Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Класика дитячої драматургії, чудова казка Самуїла Маршака ще раз нагадає нам про те, що чудеса трапляються. Але відбуваються вони з тими, хто їх дуже чекає і дійсно заслуговує. Добра падчерка буде винагороджена за лагідний характер, безсердечні мачуха з дочкою осоромлені, а вередлива королева перевихована, звичайно, не без чарівного втручання усіх дванадцяти місяців!
Якщо тобі у спадок дістався лише кіт, у той час як старшим братам – млин та осел, не варто впадати у відчай! Ще невідомо, кому пощастило більше. Хоча, як це не відомо? Відомо! Звичайно, власнику кота, бо цей кіт не простий. І справа тут зовсім не в чоботях та капелюсі, а гострому розумі, спритності та винахідливості. Хоча чоботи і капелюх також відіграли свою роль… Запрошуємо дорослих і малюків на веселу, дотепну і надзвичайно музичну казку «Кіт у чоботях». Станьте свідками того, як розумник Кіт подарував своєму хазяїну щастя і пів королівства на додаток.
Чого боялися ви в дитинстві, пам’ятаєте? Те відчуття, коли мама лишала Вас насамоті у ліжку і вимикала світло. Що знаходиться там, в темряві? В чорних кутках спальні, під скрипучим ліжком або ж між вашими улюбленими м’якими іграшками? В темряві є все. І воно довкола. Еммі та Гансу – дітлахам славнозвісних Лускунчика та ляльки Марі – доведеться зазирнути у найчорніші закутки, залишитися сам-на-сам зі страшними таємницями свого будинку. Адже десь там, на горищі схований чарівний горіх, що виконує бажання. Чи правда це – дітям невідомо, але вони напевне знають, що Мишильда здатна на все, аби відомстити Лускунчику за свого батька. І вона зробить будь-що, щоб зупинити дітей. А що чекає їх попереду? Страхи, з якими необхідно зустрітися сам-на-сам і подолати їх. Заради батьків, добра і справедливості. Адже напередодні Різдва можливо все! Казка, що поєднує класику і сучасність. Казка, що робить дітей сміливішими. Казка, що змушує повірити в дива! Тож, готуйтесь! Емма та Ганс готові розповісти вам наймагічнішу різдвяну історію…
Прем'єра від творців хіта «Зубата втрата». Постановка за мотивами казки братів Грімм, сюжетів народних казок та сучасних трендів, стрімів, стилів. Як так? А ось як - сюжет вистави вам та вашим дітям буде знайомий: хитрий Вовк хоче вкрасти козенят, поки матінки Кози немає вдома. Але це вистава для сучасних дітей та батьків, тому мама Коза займатиметься з козенятами йогою і фітнесом, замість базару купуватиме своїм діточкам смаколики у знайомому нам супермаркеті. А підступний Вовк намагатиметься бути схожим на Козу, але у цьому йому допомагатимуть Півень-артист, Баран-стиліст з фешн агенства та Свинка-піцайоло з модного закладу харчування. Отже, буде сучасно, стильно, цікаво та несподівано. Буде чому повчитися малим глядачам та над чим посміятися дорослим.
Чудовий мюзикл для перегляду всією родиною. Вистава представляє мікс жанрів: комедію, фарс, буфонаду, ексцентріаду, циркове шоу, ліричну мелодраму, шпигунський детектив, а також багато чого ще! Будьте певні — в нашій виставі буде багато веселого (веселий юнак Трубадур та його друзі: Пес, Півень, Кіт та Віслюк!), буде багато чарівного (чарівна Принцеса!), буде багато жахливого (жахливі лісові розбійники!), буде навіть дещо геніальне (геніальний Сищик!), але і трохи дурного (дурний Король!).
Наш театр знову звертається до світової класики літератури. Цього разу на сцені оживуть образи найвідомішої казки німецького письменника Вільгельма Гауффа «Карлик Ніс». Не сумнівайтеся – на вас чекає неймовірний мюзикл для сімейного перегляду з перетвореннями, чаклунством, чарами, містикою та фантастикою. А чи може бути інакше, коли стара Чаклунка перетворила зухвалого хлопчика Якова за його глузування та жарти на адресу її непривабливого вигляду, зокрема довжелезного носа, на потворного карлика із ще довшим та ще огиднішим носом. Запроторений у чуже тіло, Яків вимушений тікати з рідного містечка, де його не впізнають сусіди та рідні, а його батьки – мати, зеленщиця на ім'я Ханна, та батько, швець на ім'я Фрідріх – виганяють з дому. Нині вигнанець, Яків вирушає у мандри. Позбавлений свого звичайного вигляду, молодості та юнацького хисту, він виявляється тепер неабияким вправним кухарем. Завдяки своєму довгому носу Яків може відчути аромати найвишуканіших страв та напоїв, приготувати найсмачніші наїдки, достойні навіть першого столу королівства. Так новоспечений Карлик Ніс опиняється на кухні самого герцога, де він знайомиться з Гускою. Птаха одразу здалася хлопчику незвичайною. Виявляється, що і вона – жертва чарів старої Чаклунки. У тілі білої гуски заховано маленьку дівчинку на ім'я Гретхен. Разом діти тікають з палацу Герцога та звільняються від чарів, повертаючи собі свій звичайний вигляд. Однак тепер дітлахи мають повернутися додому, де, на жаль, на їх повернення вже ніхто навіть не сподівається.
Закінчив середню та музичну (скрипка) школи у 1986 році, після проходження військової служби (Північний флот) у 1989 році вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К Карпенка-Карого та в 1994 році закінчив його з присвоєнням кваліфікації спеціаліста за спеціальністю «режисура».
З 1994 року працює на посаді режисера-постановника (а з лютого 2017 р по серпень 2018 р. – головного режисера ) у Донецькому академічному обласному драматичному театрі (м. Маріуполь).
Неодноразово поєднував основну діяльність з роботою художника-постановника і завідувача художньо-постановочної частини у театрі. Як художній керівник курсу і педагог з акторської майстерності з 2010 року веде курси в Першій Маріупольській театральній школі-студії.
Лауреат і дипломант міжнародних і регіональних театральних фестивалів "Херсонеські ігри", "Мельпомена Таврії", "Дні Чехова в Ялті", "Театральний Донбас", "Homo ludens",AndriyivskyFest,"Вересневі Самоцвіти","Світогляд"
Учасник Другої обласної виставки художників театру "Laterna Magica" (Донецьк, 1997 р.). Персональна виставка "Портрет сценографа Анатолія Левченка" проходила у виставковому залі сучасного мистецтва ім. А. Куїнджі (2009 р.).
Керівник групи авторів логотипу театру Донеччини
Нагороджений медаллю «За жертовність та любов до України» УПЦ (КП)(2017р.)
6 травня 2019 року відбувся творчій вечір,присвячений 50-річчю митця.
27 жовтня 2019 року в Маріуполі відкрився Перший недержавний театр "Terra Incognita" Свій театр для Своїх під керівництвом Анатолія Левченка
Народилася 17 січня.
Наталя Норисівна закінчила театральну студію при Київському державному театрі оперети за фахом «артистка музкомедії та драми» (1976 рік).
У Донецькому академічному обласному драматичному театрі (м. Маріуполь) працює з 1977 року.
Творчі роботи Атрощенкової Наталі відзначені різними дипломами Міністерства культури СРСР, ВТО, нагородами від НСТДУ, Почесними грамотами Донецької облдержадміністрації та Управління культури і туризму. У 1979 році за роль Секретаря у виставі «Перука із Гонконгу» К.Саконі на фестивалі драматичного мистецтва Угорської Народної Республіки в Радянському Союзі (м. Москва) актрису нагороджено Дипломом Міністерства культури СРСР та Всеросійського театрального товариства.
За час роботи в театрі Наталія Норисівна завжди брала участь у суспільному житті колективу. З 2000 по 2004 роки Атрощенкова Н.Н.вона була членом профкому театру, з 2003 р. – членом художньої ради театру. На посаді голови первинного осередку НСТДУ з 2006 р.
Закінчила Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського (2017)
В театрі працює з 2018 р.
Народився Сергій Мусієнко в 1965 році в Казахстані в родині військовослужбовця. Пізніше переїхали в Черкаську область на батьківщину батька, який бачив у сині художника, а не актора.
У 1989 році закінчив Дніпропетровське театральне училище за спеціальністю «Актор драми», після чого переїхав в Білорусь та працював в Брестському обласному російському драматичному театрі. Також Сергій працював в Павлодарському обласному драматичному театрі ім. А. Чехова.
З 1992 року Сергій Мусієнко – актор Донецького обласного драматичного театру.
Крім акторської освіти, Сергій Миколайович отримав ще й режисерську – в Луганському державному інституті культури і мистецтва.
Артур народився і виріс в Маріуполі. Актором мріяв стати з дитинства. Здебільшого це сталося завдяки любові до кіномистецтва. Вже закінчуючи школу, хлопець вирішив, що потрібно спробувати себе в акторській професії. Навіть хотів спочатку освоїти спеціальність психолога і з цього боку розкрити для себе акторську майстерність. Проте за проханням батьків він вступив до Приазовського державного технічного університету. Втім участь у студентському театрі «СТЕМ» допомогла зрозуміти, що йому слід змінити спеціальність. Наразі він магістр театрального мистецтва Луганської академії культури і мистецтв. Проте навчатися акторській майстерності почав у Театральній студії Костянтина Добрунова, якого вважає своїм вчителем. До речі, саме Костянтин Володимирович запросив Артура грати у Маріупольському драматичному театрі.
Закінчив Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського (2015)
В театрі працює з 2008 р.
Закінчила Ленінградський державний інститут театру, музики та кінематографії (1961 р.)
В театрі працює з 1962 р.
Закінчив Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж (2007 р.)
З 2003 до 2014 року працював у Театрі Лесі Українки (м. Кам'янське)
В театрі працює з 2015 р.
Закінчила Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського (2006 р.)
В театрі працює з 2002 р.
Закінчив Харківський національний університет мистецтв ім. І.П.Котляревського (2017 р.)
В театрі працює з 1993 р.
Закінчив Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського (2003 р.)
В театрі працює з 2003 р.
Закінчила Бердянський державний педагогічний університет (2006) та Харківську Державну Академію Культури (2019)
В театрі працює з 2002 року.
Артист-вокаліст 1 категорі у академічному музично-драматичному театрі імені Лесі Українки у місті Кам'янське
Закінчив Київський національний університет культури та мистецтв у 2004 році. Працював в ТОВ «Артист менеджмент» музикантом. У театрі працює з 2007 року. Бере участь в численних концертних програмах театру в ролі соліста, в складі дуету, квартету.
Початком театру в Маріуполі прийнято вважати 1847 рік, коли до міста вперше приїхала театральна трупа під керівництвом антрепренера В. Виноградова. Придатної будівлі Маріуполь не мав на той час, і тому вистави давали в орендованому амбарі на Єкатерининській вулиці (нині Нікопольський проспект).
У 1850—1860-і роки в амбарі на своєму подвір'ї місцевий житель Попов влаштував перше театральне приміщення — «Храм музи Мельпомени». А 1878 року в місті Маріуполі була заснована перша професіональна театральна трупа. Власне від цієї дати й вираховує свій початок міський драматичний театр (нинішній Донецький академічний обласний драматичний театр).
1884 року затверджено статут Маріупольського музично-драматичного товариства, члени якого ставили аматорські вистави, влаштовували концерти, сприяли естетичному вихованню мешканців міста.
Знаменна подія сталась у Маріуполі 8 листопада 1887 року — якщо раніше театральні трупи працювали в місті у непридатних приміщеннях, то цього дня було вперше відкрито спеціально зведену коштом В. Л. Шаповалова театральну будівлю, яка отримала назву Концертна зала (згодом Зимовий театр). Це театральне приміщення мало велику сцену, зручні крісла, окреме місце для оркестру та глядацьку залу на 800 місць. Театральний сезон відкрився постановкою п'єси М. Гоголя «Ревизор». Роль Городничого зіграв сам володар театру і антрепренер.
З отриманням власної стаціонарної сцени Маріуполь перетворився на значний культурний осередок наприкінці XIX — на початку ХХ століть. Тут відбувалися гастролі видатних майстрів українського театру — М. Кропивницького та І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського, М. Старицького.
У 1920-ті роки в Маріуполі працював драматичний колектив «Новий театр» під керівництвом А. Борисоглібського.
У 1934 році на основі міського драматичного театру створено Вседонецький музично-драматичний театр з постійним місцем перебування в Маріуполі (художній керівник — А. Смирнов, головний режисер — А. Іскандер).
18 квітня 1936 року в міському театрі відбулася зустріч із заслуженим артистом, оперним співаком Михайлом Гришком.
У листопаді 1936 року Маріупольський державний російський музично-драматичний театр показав п'єсу О. Корнійчука «Платон Кречет» — нерідко саме дата цієї прем’єрної вистави новоствореного першого стаціонарного закладу культури подається як дата створення сучасного театру (принаймні так було в літературі доби СРСР).
Новостворений театр уперше виїхав на великі 4-місячні гастролі в квітні 1937 року — до міст Сталіно (нині Донецьк), Макіївка, Полтава, Кременчук, Суми та Харків.
По ІІ Світовій війні 1947 року російський драматичний театр у Маріуполі було закрито.
1959 року діяльність театру було відновлено — будувалась нова стаціонарна театральна сцена, набиралась трупа, готувались нові постановки. Тоді ж Маріупольському театру було присвоєно статус Донецького державного.
Урочисте відкриття новозбудованого театрального приміщення в Маріуполі відбулося 2 листопада 1960 року прем'єрним показом вистави «Иркутская история» за п'єсою О. Арбузова.
1978 року Маріуполь урочисто відзначив 100-літній ювілей міського театру, у зв'язку з чим Донецький державний російський драматичний театр був нагороджений Орденом Пошани.
1985 року було відкрито малу сцену театру.
Визнаючи заслуги закладу в розвиткові театрального мистецтва, 12 листопада 2007 року Наказом Міністерства культури і туризму України театрові було присвоєно статус академічного.
В 2016 році Донецький академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр було перейменовано на Донецький академічний обласний драматичний театр.