З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Гра життя

« Гра життя »

14 (1)
Вистава має вікове обмеження
3.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Театр починався як містерія. Магічний акт налаштування особистих, побутових і соціальних процесів. Існування на межі надпобутового стану та непізнаної реальності. Потім сталося розділення учасників на акторів та глядачів.

Чи приходило вам на думку, що глядач і є справжнім автором вистави, яку він бачить скрізь призму свого життя у виставі, яку йому показують на сцені?

В проекті «Глядач і є автор» ми знову відмовляємось від ставшим вже традиційним розділення театрального простору на «сцену» та «глядацьку залу». Та пропонуємо іншу його структуру, в якій глядач може обрати будь-яке місце або, навіть, приєднатись до будь-якої дії за власним бажанням.

Глядач тепер перетворюється на повноцінного учасника – а́ктора. Він може вільно пересуватись містеріальним майданчиком. Ініціювати чи припиняти будь-яку дію у заданих форматом проекту межах, а також взаємодіяти з іншими а́кторами.

Чи обов'язково діяти? Чи є можливість просто подивитись?

Звісно є. Спостерігати у містеріальному театрі – це основна дія. Спостерігати свої внутрішні почуття, тонко відчувати інших акторів, загальне поле містерії. Приєднуватись тільки за власним відчуттям доречності моменту.

Дія відбувається одночасно у кількох зонах. Кожен окремий «глядацький» експіріенс у такому випадку звісно буде відрізнятись від інших. Це і є гра життя.

Жанр: містерія
Тривалість: 1 година 40 хвилин
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Перформанс плейбек-театру «Под зонтом»

« Перформанс плейбек-театру «Под зонтом» »

Проблема в кубі

« Проблема в кубі »

Інтерактивна вистава
Прекрасний звір у серці

« Прекрасний звір у серці »

Моновистава
Наше містечко

« Наше містечко »

Відгуки
Олександра

Гра життя - містеріальне акторсько-глядацьке співіснування. Так це дійство охарактеризував його режисер Євген Лапін. Театр імпровізації: побачити себе збоку. Плейбек-театр виник у 1975 році у США. 15 років тому театр імпровізації з'явився в Україні. Університет ефективного розвитку, випускником якого є режисер, вивчає методи психонетичної практики: тобто практики витягування на поверхню тих психічних функцій, які ми маємо у зародковому стані та які не працюють. Як навчитися управлінню своєю свідомістю, а саме управлінню власним життєвим простором, поведінкою (взаємодією з іншими людьми), тілом (психофізичним/психосоматичним станом. Одним із методів є театральна практика, коли людина разділяється на спостерігача та діючу особу. Сцена відсутня. Дійство відбувається у просторі розділеному на 7зон лише місцем (стільцем та листком з інструкцією щодо рекомендованих дій) та спільним подіумом для композиції предметів різних речей, яку буде змінювати кожний учасник і яка на третьому етапі має об’єднати усіх. Було визначено 6 островів (стілеців): 01. Скульптура 02. Сам собі режисер 03. Уявні предмети 04. Хто на проводі? 05. Історія з життя 06. Придумати хокку Учасники самі вибирають чи спостерігати чи грати, вільно підключатися та виходити з гри, порушувати інструкцію чи ні. Скульптура: нееобходно завмерти в любій позі принаймні на хвилину. Потім змінити щось змінити в композиції предметів. Сам собі режисер: свої дії попередньо називати. Уявні предмети: пантоміма про якусь дію, наприклад малювання картини. Хто на проводі? Розмовляти по мобільному з уявним співрозмовником не пов’язаними фразами. Історія з життя: розповісти реальнукоротку історію зі свого життя. Придумати хокку-японский вірш з трьох рядків (перший та третій містять па п’ять складів, другий –сім) змістовного тексту. Учасники переміщаються довільно по островам на яких вільний стілець. Усі діють вільно, незалежно та одночасно. Містерія!!! Навіщо це нам потрібно. Сучасне суспільство потребує швидкого прийняття колективних рішень. Такі вміння в першу чергу необхідні молоді для участі в наукових групах та групах прийняття управлінських рішень. Такі вміння необхідні усім членам сучасного суспільства, коли на безперервних виборах та референдумах треба приймати особисте рішення. Як не піддатися негативному впливу політичної реклами та пропаганди та не зрадити власних інтересів. Коли рішення (як в особистому так і суспільному житті) необхідно приймати швидко. Життя зараз таке!!!

Анна О.

У Центрі Леся Курбаса можна знайти багато креативних та цікавих вистав. Але те, з чим я зіштовхнулася під час містеріального акторсько-глядацького співіснування Гра життя важко назвати виставою. Та це в жодному разі не говорить, що "театрали" мають оминати їі. Ні, навпаки. Думаю кожна людина, яка стверджує, що любить театр, яка вважає себе обізнаною в цій сфері просто зобов'язана побувати учасником цього проекту щоб ще краще розуміти акторів, які радують нас своєю грою. Фішка цьої "вистави" в тому, що немає сценарія та розподілу ролей. Є лише декорації, реквізит, звуки (дзвіночків, чаш та труби що навіює медитативний настрій), чіткі інструкції для кожного "острівця" та досвідчені актори-наставники, які задають настрою всім присутнім. А далі - все залежить від ваших ідеї, креативності або взагалі бажання приєднатися до процесу. І от ви уже з серйозним виглядом фарбуєте губи ручкою (завдання зобразити одні річ іншою), або з перекошеним обличчям зависли на драбині (завдання утримання положення) або гучно сваритеся по уявному телефону. І, мушу визнати, це, з першого погляду, дивакувате зборище людей дійсно полонить. Ви починаєте поринати в ситуаціі і припиняєте реагувати на навколишнє оточення. Цікаво було помітити фокусування уваги на сцені під час якої ви припиняєте навіть чути шум дитячих схлипів та белькотіння (адже до залу можна брати навіть маленьких діток і вони цілком органічно вільються у творчий процес). Думаю відвідування "Гри життя" буде доречним навіть для тімбілдингів чи курсів саморозвитку. Бо виконуючи завдання, ви розкриваєте власну душу, розширюєте власні рамки дозволеного.

Наталя

це не ви в театрі. це навіть не театр в вас! тут ви і є ТЕАТР! Я так до кінця і не зрозуміла - хто був професійними акторами. Глядачі не те, щоб приймали безпосередню участь у "виставі". Глядачі самі і створювали цю "виставу". Сюжету, як такого теж нема - все створюється спонтанно, поступово. певний час пішов на те, щоб "глядачі" зрозуміли, що їм треба діяти. Ніякого примусу нема, але поступово ти розумієш, що щось в цій дії без тебе не так. бо пасивний глядач стає і не зайвим елементом, але випадає з усього "сюжету".