Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Гидке каченя »
Музична казка за мотивами твору Г.Х. Андерсена «Гидке каченя» в інсценізації Анатолія Подорожка та інтерпретації режисера Андрія Лебедя розповість глядачам про маленького, але дуже хороброго «бридкого» каченяти, який неймовірно сильно відрізнявся від інших птахів …
Вистава «Гидке каченя» зачіпає безліч важливих тем і питань: протистояння людини і натовпу, становлення дитини як особистості, здатність мужньо переносити життєві випробування і, головне, ніколи не здаватися! Вистава-заклик до милосердя і людяності!
Народився у місті Стаханів (Луганська обл.)
Закінчив ХНУМ ім. Котляревського (майстерня А. А. Аркадіна-Школьніка)
З 2016 року працює в Театрі 19 та театрі «Время -Ч-».
З 2019 – у Харківському театі для дітей та юнацтва.
Закінчила Харківську державну академію культури в 2019 році за спеціальністю «актриса драматичного театру і кіно».
Навчалась у Харківському Національному університеті мистецтв імені І.П. Котляревського (2014-2018 р.р.), отримала диплом магістра за спеціальністю – “Майстерність актора театру анімаціїї”. Актриса задіяна у багатьох виставах театру. Виконує головні ролі у ліричних, ігрових та комедійних амплуа.
1983 року Ольга Яківна закінчила факультет актора драми та кіно Воронежського державного університету мистецтв. Як молодий спеціаліст одержала розподіл до Харківського ТЮГу, і до сьогодні незмінно служить в Харківському театрі для дітей та юнацтва.
З 2017 року Ольга Двойченкова – Заслужена артистка України.
Ольга Яківна викладає в Харківській державній академії культури.
У 1999 році закінчив Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського за спеціальністю: «Актор драматичного театру і кіно» (майстерня Народного артиста України Лисенко Е.В.).
У 2010 році закінчив Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського за спеціальністю: «Режисер драматичного театру» (майстерня Садовського Л.В.).
З 1999 р працює в Харківському театрі для дітей та юнацтва.
З 2005 р працює викладачем майстерності актора в Харківській державній академії культури.
Спеціальність “Майстерність актора драматичного театру та кіно” здобув у Харківському національному університеті мистецтв ім. І.П. Котляревського.
Харківський театр для дітей та юнацтва створений на базі Першої державної театральної школи за участі професора Харківського університету Олександра Білецького. Завідувачем школи був призначений Сергій Павлович Пронський, а художнім керівником – Микола Миколайович Синельников. Школі було надано порожнє приміщення колишнього театру мініатюр, так званого «Катерининського театру», де в грудні 1920 року виставою «Злий галл» за п'єсою М. Толмачева відкрився «Театр казки», пізніше перейменований в Перший державний театр для дітей.
З 1933 року це вже Харківський театр юного глядача, який називався іменем пролетарського письменника О.М. Горького. У 1935 році головним режисером театру стає учень Леся Курбаса, березілець Володимир Скляренко. У червні 1941 року Харківський ТЮГ був евакуйований в західний Сибір. Повернутися до Харкова театру не судилося. З 1944 року він починає працювати як Львівський ТЮГ.
У 1960 році на базі обласного драматичного театру і випускного курсу театрального інституту, яким керував народний артист СРСР Лесь Сердюк, в Харкові відроджується Театр юного глядача.
Коли на зміну Ф.Александріну в театр прийшов Леонід Хаїт, на сцену увірвався дух сучасності. Режисер тонко відчував ті соціальні зміни в суспільстві, які викликала «хрущовська відлига». У 1968 році Л. Хаїт на запрошення Сергія Образцова їде працювати в Московський театру ляльок, і ТЮГ очолює Геннадій Макарчук.
Після пожежі в 1972 році ТЮГ довго поневірявся по клубах, поки тимчасово влаштувався в Палаці культури «Харчовик», чекаючи поки відновлять згоріле приміщення. Для того, щоб в таких умовах вижити, потрібно було налагодити безперебійний випуск нових вистав, не втратити глядачів, поповнити трупу молодими акторами. І перш за все, потрібен був режисер, який зміг би повести колектив за собою. Таким режисером виявився Олександр Беляцький. Саме він став лідером у важкий період поневірянь і зумів в складний час домогтися творчого підйому.
У 1983 році Олександр Беляцький переходить в український драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, і театр очолює Борис Варакін (1983-1989). Режисер Борис Варакін працює в творчому тандемі з художником Сергієм Вербук і композитором Іриною Губаренко.
З 1996 по 2013 року головним режисером театру був заслужений діяч мистецтв України Юрій Старченко.
З 2011 року посаду директора театру займає Андрій Гапановіч. Сьогодні колектив знаходиться в періоді активного творчого пошуку, відстоює право дитячого театру на універсалізацію художньої мови, а керівництво співпрацює як з початківцями, так і з визнаними майстрами сцени.
« Гидке каченя »
