« Глядачі на виставу не допускаються »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.2

Під час будь-якої вистави за лаштунками відбувається свій «спектакль», який завжди залишається невідомою таємницею, адже на цю виставу глядачі не допускаються... Театральне життя на сцені і реальне життя за кулісами - подібна «подвійна гра», цілком по-шекспірівськи, дозволяє поглянути на театр, як на життя, і на життя, як на театр.

Жанр: комедія
Тривалість: 3 години 20 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Міс Клакет, вона ж Дотті Отлі
Неоніла Білецька
Світлана Золотько
Роджер Трамплімен, він же Гарі Лежен
Костянтин Костишин
Вікі, вона ж Брук Аштон
Наталія Циганенко
Філіп Брент, він же Шейх, він же Фредерік Феллоуз
Валентин Томусяк
Флавія Брент, вона ж Белінда Блеяр
Алла Масленнікова
Грабіжник, він же Селздон Моуврей
Юрій Литвин
Ллойд Даллас – режисер
Лев Сомов
Сергій Кияшко
Поппі Нортон – помічник режисера
Оксана Архангельська
Анастасія Карпенко
Тім Олгуді – робітник сцени
Сергій Петько
Олександр Комаренко
Автор музичного оформлення
Автор музичного оформлення
Сценограф
Художниця по костюмах
Художниця з освітлення
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Розпусник
Радість сердешна, або Кепка з карасями
У Києві, на Подолі... або Гдє Ві сохнітє бєльйо?
Розстріляні Від(ро)дження
Витівки янголів
Відгуки
Єлизавета Г.

Майже усю виставу був позивтивний настрій, у виставі було дуже багато гумору, сміявся увесь зал. Протягом усієї вистави з інтересом очікуєш, чим все закінчиться. Настрій після перегляду вистави був піднесений та чудовий. Жарти та гумор у вистав вдлаися на всі 100%. Це мистецтво вищого рівня, коли актори вміють та не бояться сміятися самі над собою, здатні до самоіронії та самосарказму. Глядачі дійсно побачили у цій виставі усі нутрощі театру - і ззовні і всередині - і як проходять генеральні прогони, і що відбувається на зворотньому боці сцени, там, за лаштунками, і як потім відіграють виставу, коли щось пішло не так, але шоу має продовжуватися. Кожен герой вистави - узагальнений дещо перебільшений, але тим не менш, справжній образ існуючих у театральному житті акторів - і старіюча колись поважна акторка-пріма, а наразі - власниця театру; і інша ж старіюча акторка - вічна її суперниця та конкурентка, її чоловік-актор, що опікується своєю зовнішністю; і молодий актор, який хоче не просто грати , а зрозуміти суть кожної мезансцени, при цьому згодного грати у такій низькопробній виставі, аби лише грати та набратися досвіду; і молода особа без акторського таланту, яка забуває слова, зовсім не вміє грати та яку взяли на роль у виставі лише за те, що вона подобається режисеру; і старий актор, який тепер здатний лише на пияцтво. І нарешті сам режисер - сповнений бажання створити шедевральну, геніальну виставу, але при цьому сам не розібрався до кінця у змісті та сенсі тих, чи інших актів та дій вистави, говорячого про високе та тим не менш, не нехтуючого «неробочими» відносинами з помічницею Поппі та актрисою Брук. В кінці репетиції вже ніхто не вірить у цю виставу, навіть режисер каже що повісив на тетральну касу табличку з написом «Глядачі на виставу не допускаються», але при цьому кожен із акторів розуміє свій обов’язок зіграти цю фарсову виставу до кінця, навіть, коли все вже настільки перекрутилося, що вже невідомо, де закулісся, а де сцена. Кажучи словами одного із персонажів: «Этот спектакль - не что-нибудь, а - так сказать!». Усім акторам майже повністю вдалося передати образи, ніхто не боявся здатися смішним. Дещо не вистачило віддачі від акторок, які грали Додді та Белінду, хотілося би більше справжності та щирості. Актори, що грали слюсаря Тіма та актора Філіпа - сподобалися найбільше.

Яна

Перший антракт починався з легкого сміху і так продовжувалось до кінця першого акту, але перший акт йде 1.45 хв. - це дещо втомлює, бо деякі моменти затягнуті, а затягування губить позитивний настрій у глядачів. Деякі не можуть дочекатися кінця і йдуть, а тому не мають можливості подивитися другий акт, який вибухає своїми жартами. Після другого акту настрій чудовий,бо регоче вся зала. В тому числі і актори, які сидять в залі і дивляться на своїх колег. А в деяких моментах просто впізнають себе. Вистава про виставу. Про закулісні інтриги і відносини артистів між собою, їх жартівливе ставлення до професії, так як це фарс, то емоції та взаємини дещо перебільшені, але це придає тільки додаткового гумору. Взагалі цікаво подивитися як готують на театральній кухні. Акторам вдалося передати свої образи з легкістю, і вони чудово попадали в свою вікову категорію. А от жіночий склад, потребую дещо омолодження. Бо виглядали якось неорганічно. Хто знає, може це такий прийом режисера, щоб показати ще більше абсурдність того, що відбувається на сцені. Театр наразі оновлюється і це добре. Бо театр з чудовими виставами, а все ще застряг в радянському союзі. Наразі у них чудова кава, брендвол, продукція із символікою. Але все той самий протяг у приміщені. Я розумію, що ще не включили опалення, але хотілось ще трошки тепла в глядацькій залі.

Сергій О.

Сюжет розповідає про театр. Про те як створюють вистави. Дуже цікаво спостерігати за тим, як актора змінюються, як поводять себе в моменти гри і в перервах. А в загалі це просто кумедна історія, яку ще й дуже гарно поставили . Раджу тим хто хоче посміятися. Актори були неперевершені. Спочатку, в перші хвилини здалося що все дуже не цікаво, актори переграють. Але потім зрозуміло, що це задум і після цього ставало тільки краще .