Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Хаос. Жінки на межі нервового зриву »
Кажуть, неможливо зрозуміти жіночу логіку. Кажуть: чого хоче жінка – того хоче Бог. Хочете зрозуміти сучасну жінку? Дивіться виставу «Хаос»! Вистава-відкриття, вистава-відвертість, вистава-викриття. Про що? Про сучасних жінок, у кожної з яких є своя історія.
Цілком успішні сучасні дами – психотерапевт, журналіст і вчитель – намагаються розібратися в своєму житті. Причинами їх неврозів стають звільнення, розлучення, діти, різні чоловіки, подружні зради, недолугі начальники, абсурдні чиновники.
Вони досягли 30-річну межу, але до 40 їм ще далеко. Вони досягли впевненого соціального статусу, але їм хочеться все кинути до біса і зайнятися любов'ю.
Вони красиві, але страшно самотні. Як вони знаходять вихід з тупикових ситуацій? Що можуть дозволити собі жінки в житті і на театральній сцені? На всі ці запитання відповідає вистава «Хаос», в якому режисер Максим Голенко поєднав трагедію, комедію і фарс.
Кожен впізнає і типових героїнь великого міста, і типові проблеми. Так що «Хаос» цілком можна назвати посібником для «жінок на межі нервового зриву» ...
Інтриги і кохання, розкіш та бідність, шахрайство і підступність – все те, що оточувало великого музиканта протягом життя. Незвичний погляд на генія. Жінки, які кохали і ненавиділи великого музиканта. Те чого не знав про себе Моцарт. Виставу створено за сприяння Австрійського культурного форуму (Україна, Київ) та Культур контакт (Австрія, Відень).
Казки Маріїнського парку – це прості комедійні історії з лави про звичайних киян – без претензій на менторство. Для всіх, хто любить Київ! Якщо ви хоча б один раз гуляли по старовинному Маріїнському парку, що розкинувся над Дніпром, то напевно зустрічали там дивакуватого чоловіка в старомодному капелюсі. Він або повільно ходить центральною алеєю парку, або сидить на лавочці недалеко від «черепашки». Його можна зустріти в парку в будь-яку погоду кожен день після сьомої вечора. Бачили? Ну, якщо побачите, то обов`язково підійдіть до нього і попросіть розповісти одну з чисельних історій, записаних в його Книзі Казок. Книга – завжди при ньому. Зазвичай, він у доброму гуморі і, напевно, не відмовить вам поділитися однією зі чарівно-звичайних історій. А може, і не однією, а відразу декількома ... Адже в казці – все як у житті, а в житті – все як у Казці. Якщо ж ви дуже-дуже захочете, то ваша Казка, про яку ви мрієте, збудеться!
Три шахрая, рятуючись від переслідування поліції, приходять в будинок до самотньої старенької - «божої кульбабки» Памели Кронки. Їм в голову приходить блискуча думка -застрахувати Памелу, влаштувати їй нещасний випадок і отримати гроші. Але Памела своєю чистотою, вірою в людей і любов'ю до них змушує шахраїв зрозуміти, що гроші в житті - не найголовніше.
Чому кастелянці з Патології встромили в одне місце шестидюймовий шприц і чому безслідно зникли кастелянки з Вухо-Горло-Носа та хірургії? Чому у лікара Бонні є дружина, про яку він нічого не знає? Чому свою коханку він називає то місіс Тейт, то місіс Лессі, а рідну матір кличе кицькою? Чому тут одні пацієнти воскресають з мертвих, а у інших навіть причину смерті зрозуміти не можна - то ДГЛ, то НЛО, то збив автобус? Чому на тлі якихось незрозумілих репетицій з'являється Дивний священик? Чому ім'я «Лессі» тут привласнюють всім видам живої природи - від істеричних дівчат до ідіотських песиків? І чому з'являється підозра, що все це - одна тепла компанія пройдисвітів?
За п’єсою «Дируватий камінь» Миколи Коляди Колишній скрипаль опиняється серед самотніх жінок і швидко зводить з розуму кожну з них, випускаючи на волю пристрасть, яку ці дами стримували занадто довго. Вони прагнуть кохання, вони жартують одна з одною, вони хочуть бути почутими! З цього моменту вони бажають жити тут і зараз. На те, щоб стати по-справжньому молодими, іноді не вистачає всього життя!
В основному було смішно, але місцями не дуже адже декілька сцен були явно з перебільшенням, проте загалом крута вистава. Сучасний світ диктує дуже багато правил: жінка повинна мати чудову кар'єру, щасливу сім'ю, класну фігуру, постійно займатися саморозвитком, бути ідеальною мамою, бути супер-дружиної і ще, ще, ще, ще. В погоні за всим цим, не важко втратити розум та заробити нервовий зрив. Як з цим справитись? та як жити далі, розповідається на прикладі трьох різних історій трьох жінок. Акторки грайли неймовірно! Буже сподобався момент їх постійного перевтілення і різніх героїв! Мені здається, що ця вистава просто ідеально підійде для вечора у дівочій компанії. У ній висвітлено теми та проблеми з якими тим чи іншим чином стикається кожна жінка у повсякденному житті, але завдяки гумористичній подачі все це сприймається легко та цікаво.
Це вистава, яка ідеально підійде для походу с подружками. Вона легка і дуже піднімає настрій. Хоча б в одній з героїнь ви обов'язкого побачите себе, адже це історія про трьох подружок та про їх жіночі проблеми,які знайомі кожній. Акторська гра була на висоті, але це й не дивно, бо на сцені були такі відомі акторки як Кузіна Анна, Кістень Катерина та Біблів Віталіна. На виставу раджу йди тим, хто хоче просто розслабитись, посміятися та гарно провести вечір після роботи. Особисто в мене вистава залишила дуже приємні враження і я можу її порекомендувати для перегляду.
«Хаос» - це комедія про жінок на межі. Прийшовши Ви весело проведете час і посмієтеся. На виставі Вам не дадуть відповіді, як подолати хаос і утримати нервову рівновагу, але покажуть та обіграють знайомі ситуації для будь-якої жінки. Вистава для одноразового перегляду, але варта лише, щоб побачити у ній прекрасних Катерину Кістень, Анну Кузіну та Віталіну Біблів. Кожна з них змінить неймовірну кількість образів за вечір, у кожному з яких будуть органічними.
Вистава проходила у Будинку офіцерів, на диво, людей було дуже багато - вся зала заповнена. Місця для сидіння дуже зручні. Здивувало, що на вході в театр ніхто не перевіряв наявність білетів. В основу сюжету було покладено взаємовідносини та особисті історії трьох найкращих подруг. Розповідалося про їхнє життя, проблеми з родиною, непередбачувані ситуації на роботі. Актори намагалися з усього зробити жарт, деяким глядачам був зрозумілий їх гумор; мені, на жаль - ні. На мій погляд, основний вік глядачів цієї вистави має бути 25+.
Максим Голенко – один із найрезонансніших режисерів України, майстер театрального трешу та епатажу.
З 2006 по 2021 рік створив 45 вистав у професійних державних та недержавних театрах в різних містах України: Миколаїві, Рівному, Коломиї, Івано-Франківську, Луганську, Києві, Харкові та Одесі. А також був запрошений на резиденцію у Theater Magdeburg (Німеччина), де у 2016 році поставив виставу «Вій» за п’єсою Наталії Ворожбит у рамках проєкту «Дикий схід».
З 2016 і донині — головний режисер незалежного «Дикого театру».
Вистави брали участь у фестивалях Гогольфест, «Мельпомена Таврії», «Тернопільські театральні вечори», Фестивалю Молодої режисури, Kiev Theatre Showcase (ETC), «Wild Osten – 2016» (Німеччина), Festival divadiel strednej Európy у Словаччині та отримували відзнаки.
З чотирирічного віку (протягом дванадцяти років) професійно займалася народними та історико-побутовими танцями в Ансамблі народної пісні і танцю «Світанок». Гастролі: міста Італії, Краківський фестиваль у Польщі, ювілейний концерт «80 років Артеку».
З п'яти років навчалася в Музичній школі по класу фортепіано. Закінчила 7 класів.
З 1996 по 1999 р. навчалася в Київському обласному училищі культури на факультеті режисури театралізованих заходів та масових видовищ в майстерні Горбова А.с..
Отримала червоний диплом. Там же брала уроки естрадного вокалу, брала участь в конкурсі «Червона Рута-1999», концертах та ін.
У 2003 році закінчила Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (курс Н. Н. Рушковського).
Професійно займалася класичної хореографією, естрадним вокалом, аргентинським танго, озвучуванням кіно.
З 2003 р. акторка Нового драматичного театру на Печерську.
З вибором акторської професії Віталіні Біблів допомогла шкільна вчителька Інна Пушкарьова. На День вчителя у дев'ятому класі Віталіні доручили зробити пародію на Вєрку Сердючку. Хоч вона сумнівалася, вчителька вірила у її харизматичність.
Після школи Віталіна навчалася в училищі культури. В інтерв'ю театральному критику Олегу Вергелісу акторка зізнається, що завжди хотіла бути клоуном і працювати в цирку. На той час естрадно-циркову освіту можна було отримати тільки в училищі, а Віталіна прагнула здобути вищу освіту. У 2003 році вона закінчила Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого, майстерню Леся Танюка.
У 2003-2004 роках – акторка Київського театру «Вільна сцена». Дебют у кінематографі відбувся 2004 р. у маленькій ролі в серіалі Миколи Каптана "Любов сліпа". У 2003-2008 роках – працює акторкою Київського театру «Ательє 16». З 2008 р. грає у театрі «Золоті ворота». З 2009 року співпрацює з Київським академічним Молодим театром. У 2009 році була названою однією з 20 найкращий акторок України.
Викладає в Київському коледжі культури і мистецтв.
Особливу увагу критики звертають на фільм «Пісня пісень» режисерки Єви Нейман, де Віталіна Біблів зіграла єврейську маму. Стрічка була визнана найкращим фільмом Європи (2012), найкращим фільмом міжнародного і внутрішнього конкурсу Одеського міжнародного кінофестивалю (2015). У 2015 р. Віталіна Біблів стала театральним відкриттям, зігравши роль Слави у виставі С. Жиркова «Сталкери».
У 2016 році була номінована на театральну премію «Київська пектораль» в категорії «Найкраще виконання жіночої ролі другого плану» за роль у виставі «Сталкери»
У 2019 році здобула перемогу в IV театральній премії «Дзеркало сцени» (газета «Дзеркало тижня. Україна») в номінації «Акторська харизма» за роль у виставі «Фрекен Юлія», театр «Золоті ворота».
Батько та мати – інженери, які закінчили Київський політехнічний інститут. Має молодшого брата – Юрія. У дитинстві Ганна три роки займалася фігурним катанням. Завоювала третє місце на юніорському чемпіонаті України з фрістайлу, але у зв'язку з травмою спорт була змушена залишити.
Також навчалася в музичній школі по класу акордеон, але вирішила кинути.
Закінчила Львівський поліграфічний коледж Української академії друкарства за спеціальністю «літературний редактор, журналіст». Були також невдалі спроби вступити до Київського театрального інституту, а також в Москву, але все-таки вдалося вивчитися в театральній студії «Чорний квадрат».
Театральна кар'єра Ганни почалася зі заміни актриси у виставі «Шельменко-денщик» режисера Володимира Оглобліна.
Протягом трьох років працювала в київському театрі «Дах». У перервах між зйомками грає в театрі «Сузір'я».
У червні 2017 прийняла участь в проекті «Class Act: Схід-Захід».
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
Випадково потрапив у сільську самодіяльність. Сподобалось. Одне за другим і закрутилось.
– Яку роль мрієте зіграти?
Конкретної немає.
– Якщо брали участь у телешоу, розкажіть будь ласка
Одного разу був експертом на «Говорить Україна». Більше досвіду не мав.
– Чим любите займатися у вільний час?
Варю пиво
–
ТЕ-АРТ – театральна агенція, яка випускає антрепризні вистави з найкращими і найвідомішими акторами країни. За майже чотири роки роботи було створено 7 вистав, які з неймовірним успіхом збирають аншлагові зали захоплених глядачів. Вистави ТЕ-АРТу відрізняються тим, що за три години на сцені розкриваються дуже важливі питання у житті кожної людини. Разом з тим жодна вистава не схожа на іншу, тому глядач кожного разу, купуючи квиток, точно знає, що це буде незвично та захоплююче.
« Хаос. Жінки на межі нервового зриву »
