З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Хочу в Париж
Хочу в Париж
Хочу в Париж
Хочу в Париж
Хочу в Париж
Хочу в Париж
Хочу в Париж
Хочу в Париж
Хочу в Париж
Хочу в Париж
Хочу в Париж

« Хочу в Париж »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

– Я знову хочу в Париж.
– А Ви уже там бували?
– Ні, але я уже колись хотів…

Моновистава за мотивами однойменного оповідання М. Веллера «Хочу в Париж» – це сповнена доброго гумору історія «маленької» радянської людини, з провінційного містечка, котра впродовж всього життя намагалася здійснити свою велику мрію – побувати в Парижі.

Провінційний хлопчик з богом забутого містечка захворів тугою за Батьківщиною. За тією Батьківщиною, котру він вибрав собі сам.

Впродовж півтори години глядачі разом з героєм проживають ціле людське життя, звичайне життя радянської людини.

Школа, ПТУ, армія, технікум, фабрика, одруження, квартира, діти, туга, пияцтво, пенсія… Та у цій сірій буденності у героя є Франція. Мрія про цибулевий суп та жаб’ячі лапки, про єдвабні мережива жіночої білизни та про паризький шик. Про пісні Монтана, Азнавура и Дассена. І, звичайно, про мушкетерську честь, адже з неї усе й починалося. Один за всіх – та всі за одного!

Жанр: моновистава
Тривалість: 1 година 40 хвилин
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Любити, палати та бути таким, як раніше…

« Любити, палати та бути таким, як раніше… »

Творчий вечір
Невтишимі

« Невтишимі »

Поетична вистава
Любов. Наркотики. Шансон.

« Любов. Наркотики. Шансон. »

Нейтральна смуга

« Нейтральна смуга »

Поетична вистава
З тими кого люблю...

« З тими кого люблю... »

Відгуки
Вікторія

Спектакль викликав болючі спогади та жаль, що я (ціла країна ) жили в умовах, що взагалі привели до написання цього спектаклю, коли просте і природнє бажання людини до нового, до відкриття світу, до прекрасного, до смачної іжі та красивого одягу,або просто до відвідин іншого міста, іншої країни- є нездійсненним, неприйнятним, майже злочином. Вистава демонструє нам життя простого хлопця зі звичайного "сірого " провінційного містечка, який на своє нещастя закохався у Париж, французьку культуру та стиль життя. Перед очима глядачів проходить звичайне радянське життя: школа, ПТУ, армія, одруження, народження дітей, 40 років роботи на одному заводі- і все це просякнуте мрією, який не судилося збутися та насмішками над почуттями мрійника. Коли приходить розуміння, що життя минуло, а Париж так і залишився мрією, приходить туга та пияцтво. Проте спектакль має ориганальний фінал. Без спойлерів))) вистава дуже сподобалася, я б її назвала -трагікомедією. Через смішні речі, показана радянська дійсність, яка насправді не була аж такою смішною. Хоча в залі повсяк час лунав сміх,мені було сумно. Раджу всім, хто настольгуї за СРСР та вірить, що то був рай на землі, та для молоді, що вірить таким казочкам. Приміщення в самому центрі Києва, знайти неважко. Приміщення невелике, квитки без місця, тож можна зайняти будь-яке вільне місце.

Марфа

Спочатку було смішно, весело і дуже цікаво... Потім було сумно.. Дуже співпереживала головному герою. Я залишилася вражена і захоплена виставою: "Хочу в Париж!". Вперше в житті бачу, щоб один актор, так геніально відіграв всю виставу... Важко було відвести погляд від сцени... Вистава почалася з того, що маленький хлопчик захопився "Трьома Мушкетерами" і, щоб втекти від холодної і неприємно реальності, створив світ фантазії, де він жив у Парижі... Він весь час віддавався своїм фантазіям, а, тим часом, у реальності у нього були суцільні двійки і тато, важким ременем, карав за надмірне мрійництво...Увляючи цього самотнього, замріяного хлопчика, спочатку було весело, а потім - сумно. Життя впевнено летіло вперед, закручувалося спіраллю життєвих подій, де Париж залишався великою мрією, прихистком, від всіх розчарувань і проблем... На сцені розгорталася важливість кожному, з нас, мріяти. Мріяти про свій Париж... Наближатися до нього, потім - втрачати, розчаровуватися, і знову знаходити... Знову кидатися в обійми своїх мрій і сподівань... Ця надзвичайно жива, енергійна, життєва вистава, сповнена радості і суму, мрій і розчарувань, хвилювань і задоволення - нікого не залишить байдужим. Щиро рекомендую! Вистава підіде людям старшого віку, які родом із радянського союзу. А також всім, хто любить мріяти.

Валерія

проникливо, в деяких містах радісно і іноді сумно, но в цілому вистава добра та чуйна. Історія одного чоловіка та його дитячої мрії, його прагнення та бажання побувати в Парижі. У виставі показано як можно пронести мрію через роки, які перешкоди траплялись на життєвому шляху і якщо омріяне вже майже збилось на при кінці життя, але не сталося- жити далі. недуже велике приміщення зі одним входом у залу для виконавців та глядачів, але завдяки цьому є можливість взаємодії актора та глядача.

Алена

Было смешно, грустно, местами была ностальгия...Ребенком увидим фильм, мальчик стал мечтать о Париже. Ребенок вырос, пошел в ПТУ стал юношей мечту не изменил, потом в армию, женился, родились дети... Перед нами вся жизнь героя до 60 лет, когда его мечта осуществляется и он едет в Париж! Актер играл хорошо, реалистично. Советую романтикам, пожилым людям, семейным парам. спинки стульев очень твердые не выносимо начинает болеть спина(

Олеся

Цікавий досвід моновиставу, вперше. Гарна гра єдиного актора, щира та цікава, зміна ємоцій та героїв, відображена однією людиною. Показано справжність життя та переживань людини. Цікавий нахил людини, вподобання, що супроводжує його все життя, як мрія, суть життя, що надає йому ,,крила". Шкода, що аж вкінці життя то лише здійснюється, а так не було на то часу та можливостей, і що за клопотами життя, ніхто не підтримав головного героя, щоб мрія стала його життям, професією, і жили щасливо, а не ,,тягнули лямку" звичайного, пересічного життя ,,сірої" людини. Раджу тим, кому цікаве життя. Маленьке приміщення. Досить камерно та по-домашньому.

Олександра Всеволодівна

Бажання в Париж буває різне. На хвилиночку і назавжди, на екскурсію і на годинку, службове і швидкоплинне, всерйоз і жартома: "Я знову хочу в Париж. - А що, ви там вже були? - Ні, я вже колись хотів". Моновистава за мотивами однойменного оповідання М. Веллера «Хочу в Париж» – це сповнена доброго гумору історія «пересічноїої» радянської людини, з провінційного містечка, котра впродовж всього життя мріяла і готувалась щоб побувати в Парижі. Всю виставу я знаходилась у захваті, не могла відірватися від перегляду. Настрій одночасно піднесений від гри актора, сумний від спогадів і радість за молодь, що вони цього не мали. Раджу виставу старшому поколінню, щоб згадати молодість. Молоді, варто подивитися цю виставу, краще з бабусями чи дідусями, які пояснять реальні факти. По-перше відчути «особливості» радянської дійсності організації туристичної поїздки за кордон: розподіл путівок тільки профсоюзним комітетом, співбесіда у КГБ (перевірка на лояльність до соціалізму та презирство до капіталізму), придбання одягу для поїздки в кредит, видача державою валюти лише на 40 рублів. Деякі речі молодим будуть не зрозумілі. Бо зараз немає проблеми поїхати за кордон хоч на день, хоч на рік, хоч незавжди.

Ольга

Французькій шансон, французські фільми, уявленість про французську жіночість, присмак м‘якого круасану з запашною кавою... Коли перед початком вистави звучали пісні Джо Дассена, я наче поринула в дитинство. На сцені з‘явився Володимир Голосняк, його щира усмішка , блиск в очах, він наче розкрив свої обійми для всіх глядачів і з‘ явилось уявлення, наче ми всі добрі знайомі. Один актор за допомогою деякіх речей, туфель, підбитих металевою пластиною, стільця, намальованої карти з пам’яткой Парижу, якій він укриввся , спав на ній , катав туди-сюди автобус іграшку. Перед нашими очима пролетіло все життя провінційного жителя-Дмитра Коренкова. Школа, ПТУ, армія, женіть ба, народження дітей, їх свадьби... Одного разу він розуміє, що заощадженні гроші витрачені , роки минають, а мрія , так і не здійснилась. Він починає пиячити, але проходить час і він знов торкається до своєї мрії...та починає чекати. Неперевершена гра актора, яскраве перевтілення та переходи в різний вік.. Поспішайте до вистави, коли з‘явиться така можливість та отримуйте задоволення