Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Голос тихої безодні »
Ви раптом відчули, що можете літати – як уві сні… Але щось вам заважає. Що? Затамоване неможливе кохання? Страшний біль утрати? Гріх провини? Страх смерті? Двобій вовка і птаха? Пошук найдорожчого? Чи може безодня – яка розростається навколо і в тобі? Голод, репресії, втечі… Пам’ять про минуле живе у серці і спалює твої крила, але вони все одно проростають у тривожне майбутнє. Коли приховане і забуте перетворюється у фатальне сучасне…
« Цвєтаєва + Пастернак »
« Місце зустрічі – Париж… »
Драма
« Шепіт підсвідомості... Сни... »
« Методи виховання малих засранців »
« Мать його »
Трагікомедія
Було сумно, страшно. І з першої секунди охопило напруження яке невідпускало до останніх секунд. І я немогла відірватися від перегляду. Було відчуття збентеженості. Тому що я була враження самою виставою, але на серці осів осад від усвідомлення страшної історії народу. Діячам історія була вистава дуже цікавою. Думаю що кожному Українцю було б цікаво. Мені сподобалось що актриса невиходила за сцену під час вистави і не ходила по всій сцені. Що не було багато різних реквізитів. Була тільки вона і один реквізит. Було відчуття що ніби вона прийшла з тих років голодомору і розказувала свою страшну історію. Я повірила їй. Я бачила, чула і розуміла її. Актрисі вдалось повністю перевтілитись та передати увесь образ. Просто неймовірна вистава.
Історія найстаршої доньки великої сім'ї часів голодомору. Вистава - розповідь від 1 особи про переживання та події: розстріл батька, смерть матері, голод. Вистава для людей які дуже цінують українську історію в переймаються історичними подіями років Голодомору. Для будь-кого з метою поглиблення та розуміння історичного згаданого проміжку. Приміщення в гарному стані, велике, світле, гарно оформлене.
Тема вистави була емоційно важкою, дивитись її і залишатись десь осторонь - було неможливо. Настрій задумливий. Є над чим подумати опісля. Вперше була на моновиставі, очікувала більш зворушливу історію. Загалом було цікаво, але "не зачепило". Акторка грала досить добре. Зуміти втримати увагу глядачів впродовж години - велика майстерність. Було помітно, що акторка повністю перейнялась цією історією. Вистава підійде, можливо для людей, які працюють у сфері літератури, історії, цікавляться психологією. Дуже привітні працівники, усміхнені і ввічливі, завжди раді допомогти і підказати. В залі було досить прохолодно, залишати речі в гардеробі точно не варіант.
Драматичні події 1932(33) років на Україні, історія сім'ї через призму бачення героїні. Одна актриса зуміла передати кілька образів,її гра сповнена драматизму, заслуговує поваги та захоплення. Спочатку було відчуття нерозуміння суті, далі гра тримала в напрузі,50 хв промайнуло дуже швидко. Гра зворушлива, але деякі моменти звучали трохи різко. Театр у чудовому приміщенні, пристосованому під дитячий театр, досить затишно, проте в залі холодно.
Режисер, історик театру, театральний критик, етнограф. Кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України. Закінчила театрознавчий факультет Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії(тепер Санкт – Петербург,1992р.).
Працює на посаді старшого наукового співробітника відділу мистецтв Інституту народознавства Національної академії наук України(Львів).
Автор наукових монографій: «Театральні елементи в традиційній обрядовості українців Карпат кінця XIX - початку XX століть.(Київ. 1993). «Театральна юність Леся Курбаса»(Львів. 1993). Монографія «Лідія Данильчук: дорога до себе» (Вроцлав,Польща. 2015).
В 1995 році разом з акторкою Лідією Данильчук створили в місті Львові Незалежну Творчу Майстерню «Театр у кошику» . Ірина Волицька є художнім керівником і режисером цього театру. Поставила 13 вистав, з української, зарубіжної і сучасної драматургії: Іван Франко, Тарас Шевченко, Леся Українка, Вільям Шекспір, Матей Вішнєк, Єжен Йонеско, Есхіл. Вистави театру часто беруть участь в Міжнародних театральних фестивалях і отримали добрі відгуки української і зарубіжної театральної критики.
В 1978р. закінчила Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого акторський курс нар.арт. України , професора Ірини Олександрівни Молостової. З 1978р. по 1990 р. працювала в Одеському українському театрі ім. Жовтневої революції. За цей період роботи зіграла чимало яскравих головних ролей з української
класики, сучасної драматургії . за що була нагороджена преміями СТД України. Цікаві акторські роботи створені акторкою в телевізійних виставах на Одеському телебаченні .Лідія Данильчук належить до унікальних акторок українського театру. Діапазон зіграних нею ролей надзвичайно широкий. Це актриса виразно драматичного, навіть трагедійного обдарування, якій, разом з тим, притаманні риси характерного і комедійного плану та інтелектуальне осмислення кожної ролі. Образи, створені у виставах «Театру у кошику», відзначаються експериментальністю, новаторством, внутрішньою експресією, оригінальним пластичним виявом і яскравою естетичною формою. Особливо значущими роботами Л. Данильчук є ролі на матеріалі української класики, де найбільше проявилася національна самобутність актриси, модерність інтерпретації та переосмилення традицій. Мистецтво Л. Данильчук глибоке національне за своєю суттю і сучасне за естетичним виразом. Воно щоразу викликає резонанс як у вітчизняній, так і зарубіжній пресі, досліджується науковцями-театрознавцями. Високий рівень майстерності актриси, а також її громадянську позицію засвідчують численні нагороди на престижних європейських фестивалях.
«Театр у кошику» був створений в 1997 році режисером Іриною Волицькою та актрисою Лідією Данильчук як незалежне, некомерційне творче об’єднання, що протягом 7-ми років існував на власному ентузіазмі без жодної державної підтримки. З 2004 по 2012 рік стає творчою майстернею Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса.
На сьогодні є Громадською Організацією Творча Майстерня «Театр у кошику» в місті Львові. Театр не має свого приміщення і показує свої вистави на різних театральних площадках, музеях, галереях і на театральних фестивалях.
Творча майстерня «Театр у кошику» постав з потреби духовної, культурної, національної самоідентифікації на стикові модерністських та постмодерністських естетичних засад. Це свого роду унікальний театр, який займає елітарну нішу в культурному просторі України.
Творча майстерня проводить дослідження у сфері театрального знаку, символу, метафори, вибудовуючи власні, самобутні засоби сценічної виразності та експресії.
Ірина Волицька-Зубко – режисер «Театру у кошику», заслужений діяч мистецтв України, театрознавець, кандидат наук, лауреатка театральної премії ім. Леся Курбаса та львівської обласної премії ім. Бориса Романицького. театральної премії «Бронек». Закінчила Інститут театру, музики і кінематографії в Санкт-Петербурзі.
Лідія Данильчук – акторка «Театру у кошику», заслужена артистка України, лауреатка театральної премії ім. Івана Котляревського та львівської обласної премії ім. Бориса Романицького, театральної премії «Бронек». Освіту отримала в Театральному інституті ім. Карпенка-Карого(акторський курс нар. арт. України Ірини Молостової). Працювала в Одеському музично-драматичному театрі ім. В.Василька в Театрі ім. Леся Курбаса у Львові.
« Голос тихої безодні »
