« Двері »
Одного разу три раніше незнайомі між собою людини зустрілися в одному досить дивному місці, куди кожного привело своя справа. У місті починаються «хімічні вчення» - і Командор, і Капітан, і Професор виявляються заблокованими. Починають відбуватися дивні, незрозумілі речі. Незрозумілі? Але ж все-таки можна пояснити! Хоча краще вибратися б звідси по-доброму. Але як? Адже виходу немає! Ні?
Виходу немає...
Як поводиться людина, опинившись заблокованою в замкнутому просторі? Де при цьому діється чорт знає що? А якщо цих людей, таких різних, - троє?
Напевно, кожна людина хоча б один раз замислювалася, що чекає нас після смерті? І чи чекає взагалі щось? А якщо чекає - як все це буде відбуватися? І як бути, якщо ти до цього ну зовсім не готовий ?! Живеш - живеш, і раптом - бац!
Якщо це справді смерть, і якщо має прийти Страшний Суд - все можна швидко поправити, адже сучасна людина так вміє пристосовуватися. Можна спробувати домовитися - та хоч і з самим Господом! А якщо просто мана якась? Фу, забути, як страшний сон - присниться ж !, - і спокійнісінько жити далі ...
«Двері» - це дуже смішна комедія, яка разом з тим пропонує подумати про вічні питання людського буття.
Театр народився як група студентів акторського і режисерського факультетів Театрального відділення Харківського інституту мистецтв. 19 червня 2000 була показана перша вистава цієї групи. Після цього підпільно пройшло ще кілька самостійних робіт у стінах вузу.
У 2002 році вистава «Павло I» стала призером Всеукраїнського фестивалю сучасного мистецтва «Культурні герої XXI століття в Києві, була високо оцінена авторитетними театральними критиками і відомими театральними діячами. Для зароджуваного театру це була велика моральна підтримка. Група отримує назву - «ТЕАТР 19», в якому число «19» - щасливий талісман, який супроводжує всі успіхи молодого театру, - і виходить до широкого глядача.
19 травня 2002 року «ТЕАТР 19» вперше грає виставу на сцені харківського Будинку актора, який став справжнім домом для нового театру.
За минулі роки «ТЕАТР 19» не тільки довів своє право на існування, але і став одним з лідерів недержавного театрального руху як Харкова, так і всієї України. Йому вдалося завоювати досить численну аудиторію. Здебільшого, це студентство і молода інтелігенція. Не просто глядачами, але справжніми шанувальниками і цінителями цього театру стало покоління, у якого свого часу полювання до театру, здавалося, назавжди відбили примусовими «культпоходами».
« Двері »
