З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Еврідіки більше немає
Еврідіки більше немає
Еврідіки більше немає
Еврідіки більше немає
Еврідіки більше немає
Еврідіки більше немає
Еврідіки більше немає
Еврідіки більше немає
Еврідіки більше немає

« Еврідіки більше немає »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
0.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

КОБИЛИЦЯ. Еврідіки більше немає.

ОРФЕЙ. Це колосально.

Еврідіка зникає, Кобилиця перетворюється в Смерть, герої вистави вирушають в метафізичну подорож через виміри, часи та простори в пошуках справжнього кохання.

Тривалість: 1 година 40 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
Нажаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.0
4.5
5.5
4.8

Головний герой Альфонсо завітав до кафе відсвяткувати день свого тріумфу. Він замовляє торішній сніг, філіжанку холодної кави та пригорілу яєшню. Чекаючи на замовлення, в його спогадах виникають учениці, кожна з краплинками його «неповторності». Хоча для нього вони просто ляльки. Однак ми не будемо забувати: якщо занадто довго гратися ляльками, то високою є ймовірність стати іграшкою в руках Когось… Замовлений Альфонсо торішній сніг йому так і не приносять, бо неможливо повернути те, що втрачене назавжди.

Лондон
« Лондон » Моновистава
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.6
5.8
6.0
5.4

Тема еміграції болюча для нас. Чи не кожен українець, що має руки та мізки, хоча б раз замислювався поїхати з країни і віднайти своє щастя, хай навіть за океаном. Ми живемо у постсовковому просторі, ми прагнемо чогось нового, але чи готові ми до цього по справжньому? Це вистава про білоруського сантехніка Гєну, що потрапляє в Лондон, де серед слайдів туристичного путівника розуміє головні для себе речі. Цікаво, чим закінчиться його подорож?

Дім
« Дім » Колективне сновидіння
4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.0
4.7
5.3
4.7

Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

Спостерігач
« Спостерігач » Монолог для двох
3.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
3.0
4.0
4.5
3.5

Життя непередбачуване — зараз ти сидиш за паперами, будуєш плани на майбутнє, а за мить… Приходить лист від тітки: «Приїзди. Я помираю». Ти мчиш до неї — прощатися і чекати на спадок, начхавши на заборони шефа. Відкриваєш двері і потрапляєш у дім, де зупинився час, а кожне твоє сьогодні – В ОЧІКУВАННІ завтра.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.5
6.0
5.5
6.0

Це історія Дори. Дори, у якої трохи «клепки бракує», яка, можливо, і не красуня, проте здатна зачарувати кожного, хто має з нею справу, яка довгий час була покірним дитям, але одного разу з усією своєю невинністю кидається у круговерть «дорослого» життя. Жорстоку перевірку проходять моральні підвалини сім'ї, внутрішній закон усіх, хто так довго формував оточення Дори, був єдиним її світом. Автор п'єси Лукас Берфус народився в м.Туні під Берном (Швейцарія). Навчався на книготорговця. З 1997-го живе і працює у Цюриху як незалежний автор. Написав низку творів для заснованої ним спільно з Самюелем Шварцем і Удо Ізраелем театральної трупи «400 asa». Писав п'єси на замовлення театрів Бохума, Базеля, Гамбурга. Автор прозових творів, зокрема, новели «Мертві чоловіки» і роману «Сто днів», що вийшов у 2008 році. П'єси Л. Берфуса: «Едіп Софокла» (прем'єра – Цюрих, 1998), «17 годин 17 хвилин» (прем'єра – Цюрих, 2000), «74 секунди – Монолог» (прем'єра – Цюрих, 2000), «Чотири жінки Зингшпиль» (прем'єра – Берн, 2000), «Медея. 214 описів картин » (прем'єра – Відень, 2000), « Подорож Клауса і Едіт шахтою до центру Землі» (прем'єра – Бохум, 2001), «Смерть Майєнберга» (прем'єра – Базель, 2001), «Отелло – порнофільм» (прем'єра – Гамбург, 2001), «Чотири картини любові» (прем'єра – Бохум, 2002), «Сексуальні неврози наших батьків» («Die sexuellen Neurosen unserer Eltern», прем'єра – Базель, 2003), «Автобус» (прем'єра – Гамбург, 2005 ), «Подорож Аліси в Швейцарію» (прем'єра – Базель, 2005).

Відгуки
Савенець Вікторія

Відвідувала виставу в Києві. На виставі вам доведеться опанувати свою сором'язливість, адже саме ця емоція з'являється на початку вистави. Це пов'язано з одягом акторів, а якщо точніше, то з його відсутністю. Спочатку цей крок викликав подив, але вже через час я перестала бачити оголеність і почала захоплюватися грою акторів. МЕне переслідували зовсім різні емоції упродовж вистави. В один момент головні актори потрапляють у павутину сімейної драми. Ти їм співчуваєш та намагаєшся подумки допомогти у цій проблемі. В інший момент глибокі переживання перериваються смішним осучасненням спектаклю. Якщо ви хоч раз читали грецькі міфи, то обов'язково натрапляли на історію про Еврідіку та Орфея. Відомий фракійський музикант Орфей втрачає свою дружину німфу Еврідіку, яка помирає від укусу змії. Орфей вирішує повернути свою кохану з Царства мертвих душ. Смерть дозволяє йому це зробити лише за умови, що Орфей не буде дивитися на Еврідіку поки вестиме її назад у наш світ. Але вистава акцентує увагу на інших питаннях взаємовідносин Еврідіки та Орфея. До головного героя звертається сама Смерть та нишком налаштовує чоловіка проти дружини. Головні герої справді нагадували людей, якими так захоплювалися давні греки. Ідеальна форма тіла, великі м'язи, оголені фігури. Їх рухи відповідали епосі, хоч і були доречно осучаснені.Тим не менше, декілька сцен мені здалися трохи затягнутими.Акторська гра зачаровувала своєю самобутністю. Я не знайшла у їхніх словах театральності або ж навіть звичних емоцій. Загалом, гра акторів була беземоційна, але в хорошому сенсі цього слова. За них говорили їхні рухи.Спочатку вистава мені видалась надто перезавантаженою символізмом, але у ході спектаклю актори відкривала сенс сценічних речей і ці розкидані пазли складались у цілісну картину. Тому упродовж усієї вистави я не втрачала інтерес до постановки і пильно спостерігала за кожним кроком. Недоліків не знайшла, дуже просторе приміщення з привітним персоналом. Сподобалось, що після вистави не було черги в гердеробі, адже працівники дуже швидко віддавали одяг глядачам.