Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Хаос. Жінки на межі нервового зриву »
Кажуть, неможливо зрозуміти жіночу логіку. Кажуть: чого хоче жінка – того хоче Бог. Хочете зрозуміти сучасну жінку? Дивіться виставу «Хаос»! Вистава-відкриття, вистава-відвертість, вистава-викриття. Про що? Про сучасних жінок, у кожної з яких є своя історія.
Цілком успішні сучасні дами – психотерапевт, журналіст і вчитель – намагаються розібратися в своєму житті. Причинами їх неврозів стають звільнення, розлучення, діти, різні чоловіки, подружні зради, недолугі начальники, абсурдні чиновники.
Вони досягли 30-річну межу, але до 40 їм ще далеко. Вони досягли впевненого соціального статусу, але їм хочеться все кинути до біса і зайнятися любов'ю.
Вони красиві, але страшно самотні. Як вони знаходять вихід з тупикових ситуацій? Що можуть дозволити собі жінки в житті і на театральній сцені? На всі ці запитання відповідає вистава «Хаос», в якому режисер Максим Голенко поєднав трагедію, комедію і фарс.
Кожен впізнає і типових героїнь великого міста, і типові проблеми. Так що «Хаос» цілком можна назвати посібником для «жінок на межі нервового зриву» ...
Інтриги і кохання, розкіш та бідність, шахрайство і підступність – все те, що оточувало великого музиканта протягом життя. Незвичний погляд на генія. Жінки, які кохали і ненавиділи великого музиканта. Те чого не знав про себе Моцарт. Виставу створено за сприяння Австрійського культурного форуму (Україна, Київ) та Культур контакт (Австрія, Відень).
За п’єсою «Дируватий камінь» Миколи Коляди Колишній скрипаль опиняється серед самотніх жінок і швидко зводить з розуму кожну з них, випускаючи на волю пристрасть, яку ці дами стримували занадто довго. Вони прагнуть кохання, вони жартують одна з одною, вони хочуть бути почутими! З цього моменту вони бажають жити тут і зараз. На те, щоб стати по-справжньому молодими, іноді не вистачає всього життя!
Три шахрая, рятуючись від переслідування поліції, приходять в будинок до самотньої старенької - «божої кульбабки» Памели Кронки. Їм в голову приходить блискуча думка -застрахувати Памелу, влаштувати їй нещасний випадок і отримати гроші. Але Памела своєю чистотою, вірою в людей і любов'ю до них змушує шахраїв зрозуміти, що гроші в житті - не найголовніше.
Казки Маріїнського парку – це прості комедійні історії з лави про звичайних киян – без претензій на менторство. Для всіх, хто любить Київ! Якщо ви хоча б один раз гуляли по старовинному Маріїнському парку, що розкинувся над Дніпром, то напевно зустрічали там дивакуватого чоловіка в старомодному капелюсі. Він або повільно ходить центральною алеєю парку, або сидить на лавочці недалеко від «черепашки». Його можна зустріти в парку в будь-яку погоду кожен день після сьомої вечора. Бачили? Ну, якщо побачите, то обов`язково підійдіть до нього і попросіть розповісти одну з чисельних історій, записаних в його Книзі Казок. Книга – завжди при ньому. Зазвичай, він у доброму гуморі і, напевно, не відмовить вам поділитися однією зі чарівно-звичайних історій. А може, і не однією, а відразу декількома ... Адже в казці – все як у житті, а в житті – все як у Казці. Якщо ж ви дуже-дуже захочете, то ваша Казка, про яку ви мрієте, збудеться!
Чому кастелянці з Патології встромили в одне місце шестидюймовий шприц і чому безслідно зникли кастелянки з Вухо-Горло-Носа та хірургії? Чому у лікара Бонні є дружина, про яку він нічого не знає? Чому свою коханку він називає то місіс Тейт, то місіс Лессі, а рідну матір кличе кицькою? Чому тут одні пацієнти воскресають з мертвих, а у інших навіть причину смерті зрозуміти не можна - то ДГЛ, то НЛО, то збив автобус? Чому на тлі якихось незрозумілих репетицій з'являється Дивний священик? Чому ім'я «Лессі» тут привласнюють всім видам живої природи - від істеричних дівчат до ідіотських песиків? І чому з'являється підозра, що все це - одна тепла компанія пройдисвітів?
В основному було смішно, але місцями не дуже адже декілька сцен були явно з перебільшенням, проте загалом крута вистава. Сучасний світ диктує дуже багато правил: жінка повинна мати чудову кар'єру, щасливу сім'ю, класну фігуру, постійно займатися саморозвитком, бути ідеальною мамою, бути супер-дружиної і ще, ще, ще, ще. В погоні за всим цим, не важко втратити розум та заробити нервовий зрив. Як з цим справитись? та як жити далі, розповідається на прикладі трьох різних історій трьох жінок. Акторки грайли неймовірно! Буже сподобався момент їх постійного перевтілення і різніх героїв! Мені здається, що ця вистава просто ідеально підійде для вечора у дівочій компанії. У ній висвітлено теми та проблеми з якими тим чи іншим чином стикається кожна жінка у повсякденному житті, але завдяки гумористичній подачі все це сприймається легко та цікаво.
Це вистава, яка ідеально підійде для походу с подружками. Вона легка і дуже піднімає настрій. Хоча б в одній з героїнь ви обов'язкого побачите себе, адже це історія про трьох подружок та про їх жіночі проблеми,які знайомі кожній. Акторська гра була на висоті, але це й не дивно, бо на сцені були такі відомі акторки як Кузіна Анна, Кістень Катерина та Біблів Віталіна. На виставу раджу йди тим, хто хоче просто розслабитись, посміятися та гарно провести вечір після роботи. Особисто в мене вистава залишила дуже приємні враження і я можу її порекомендувати для перегляду.
«Хаос» - це комедія про жінок на межі. Прийшовши Ви весело проведете час і посмієтеся. На виставі Вам не дадуть відповіді, як подолати хаос і утримати нервову рівновагу, але покажуть та обіграють знайомі ситуації для будь-якої жінки. Вистава для одноразового перегляду, але варта лише, щоб побачити у ній прекрасних Катерину Кістень, Анну Кузіну та Віталіну Біблів. Кожна з них змінить неймовірну кількість образів за вечір, у кожному з яких будуть органічними.
Вистава проходила у Будинку офіцерів, на диво, людей було дуже багато - вся зала заповнена. Місця для сидіння дуже зручні. Здивувало, що на вході в театр ніхто не перевіряв наявність білетів. В основу сюжету було покладено взаємовідносини та особисті історії трьох найкращих подруг. Розповідалося про їхнє життя, проблеми з родиною, непередбачувані ситуації на роботі. Актори намагалися з усього зробити жарт, деяким глядачам був зрозумілий їх гумор; мені, на жаль - ні. На мій погляд, основний вік глядачів цієї вистави має бути 25+.
Максим Голенко – один із найрезонансніших режисерів України, майстер театрального трешу та епатажу.
З 2006 по 2021 рік створив 45 вистав у професійних державних та недержавних театрах в різних містах України: Миколаїві, Рівному, Коломиї, Івано-Франківську, Луганську, Києві, Харкові та Одесі. А також був запрошений на резиденцію у Theater Magdeburg (Німеччина), де у 2016 році поставив виставу «Вій» за п’єсою Наталії Ворожбит у рамках проєкту «Дикий схід».
З 2016 і донині — головний режисер незалежного «Дикого театру».
Вистави брали участь у фестивалях Гогольфест, «Мельпомена Таврії», «Тернопільські театральні вечори», Фестивалю Молодої режисури, Kiev Theatre Showcase (ETC), «Wild Osten – 2016» (Німеччина), Festival divadiel strednej Európy у Словаччині та отримували відзнаки.
З чотирирічного віку (протягом дванадцяти років) професійно займалася народними та історико-побутовими танцями в Ансамблі народної пісні і танцю «Світанок». Гастролі: міста Італії, Краківський фестиваль у Польщі, ювілейний концерт «80 років Артеку».
З п'яти років навчалася в Музичній школі по класу фортепіано. Закінчила 7 класів.
З 1996 по 1999 р. навчалася в Київському обласному училищі культури на факультеті режисури театралізованих заходів та масових видовищ в майстерні Горбова А.с..
Отримала червоний диплом. Там же брала уроки естрадного вокалу, брала участь в конкурсі «Червона Рута-1999», концертах та ін.
У 2003 році закінчила Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (курс Н. Н. Рушковського).
Професійно займалася класичної хореографією, естрадним вокалом, аргентинським танго, озвучуванням кіно.
З 2003 р. акторка Нового драматичного театру на Печерську.
З вибором акторської професії Віталіні Біблів допомогла шкільна вчителька Інна Пушкарьова. На День вчителя у дев'ятому класі Віталіні доручили зробити пародію на Вєрку Сердючку. Хоч вона сумнівалася, вчителька вірила у її харизматичність.
Після школи Віталіна навчалася в училищі культури. В інтерв'ю театральному критику Олегу Вергелісу акторка зізнається, що завжди хотіла бути клоуном і працювати в цирку. На той час естрадно-циркову освіту можна було отримати тільки в училищі, а Віталіна прагнула здобути вищу освіту. У 2003 році вона закінчила Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого, майстерню Леся Танюка.
У 2003-2004 роках – акторка Київського театру «Вільна сцена». Дебют у кінематографі відбувся 2004 р. у маленькій ролі в серіалі Миколи Каптана "Любов сліпа". У 2003-2008 роках – працює акторкою Київського театру «Ательє 16». З 2008 р. грає у театрі «Золоті ворота». З 2009 року співпрацює з Київським академічним Молодим театром. У 2009 році була названою однією з 20 найкращий акторок України.
Викладає в Київському коледжі культури і мистецтв.
Особливу увагу критики звертають на фільм «Пісня пісень» режисерки Єви Нейман, де Віталіна Біблів зіграла єврейську маму. Стрічка була визнана найкращим фільмом Європи (2012), найкращим фільмом міжнародного і внутрішнього конкурсу Одеського міжнародного кінофестивалю (2015). У 2015 р. Віталіна Біблів стала театральним відкриттям, зігравши роль Слави у виставі С. Жиркова «Сталкери».
У 2016 році була номінована на театральну премію «Київська пектораль» в категорії «Найкраще виконання жіночої ролі другого плану» за роль у виставі «Сталкери»
У 2019 році здобула перемогу в IV театральній премії «Дзеркало сцени» (газета «Дзеркало тижня. Україна») в номінації «Акторська харизма» за роль у виставі «Фрекен Юлія», театр «Золоті ворота».
Батько та мати – інженери, які закінчили Київський політехнічний інститут. Має молодшого брата – Юрія. У дитинстві Ганна три роки займалася фігурним катанням. Завоювала третє місце на юніорському чемпіонаті України з фрістайлу, але у зв'язку з травмою спорт була змушена залишити.
Також навчалася в музичній школі по класу акордеон, але вирішила кинути.
Закінчила Львівський поліграфічний коледж Української академії друкарства за спеціальністю «літературний редактор, журналіст». Були також невдалі спроби вступити до Київського театрального інституту, а також в Москву, але все-таки вдалося вивчитися в театральній студії «Чорний квадрат».
Театральна кар'єра Ганни почалася зі заміни актриси у виставі «Шельменко-денщик» режисера Володимира Оглобліна.
Протягом трьох років працювала в київському театрі «Дах». У перервах між зйомками грає в театрі «Сузір'я».
У червні 2017 прийняла участь в проекті «Class Act: Схід-Захід».
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
Випадково потрапив у сільську самодіяльність. Сподобалось. Одне за другим і закрутилось.
– Яку роль мрієте зіграти?
Конкретної немає.
– Якщо брали участь у телешоу, розкажіть будь ласка
Одного разу був експертом на «Говорить Україна». Більше досвіду не мав.
– Чим любите займатися у вільний час?
Варю пиво
–
ТЕ-АРТ – театральна агенція, яка випускає антрепризні вистави з найкращими і найвідомішими акторами країни. За майже чотири роки роботи було створено 7 вистав, які з неймовірним успіхом збирають аншлагові зали захоплених глядачів. Вистави ТЕ-АРТу відрізняються тим, що за три години на сцені розкриваються дуже важливі питання у житті кожної людини. Разом з тим жодна вистава не схожа на іншу, тому глядач кожного разу, купуючи квиток, точно знає, що це буде незвично та захоплююче.
« Хаос. Жінки на межі нервового зриву »
