любити та дбати про все, що оточує: людей, природу, землю. Щасливими нас роблять малесенькі дрібнички: смак груш, що родом з дитинства, ніжні обійми, пройдений плі-о-пліч шлях, посаджені мамою півники та запах м'яти, квітучої холодної м'яти. Відвідайте виставу Малого театру "Холодна м'ята", пориньте у вир емоцій та почуттів, згадайте заради чого варто жити та будьте щасливими!
Вистава за збіркою оповідань Григіра Тютюнника "Холодна м'ята". Життєві твори про кохання, зради, формування сімей та особливості людських стосунків. Яскраво забарвлене особливостями свого періоду. Задля передачі нюансів творів режисер використала і музику, і танцювальні рухи, динамічну зміну і активне використання оформлення сцени. Саундтреком до вистави стали пісні гурту "Один у каное", та навіть звуки тибетської чаші, і всі ці, здавалось би нетрадиційні елементи створюють ідеальне сучасне прочитання твору. До речі, режисер здобула премію «Київська пектораль», у номінації: «Найкращий режисерський дебют», саме за "Холодну м'яту".
З квітня 2009 року грала в Одеському академіческоом українському театрі ім. В. Василька.
У 2011-2013 році – актриса Київського Молодого театру.
З 2014 року – актриса Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
Навчався у Миколаївській художній школі, закінчив Миколаївське вище училище культури, кафедра Образотворчого мистецтва.
У 2009 році був засновником та художником Незалежного Театрального Журналу «Коза».
У 2017 році був півфіналістом міжнародного конкурсу режисури та сценічного дизайну «Ring Award 2017» (м. Грац, Австрія), проект сценографії та костюмів до опери «Дон Паскуале» Г. Доніцетті (режисерська концепція Ю. Журавкова).
У 2006 році вступила до факультету психології і провчилася там два роки. У 2008 році вступила до Київського національного університету ім.І.К.Карпенка-Карого, на курс до Олега Микитовича Шаварського.
По закінченню театрального університета, з 2013 року – актриса Київського Національного академічного Молодого театру.
Народилася в 1995 році.
У Кременчуці Марія навчалася в 26-й школі, займалася народними танцями в ПК «Нафтохімік».
Зараз грає в «Театр GoDo», Українському малому драматичному театрі, театрі ім. Івана Франка, Малому театрі. Працює з 1+1 media, Filmstream та Паноптикумом.
У Фастові, де народився актор, з'явилася одного разу театр-студія «Дзвіночок», керівником якої була Заслужена артистка України Світлана Борисівна Волкова. Максим, закоханий у свою однокласниць і побачивши її у виставі, теж почав займатися у студії театру. Але так захопився цією сферою, що почав пропускати уроки школі, звичайній і музичній, аби не запізнитися на репетацію.
Потім актор вступив в університет Карпенка-Карого і після його закінчення у 2006 році залишився в Києві. Були антрепризи, театр драми і комедії, муніципальний театр «Київ» і ще багато чого не пов'язаного з професією. Крім того, працював на радіо і займався дубляжем. Але потім перейшов працювати до театру Саксаганського у Білій Церкві. Зараз Максим Цедзінський є актором у Малому театрі.
Працює в Драматичному театрі «Студія – Класик», вважаючи основною діяльністю участь в театральному житті міста.
У кіно знімався нечасто – на його рахунку всього 8 фільмів, і всі українські. У першому з них – «Хайтарма» – зіграв солдата з Сибіру. Роль була настільки епізодична, що його навіть не включили в титри.
Надалі з кінокар'єрою все теж не дуже ладилося. Хоча запрошували його в кіно в середньому 2-3 рази на рік, але головними ролями не балували. При цьому режисери довіряли Ярославу різні амплуа. Практично в один і той самий час він грав в одному фільмі злодія, в іншому – слідчого. З 2016 потрапив на знімальний майданчик серіалу «Агенти справедливості» і нарешті отримав стабільну роботу.
Затишок.
Будівля театру зберігає в собі пам'ять про бурхливі історичні події (збудована у 1907 році). Вона встигла побувати хірургічною клінікою, штаб-квартирою Народного Руху, прихистком активістів Революції Гідності… Проте саме Малий театр виявився її істинним призначенням.
Камерність.
В залі всього 50 місць і кожен глядач наче в першому ряду. Почуття, емоції, думки, сенси передаються очі в очі. Тут неможливо фальшивити – ні акторам, ні глядачам!
Втім, театр не обмежується лише залою, а пронизує мистецтвом всю будівлю. В нагоді стає просторе фойє модернового стилю, унікальна тераса (пити каву тут і робити селфі – надзвичайне задоволення!).
Різноманіття.
Репертуар Малого – мозаїка жанрів та напрямків сучасного театру. Поезія і проза, любов і стрілянина, класика і постмодернізм, казка і реальність, шалена напруга і абсолютний релакс. Кожна вистава – окремий світ, окремий настрій, окрема естетика.
Мультикультурність.
Малий намагається інтегрувати театр в загальнокультурний контекст міста та навпаки театралізувати інші види мистецтва. Окрім драматичного театру, Малий – це літературні читання, вечори музики, стенд-ап виступи, виставки образотворчого мистецтва, освітні лекції, майстер-класи, розважально-пізнавальні інтерв'ю-шоу.
Відкритість.
Театр завжди в пошуках нового. Прагне збагатити мову українського театру та відкрити нові імена. Малий театр співпрацює з різними творчими митцями. Щосезону тут відбуваються режисерські та акторські дебюти в рамках програми «Крок за кроком». А закриваючи кожен сезон, проводиться «Пітчинг ідей», де будь-хто може запропонувати свою творчу ідею. Проект-переможець глядацького голосування буде обов'язково втілений з командою Малого.
« Холодна м'ята »
