Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Ця, на перший погляд, анекдотична історія, яку розповів Вампілов, сталася у звичайному провінційному готелі. В одному із її номерів прокидаються вранці у стані тяжкого похмілля два товариші, які, щоб похмелитися, даремно намагаються роздобути хоч три рублі. Коли надія знайти цю мізерну суму покидає нещасних пияків, несподівано з'являється людина, яка пропонує їм не три, і, навіть, не десять, а цілих сто рублів… Хто він – злодій, фальшивомонетник, а, може, небесний ангел?.. Це питання необхідно буде розв’язати і героям вистави на сцені, і глядачам у залі.
Інтриги і кохання, розкіш та бідність, шахрайство і підступність – все те, що оточувало великого музиканта протягом життя. Незвичний погляд на генія. Жінки, які кохали і ненавиділи великого музиканта. Те чого не знав про себе Моцарт. Виставу створено за сприяння Австрійського культурного форуму (Україна, Київ) та Культур контакт (Австрія, Відень).
За п’єсою «Дируватий камінь» Миколи Коляди Колишній скрипаль опиняється серед самотніх жінок і швидко зводить з розуму кожну з них, випускаючи на волю пристрасть, яку ці дами стримували занадто довго. Вони прагнуть кохання, вони жартують одна з одною, вони хочуть бути почутими! З цього моменту вони бажають жити тут і зараз. На те, щоб стати по-справжньому молодими, іноді не вистачає всього життя!
Три шахрая, рятуючись від переслідування поліції, приходять в будинок до самотньої старенької - «божої кульбабки» Памели Кронки. Їм в голову приходить блискуча думка -застрахувати Памелу, влаштувати їй нещасний випадок і отримати гроші. Але Памела своєю чистотою, вірою в людей і любов'ю до них змушує шахраїв зрозуміти, що гроші в житті - не найголовніше.
Казки Маріїнського парку – це прості комедійні історії з лави про звичайних киян – без претензій на менторство. Для всіх, хто любить Київ! Якщо ви хоча б один раз гуляли по старовинному Маріїнському парку, що розкинувся над Дніпром, то напевно зустрічали там дивакуватого чоловіка в старомодному капелюсі. Він або повільно ходить центральною алеєю парку, або сидить на лавочці недалеко від «черепашки». Його можна зустріти в парку в будь-яку погоду кожен день після сьомої вечора. Бачили? Ну, якщо побачите, то обов`язково підійдіть до нього і попросіть розповісти одну з чисельних історій, записаних в його Книзі Казок. Книга – завжди при ньому. Зазвичай, він у доброму гуморі і, напевно, не відмовить вам поділитися однією зі чарівно-звичайних історій. А може, і не однією, а відразу декількома ... Адже в казці – все як у житті, а в житті – все як у Казці. Якщо ж ви дуже-дуже захочете, то ваша Казка, про яку ви мрієте, збудеться!
Чому кастелянці з Патології встромили в одне місце шестидюймовий шприц і чому безслідно зникли кастелянки з Вухо-Горло-Носа та хірургії? Чому у лікара Бонні є дружина, про яку він нічого не знає? Чому свою коханку він називає то місіс Тейт, то місіс Лессі, а рідну матір кличе кицькою? Чому тут одні пацієнти воскресають з мертвих, а у інших навіть причину смерті зрозуміти не можна - то ДГЛ, то НЛО, то збив автобус? Чому на тлі якихось незрозумілих репетицій з'являється Дивний священик? Чому ім'я «Лессі» тут привласнюють всім видам живої природи - від істеричних дівчат до ідіотських песиків? І чому з'являється підозра, що все це - одна тепла компанія пройдисвітів?
Розпочав свою трудову діяльність у 1965 році у Липецькому обласному драматичному театрі (Росія).
З 1970 по 1982 рік працював актором і режисером Липецького обласного театру ляльок (Росія).
1982-1995 рр. - головний режисер Вінницького обласного театру ляльок.
1995-2019 рр. очолював посаду головного режисера у Тернопільському обласному театрі ляльок. Більшість вистав чинного репертуару театру поставлено В. Лісовим.
Закінчив Театральний факультет інституту мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (2011 р.).
Актор Тернопільського академічного театру актора і ляльки з 2011 р.
Закінчив Театральний факультет інституту мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (2011 р.).
Актор Тернопільського академічного театру актора і ляльки з 2010 р.
Закінчив Театральне відділення Тернопільського державного музичного училища ім. С. Крушельницької (2004 р.), Інститут мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (2012 р.). З 2004 р. працює в Тернопільському театрі актора і ляльки актором та режисером.
Закінчила Рівненський державний гуманітарний університет (2000 р. ).
У Тернопільському академічному театрі актора і ляльки з 2000 р.
Закінчив Теребовлянське культосвітнє училище(1999 р.), Вищу національну академію керівних кадрів культури і мистецтв (2010 р.).
У Тернопільському театрі актора і ляльки працює з 1999р.
Закінчила Театральний факультет інституту мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (2011 р.).
Актриса Тернопільського театру актора і ляльки з 2012 р.
Працювала актрисою-ляльководом в Одеському та Вінницькому обласних театрах ляльок.
З 1989 р. працює в Тернопільському театрі актора і ляльки.
Кажуть, коли народжується людина, у небі загорається зірка. А коли народжується театр ляльок – спалахують щастям дитячі обличчя. Доказом цього є Тернопільський академічний обласний театр актора і ляльки, який 40 років робить щасливими малечу та дорослих. Так само, як людина, театр говорить своє перше слово, робить перші кроки, здобуває перші досягнення, дружить, подорожує, вчиться, росте та розвивається, творить свою унікальну історію.
Пора прийшла народитися
А починалося все так… 1 квітня 1980 року на підставі рішення Тернопільської обласної ради народних депутатівстворено Тернопільський обласний театр ляльок. Засновником театру і його першим директором став заслужений працівник культури України Юліан Кройтор, головним режисером – народний артист України Євген Ткаченко, головним художником – Лариса Воробйова, на посаду головного бухгалтера запросили досвідченого спеціаліста Марію Кривінську. Трупу театру склали випускники Харківського інституту мистецтв, Дніпропетровського та Горьківського театральних училищ та Теребовлянського культосвітнього училища. Міністерством культури України в театрі затвердили дві творчі групи – україномовну та російськомовну.
Неабиякий виклик – створити театр. Бути першими найважче, адже від того, який закладено фундамент, залежить майбутнє. Приміщення тоді ще не було, то ж театру виділили дві кімнати в ПК «Октябрь» (нині «Березіль»). В одній розмістили бухгалтерію та дирекцію, в іншій відбувалися репетиції. Визначились з репертуаром, але потрібно було знайти приміщення для виготовлення ляльок, декорацій, костюмів. Міськвиконком виділив квартири під гуртожитки для акторів, приміщення для цехів та стоянки для автотранспорту по вулиці Енгельса в одноповерховому будинку. Там майже десять років і перебували всі технічні цехи.
В нелегкий період, сповнені ентузіазму люди почали творити: читки, репетиції, виготовлення ляльок, декорацій, вирішення організаційних питань... Проте, людям з великою метою, було все під силу.
Перший крок – успішний!
Будь-які труднощі можна подолати заради великої цілі. Кожен працював задля того, щоб створити у Тернополі достойний заклад, де діти та дорослі змогли б з користю проводити дозвілля. Ось він, цей день – 1 листопада 1980 року. Сотні глядачів, десятки запрошених гостей, вітальні слова, квіти, подарунки… Ще мить і перший крок буде зроблено, перший театральний сезон відкрито, першу прем’єру зіграно. Завіса відкривається – казка починається! До уваги глядачів вистава «Сембо» Ю. Єлисєєва. Після першої вдалої прем’єри, колектив сміливо взявся за створення нових постановок, розпочав гастрольну діяльність. Сезон за сезоном лялькарі радували юних театралів. Нездійсненним залишалося найголовніше – власне приміщення.
Дім, в якому оселилась казка
А мрія лялькарів розташувалася на затишній вуличці у середмісті Тернополя. Просторий будинок, в якому були створені всі необхідні умови і для глядачів, і для робітників театру: спеціально облаштована сцена, затишний зал на 250 місць, акторські кімнати, підсобні приміщення, просторе фоє, репетиційна зала тощо, нарешті мав господарів, а лялькарі – свій ДІМ. Оселилась казка й живе тут з 1986 року і до сьогодні. Стаціонарне приміщення дозволяло втілити у життя всі творчі задуми та плани. У театрі запровадили шкільний абонемент для учнів тернопільських шкіл. Така система обслуговування глядачів діє до сьогодні.
Зміни
На всіх етапах становлення та розвитку, колектив змінювався. Одні люди залишали театр, інші поповнювали театральну родину. Головний режисер театру Євген Ткаченко та його дружина Елеонора звільнились із Тернопільського театру ляльок. Євген Ткаченко здійснив постановку тридцяти однієї вистави, зокрема чотири вистави для дорослих.
З приходом у театр ляльок на посаду режисера Сергія Калини розпочинається період експериментів і змін. Шукаючи особистий творчий почерк, він кожну постановку намагався вирішити своєрідно. За короткий період роботи у Тернопільському обласному театрі ляльок, режисером Сергієм Калиною було здійснено більше двадцяти театральних постановок для дітей, а також саме він, вперше в Україні, на професійній сцені, розробив театралізоване дійство для дітей до Дня Святого Миколая. Ідею проведення такого свята на професійній сцені запропонував директор театру Юліан Кройтор. Так Тернопільський театр ляльок перший в Україні «повернув» дітям Миколая.
У майбутнє з новими творчими силами
Свіжим подихом став прихід до театру заслуженого артиста України досвідченого лялькаря Володимира Лісового у 1995 році на посаду головного режисера, який не тільки продовжив специфіку роботи свого попередника, а й вніс зміни, які зробили театр таким, яким він є зараз – популярним та одним із кращих в Україні. Для театру актора і ляльки Володимир Лісовий – явище унікальне. У своїх постановках він створив власний світ, власну неповторну реальність, яка тонко торкається почуттів кожної дитини – головного глядача лялькового театру. Володимир Михайлович присвятив театру чверть століття, здійснив тут близько 50 постановок, поставив більше 20 дитячих ранків до свят Святого Миколая та Нового Року, також Володимир Лісовий є автором низки п’єс, а ще став творчим наставником-педагогом для молодих акторів. За колосальні здобутки Володимир Лісовий отримав звання «Народний артист України». У 2019 році режисер Лісовий іде на заслужений відпочинок.
У 1997 році театр отримав нове ім’я Тернопільський обласний театр актора і ляльки. Творче зростання та досягнення колективу з цього року пов’язане з іменем художнього керівника заслуженого діяча мистецтв України Івана Шелепа, для якого театр став справою усього життя. З новим очільником театр отримав нове обличчя. Зроблений капітальний ремонт сцени, глядацької зали, багатьох внутрішніх приміщень, покращені умови праці творчих працівників, поновлена матеріально-технічна база, сценічне вбрання, освітлення тощо. Заслуги колективу і наполегливість художнього керівника і в появі нового транспортного засобу.
У 2002 році посаду головного художника займає Володимир Якубовський – талановитий митець працював у театрі з 1987 року художником-постановником, тож мав за плечима великий досвід. За час роботи в театрі здійснив більше сорока постановок.
2006 рік став особливим для усієї театральної родини. За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва, відродження національних традицій, високу артистичну майстерність наказом Міністерства культури і туризму України Тернопільському обласному театру актора і ляльки надано статус академічного.
На сцені театру актора і ляльки ставили вистави режисери: народний артист України Є. Ткаченко, Я. Покривка, М. Кравцова, А. Москаленко, Д. Смагін, народний артист України С. Єфремов, С. Калина, О. Боков, народний артист України В. Лісовий, О. Дмітрієва, Д. Татарінов; художники: П. Миронов, Л. Воробйова, заслужений артист України В. Якубовський, О. Федун, О. Мельничук, Н. Денисова.
Театр активно гастролює, бере участь у регіональних, всеукраїнських та міжнародних заходах і фестивалях в Україні та за кордоном. Серед останніх здобутків колективу: гран-прі ужгородського фестивалю «Інтерлялька-2011» за виставу «Малята-кармалята», та ж вистава на фестивалі «Лялькова веселка-2012» у м. Запоріжжя нагороджена чотирма дипломами; вистава «Кривенька качечка» отримала численні відзнаки не тільки в Україні, а й у Польщі, Сербії та Чорногорії; постановка «Небилиці про Курочку Рябу» нагороджена трьома дипломами у різних номінаціях у рамках міжнародного фестивалю «Зоряний шлях» (2015р.) у м. Полтава; вистава для дорослих «Двадцять хвилин з ангелом» - учасник і дипломант фестивалю «Тернопільські театральні вечори» (2015р.); виконавці головних ролей вистави «Тарасова казка» стали лауреатами почесної відзнаки ім. Леся Курбаса (2015 р.); дипломом «Майстерність режисера» за виставу «Небилиці про Курочку Рябу» нагороджений В.Лісовий на фестивалі «Мереживо казкове» у м.Черкасах (2017 р.), ця вистава відзначена на фестивалі «Кришталеві вітрила» у м.Херсоні (2018 р.) та на Міжнародному фестивалі театрів ляльок у Чорногорії (2018 р.); на ІІ Київському міжнародному фестивалі театрів ляльок «pUp.pet» вистава «Василина» відзначена у номінації «Краща сценографія».