Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Вистава «Георг ОТС» – Сміливе лабораторне дослідження поєднання і взаємопроникнення двох жанрів: драми і оперети, матеріалом для якого служила біографія Георга Отса, спогади про артист, листи.
Доля героя, Драматична і в той же час щедра на великий успіх. Його Містер Ікс мав шалену популярність, а неймовірний голос причаровував мільйони слухачів.
Образ історичного персонажа створив з.а. Україна Дмитро Шарабурін. Красноречівими словами, віршами, акробатическое пластикою і потужним вокалом артист зобразив свого героя повним життєвої сили і позитивної енергетики.
Вистава складається з невеликих новел про життя артиста і відтворює цілісну, яскраву і дуже зворушливу історію про легендарну співака ХХ століття.
Перша в світі вистава про гібридну війну. Героям АТО присвячується. Наше життя як рушник – вишите червоними і чорними нитками. «Червоне – то любов, а чорне – то журба». Цим рушником як стежкою іде зараз Україна, цим рушником огорнуті долі героїв вистави «Блокпост Україна». Ніби на березі ріки, що віддаляє цей світ від того, життя від смерті, зібралися під старою шовковицею хлопці-вояки. Грім градів кличе їх на фронт, а українські чорнобриві дівчата в купальських віночках охоплюють їх полум’ям любові. Червоне і чорне. Схід і Захід. Вони дивляться один одному в очі з двох сторін фронту крізь оптичні приціли своїх гвинтівок. І раптом серед ненависті і полум’я боєць бачить, що той ворог – такий самий як він, ніби відбиток у дзеркалі, подібний до нього. Закляті вороги сходяться на нейтральній землі і, спілкуючись про любов і смерть, футбол і пиво, раптом розуміють абсурдність війни. Але наступного дня «…Знову стріляємо! Завтра знову чуємо якісь крики! Може це кричать поранені? Може то живі кричать над тілами загиблих?. Може це твій земляк з того боку запитує: «Який рахунок матчу «Шахтар» - «Карпати»? Це той випадок, коли найкращий рахунок сьогодні нульова нічия…» І єдиний свідок – стара шовковиця, як лялька-мотанка, як Покрова Богородиці летить над світом материнським вишиваним рушником. Вистава-пісня, вистава-молитва театру української традиції «Дзеркало» є посланням до кожного небайдужого серця, є видовищем, яке захоплює несамовитою акторською енергією, що безперечно викликає зворотній зв’язок і гасло, яке народжується в глядацьких грудях – «Слава Україні! Героям Слава!»
Ми ще іще раз вертаємося до Шевченка. Тепер це "Сон". Який месідж цієї поеми вимушує нас читати його наново через півтори сотні років. Воля! це те гасло яке передав нам Кобзар є найціннішим скарбом для людини ХХІ сторіччя. Прагнення волі збирало українців під прапори Хмельницького і Виговського, Мазепи і Коновальця. Врешті спрага по Волі зібрала Майдан в Україні, з`явилися нові герої Крут - Небесна Сотня. Шевченко є духовним гетьманом Майдана і його «дума, його пісня не вмре не загине». І тому ми мусимо перечитувати «Кобзаря», читати його наново, новими вольними очима, новими вольними вустами. Таким чином театр «Дзеркало» прочитує «Сон» Тараса Шевченка твір, за який сам Кобзар заплатив десятою роками неволі, а це значить життям. Актори театру «Дзеркало» на чолі з постановником вистави Дмитром Сторчоусом віддають на сцені краплини свого життя в скарбничку Української Свободи.
Кожен новий Гамлет – обличчя епохи. Яким воно має бути сьогодні? До чого призводить помста і що таке обов’язок? Чи можливе щастя, коли порушені всі закони буття та яку ціну доведеться за нього заплатити? Досліджуючи одну з найгеніальніших п’єс Шекспіра, ми ставимо цілу низку питань. І наш сьогоднішній Гамлет – не тільки відповіді на них, – це роздуми про сутність людини, про театр і мистецтво в цілому.
Історія нашого міста на зламі епох, історія жіночої долі на тлі драматичних випробувань 20 століття. Кінець 19 століття. Юна дівчина Соня Гриньова - студентка випускного курсу Київської консерваторії, яку чекає блискуче майбутнє оперної співачки і світської дами, в 22 роки йде в монастир і згодом стає настоятелькою жіночої громади " Відрада і Втіха". Проста і правдива історія про те, як стати святою! З листа матінки Софії: "Буду кричати Господу за милість до вас, як кричить маленька лісова пташка, що вартує грошик, але не забута у Бога".
П'єсу сучасного драматурга українського походження Асі Котляр (справжнє ім'я Майя Тараховська) з дозволу автора адаптувала та допрацювала для постановки дочка видатного режисера Леоніда Варпаховського – блискуча актриса театру та кіно Анна Варпаховська. Трагікомедія – улюблений жанр артистки, у який вона буквально «занурюється». Працюючи над драматургічним матеріалом «Нашої кухні» для прояву найяскравішого його втілення на сцені, Анна Варпаховська особливо посилила грань саме трагікомічного начала, адже впевнена: гумор та трагедія у житті нерозривні, і чим тісніше вони переплітаються, тим яскравіше та глибше сприймаються і жарт, і драматичні події. Вистава «Наша кухня» занурює глядачів у недалеке минуле ХХ століття, з усіма його перипетіями та відповідними обставинами й ознаками радянської епохи: репресії, наклепи, заборони, голод, страх, війни, комунальні квартири, черги геть за всім... Саме тому (що особливо символічно!) дія вистави і розгортається на старій загальній кухні напіврозваленого будинку, який готують зносити. Усе життя двох жінок, одна з яких росіянка, інша єврейка, відбувається на цій кухні. І весь світ для них – саме стара загальна кухня (своєрідний Всесвіт), яка є символом минулої епохи. Доброта, людяність і співчуття, що здатні все перемогти, торкаються сердець глядачів упродовж усієї вистави, залишаючи, однак, неймовірне світло та віру в людину!
У 1979 році закінчив Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Володіє всіма основними театральними професіями. Працює як сценограф, художник по костюмах, візажист, актор. Починав як актор «Театру мініатюр», де поставив і зіграв виставу «Я сьогодні сміюсь над собою», присвячену Олександру Вертинському. За режисуру береться тоді, коли йому наболить певна тема. Влітку, коли в Україні настає затишшя у театральному житті, багато працює за кордоном.
Після служби в рядах збройних сил СРСР (1981-1983) навчався у Київському національному університеті культури і мистецтв (1986-1989) на кафедрі режисури та акторської майстерності професора Д. Чайковського.
З 1989 року початок творчого шляху в українських театрах.
З 1997 по 2001 роки cпівпрацював з режисером Андрієм Жолдаком в багатьох театрах України, Росії та Європи як актор та художник.
З 2002 по 2015 рік працював у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка як режисер, художник-постановник та актор. За рік роботи в цьому театрі поставив три вистави. Одна з них, «Батько» за однойменною п’єсою Августа Стріндберґа, була відзначена «Київською Пектораллю».
З 2002 року і понині працює художником-поставником з режисером Аттілою Віднянським у театрах Угорщини.
Олександр Білозуб був удостоєний Міжнародної театральної премії ім. Гірняка за режисерські роботи. Це означає визнання спадкоємності його творчих пошуків із принципами режисерської та акторської школи Курбаса. Це орієнтація на європейський контекст, на актора-співавтора, озброєного широкою палітрою технічних засобів, на виставу, яка є самостійним авторським проектом і разом із тим — результатом колективної творчої думки.
Молодий обдарований артист вокаліст працює в Київській опереті з 2009 р.
За цей час Дмитро завоював прихильність як маленьких глядацьких сердець у спектаклях «Білосніжка і семеро гномів» (Пустунчик), «Чиполліно» (Сіньйор Помідор) «Карнавал казок в Україні» (Кай), «Острів скарбів» (Папуга), так і дорослих цінителів оперети: «Містер Ікс" (Тоні), «Моя прекрасна леді» (Гаррі, мажордом), «Сільва» (Кавалер), «Сорочинський ярмарок» (Хвенько).
Чудовий вокал і дивовижна пластика актора дозволила створити яскраві образи Білла Келхоуна і Люценцо в новій постановці бродвейського мюзиклу «Цілуй мене, Кет!» Коула Портера.
Лауреат Всеукраїнського конкурсу професійних читців ім. Івана Франка.
Експериментальна сцена #Stage_LAB Національної оперети України – простір експерименту і театральних досліджень. Невеличкий сценічний майданчик був відкритий у червні 2018 року.
Першу постановку на #StageLAB представив Олександр Білозуб, заслужений діяч мистецтв України, відомий в Україні та в Угорщині театральний художник. У просторі #StageLAB демонструються вистави: «Георг Отс», «Акомпаніатор», «#На_краю_світу». За підтримки УКФ тут протягом жовтня-листопада 2018 року було здійснено інклюзивний проект для дітей «АндерСон».
#StageLAB розташовується на нульовому поверсі будівлі Київського національного академічного театру оперети. Сьогодні театр має п’ять сценічних майданчиків, один з яких #StageLAВ і тут тривають театральні дослідження.