Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Frida »
Хто вона – Фріда Кало? Небажана дочка, мексиканка, художниця, сюрреалістка, дружина Дієго Рівери, істеричка, комуністка, бісексуалка, інвалід?..
Емоції, пристрасті і демони постійно керували її життям. Божевільна історія кохання до свого чоловіка Дієго Рівери, який постійно зраджував її, доводив до самознищення, емоційного вигорання.
І лише мистецтво рятувало покинуту Фріду – вона створювала свої фантастичні полотна. За допомогою пензля і полотна Фріда намагалася зрозуміти себе, дослідити свій внутрішній світ і показати його іншим. Довести, що вона не просто прикута до ліжка дівчинка, а набагато більше…
Це спільний мистецький проект НЦТМ імені Леся Курбаса і театру «SOLO».
Поетеса зламу століть. Так називають Лесю Українку, яка дуже тонко відчувала та описувала природу людських відносин. Нині перед вами – режисерська версія любовної божевільної драми у постановці Івана Уривського. У центрі сюжету спокусник Дон Жуан, егоїстична Донна Анна і камінний, консервативний командор дон Гонзаго де Мендоза. Дон Жуан у письменниці постає не таким, як його літературні прообрази авторства Гофмана, Мольєра, Моцарта, Байрона чи Пушкіна. Адже він тримається гордо, прагне волі і йде за щирим покликом свого серця! У цій любовній пригоді кожен прагне щастя… Та якою ціною? І чиї життєві принципи виявляться сильнішими?
19 березня 2012 року виставою «Увертюра, До побачення» відкрилася довгоочікувана Камерна сцена театру, яка носить ім’я Сергія Данченка. На сьогодні ця вистава для франківців вже є знаковою, вона представляла українське театральне мистецтво на численних міжнародних театральних фестивалях та форумах. Прийменник «до» навмисне написаний і вирішений режисером Андрієм Приходьком з великої літери – це й увертюра до побачення, і обіцянка зустрічі, і надій. Безкінечних надій на примарне щастя двох самотностей. Час, егоцентризм владні з’їсти почуття, але не душі. І бодай найменша надія, спроможна зробити неможливе можливим, жевріє в кожній людині, як маленька свічечка в долонях героя оповіді Масіно (Остап Ступка), освітлюючи шлях його колишнього кохання, Марії (Наталя Корпан). Фото та анотації надано театром.
«Гедда Ґаблер» (Hedda Gabler) – одна з найбільш визначних п'єс класичної європейської літератури, написана норвежцем Генріхом Ібсеном більше сотні років тому. Але ця історія цілком могла трапитися в одному з приватних будинків Києва. Гедда вийшла заміж за Тесмана, якого ніколи й не кохала… Та несподівано до неї завітало її минуле – талановитий науковець Ейлерт Левборг… І ось вже перед нами така собі «зустріч випускників», на якій кожен хоче самоствердитися… А попереду – інтриги та одкровення, брехня та пристрасть, маніпуляції та неземна насолода від можливості тримати чиюсь долю у своїх руках… На сцені театру «Золоті ворота» глядачі побачать сучасну виставу про аномалію людини, яка сьогодні намагається зберегти себе такою, якою її виховав батько-генерал. Гедда по-своєму дуже жорстоко мститься всьому світу за те, який він спотворений. Вона прагне жити на своїх умовах, не зраджуючи собі, прагне бути собою. Гедда – жорстка зовні й ідеалістична всередині! Гедда – не розкидається словами, вона є їхня суть! …Так люди не роблять… А як??? У головній ролі – Ірина Ткаченко. «Іра – це той випадок, коли хороша, складна людина і якась невловима, витончена та загадкова жінка поєднуються і в сумі дають міцний коктейль. Вона п'янить, манить і лякає одночасно…» – режисер вистави Олена Щурська.
Історія рухається по спіралі... Теми тисячолітньої давнини актуальні і сьогодні. Адже у нашому теперешньому житті ми щоденно використовуємо знання і досвід попередніх поколінь. Ми так само відчуваємо протиріччя між двома світами – Жінками і Чоловіками. Спостерігаємо, як вони протистоять один одному та намагаються перемогти. Історія Медеї – колхідської царівни давня та сучасна водночас. Вона його кохає, він її зраджує. Вона хоче боротися за свою любов, проте сил вистачає лише на помсту…
В кожну епоху людина вміщена в рамки правил, що визначають як він повинен думати, любити, жити. У світі, такому, як наш, де на перший план виставляються успіх, прагматизм, індивідуалізм, гроші, шлях до "щастя", поступово настає апатія душі, зникає бажання йти далі, народжуються важкі питання про сенс життя. Кождому з нас дана можливість любити, це той дар, який робить людину подібною Творцю. Як ми використовуємо цей дар? Яким є наш вибір: принести себе в жертву або прийняти жертву іншого? На 178 сторінках роману "Євгєній Онєгин" Пушкін розмірковує на подібні теми і ми, за ним, дослідимо рухи людської душі та її дара любити. Глядач стане частиною нашої вистави: гостями в будинку Ларіних, сусідами Онєгіна, друзями Лєнського та, можливо, відчуватиме себе одним з героїв роману. Наш сучасний погляд на вічні теми та геніальний роман у віршах О.С.Пушкина, ми назвали - "романтична неокласіка".
Рекомендую прийти на спектакль тем, кто является поклонником биографического жанра и интересуется самой Фридой. Это спектакль - исповедь, который захватывает с первой минуты и не отпускает до самого конца. О женщине, которая пережила за свою жизнь столько боли и страданий, что хватит на 100 женщин, что прекрасно было передано актрисами. Образ сильной, умной, талантливой, эмоциональной женщины с потрясающей энергетикой предстанет перед зрителем. Также хочется отметить атмосферу, костюмы, музыку, видеоряд, декорации и свет - всё было аутентично и точно. Спектакль трогает, погружает и не оставляет равнодушным.
Вистава створена за п’єсою сучасного драматурга Тетяни Іващенко «Скажена голубка» спільно НЦТМ імені Леся Курбаса і театром «SOLO». Трагічна і одночасно щаслива доля відомої художниці Фріди Кало розкривається через стан душі та почуття героїні. На сцені дві жінки: молода Фріда та вона ж у старшому віці. Спогади маленької дівчинки, яка отримала невиліковну травму, прикутої до ліжка, що переносила страшні болі. Але вона за рахунок неймовірного бажання жити та сили волі не тільки навчилась ходити з ""дерев'яною ногою"" як її дражнили в школі, але добре вчилася і навіть збиралася стати лікарем. Трагедією став і її шлюб зі всесвітньо відомим художником Дієго Ріверою. Він зраджував їй з багатьма жінками і навіть з рідною сестрою Фріди. Бажанню стати матір'ю теж не судилося здійснитися. Народжені діти помирали. Фріда шукала забуття у наркотиках та текілі, навіть кінчала собою, але сенс врятованого життя склала важка праця художниці, шо подарувала всесвітньовідомі полотна. Багато творів написано про життя Фріди Кало. Але ця вистава занурює глядача у жіночу поранену душу. Режисура, сценографія, костюми, пластичне рішення заслуженої артистка України Людмила Колосович дозволяє прожити з героїнею все її життя на одному дихані, реалізувавши їх фізично. Анжеліка Драпіковська грає так емоційно і так самовіддано, що мимоволі занурюєшся у переживання героїні. Окрім ролі Фріди артистка одночасно грала діалоги зі своїм чоловіком перетворюючись голосом миттєво на нього. Якщо ви бажаєте відкрити величезний світ душі талановитої жінки цей спектакль вам допоможе. Ви зустрінетеся з дуже гарною актрисою - ще прекраснішою ніж була Фріда Кало.
Дану виставу слід відвідувати після ознайомлення з біографією Фріди Кало, оскільки це дасть змогу краще зрозуміти суть вистави, яка являється монологом головної героїні. Фріда це жінка неймовірної сили, незланого духу і в той ж час її спіткало скоріше нещасливе життя, наповнене до країв болю та коханого чоловіка Дієго. Вистава скоріше для відвідучів, які схильні тонко відчути всю безмежність та всеохопність почуттів болю та кохання, для людей, які вміють співпереживати та насолоджуватись хорошою грою акторів. Якщо ви бажаєте доторкнутись до краси та божевілля водночас відвідайте дану виставу.
Очень психологический спектакль, хорошо показана жизнь Фриды Кало и это всего лишь за час представления. Считаю, что перед посещением спектакля обязательно знать историю жизни Фриды, так как тяжеловато понять ту глубину, которую демонстрируют актёры. Я как раз знала, поэтому понимала, что передают актёры) Интересное решение постановщика задействовать двух актрис в роли Фриды одновременно, таким образом они хорошо дополняют друг друга и картина получается интереснее.
Протягом 1983–2007 грала у Першому українському театрі для дітей та юнацтва (Львів); водночас від 2005 – у Львівському драматичному театрі імені Лесі Українки: від 2007 – режисер, від 2009 – художній керівник.
Випускниця майстерні Леоніда Остропольского. Там зіграла Серафіну («Татуйована троянда» Реж. Л. Остропольский).
Одразу по закінченню навчання пройшла кастинг в театр «Актор» на роль Марли у виставу «Бійцівський клуб».
У 2018 році за цю роль отримала Київську Пектораль (Найкращий акторський дебют).
Зіграла в театрі більше 10 ролей: Анна Кирилівна («Морфій» Реж. В. Величко), Олена Попова («Медвідь і Освідчення» Реж. В. Жила), Надія («Патріс» Реж. Д. Захоженко), вчителька, онука в «Схід-Захід» та інші.
Колись Павло Флоренський зауважив: «Якщо є «Трійця» Рубльова – є Бог». Перефразовуючи Флоренського, можна сказати: «Якщо є Лесь Курбас – є український театр».
Театральний реформатор Лесь Курбас створив український модерний театр світового рівня, заклав нову лексику театру ХХ століття (навіть холодний ГУЛАГ став лише провокацією останніх шедеврів майстра). Саме йому належить чи не найтонше визначення актора майбутнього як «розумного Арлекіна».
Державний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса, створенний постановою Кабінету Міністрів від 12 грудня 1994 року, розпочав роботу у 1995 році. Ми врахували новітній досвід сучасної світової культури, де передбачається «тотальність» функцій, легка взаємозамінність «елементів», паралельний розвиток теорії і практики, принцип багаторівневості і симультанності.
У Центрі три підрозділи: науково-дослідний, художньо-театральні пошукові лабораторії, культурологічний відділ. Перевага надається генерації ідей, молодим силам і новітнім методам і методологіям, експерименту у найширшому художньому просторі (сьогодні не можна досліджувати театр поза цілісним художнім контекстом). Центр ставить на меті провокацію експерименту й створення світобудівничих моделей Театру нової Мови, театру – конструктора національного духовного середовища. Інтелектуальна думка нової України, її культорологія і мистецтвознавство мають реінтегруватися у європейський і світовий контекст, з якого вони з відомих історичних причин випали.
Діяльність Центру має п'ять стратегічних напрямів:
1. Відпрацювання сучасної моделі діалогу: культура України і українська культура – культура Світу.
2. Написання історії українського театру ХХ ст. в контексті світової художньої культури, з використанням новітніх методологій.
3. Створення системи культурологічних проектів широкого спектру як механізму реінтеграції національної культури у світовий контекст.
4. Формування інноваційних моделей театральної і художньої освіти.
5. Аналіз державної культурної політики, пропозиції альтернативних та інноваційних її форм.
« Frida »
