Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
У цій пустотливий і кумедній історії з веселими розіграшами і зухвалими витівками, всі мріють про кохання, але, як часто буває, пристрасно закохуються зовсім не в того, хто готовий відповісти тим самим. Низка інтриг та перевдягань, відвертих зізнань та безглуздих дуелей насамкінець завершується найнеймовірнішим чином – перед коханням руйнуються всі перепони, а рідні, що здавалося втрачені назавжди, несподівано знаходяться.
Юна Віола рятується с затонулого корабля на березі Іллірії. Дівчина впевнена, що її брат-близнюк Себастьян загинув у хвилях. Вона переодягається в чоловічий одяг і під ім'ям Цезаріо наймається в слуги до князя Орсіно, в якого закохана. Ось тільки Орсіно пристрасно кохає графиню Олівію та марно домагається руки неприступної красуні. Прихильності Олівії домагаються також невдаха-наречений – лицар Ендрю та пихатий ханжа Мальволіо. Саме навколо них і плетуть свої інтриги й влаштовують розіграші хитромудрий пияк сер Тобі та спритна авантюристка Марія в компанії з блазнем Фестом.
Герцог Орсіно безмежно довіряє юному слузі і посилає його залагоджувати свої любовні справи. Олівія, не підозрюючи, що Цезаріо – дівчина, з першого погляду закохується в юного посланця. Починається низка непорозумінь і все заплуталося б остаточно, якби не несподівана поява брата-близнюка Віоли Себастьяна ...
Легендарний, знаменитий, скандальний герой багатьох авторів світової літератури - звабник і розпусник Дон Жуан. Саме про нього йде мова у цій виставі, саме на нього ми пропонуємо вам поглянути через призму, яку задає режисер. Жодна жінка не зможе встояти перед чарами цього гарячого іспанця. Та чи знає жінка, на кого вона насправді дивиться, коли зазирає в очі Дона Жуана? Хто цей чоловік? Що може приховувати його пристрасний погляд...
Герой-коханець, лицемір, або ж просто збоченець? Вже декілька століть великі письменники, поети та звичайні графомани не втомлюються переосмислювати загадковий образ легендарного розпусника на ймення Дон Жуан! Ми теж не втрималися і вирішили подивитися на знайомі сюжети з неочікуваних ракурсів. На вас чекають сміливі та курйозні пригоди Дон Жуана та його вірного слуги, походеньки яких, як заведено, закінчаться у пеклі. Але до того гіркого моменту все має бути надзвичайно весело!
Герой-коханець, лицемір, або ж просто збоченець? Уже кілька століть великі письменники, поети, а також звичайні графомани не втомлюються переосмислювати загадковий образ легендарного розпусника на ім'я Дон Жуан! Ми теж не втрималися і взяли все найбезрозсудніше і найкомічніше, з того, що було відомо про цього ловеласа і зварили власний скажений модерновий мікс, який представлять для вас кращі комедійні актори України.
Поетеса зламу століть. Так називають Лесю Українку, яка дуже тонко відчувала та описувала природу людських відносин. Нині перед вами – режисерська версія любовної божевільної драми у постановці Івана Уривського. У центрі сюжету спокусник Дон Жуан, егоїстична Донна Анна і камінний, консервативний командор дон Гонзаго де Мендоза. Дон Жуан у письменниці постає не таким, як його літературні прообрази авторства Гофмана, Мольєра, Моцарта, Байрона чи Пушкіна. Адже він тримається гордо, прагне волі і йде за щирим покликом свого серця! У цій любовній пригоді кожен прагне щастя… Та якою ціною? І чиї життєві принципи виявляться сильнішими?
Любов – це найпрекрасніше, що може статися з людиною в будь-якому віці. Проте саме вік може стати перешкодою у розвитку любовних стосунків. Чарівна журналістка, сеньйорита Паола (О. Сумська) буквально з першого погляду підкорює серце поважного політика синьйора Леоне (Є. Паперний). Леоне, перебуваючи в досить поважному віці, до нестями закоханий у молоденьку спокусницю. Але, на жаль, похилий вік і відсутність чоловічої харизми заважають депутату завоювати Паолу. Однак Леоне не здається. Він укладає договір з молодим, нікому не відомим драматургом П'єтро (В. Борисюк) і публічно видає його літературні твори за свої. Леоне отримує славу та успіх, а П'єтро отримує прихильність і жаркі поцілунки Паоли. А може ця підступна бестія веде подвійну гру?.. «Сублімація любові» – це італійські пристрасті, непередбачувані повороти сюжету, інтриги, неперевершена гра акторів та, звісно ж, сміх до сліз.
Шекспір на всі часи. Вистава дуже захоплююча, феєрична. Тут навіть не трикутник, а любовний п‘ятикутник. Близнюки, князь, Олівія, Мальваліо. Напочатку всі страждають від нерозділеного кохання, але потім все становляться на свої місця. Сцена-це коронка вистави, вона весь час розсовувалася і поглинала акторів чи вони виникали з неї, як з морської пучінні. Чорний рояль та блазень який грав на ньому, його міміка , ужімки -це моновистава, яка заслуговує криків браво та гучних оплесків. Три актриси-це щось неімовірне, при чому кожна по своєму, виглядали вони значно переконливіше хлопців, очей немодливо відірвати. Мені не сподобалась домішка гопників, блатних у виставі. Смішний епізод дворецького, який вправно впорався з лосинами та усмішкою. Танцювальна, музична, весела вистава. Браво!
1995 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого (курс Е. Митницького). За роки творчої діяльності Дмитро Богомазов здійснив постановку більше 40 вистав на сценах Києва, Одеси, Черкас, та закордоном - у Польщі, Росії, Франції. Серед них низка вистав за творами світової класики, зокрема: В. Шекспіра, Ж. Б. Мольєра, Й. Гете, М. Булгакова, Т. Манна; першопрочитання творів Л. Піранделло, Софокла, О. Гріна; сучасне прочитання класичної української літератури: І. Карпенка-Карого, В. Стефаника, І. Франка, П. Саксаганського.
З 1993 по 2000 рік та з 2011 року працює режисером-постановником Київського театру драми і комедії. З 2017 року - головний режисер Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка.
Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).
У 1995 закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (в той час — Київський інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого), навчався на курсі народного артиста України Миколи Рушковського.
З 1997 працює у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.
У 2009 разом з актором та режисером Олександром Кобзарем написав інсценування та поставив спектакль «Граємо Чонкіна» (рос. Играем Чонкина) – за романом Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна».
Регулярно бере участь у дублюванні іноземних фільмів для українського прокату. Голос Андрія можна почути в таких мультиплікаційних та художніх фільмах: «Шрек Третій», «Шрек назавжди», «Мадагаскар 2», «Мадагаскар 3», «Кіт у чоботях», «Гангстер», «Операція „Валькірія“», «Завжди кажи „Так“», «Грім у тропіках», «Безславні виродки», «Копи на підхваті», «Гаррі Поттер та смертельні реліквії», «Місія неможлива: протокол „Фантом“», «Вище неба», «Похмілля у Вегасі», «Джанґо вільний» та ін. В українських кінотеатрах голосом Андрія Самініна майже постійно говорить Джонні Депп («Вороги суспільства», «Турист», «Джек і Джилл», «Похмурі тіні», «Мачо і ботан»).
Одружений з Лесею Самаєвою – акторкою Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
Скляренко Олексій Володимирович (н. 1973 року) – актор, хореограф та режисер.
1997 року закінчив КДІТМ імені І.К.Карпенка-Карого, майстерня Валентини Зимньої. Працював актором у Театрі Романа Віктюка (Москва, 1997 – 2012).
Брав участь у театральному проекті Алли Сігалової «Мрії кохання» (2001-2003), працював як режисер пластики та хореограф у виставах багатьох київських та московських театрів: Малого театру, Театру сатири, Театру Романа Віктюка, Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, «Сузір’я», Молодого театру, ТЮГу.
У березні 2013 року на сцені КНУ театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого поставив як режисер пластичну драму «Кураж» за п’єсою «Матінка Кураж та її діти» Бертольда Брехта.
Походить з відомої творчої династії. Дід, Володимир Скляренко, – режисер і педагог, працював з Лесем Курбасом у «Березолі»; бабуся, Надія Титаренко, – видатна актриса; батько, Володимир Скляренко, – режисер; мама, Олена Скляренко, – актриса Львівського ТЮГу; дядько, Володимир Денисенко, – педагог з класичного танцю.
Народився 19 лютого 1991 року.
У 2018 році закінчив КНУТКіТ ім. Карпенко-Карого (майстер курсу Д.М.Богомазов).
З ранніх років почав зніматися в кіно, дебютувавши на екрані в 10-річному віці в серіалі «Серцю не накажеш».
Пізніше, в 14 років, він зіграв помітну роль – Макса – в спортивній драмі режисера Ахтема Сейтаблаєва «Чемпіони з підворіття».
Йому пропонували знятися в популярному проекті «День народження Буржуя» – світила роль сина головного героя (Буржуя), однак тоді, будучи підлітком, Макар відмовився: у нього були інші інтереси.
Після закінчення школи вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Грав на сцені Київського академічного Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра – був зайнятий у виставі «Дванадцята ніч». Знявся в картинах «Смерть шпигунам. Прихований ворог» (Юрій Корецький), «Лінія світла» (Лисий), «Коли мене полюбиш ти» (Гоша), «Киборги»(Мажор). Виконав одну з головних ролей в мелодрамі Романа Бровко «Квіти дощу».
Народилася 22 вересня.
Закінчила КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого.
В театрі Франка працює з 2019 року.
Батько — міліціонер, а мати — косметолог. У 1996 році родина переїхала до селища Немішаєве Бородянського району Київської області.
З третього класу вона співала в народному хорі «Калинка». Пізніше стала брати участь в конкурсах читців віршів. Далі займалася зі своєю сусідкою, яка закінчила театральний інститут. Під її впливом і сама вирішила стати актрисою.
Після 9-го класу Анастасія Пустовіт вступила до акторського коледжу. Вступити до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенко-Карого вона змогла лише з третього разу і лише на контракт у 2014 році за спеціалізацією «Акторське мистецтво драматичного театру і кіно (жінки, український курс)».
Третій курс навчання оплатила з гонорару за зйомки у серіалі «Коли падають дерева». Після цього її перевели на бюджетне навчання.
Паралельно з навчанням Анастасія Пустовіт грає в Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі.
З 2017 року почала зніматися в кіно. Першими роботами стали невеликі ролі в стрічках «Пташка співоча» (Арина) та «Підкидьки-2» (Світлана Писарюк).
У 2018 році зіграла головну роль Лариси в соціальній драмі Марисі Нікітюк «Коли падають дерева». Також зіграла головну роль у 95-серійному серіалі «Таємниці».
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
В школі подобалось бути в центрі уваги
– Яку роль мрієте зіграти?
Лопахін, Гамлет, Князь Мишкін
– Чим любите займатися у вільний час?
Спортом, а точніше ММА
Народився 14 червня 1994 року.
Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого (майстерня М.Богомазова).
З 2018 року працює в Київському драматичному театрі ім. І.Франка.
Народився 19 квітня. Закінчив КНУТКіТ ім. І.К. Карпенко-Карого, курс заслуженого діяча мистецтв України, Народного артиста України Д.М. Богомазова.
У Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра від 2016 року.
З 2018 року працює в Одеському театрі імені В. Василька.
Своїм життєвим кредо вважає фразу Френка Сінатри: «Найкраща помста – приголомшливий успіх».
Народився в Києві у 1996 році.
Акторській майстерності навчався в Київському університеті театру, кіно і телебачення (курс заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Богомазова).
Був прийнятий до трупи Одеського українського театру в листопаді 2018 року, де працював до березня 2020 року.
– Чому вирішили стати актором / актрисою?
За покликанням серця
– Яку роль мрієте зіграти?
Світову
– Чим любите займатися у вільний час?
Йога
– Можливо, ви займаєтеся громадською діяльністю, розкажіть
Волонтерство
Серед інших театрів України Київський державний академічний театр драми і комедії посідає особливе місце. Театр, що виник на хвилі демократичних змін у суспільстві наприкінці 70-х років XX століття, сьогодні є широко відомим і популярним у глядачів, авторитетним серед фахівців.
Перший збір трупи театру відбувся 7 вересня 1978 року, а перша прем'єра – 21 квітня 1979 року у приміщенні Республіканського театру ляльок по вул. Ш. Руставелі, 13 («Высшая точка – любовь» Р. Фєдєньова).
Багато років театр не мав власного приміщення. Вистави відбувалися у всіх театрах Києва і майже у всіх палацах культури міста, у тому числі у Палаці «Україна» та Жовтневому палаці. У травні 1982 р. міська влада передала молодому театрові будівлю кінотеатру «Космос» на Лівобережному масиві. В цій будівлі силами колективу був влаштований «Театр у фойє» – перша мала сцена у тогочасному Києві та, можливо, і в Україні. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром у Києві за повоєнні роки.
Театр працює двома мовами.
За час існування премії «Київська пектораль» театр отримав 15 нагород майже у всіх її номінаціях.