З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
 Гамлет
 Гамлет
 Гамлет
 Гамлет
 Гамлет
 Гамлет

«  Гамлет  »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Кожен новий Гамлет – обличчя епохи. Яким воно має бути сьогодні? До чого призводить помста і що таке обов’язок? Чи можливе щастя, коли порушені всі закони буття та яку ціну доведеться за нього заплатити?

Досліджуючи одну з найгеніальніших п’єс Шекспіра, ми ставимо цілу низку питань. І наш сьогоднішній Гамлет – не тільки відповіді на них, – це роздуми про сутність людини, про театр і мистецтво в цілому.

Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.8
5.2
6.0
5.8

Історія нашого міста на зламі епох, історія жіночої долі на тлі драматичних випробувань 20 століття. Кінець 19 століття. Юна дівчина Соня Гриньова - студентка випускного курсу Київської консерваторії, яку чекає блискуче майбутнє оперної співачки і світської дами, в 22 роки йде в монастир і згодом стає настоятелькою жіночої громади " Відрада і Втіха". Проста і правдива історія про те, як стати святою! З листа матінки Софії: "Буду кричати Господу за милість до вас, як кричить маленька лісова пташка, що вартує грошик, але не забута у Бога".

Перша в світі вистава про гібридну війну. Героям АТО присвячується. Наше життя як рушник – вишите червоними і чорними нитками. «Червоне – то любов, а чорне – то журба». Цим рушником як стежкою іде зараз Україна, цим рушником огорнуті долі героїв вистави «Блокпост Україна». Ніби на березі ріки, що віддаляє цей світ від того, життя від смерті, зібралися під старою шовковицею хлопці-вояки. Грім градів кличе їх на фронт, а українські чорнобриві дівчата в купальських віночках охоплюють їх полум’ям любові. Червоне і чорне. Схід і Захід. Вони дивляться один одному в очі з двох сторін фронту крізь оптичні приціли своїх гвинтівок. І раптом серед ненависті і полум’я боєць бачить, що той ворог – такий самий як він, ніби відбиток у дзеркалі, подібний до нього. Закляті вороги сходяться на нейтральній землі і, спілкуючись про любов і смерть, футбол і пиво, раптом розуміють абсурдність війни. Але наступного дня «…Знову стріляємо! Завтра знову чуємо якісь крики! Може це кричать поранені? Може то живі кричать над тілами загиблих?. Може це твій земляк з того боку запитує: «Який рахунок матчу «Шахтар» - «Карпати»? Це той випадок, коли найкращий рахунок сьогодні нульова нічия…» І єдиний свідок – стара шовковиця, як лялька-мотанка, як Покрова Богородиці летить над світом материнським вишиваним рушником. Вистава-пісня, вистава-молитва театру української традиції «Дзеркало» є посланням до кожного небайдужого серця, є видовищем, яке захоплює несамовитою акторською енергією, що безперечно викликає зворотній зв’язок і гасло, яке народжується в глядацьких грудях – «Слава Україні! Героям Слава!»

Ми ще іще раз вертаємося до Шевченка. Тепер це "Сон". Який месідж цієї поеми вимушує нас читати його наново через півтори сотні років. Воля! це те гасло яке передав нам Кобзар є найціннішим скарбом для людини ХХІ сторіччя. Прагнення волі збирало українців під прапори Хмельницького і Виговського, Мазепи і Коновальця. Врешті спрага по Волі зібрала Майдан в Україні, з`явилися нові герої Крут - Небесна Сотня. Шевченко є духовним гетьманом Майдана і його «дума, його пісня не вмре не загине». І тому ми мусимо перечитувати «Кобзаря», читати його наново, новими вольними очима, новими вольними вустами. Таким чином театр «Дзеркало» прочитує «Сон» Тараса Шевченка твір, за який сам Кобзар заплатив десятою роками неволі, а це значить життям. Актори театру «Дзеркало» на чолі з постановником вистави Дмитром Сторчоусом віддають на сцені краплини свого життя в скарбничку Української Свободи.

5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 8
5.3
5.8
5.4
5.5

Ця вистава про любов та ненависть, у всі часи. Про доброту, яка проявляється у найекстремальніших ситуаціях, про людське лицемірство, безкорисливість, зраду та справжню душевну порядність. А ще про велику музику, без якої немає місця на землі. Майже детективна історія, у якій герої тримають зал у напрузі протягом усієї вистави.

Наша кухня
« Наша кухня » Трагікомедія

П'єсу сучасного драматурга українського походження Асі Котляр (справжнє ім'я Майя Тараховська) з дозволу автора адаптувала та допрацювала для постановки дочка видатного режисера Леоніда Варпаховського – блискуча актриса театру та кіно Анна Варпаховська. Трагікомедія – улюблений жанр артистки, у який вона буквально «занурюється». Працюючи над драматургічним матеріалом «Нашої кухні» для прояву найяскравішого його втілення на сцені, Анна Варпаховська особливо посилила грань саме трагікомічного начала, адже впевнена: гумор та трагедія у житті нерозривні, і чим тісніше вони переплітаються, тим яскравіше та глибше сприймаються і жарт, і драматичні події. Вистава «Наша кухня» занурює глядачів у недалеке минуле ХХ століття, з усіма його перипетіями та відповідними обставинами й ознаками радянської епохи: репресії, наклепи, заборони, голод, страх, війни, комунальні квартири, черги геть за всім... Саме тому (що особливо символічно!) дія вистави і розгортається на старій загальній кухні напіврозваленого будинку, який готують зносити. Усе життя двох жінок, одна з яких росіянка, інша єврейка, відбувається на цій кухні. І весь світ для них – саме стара загальна кухня (своєрідний Всесвіт), яка є символом минулої епохи. Доброта, людяність і співчуття, що здатні все перемогти, торкаються сердець глядачів упродовж усієї вистави, залишаючи, однак, неймовірне світло та віру в людину!

Відгуки
Ірина

Вистава захоплювала своєю подачею та інтерпитацією. При добре знайомому сюжеті було цікаво спостерігати за новим баченням її, переданим через елементи дій та декорацій. Актори були неймовірні. Особливо вразили їх рухи. Через прості жести вони передавали всю гамму почуттів. Вони надзвичайно сильно грали. Було цікаво спостерігати як вони змінюються за короткий проміжок часу. Вистава для тих хто любить новий погляд на класику. Приміщення маленьке і камерне, атмосфера, але не дуже розраховане на велику кількість людей.

Сергей

Были и смешные моменты, но в целом спектакль о серьёзном. В первую очередь я конечно хотел бы отметить, что это мой первый Гамлет, но теперь точно не последний. Потому, что до этого я думал что это достаточно устаревшее произведение и будет не интересно. Но благодаря тому как был поставлен спектакль, как эмоционально играли актёры, я понял почему так любят Шекспира до сих пор. Очень необычно преподнесли. Но было очень интересно. Всем советую, особенно тем кто задумывается о том, как жить правильно. Всё отлично, может немного смутило то, что в зал запускают одновременно в 19:00 и большому количеству людей не очень удобно

Яна

Почалося із вже впізнаваної фішки театру: дим та живий музикальний супровід. І тут я вже приготувалася побачити те, що вже бачила. Адже по картинці було вже щось схоже: стільці, дим і музикальні інструменти. Тому на початку була насторога, що буде нудно. Але далі дійство почало розвиватися і стало цікаво. Гамлет українською, в гарному перекладі із вставками сатири. Це дійсно захопливо. Тому вистава оригінальна і цікава. Хотілося обговорити і розібрати виставу по деталях, окремі моменти декорацій, або фраз. Дійсно чудова вистава. Скандали, інтриги та розслідування. Кожен сходить з розуму як може. Проблеми батьків і дітей, друзів та родичів. Докори сумління, місія помсти та кохання, що вбиває. Багато сюжетних ліній, багато роздумів про високе. Також проходить лінія сучасного театру в іронічній обробці - актори про наболіле, це як вишенька на торті. Взагалі дуже тонко переплітається гумор та серйозні теми. Як казав Джо Гілл-Гіббінс: " У Шекспіра кошмар і комедія поруч. Вони нероздільні - як "тоді", так і зараз". Як ми можемо побачити, то проблеми в своїй суті не міняються, змінюються лише декорації навколо нас. Це Шекспір, а тому дивитися можуть як школярі, так і люди старшого віку. Буде цікаво всім. Актори чудові, майже всі прожили цілі життя. Мені б дещо хотілося поміняти місцями Мартинова та Бакланова, з точки зору віку, але в цілому все чудово. Актори співпереживали своїм персонажам. Чудова українська мова. У іншій виставі у Юлії Першути було відчутно, що їйнекомфортно говорити українською, то в цій виставі вона легко з нею впоралася, ніби носій мови. Окремо хочу звернути увагу на пластику пари Бакланова та Першути - вони легко і так достовірно передали всі почуття: ніжність, пристрасть, повагу, любов, скорботу, зверхність і довіру. Від них неможна було відірвати погляд. Окремо хочу відмітити Качура та Русаненка, дуже легко і невимушено грали. Іронія, то їх сильна сторона, хоча я не знаю з чим вони не могли б впоратися. Також Офелія - нажаль, не знаю ім'я акторки, але вона змогла передати ту ніжну божевільність, за нею цікаво було спостерігати. У театрі не вистачає нормального буфету. Щоб була хороша кава і вино.