Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Двоє бідних румунів, що розмовляють польскою »
"Двоє бідних румунів, що говорять польскою" - соціальна комедія. Багатопланова гостросюжетна історія, головні герої якої відправляються в шалену подорож автостопом, помінявши сцену модної тусовки на реальні простори своєї батьківщини. Їх попутники - парад соціальних типів. Мова героїв п'єси Дороти Масловської - смішна, понівечена, оголює суть середньостатистичної свідомості, що складається зі штампів поп-культури, телевізійного жаргону і молодіжного сленгу. Ця історія - рефлексія на зміни, що відбуваються у внутрішньому світі сучасного человека. Це погляд на світ споживання, який деформує свідомість людини, спотворюючи його систему цінностей.
Весілля. Медовий місяць. Затишний будиночок у горах. Так почалася щаслива історія подружнього життя Даніеля та Елізабет. Проте щастя не було довгим – несподівано зникає дружина… Згодом убитий горем чоловік отримує звістку – мадам Корбан знайшлася. Але чому ж він не радіє? Бо в домі замість Елізабет з'являється незнайома йому жінка! Вона веде себе як кохана дружина і постає питання – що не так в цій історії? Кому з цих двох довіряти і як одного з них вивести на чисту воду.
Це проймаюча історія про двох дівчат на ім'я Наташа. Одна з них живе в дитбудинку, інша – в хорошій забезпеченій сім'ї. Вони такі різні, але такі схожі у своїй простій і зрозумілій мрії. Мрії про велике і справжнє кохання. У кожного з нас є мрія і кожен з нас йде до неї різними шляхами. Йде до кінця, до болю в серці, до сміху, що розриває легені, до сліз крізь регіт, до страху в очах.
Театр Ampulka.ua та продюсер Михайло Бондаренко у партнерстві з «Диким театром» презентують виставу «Чуваки не святкують або Ukrainian» Постановка Максима Голенка за творами Руслана Горового Вперше на сцені у якості актора, сам автор – Руслан Горовий Ви побачите те, що ніколи не бачили? Ні! Ви побачите те, про шо всі знають і мовчать Ми скажемо на чорне – чорне, а на біле – біле Війну Назвемо Війною, смерть – смертю, зраду – зрадою. Зустрічайте нову класику – те, що вже зовсім скоро, будуть вивчати у школах та переказувати дітям Нетривіальний сюжет, реалістичні картини буття, жива українська мова, тонкощі психології й подекуди зовсім абсурдні рішення персонажів – ось що чекає вас. Вистава від початку й до кінця сповнена людяності й переживань за кожного з нас. Перед нами проходить життя, в якому є і любов, і ненависть, і завзятість, і абсурдність дій. Реалізм, психологізм, людяність… все знайшло своє місце в цій виставі. Фото: Олексій Товпига
Надихнули мемуари Харукі Муракамі. Жива музика і найвідоміші у світі роздуми про Біг найвідомішого у світі японського літератора на терасі історчиної будівлі у центрі Києва. Свіжо, іронічно, зворушливо і мотивуюче! Обіцяємо вам справжню пробіжку, коли пульс 120 ударів на хвилину, в навушниках грають Бітли, а особисті проблеми, глобальні катастрофи, страх і бруд лишаються позаду…Коли ти сяєш як зірка, а на небі ні хмаринки, коли, окрім кросівок, нічого не потрібно і ти розумієш, що страждання – питання вибору. Як і насолода. Будете лише ви і ваш біг, ваш політ, ваша дорога. А найцікавіше, що ви не зрушите з місця. Вистава під відкритим небом!Вистава – нон-фікшн. Суміш драйву і філософії, дотепності і мудрості! Це не класична вистава, де є чіткий сюжет та структура, це набір спостережень, висновків, інсайтів Муракамі та молодих акторів Малого театру. Це занурення в потік свідомості, у внутрішній світ людини. Біг тут – метафора. Приєднуйтеся і ви точно дізнаєтеся більше про ультрамарафон, що зветься життям. у виставі звучать кавер-версії хітів The Beatles, The Rolling Stones, Creedence Clearwater Revival, Eric Clapton, Bob Dilan, Воплі Відоплясова та інших у виконанні акторів Малого театру.
Якщо чоловік неправий, він мусить вибачитись. Якщо жінка неправа – чоловік теж мусить вибачитись. Жіноча логіка – це травма для чоловічої психіки. Вона спокійно може довести, що равлик і черепаха – це одне й те ж саме, або через малесеньку плямку на піджаку зруйнувати півкварталу. Але якщо знайти до неї ключик, ... чи револьвер, вона зробить вас найщасливішою людиною, як мінімум на весь квартал. Отож: «чи можна стріляти в жінку?...» ... «чи можна НЕ стріляти в жінку?» ...
"Двоє бідних румунів, які говорять по-польськи" - соціальна комедія. Головні герої (Він — Парха і Вона — Джина) відправляються в шалену подорож автостопом, до Польщі. Уся вистава схожа на якийсь пост-фанковий кліп – в них так само, під веселу музику відбуваються зовсім невеселі речі. Мабуть, потрібно говорити відверто про неприємні речі, якими ти живеш час від часу. Нагадувати собі, який ґрунт в тебе під ногами, і чому тобі кожного дня світить сонце. Або ж дозволити іншим говорити про них, торкатись темряви і не приховувати те, що відбувається в ній. Ця історія - рефлексія на зміни, що відбуваються у внутрішньому світі сучасної людини. Цей погляд на світ , який деформує свідомість людини, спотворюючи її систему цінностей.
"Двоє бідних румунів, які говорять по-польськи" - соціальна комедія. Але коли одразу були смішні моменти, і ніби то казалось би п”єса посміятись від душі, то в другій частині п’єси ти розумієш, що взагалі не до сміху, і що затронуто багато актуальних тем, і навіть хотілось плакати….. Багатопланова гостросюжетна історія, головні герої якої відправляються в божевільну подорож автостопом, помінявши сцену модної тусовки на реальні простори своєї батьківщини. Мова героїв п'єси змішана, була і сучасна мова молоді, з цікавими виразами, і не зрозуміла чи то польська, чи румунська. П’єса не ординарна, на перший погляд легка, комічна, захоплююча, але в той же час відкривається соціальні питання , які дуже важливі в наш час. І зрада чоловіка, і довірливість людини, а саме головне, як живе молодь та губить своє життя. В кінці вистави не можливо було втримати сліз, настільки гарно актори показали історії людей. Рекомендую, для переосмислення якихось своїх цінностей, для розуміння того що не все так чудово як здається, для того щоб ще раз побачити, що за способом життя молодої людини, криється якась прихована таємниця або біль….
Вистава дійсно не може залишити байдужим нікого. Соціальна комедія - коротко характеризує суть побаченого: є сміх від душі, є філософські моменти. Сюжет розгортається феєрично, багато несподіваних поворотів та недосказаного, над чим варто замислитися. Для мене було відкриттям таке сучасне переосмислення театру. Мабуть, більше звикла до класики. А тут нецензурна лексика та реп на сцені. Варто відзначити, що це було так гармонійно і зіграло навіть як родзинка вистави. Дійсно ловила кожне слово, бо було цікаво, а що ж далі. Особливо запам'яталися цитати для натхнення. І гра акторів довершена.
Очень сложный сюжет, немного тяжёлый для понимания. В спектакле участвуют звёздные актеры, такие как Екатерина Кирстен. Потрясающая игра актёров, после просмотра этого спектакля, хочется бесконечно кричать Браво!!! Здесь, ты понимаешь, что такое актерское мастерство. Сложность характеров и глупых ситуаций заставляет зрителя смеяться. Не могу сказать чтобы советовала смотреть этот спектакль подросткам, спектакль для взрослых. Особенно для завсегдатаев театра. Сюжет не заезженный, своего рода удивительный и непредсказуемый. Очень рекомендую для просмотра! Хочется чаще видеть такие сложные работы на театральных сценах. Театр очень маленький, уютный, видно актёров хорошо. Рекомендую посетить. Не ожидала, что удивят актеры такой неповторимой игрой!
Креативна постановка залишає після себе дивну суміш сумбуру та гумору в Вашій голові. Гарна гра акторів, незвичне викладення історії та оригінальний сюжет - все це «Двоє бідних румин, що говорять польською». Вистава активізує твій мозок, тому що часом ситуація виставляється з двох сторін. Це дає тобі привід замислитись про те, як по-різному люди сприймають одну й ту саму ситуацію. Динамічне викладення матеріалу, різкі повороти сюжету - не дають тобі «розслабитись» і засумувати. Зіркою другого акту є Катерина Кістень, яка грає дивакувату жіночку, дуже талановито і смішно - зачаровує своєю грою, як в класичних виставах, так і в цій, досить незвичайній. Твір, що є основою - досить дивний, який залишає багато питань нерозкритими або на суд глядача. Поразмислити буде над чим. Присутня нецензурна лексика, але вона дуже в тему, майже не ріже слух. Після вистави знайшла оригінальний етюд - він дійсно такий саме дивний, як було показано акторами. Ця вистава не для поціновувачів класичного театру, але любі глядачі, кому хочеться чогось незвичного, сучасного - я знайшла дещо для Вас ;)
Сучасна вистава, більш молодіжна. Підіймає актуальні соціальні теми: про життя самотніх людей, чи ображених. Про дію алкоголю та інших засобів для підняття настрою. Тому має вікові обмеження, на мою думку. Не всі однаково добре сприймають, тому не дуже рекомендую для дуже культурних сербів. Бо жіночки дуже охали після слів «трахатись». Багато сарказму, багато жартів. Показує, що до будь-якої ситуації треба легко відноситись, що у всіх людей є проблеми, але все вирішується.
Двое бедных румын, говорящих по-польски"- вистава за п"єсою Дороти Масловської - соціальна комедія. Багатопланова гостросюжетна історія, головні герої якої вирушають в безумну подорож автостопом, змінивши сцену модної тусовки на реалії глубинки. Їх попутники – парад соціальних типів. Мова героїв - убога, зуродувана, із штампів поп-культури, телевізійного жаргону и молодіжного сленга. І це нібито-то комедія та повинно бути смішно, але мені смішно не було. Хоча в залі інколи лунав сміх ( хоча сміх був і в антракті, та не вистава була його причиною) Я розуміла всі жарти, але вони не смішні для мене. Смішніше було, коли один із глядачів сміявся дуже низьким голосом і зал реагував на те. Постановка дещо затягнута, 2 години тягнулися повільно, хоча гра акторів непогана. Театр має свою фішку - театр тіней і це , як завжди, прикрашає постановку
Народився в родині акторів, які грають у Театрі на Подолі.
В період з 1995 по 1999 рр. навчався в університеті театру, кіно і телебачення Карпенка-Карого, на акторському курсі Миколи Рушковського.
Почав виступати на сцені. Приєднався до Нового драматичного театру на Печерську. Родинні перекази свідчать про те, що бабуся Ігоря Рубашкіна була актрисою, а мамин брат реалізував себе, як оперний співак.
Перші свої образи в спектаклях юнак втілив на Печерську, ще в шкільні роки. На цій сцені під його керівництвом викладача літератури Наума Ароновича Резніченко поставили «Старшого сина» А. Вампілова, «Безіменну зірку» М. Себастьяна і «Звичайне диво» Е. Шварца. Анатолій Хостікоєв через свою театральну компанію запросив актора в мюзикл під назвою «Біла ворона».
Йому дістався образ Жульєна. Перш Анатолій Хостікоєв сам грав цю роль. Актор отримав премію «Київська пектораль» за роботу над постановкою «Закон танго». Цією ж нагородою було відзначено участь у виставах «Розпусник» і «Корабель не прийде».Особисте життя
Батьком актора є Олександр Михайлович Рубашкін, який грає в Театрі на Подолі. Тетяна Константинова Печенкіна – мати, виступає на тій же сцені. Перша дружина Ігоря - Олена Лазович. Вона є актрисою Театру на Печерську.
Другою дружиною його є Олеся Власова. Вона грає на тій же сцені. Має доньку на ім'я Апполинария. Анатолій Хостікоєв став її хрещеним. Дівчинку також називають Поліна. Другу дочку звати Варвара.Сцена
Першою студентською роботою актора став образ дон Кіхота в постановці «Людина з Ламанчі». Пізніше Ігор Рубашкін приєднався до театру на Печерську. Зіграв у виставі «Пригоди Казанови». Як Панталоне з'явився в постановці режисера Себастьяно Сальвато «Арлекіно. Слуга двох панів» за К. Гольдоні. Запам'ятався глядачам як Іонич з вистави «У кожного свої дивацтва».
З'явився в постановці режисера Юрія Одинокого «П'ять оповідань Пелевіна». Втілив образ хореографа у виставі «Закон танго». В його основу були покладені твори П. Неруди, Х. Борхеса, Х. Кортасара, Олена Лазович виступила режисером. Працював над постановкою «Майстер і Маргарита» за М. Булгакову. Режисером її став Олександр Крижановський.
У виставі «Розпусник» за Шміттом зіграв Дені Дідро. Брав участь у постановці «Корабель не прийде» за Штокманну. Незабаром почалося співробітництво Ігоря з театральною компанією під назвою «Бенюк і Хостікоєв». Він виконав роль Жульєна в постановці режисера Анатолія Хостікоєва «Біла ворона». Зіграв Рослого у виставі «Про мишей і людей» за Дж. Стейнбеку.
За мотивами опери С. Гулак-Артемовського була створена постановка «Задунаєць за порогом», в якій Ігор прийняв участь, як син султана на ім'я Селім. В образі Стенлі Паркера працював над виставою «Люкс для іноземців» за Фріману. У театрі «Сузір'я», в постановці «Візит пана В» зіграв Воланда.Музичне відео
Ігор Рубашкін знявся в кліпі «Де ти мій ангел?» Юлії Войс. Далі актор з'явився у Світлани Лободи в кліпі «За що». Співпрацював Ігор і з австралійською групою Tame Impala, знявшись у кліпі Solitude Is Bliss.
З чотирирічного віку (протягом дванадцяти років) професійно займалася народними та історико-побутовими танцями в Ансамблі народної пісні і танцю «Світанок». Гастролі: міста Італії, Краківський фестиваль у Польщі, ювілейний концерт «80 років Артеку».
З п'яти років навчалася в Музичній школі по класу фортепіано. Закінчила 7 класів.
З 1996 по 1999 р. навчалася в Київському обласному училищі культури на факультеті режисури театралізованих заходів та масових видовищ в майстерні Горбова А.с..
Отримала червоний диплом. Там же брала уроки естрадного вокалу, брала участь в конкурсі «Червона Рута-1999», концертах та ін.
У 2003 році закінчила Київський державний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (курс Н. Н. Рушковського).
Професійно займалася класичної хореографією, естрадним вокалом, аргентинським танго, озвучуванням кіно.
З 2003 р. акторка Нового драматичного театру на Печерську.
Народився 18 вересня.
Отримав акторську освіту в Швейцарії в рамках чотирирічного навчання на лікувально-педагогічному курсі в школі Р. Штайнера "Heilpädagogische Seminar Dornach" .Там же були пройдені курс еврітміі (мистецтво руху) і курс мистецтва мови, широко використовувався М. Чеховим в його театральній діяльності.
З 2009 року - актор Нового театру на Печерську (м.Київ).
Київський академічний театр на Печерську було створено в 2000 році.
Основою театру став випускний російський курс Київського Національного Університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого (керівник курсу н.а. України М. М. Рушковський). У студентські роки ця трупа створила вистави, які послужили основою для репертуару майбутнього театру.
В роки становлення театру допомагав народний артист СРСР Кирило Юрійович Лавров. Було здійснено ремонт в приміщенні театру на вулиці Шовковична, 3. З 2004 року саме тут театр знайшов своє перше притулок. У 2010 році театр переїхав на нове місце по вулиці Немировича-Данченка, 5, де продовжує свою роботу і нині.
На сьогоднішній день в театрі працює 32 актора: 13 – в трупі, а також – запрошені з інших театрів. Всі ці роки художній керівник театру – Олександр Крижановський.
« Двоє бідних румунів, що розмовляють польскою »
