« Гаррі Поттер і таємниці Хогвартса »

У 2014 році, під час подій Революції Гідності, семеро ентузіастів із різних професій (музиканти, актори, банкіри, юристи) згуртувалися навколо запису музичного альбому «Got to Be Free». Згодом ця музична історія Майдану переросла у рок-мюзикл, який дотепер був презентований кілька разів в закритому форматі «для друзів» на різних концертних майданчиках Києва. У вересні 2018 року рок-мюзикл виступив хедлайнером наймасштабнішого фестивалю української культури Bloor West Village Toronto Ukrainian Festival. Після гастролей мюзикл з надзвичайним теплом прийняла публіка міста Лева у сучасній локації !FESTRepublic . Історія рок-мюзиклу динамічно розвивається, з лютого 2019 року «Got to Be Free» увійде до репертуару одного з найсучасніших театрів Києва – Театру на Подолі. Оновленою постановкою опікується режисер та художній керівник театру Віталій Малахов. Вистава буде виходити один раз на місяць. Сьогодні «Got to Be Free» – це альманах-рефлексія, який складається з 12 історій про естетику протесту героїв Майдану. У кожній історії – спогад про внутрішній порив до свободи, боротьбу за гідність країни, протидію тітушкам, війну, мрії про суспільство майбутнього та кохання музиканта й волонтерки серед палених шин. «Got to Be Free» – про трансформацію нас усіх, суспільства, яке після Революції Гідності не буде вже колишнім. Важливим елементом дійства є його інтерактивність. Глядачі долучаються до зведення барикад, а між публікою блукає балет: бриті «братки», дівчата в футболках із червоним хрестом, молодь з Майдану, люди в камуфляжі. «Got to Be Free» – це живий рок-саунд, яскраві візуальні засоби, інтерактивна сценографія та сильні емоції. У виставі задіяно оркестр та балет.

Театр «Мізантроп» спільно з TELEPORT360 презентують прем’єру вистави «ГОЛІАФ» яка стане першою в Україні постановкою на основі коміксу – графічного роману всесвітньо відомого iлюстратора Тома Голда. Це буде незвична з точки зору форми вистава: замість сцени – справжній басейн, де протягом всієї дії існуватимуть актори на відстані витягнутої руки від глядача. Зміст історії публіка розумітиме завдяки спеціальним технологіям, – проекція тексту на воду стане відсилкою до справжнього коміксу, де всі думки і репліки героїв з’являються у вигляді баблів – текстовиx xмаринок. Цей інтелектуально-естетський театральний досвід стане крутою альтернативою багаточисленним «ялинкам», де замість одноманітної мішури та застарілих розважальних прийомів вам і вашим дітям запропонують філософський сценічний атракціон, під час якого ви зможуть переосмислити відомий міф про Голіафа і діти зрозуміють, що театр – це не «Old school», і що він може бути сучасним і цікавим. Увага: для захисту від бризок всі глядачі отримають на вході дощовики.

Якщо вдаватися до сценічної історії цієї п’єси, то вона й не надто широка, але таїна в тому, що майже кожна постановка п’єси «Наше містечко» була успішною. Її автор Торнтон Вайлдер володіє унікальною майстерністю – відтворювати події поза часом. Тут невидимий реквізит і необмежений сценічний простір. Актори здебільшого зображують уявне середовище, а глядач губиться в здогадках – чи це реальне життя двох родин маленького містечка Гроверс-Корнерса, чи це прийом «театр у театрі». Торнтон Вайлдер використовує узагальнені, архетипні уявлення про родину на прикладі якої простежується об’єктивна картину світу. Життя змінюється смертю, а потім знову хтось народжується, і все по колу. В цих відомих істинах стільки правди, простоти і жодних амбіцій когось повчати. Тим не менше, вони проникають у серце, хвилюють, змушують ще довго розмірковувати про світобудову.

Ми вирішили назвати творчий вечір театру "Cуміш небес і балагана" (саме так говорив про мистецтво чудовий поет ХХ століття Давид Самойлов). Це вистава-спогад про те, що було в житті театру за довгі роки його існування в просторі Києва та України. Спогад про людей, які творили історію і славу цього театру. Адже 2016 рік, для нашого театру став роком декількох знаменних дат - 125 років від дня створення першого стаціонарного російського драматичного театру в Києві, 90 років із дня надання йому статусу «державний» і 75 років з дня присвоєння йому імені Лесі Українки. А ще - це своєрідний вечір акторських бенефісів. У цей вечір ви отримаєте рідкісну можливість побачити всіх своїх улюблених акторів на одній сцені в різних ролях. У творчому вечері бере участь вся трупа театру.

Театр починався як містерія. Магічний акт налаштування особистих, побутових і соціальних процесів. Існування на межі надпобутового стану та непізнаної реальності. Потім сталося розділення учасників на акторів та глядачів. Чи приходило вам на думку, що глядач і є справжнім автором вистави, яку він бачить скрізь призму свого життя у виставі, яку йому показують на сцені? В проекті «Глядач і є автор» ми знову відмовляємось від ставшим вже традиційним розділення театрального простору на «сцену» та «глядацьку залу». Та пропонуємо іншу його структуру, в якій глядач може обрати будь-яке місце або, навіть, приєднатись до будь-якої дії за власним бажанням. Глядач тепер перетворюється на повноцінного учасника – а́ктора. Він може вільно пересуватись містеріальним майданчиком. Ініціювати чи припиняти будь-яку дію у заданих форматом проекту межах, а також взаємодіяти з іншими а́кторами. Чи обов'язково діяти? Чи є можливість просто подивитись? Звісно є. Спостерігати у містеріальному театрі – це основна дія. Спостерігати свої внутрішні почуття, тонко відчувати інших акторів, загальне поле містерії. Приєднуватись тільки за власним відчуттям доречності моменту. Дія відбувається одночасно у кількох зонах. Кожен окремий «глядацький» експіріенс у такому випадку звісно буде відрізнятись від інших. Це і є гра життя.