Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Фейс_контроль »
За п’єсою Маріуса фон Майєнбурга «Потвора».
Чи може зовнішність змінити життя та навіть долю людини? Наш головний герой пізнає цю істину сповна. Летте, скромний геній, гарний у душі, але потворний зовні. Відчай приводить його до вчинку, який ділить його життя на «до» та «після». Нове обличчя не тільки відкрило перед ним нові горизонти, але і зробило його самозакоханим і розбещеним.
Егоцентризм, доведений до абсурду, призводить до повного перевороту людської природи і деградації особистості. Вистава змусить всіх не тільки посміятися від душі, а й задуматися про найважливіше.
Ви коли небудь бачили тарганів? Що ви про них думаєте? Чи ви взагалі про них думаєте? Таргани надзвичайно цікаві створіння, хоч більшість їх не любить і зневажає. Вони живуть пліч-о-пліч з людиною ось уже тисячі років. Ми бачимо їх на наших кухнях, у під’їздах, на смітниках, в найбідніших будинках і в квартирах міліонерів. Таргани особливо люблять жити у наших головах, адже там тепло, сухо і завжди є чим підживитися. Ми робимо все, щоб позбутися від них, та вони лиш переходять з одного місця на інше, а інколи з однієї країни в іншу і продовжують жити. Продовжують ходити з нами одними вулицями, їсти нашу їжу, продовжують викликати відразу і роздратування. А чи можна з тарганами порівняти людей? Чи можна сказати, що емігранти як таргани? Чи митці як таргани? Забагато питань. Отже ніч, Мангеттен, бідна квартира, двоє емігрантів, які не сплять уже здається цілу вічність і таргани. Чи може там лишились вже тільки таргани? У виставі присутні сцени паління!
Це постановка за п'єсою класика сучасної ізраїльської драматургії Ханоха Левіна. Історія Крума – головного героя п'єси, що вирішена в жанрі трагікомедії, це історія не одного покоління кінця ХХ – початку ХХІ століття. Вічний конфлікт героя і життя. Пошуки себе, свого призначення і в той же час неймовірна аморфність існування, вічні очікування, що хтось за тебе вирішить проблему, зламає інерцію, набридлу сіру сталість буття, яка засмоктує людину у свою запрограмовану рутинність. Хтось виведе тебе врешті-решт із такої звичної нудної, проте в той же час звабливої зони комфорту. Інстинктивно, ці наївні, інфантильні мрійники, відчуваючи одноманітність буденності, намагаються в будь-який, навіть нестандартний спосіб прикрасити, як їм здається, своє спотворене життя, проте все одно продовжують плисти за течією, навіть не здогадуючись, що життя прожите намарно. Автори вистави на чолі із режисером-постановником Давидом Петросяном сміливо використовують яскраво театральні засоби художньої виразності, які в свою чергу сприяють поліфонічності й вишуканої образності вистави. Фото та анотації надано театром.
Це вистава про ненависть. Саме так, ви вірно прочитали. Вона про традицію ненависті. Що це за дивне поняття і невже воно потрібне світові? Ми повинні визначити для себе, до яких пір ми можемо бути бездіяльними, і що має стати мотивом для виходу з пасивного стану. А що як цим поштовхом може бути лише ненависть до якогось умовного ворога, заради знищення якого, громада збереться докупи і житиме цим деструктивним почуттям, плекатиме цю жахливу ціль? Ми відтворимо для вас казкову історію про сумну і похмуру державу, де тільки мухи мають клопоти. Проте в один прекрасний момент виявляється, що в цьому місці оселився... дракон. І дарма, що він має тонку вразливу душу – дракона треба вбити. Невже суспільство може бути таким жорстоким? Дізнайтеся, що буде далі – чи переможуть справедливість та людяність.
Закинута балканська церква на перетині шляхів давніх і не дуже завойовників раптом стає перехрестям різних культур. Знайдена тут унікальна середньовічна фреска з’являється на сцені як яблуко розбрату, перетворюючись далі і на заложницю, і на жертву. Майже детективна історія затягує глядача у міцний клубок гострих тем сучасності - розбрат, тероризм, біженці.З недавнього часу усе це дуже знайоме і українцям. Тож, на питання, які підіймає вистава, рано чи пізно доведеться відповідати і нам. Що ми хочемо будувати – нову Вавілонську вежу чи мости та шляхи до порозуміння? Оберемо ізоляцію чи приймемо дар П’ятидесятниці – мовулюдяності? Автор тексту – видатнийбританський драматург Девід Едгар, знаний світовій аудиторії як сценарист історичної костюмованої кінодрами «Леді Джейн» із ХеленоюБонем Картер у головній ролі. Його п’єса «Pentecost»/«П’ятидесятниця» здобула звання «Кращої п’єси року» у Великій Британії 1994 року.Менторкапроєкту від Британської Ради – німецько-британська режисеркаКеролайнСтайнбайс. Режисер Лариса Діденко: «Багато в чому п’єса перегукується із українськими реаліями. Наприклад, тим, що, змінивши назви вулиць, ми не можемо «…стерти минуле, наче косметику». Або питанням про те, що з цим минулим робити, адже цілком можливо «… до влади мають прийти варвари…, які руйнують, тому що не знають…»". Вистава «Pentecost» стала переможницею конкурсу британської драми TakingtheStage 2018.
За концепцією роману «За дверима» Ельфрі де Єлінек. Закінчившись на полі битви, війни продовжуються у наших головах. Вистава розповідає історію трьох родин, які проживають в умовному повоєнному європейському місті. Батьки та діти зі своїми конфліктами – це суспільство, травмоване війною та подальшими проблемами. Пережите насильство нікуди не поділося — воно розчинилося в просторі, проникло за зачинені двері квартир, у щоденну поведінку.Авторки вистави розглядають криваві війни двадцятого століття як вірус, який може й далі дрімати в кожному з нас, далі інфікуючи суспільство та створюючи потребу у насильстві.У постановці використовується нелінійна драматична структура. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Драматична структура постановки є нелінійною. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Авторки та автори вистави називають її посттравматичною драмою. Вона є новим досвідом залучення формату «нової драми».
2005-го закінчив Херсонський державний університет. У 1997-му зачислений до трупи Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
Творчу діяльність розпочав на посаді артиста балету ІІ категорії. У 2007 році Павлу Костенку було підвищено категорію та переведено в артисти балету I категорії. З 2016 року є артистом драми I категорії.
Приймає активну участь у театралізованих концертних програмах: «Для вас, закохані, на біс», «Зірковий круїз», «Новорічний експрес», «Музичний коктейль»
Участь у фестивалях та гастролі:
- Перший мистецький фестиваль «Кропивницький-2017» з виставою «Баба Пріся або на початку і наприкінці часів».
- Фестиваль театрів «Молоко» (Одеса, вересень 2018р.) з виставою «Баба Пріся або на початку і наприкінці часів». Спектакль посів перше місце.
- 5-7 квітня 2018р. разом із трупою театру гастролював у Португалії (м. Брага, Театр Circo, і м. Барселуш, Театр Жіл Вісенте) зі спектаклем «Баба Пріся або на початку і наприкінці часів». У жовтні того ж року її було показано у Києві в Національному академічному драматичному театрі імені І.Франка.
- «Феєрія Дніпра-2018», Дніпро (Україна) – вистава «Межа або у Контейнері».
- 29-й Міжнародний фестиваль сучасної драматургії, Брашов (Румунія) – вистава «Межа або у контейнері» (2018р.).
- ІІІ Міжнародний театральний фестиваль «FESTIS», (Молдова, Кишинів) – вистава «Межа або у контейнері».
- Міжнародний театральний фестиваль студій і нових форм у Пітешті (Румунія). (2019) – вистава «Межа або у контейнері».
- «Золотий Лев - 2019», Львів (Україна) – вистава «Межа або у контейнері».
У 2018-му нагороджений премією «Успіх» у номінації «Краща чоловіча роль» за роль Вовчика у виставі «Баба Пріся або на початку і наприкінці часів». А також отримав приз глядацьких симпатій за роль у моновиставі «Лис-філософ».
Закінчив Херсонський Таврійський ліцей мистецтв.
Після - навчався у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (Курс Валентини Зимньої).
Паралельно із навчання працював у столичному театрі живої скульптури (2012-2014рр.). Університет закінчив у 2014-му. Того ж року був зачислений до трупи Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
Автор власних пісень та пісень на сцені театру: «Театр Куліша», «Херсон - мiсто наших мрiй» та інших пісень для казок/муз.оформлення.
Участь у фестивалях та гастролі:
- XII Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют», Тернопіль (Україна) – вистава «Кураж»;
- «Март-контакт-2015», Могильов (Білорусь) – вистава «Кураж»;
- «Мельпомена Таврії», Херсон (Україна) – вистави («Лісова пісня», «Майська ніч»);
- «Феєрія Дніпра-2018», Дніпро (Україна) – вистава «Межа або у контейнері»;
- Театральний фестиваль «СвітОгляд» , Сєвєродонецьк (Україна) – вистава «Лісова пісня»;
- 29-ий Міжнародний фестиваль сучасної драматургії, Брашов (Румунія) – вистава «Межа або у контейнері»;
- ІІІ Міжнародний театральний фестиваль «FESTIS» (Молдова, Кишинів) – вистава «Межа або у контейнері»
- Міжнародний театральний фестиваль студій і нових форм у Пітешті (Румунія). (2019) – вистава «Межа або у контейнері»
- «Золотий Лев-2019», Львів (Україна) – вистава «Межа або у контейнері»
Роботи в кіно, серіалах: СТБ «Чужі помилки» (серія) (2011); Новий канал «Ластівчине гніздо» (епізод) (2011); Україна «Черговий лікар» (серія) (2018).
За життєво-правдиве створення образів Лукаша у виставі «Лісова пісня» Л.Українки та Андрія у виставі «Межа або у контейнері» К.Кеяну «В контейнері» у 2017 році відзначений премією «Успіх» та подякою генерального директора – художнього керівника театру.
Також серед нагород: диплом одному із перших випускників театру студії «Пролісок» з нагоди його десятиліття, почесна грамота голови Херсонської облдержадміністрації та почесною грамотою голови Херсонської облради.
У 2020-му нагороджений премією «Успіх» – номінація «Молодіжний прорив» – за роль Труффальдіно у виставі «Труффальдіно».
2010-го закінчив Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж. У квітні того ж року був зачислений до трупи Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша.
Понад 10 років – в оргкомітеті Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії».
Участь у фестивалях та гастролі:
- У квітні 2016-го із трупою театру їздив у Полтаву, де у рамках Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва «В гостях у Гоголя» показував «Ромео і Джульєтту».
- З моновиставою «Остання Сюїта» у 2018 році взяв участь у грантовому проєкті «Театральний абонемент у бібліотеці». Проєкт було реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
- З моновиставою «Остання Сюїта» виступав на Відкритому театральному фестивалі української драматургії «Дніпро.Театр.UA» (червень, 2019р.) тощо.
Знімається у рекламі. Наразі закінчує Херсонський державний університет – факультет «Культури і мистецтв».
Сценічну діяльність розпочала на сцені Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша у 1998 році після закінчення Херсонського училища культури.
Бере участь у багатьох фестивалях та гастролях.
З моновиставою «Порожнеча» брала участь у фестивалях: «Вересневі самоцвіти (м. Кропивницький, 2016), «Марія» (Київ, 2016). А також на 5-му Міжнародному театральному фестивалі національної драматургії (м.Ахалцих, Грузія, 2019р.).
У складі трупи театру з виставою «Обережно, жінки!»:
- Гастролі Херсонщиною.
- У 2017-му – поїздка у Португалію та Угорщину (м. Бекешчаба, Угорщина та м. Брага, М. Барселуші, м. Порто, Португалія).
- У 2017-му – ІХ Всеукраїнський театральний фестиваль «Коломийські представлення» (м. Коломия).
У складі трупи з виставою «Ображені. Росія» у вересні 2018-го виступала у рамках Всеукраїнського театрального фестивалю «Коломийські представлення». У жовтні гастролювала зі спектаклем у Києві (Національний академічний драматичний театр імені І.Франка). У липні 2019-го «Ображені. Росія» возили на Фестиваль театрів «Молоко» (м.Одеса), де виставу відзначили у номінації «Краща режисерська робота».
У жовтні 2019-го із трупою театру їздила до Миколаєва на ХІ Міжнародний театральний фестиваль «Homo Ludens» з виставою «Каліка з острова Інішмаан».
Знімалась у кіно. Зокрема, у 11 та 12 серії серіалу «Пляж», серії «Мятеж» серіалу «Агенты справедливости» тощо.
Херсонщина – край театральний, місто корифеїв. Саме тут починали свою творчу діяльність великі постаті української сцени – Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Оксана Петрусенко, навіть знані російські діячі Юрій Шумський та Всеволод Мейєрхольд колись працювали саме в Херсонському театрі.
Херсонський театр існує із 1823 року. Дворяни Херсонської губернії викупили будинок генерала Лобрі і пристосували його під театр. Артисти-аматори протягом майже 50 років грали в цьому приміщенні.
У 1883 році було вирішено розпочати будівництво нового театру у Херсоні, а вже у 1889 році відбулося урочисте відкриття нового театрального приміщення. Під час війни це приміщення було зруйновано і в 1962 році на тому ж місці було збудовано новий театр.
Нині у театрі існують такі театральні майданчики: велика сцена театру, театр-кафе, сцена «Під дахом», сцена «Під сценою», сцена на сцені, деякі вистави показують просто неба – на сцені Лісового театру (база зеленого туризму «Чумацька криниця»).
Протягом сезону у театрі народжується від 10 до 16 прем’єрних вистав. Творчий склад із успіхом гастролює теренами нашої держави та великими просторами Європи.
Із 1999-го року до Херсона приїжджають десятки театрів із різних областей України та інших держав на Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії».
« Фейс_контроль »
