« Ігри вовків бальзаківського віку »
Вистава презентує парадоксальний погляд на знакову постать літератури, чиє життя і творчість тісно пов’язані з Україною. Історія кохання Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської стала легендою. «Нерозгадана чужоземка», «кохана вовчиця», одне слово, фатальна жінка… Оригінальну версію кульмінації цього роману і презентує вистава. Оноре де Бальзак поєднав у собі дивовижні контрасти - був романтиком і сатириком, мудрецем і блазнем. Діється в Україні, але вистава презентує ще й мультикультурне розмаїття Європи. Образ шагреневої шкіри втілюється у долі самого Бальзака, а здійснення бажань обертається трагіфарсом для кожного героя, які слідують вовчим законам у боротьбі за свою волю. Вони перетворюють світ у театр, документальність поєднується з фантазією, а трагічне відтінює гра та іронія. П’єса одержала І місце на фестивалі Тиждень сучасної української драматургії.
Сподобалось: ідея п'єси «Оноре, а де Бальзак?» Олега Миколайчука, Неди Нежданої, гра Катерини Левіної! Не сподобалось: музичний супровід, якість самого "звуку" (рипіло, скрипіло, перепади), актори робили помилки у наголосах в словах.
Сподобалося гра 2 персонажів- доктора та Евеліни. Сподобався чорний одяг на темному фоні. Це як на мій погляд додало чіткості образам. Момент, коли усім персонажам було знято маски перед виставою - символічно. Але чогось дуже не вистачало. І закінчилось все неочікувано, незакінчено.
Сподобалась сюжетна лінія, гра акторів, постановка в цілому.
Вистава «Ігри вовків бальзаківського віку», нажаль, мене розчарувала. Незважаючи, що вона відбувалася тільки 75 хв, події розвивалися повільно, постать французького драматурга Оноре де Бальзак та його роман з Евеліною Ганською не були повністю розкриті. Як на мене, виставу "спасала" добре підібрана музика. Після вистави вражень якими б хотілося поділитись чи переосмислити не було. Можливо, це повязано із тим що в першу чергу сприймаю Оноре де Бальзака як людину, яка внесла значний вклад в світову літературу, та очікувула підтвердження цього факту, а в п'єсі, здебільшого, висвітлюється його темна сторона.
Працював у Центрі сучасної експериментальної драматургії А.Дяченка, театрі Бенефіс, Національному театрі імені І. Франка, театральній майстерні Сузір'я, Київському Камерному театрі, НЦТМ імені Леся Курбаса, Муніципальному театрі «Київ», а також здійснював постановки у Луганську, Одесі, Москві (Росія), Штіпі (Македонія).
Олександр є співавтором сценарію і режисером фільму «Сентиментальне полювання за тінню» (студія «Grok», Київ, премія за кращу жіночу роль на кінофестивалі в Мінську). Також він один із сценаристів 10-серійного серіалу «Заручники землі і неба» (Україна-Ірак). Виконував ролі у кіно і телефільмах, театральних і радіопостановках. Був сценаристом і постановником концертів, вуличних дійств.
Працював головним режисером радіоканалу «Культура». Засновник всеукраїнського конкурсу радіоп’єс. Один із засновників театру МІСТ. Здійснив понад 30 вистав.
Викладав у Києво-Могилянському колегіумі, НАКККІМ, театральній школі МІСТ, здійснював майстер-класи з режисури, драматургії, акторської майстерності, риторики.
Автор віршів, сценаріїв, інсценізацій, п’єс. Твори публікувалися в журналі «Дніпро», альманасі «Сучасна українська драматургія», антологіях «Потойбіч паузи», «13 сучасних українських п’єс», журналах «Сучасна драма» (Вірменія) і «Діалог» (Польща), альманасі «Меркуріан» (США), антології новітньої української драми в Македонії.
Його п'єси перекладалися російською, польською, сербською, македонською, вірменською, англійською, французькою мовами. Сценічні читання п’єс здійснювалися в Любліні (Польща), Парижі (Франція), Чикаго (США), Белграді (Сербія).
Його постановки за творами здійснювалися в Україні (Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ та інші), а також у РФ, Грузії, Словаччині, Польщі. Лауреат і переможець численних всеукраїнських та міжнародних фестивалів і конкурсів в Україні (Київ, Одеса, Кривий Ріг, Харків, Краматорськ, Дніпропетровськ, Кременчук, Івано-Франківськ), а також закордоном (РФ, Білорусь, Польща, Литва, Франція). Зокрема одержав І місце на Фестивалі сучасної української драматургії (режисура, Київ). Володар Президентського гранту для молодих митців України (постановка вистави «Адвокат Мартіан» Лесі Українки в Національному театрі імені І.Франка).
Лауреат фестивалю «Оберіг», конкурсу Молодих поетичних талантів. Одержав ІІ премію за п’єсу «Сліди вчорашнього піску» на Бієнале актуальних мистецтв.
П’єса «Ніч вовків» стала лауреатом конкурсу «Коронація слова», а спільно з п’єсою «Лабіринт» – переможцем мережі театрального перекладу Євродрама. П’єса «Сезон полювання на мисливців» включена до каталогу кращих п'єс Європи ETC (Європейська театральна конвенція).
Народилася 11 червня.
Працювала телеведучою в «UA: Харків».
Керівник театральної студії в «Indigo Education».
Театр-студія МІСТ (молодіжний інтерактивний сучасний театр) створений в жовтні 2005 року групою однодумців. МІСТ асоціюється передусім із переходом – на інший берег, іншу територію, незнану, незвідану. Водночас це знак єднання – між митцями і публікою, режисерами і драматургами, між поколіннями...
Театр названий «сучасним» перш за все в європейському розумінні – як театр сучасної драматургії, української й іноземної. Натомість театри, що мають у своїх пріоритетах нову драму, успішно існують в інших країнах. Під «сучасною» драматургією МІСТ розуміє не просто і не стільки п'єси, які зображують сучасність, а, передусім, твори пошукові, адекватні подиху часу. МІСТ розуміє сучасний театр, як той, що відчуває з болем чи радістю свій час і свій народ. Тому невипадкова й назва «інтерактивний», тобто такий, який існує із своєю публікою у взаємозалежному відкритому процесі спілкування...
МІСТ творить живий театр, який не боїться пошуку і відкритий до інакшої мови нової публіки. Саме тому театр називається ще й «молодіжним» і за віком акторів та режисерів, і за орієнтацією на публіку.
Окрім того, при театрі відкрита театральна студія. Завдання студії – виховати «розумного арлекіна» – актора, який досконало володіє своїм тілом (як образним інструментом), голосом та уявою. Для цього застосовуєються різні методики і акторські тренінги – від традиційних до новітніх. Але в студії вихованець не обмежується лише навчанням акторської майстерності. Завдяки заняттям з основ теорії та практики драматургії, актори призвичаюються до того, що літературна основа – не закостеніла догма, якій можна слідувати, чи яку потрібно ламати, а вільна територія живого творчого процесу.
Нашою метою є введення театру до загальнокультурного процесу України, бо сьогодні більшість театрів не співвідносять себе з загально-мистецьким простором, а зосереджуються на вузькофахових задачах. Саме тому дуже важливою є підтримка і співпраця з Незалежним видавництвом «Смолоскип», що став сьогодні літературним центром для мистецької молоді всієї України. Театр-студія МІСТ також відкритий до спільних проектів із митцями та мистецькими організаціями України і зарубіжжя.
« Ігри вовків бальзаківського віку »
