Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Автор п’єси – О. Образцов.
Складна, багатогранна і сумна історія про останні дні життя великої актриси Фаїни Раневської. Самотність великих – це самотність людей її породи. Відома актриса! Позаду ролі, успіх, слава, життя… Телефон відтепер – її єдина втіха. Лише з ним вона проводить довгі вечори, звертаючись до нього, як до співрозмовника. Скоро закриється завіса її життя, тому зустрічі, довгі бесіди з прихильницею її таланту дають актрисі надію, свіжий ковток повітря, допомагають втамувати спрагу любити і допомагати людям.
З відзнакою закінчив Київське училище №16 за спеціальністю «столяр». У 2005-му закінчив із відзнакою Київський національний університет культури і мистецтв за спеціальністю «Театральне мистецтво» (курс професора Н.М.Гусакової) та здобув кваліфікацію режисер драматичного театру.
Дебютував із постановкою «Дума про братів Неазовських» Л.Костенко у Черкаському академічному музично-драматичному театрі імені Т.Шевченка. Згодом працював у Рівненському академічному музично-драматичному театрі та Коломийському драматичному театрі. З 2007-го працює у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.Куліша з 2007 року.
У його доробку – сотня вистав. Зокрема, «Таємниця літаючої жінки», «Між небом і землею», «Обережно – жінки», «Вій», «Макбет», «Сон у літню ніч», «Два серця», «Фаворит. Князь Потьомкін Таврійський», «Страшна помста», «Енеїда», «Ніч перед Різдвом», «Понтій Пілат», «Будинок на кордоні», «Наталчина мрія», «Не плачте за мною ніколи…», «Нью-Йорк, Нью-Йорк», «Тато в кубі», «Каліка з острову Інішмаан», «Ромео і Джульєтта» та багато інших.
Сергій Павлюк веде експериментальну роботу з акторами херсонського театру. Сценічними майданчиками для творчої лабораторії стали сцена «Під дахом», «Сцена на сцені» та сцена «Під колом». На сцені «Під колом» режисер поставив низку моновистав: «Vitalius» з Віталієм Пронько, «Лис-філософ» з Павлом Костенком, «Лицар храму» із Валерієм Гайфулліним, «Мені б у небо» із Антоном Лисенком, «Остання Сюїта» із Андрієм Клочком, «Порожнеча» із заслуженою артисткою України Тетяною Проворовою, «Юда» та «Get happy» із заслуженим артистом України Сергієм Михайловським, «Монолог актриси» із заслуженою артисткою України Олександрою Тарновською тощо…
За час творчої діяльності він багато гастролював зі своїми виставами. Роботи українського режисера побачили глядачі Франції (Таємниця літаючої жінки»), Угорщини («Понтій Пілат»), Молдови («Два серця»), Португалії, Польщі («Не плачте за мною ніколи…»), Ізраїлі, Німеччині та Литві (моновистава «Монолог актриси») тощо.
Режисер має багатий досвід спілкування і творчі роботи не тільки у херсонському, а й в інших театрах України та близького зарубіжжя (Білорусії, Румунії, Польщі, Франції, Угорщини, Португалії та ін.).
Олена з дитинства навчалася музиці. Закінчивши музичне училище культури, вона у 1977-му прийшла до театру в якості концертмейстера оркестру. Тут на сцену виходила її мама (Царство їй Небесне) – заслужена артистка України Валентина Галл-Савальська.
У приватних розмовах Олена Ігорівна часто повторювала і наголошувала на тому, що мама не рекомендувала їй бути актрисою, бо це непроста доля. І дівчина послухалась – пішла в музичне училище. Та інколи не ти обираєш долю, а доля тебе. Після закінчення училища Олена вірно служила театру протягом дванадцяти років, але не грала на сцені.
Аж поки один маленький випадок не перевернув її світ... Театр поїхав на гастролі, захворіла одна з актрис. На той час головний режисер театру Володимир Бегма, заслужений діяч мистецтв України, попросив Олену замінити артистку. Дівчина вправно впоралася із завданням. І вже згодом була призначена на роль у виставі «Алі-Баба».
Цим режисер підписав їй путівку у велике бурхливе театрально-акторське життя. І вже у 1996-му Олена Ігорівна отримала звання заслуженої артистки України, а в 2009-му — народної. До речі, в історії Херсонського драмтеатру, Олена перша з жіночого складу акторів отримала звання народної артистки України.
Бере участь у фестивалях та гастролях.
Знімається у кіно. Дебютувала у короткометражному німому фільмі «Пересохла земля» режисера Тараса Томенка за мотивами твору Маркеса «Стариган із крилами» в 2004-му.
Потім після майже п’ятнадцятирічної перерви знялась у художньому фільмі «Віддана» за мотивами роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія». Прем’єра відбулася восени 2019-го, актриса зіграла в епізоді продавчиню линів.
Третій кінодебют Олени Ігорівни – у серіалі «Спіймати Кайдаша» (2020р.). Вона виконала роль головихи.
У 1998 році у Дніпропетровському державний театрально-художньому коледжі отримала спеціальність «Акторська майстерність» (додаткова спеціалізація – «Сценічна мова»). Також закінчила Херсонський державний університет (2006 рік).
Ольга працює у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М.Куліша з 1998 року.
Участь у фестивалях та гастролі:
Ведуча обласних та міських заходів, фестивалів: День міста Херсона, «Купальські зорі», «Олешківські забави», гала-концерти відкриття та закриття «Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» та ін.
Член Національної спілки театральних діячів України.
Херсонщина – край театральний, місто корифеїв. Саме тут починали свою творчу діяльність великі постаті української сцени – Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Оксана Петрусенко, навіть знані російські діячі Юрій Шумський та Всеволод Мейєрхольд колись працювали саме в Херсонському театрі.
Херсонський театр існує із 1823 року. Дворяни Херсонської губернії викупили будинок генерала Лобрі і пристосували його під театр. Артисти-аматори протягом майже 50 років грали в цьому приміщенні.
У 1883 році було вирішено розпочати будівництво нового театру у Херсоні, а вже у 1889 році відбулося урочисте відкриття нового театрального приміщення. Під час війни це приміщення було зруйновано і в 1962 році на тому ж місці було збудовано новий театр.
Нині у театрі існують такі театральні майданчики: велика сцена театру, театр-кафе, сцена «Під дахом», сцена «Під сценою», сцена на сцені, деякі вистави показують просто неба – на сцені Лісового театру (база зеленого туризму «Чумацька криниця»).
Протягом сезону у театрі народжується від 10 до 16 прем’єрних вистав. Творчий склад із успіхом гастролює теренами нашої держави та великими просторами Європи.
Із 1999-го року до Херсона приїжджають десятки театрів із різних областей України та інших держав на Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії».